Рішення

від 11.06.2024 по справі 904/1543/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1543/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/1543/24

за позовом Комунального закладу "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Криворізької міської ради Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"

про стягнення грошової коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Комунальний заклад "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 05.04.2024 за вих. №69 до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - відповідач) про стягнення 76.842,46 грн переплати, яка утворилась внаслідок завищення вартості теплової енергії в періоді 2019 - 2020 років.

Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1543/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024.

Ухвалою від 15.04.2024 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу надати докази реєстрації Комунального закладу "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Криворізької міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 25973695) у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Через відділ документального забезпечення 16.04.2024 від позивача надійшов лист від б/д за вих. №б/н про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивач додає документи на підтвердження реєстрації позивача у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Ухвалою від 19.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний Суд» 02.05.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Через систему «Електронний Суд» 03.05.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, враховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок проведеного відповідачем перерахунку у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 76.842,46 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач зазначає, що на виконання рішення Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі № 54/50-21, з урахуванням постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22, проведено перерахунки розміру нарахувань за теплову енергію для категорії споживачів "Бюджетні установи" за опалювальний період 2019 - 2020, у зв`язку зі зміною для АТ "Криворізька теплоцентраль" ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019-2020, у зв`язку з чим позивачеві, який відноситься до категорії "Бюджетні установи" проведено перерахунок, відповідно до якого, переплата за послугу з постачання теплової енергії складає 76.842,46 грн.

У зв`язку із здійсненням перерахунку між позивачем та відповідачем були складені та підписані акти передачі-прийняття теплової енергії (наданих послуг) №6271 від 31.05.2023, №6270 від 31.05.2023, № 2420 від 31.05.2023.

В подальшому відповідач у відповідь на звернення позивача щодо повернення надлишково сплачених коштів пропонував перенести надлишкові кошти, що утворились за договорами у загальному розмірі 76.842,46 грн на поточний договір купівлі-продажу теплової енергії №723 від 10.01.2023. Зарахування грошових коштів у розмірі 76.842,46 грн. в рахунок майбутніх платежів у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є господарською операцією, у випадку якщо позивач, звернеться до відповідача з відповідною заявою, про що відповідач повідомив позивача листом №9737/30 від 01.12.2023.

Також відповідач зазначає, що замість того, щоб надати заяву про зарахування грошових коштів у розмірі 76.842,46 грн в рахунок майбутніх платежів, позивач штучно створив спір, який передав на розгляд суду, що містить явні ознаки безпідставних позовних вимог та зловживання своїми процесуальними правами. Позивач не обґрунтовує та жодним чином не підтверджує свого права на повернення бюджетних коштів. Окрім того, останній також не надає належних доказів, що 76.842,46 грн переплати є саме бюджетними коштами, а не власними коштами позивача.

Стислий виклад позиції позивача на відзив відповідача

Позивач зазначає, що сторонами у справі підтверджується той факт, що строк дії договорів про закупівлю теплової енергії №723 від 22.01.2019, №723 від 06.12.2019, №723 від 23.01.2020 закінчився, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 ЦК України.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входить: обставин виконання позивачем умов договорів про закупівлю послуг за державні кошти, щодо сплати вартості наданої послуги з теплопостачання, наявність/відсутність підстав для повернення суми переплати за договорами.

Суд встановив, що 22.01.2019 між Комунальним закладом "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Криворізької міської ради Дніпропетровської області (далі позивач, замовник) та Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (далі-відповідач, учасник) укладений договір про закупівлю послуг за державні кошти №723, за умовами якого учасник зобов`язується з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. договору, а замовник прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Найменування послуг: ДК021:2015:09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість: 353 Гкал (пункт 1.2. договору).

Ціна договору становить 482.769,86 грн в тому числі ПДВ 80.461,64 грн. На момент укладання договору ціна складає 1.367,62 грн. за 1 Гкал з ПДВ (пункт 3.1. договору).

Строк (термін) наданих послуг: з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року (пункт 5.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання 22.01.2019 і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Сторони домовилися, що відповідно до ч. 5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дія договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі теплопостачання на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1. договору).

06.12.2019 сторони уклали договір про купівлі-продажу теплової енергії №723, відповідно до пункту 1.1. якого теплопостачальна організація (далі відповідач) бере на себе зобов`язання постачати споживачу (далі- позивач) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміні, передбачені цим договором.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається споживачем, проводяться в грошовій формі за розрахунковий період, відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України. Тариф на постачання теплової енергії встановлюється в розмірі 1.789,021 грн за 1 Гкал з ПДВ (п. 6.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань (пункт 10.1. договору).

Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови цього договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними до його укладання (п. 10.1. договору).

23.01.2020 сторони уклали договір про закупівлю теплової енергії №723, відповідно до пункту 1.1. якого теплопостачальна організація (далі відповідач) зобов`язується з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року надати замовнику - споживачеві товар, зазначений в п. 1.2. договору, а замовник споживач прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими згідно чинного законодавства тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Найменування товару за ДК 021:2015:09320000-8 пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Кількість: 333 Гкал (пункти 1.2., 1.3 договору).

Ціна договору становить: 595.743,99 грн в тому числі ПДВ 99.290,66 грн. На момент укладання договору ціна за 1 Гкал складає 1.789,021 грн. для споживачів категорії «бюджет» з урахуванням ПДВ (пункт 3.1. договору).

Строк (термін) постачання теплової енергії: з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року (п. 5.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання 23.01.2020 і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України, умови даного договору поширюються на правовідносини, які виникли між ними до його укладання і діють по 31.12.2020 включно (п. 10.1. договору).

Відповідачем було проведено перерахунок нарахувань за отриману позивачем теплову енергію в періоді, вказаному в рішенні адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (у період грудень 2019 року - квітень 2020 року), розмір заборгованості відповідача перед позивачем за результатами проведеного перерахунку склав 76.842,46 грн.

Про, що відповідачем було надано позивачу акти:

- № 6271 від 31.05.2024 за договором про закупівлю послуг за державні кошти №723

від 22.01.2019 на суму 16.543,71 грн. з ПДВ;

- № 6270 від 31.05.2024 за договором про закупівлю послуг за державні кошти №723

від 06.12.2019 на суму 14.512,57 грн. з ПДВ;

- № 2420 від 31.05.2024 за договором про закупівлю послуг за державні кошти №723

від 23.01.2020 на суму 45.786,18 грн. з ПДВ.

Також відповідачем було запропоновано позивачу зарахувати ці суми в рахунок майбутніх платежів.

В свою чергу, позивач звертався до відповідача з письмовими вимогами (№100, 30.06.2023, №188 від 09.11.2023) щодо повернення суми заборгованості в розмірі фактичного завищення нарахувань за теплову енергію в минулих періодах, визначеної безпосередньо відповідачем, на бюджетні рахунки позивача, але до теперішнього часу відповідач кошти не повернув.

Як у позові зазначає позивач, строк виконання зобов`язання з повернення вказаної суми різниці нарахувань, що виникла внаслідок порушень з боку відповідача, настав з моменту набрання чинності рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 №54/14-р/к.

Також позивач зазначає, що зарахування цієї суми в рахунок майбутніх платежів неможливо, оскільки договори, за якими утворилась різниця (переплата), припинені, тобто таке зарахування суперечить вимогам п. 49 Правил №1198; проведення розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у тому числі шляхом взаємозаліку, та зарахування зустрічних платіжних вимог заборонено згідно з частиною 6 етапі 45 Бюджетного кодексу України; заборгованість по оплаті отриманої теплової енергії у позивача перед відповідачем відсутня, що підтверджується актом звірки (додається).

Вищенаведене свідчить про те, що внаслідок завищення відповідачем розміру нарахувань (неврахування зниження ціни природного газу при виставленні рахунків позивачу) було безпідставно та незаконно витрачені бюджетні кошти у розмірі 76.842,46 грн, які підлягають поверненню до місцевого бюджету на казначейські рахунки позивача.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив стягнення 76.842,46 грн переплати, яка утворилась внаслідок завищення вартості теплової енергії в періоді 2019-2020 років.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч.2 статті 275 ГК України).

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.

Згідно статті 19 Закону України "Про теплопостачання" діяльність у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позивач свої зобов`язання з оплати вартості послуг за договорами №723 від 22.01.2019, 06.12.2019, 23.01.2020 виконав у повному обсязі.

Факт завищення відповідачем фактичних витрат на теплову енергію підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.08.2022 у справі 54/20-21 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у справі №904/2888/22.

Наявність переплати за цими договорами складає 76.842,46 грн, підтверджена матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 49 Правил користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, різниця в нарахуваннях (від`ємне значення) спрямовується в оплату майбутніх платежів, крім випадку припинення дії договору із споживачем.

Пунктом 10.1 договору №723 від 22.01.2019 договір набуває чинності з моменту підписання 22.01.2019 і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Пунктом 10.1 договору №723 від 06.12.2019 договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

Пунктом 10.1 договору №723 від 23.01.2020 договір набуває чинності з моменту підписання 23.01.2020 і діє до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов`язань.

З вищевикладеного вбачається, що строк дії договорів про закупівлю теплової енергії закінчився 31.12.2019 та 31.12.2020, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами їхніх договірних відносин.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм убачається, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала. При цьому, норма частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, до недоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого майна згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України не застосовується (п. 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 910/3831/22).

Відтак, судом встановлено, що строк дії договорів №723 про закупівлю теплової енергії закінчився 31.12.2019 та 31.12.2020 відповідно, а грошові кошти перераховані позивачем на користь відповідача поза межами договірних відносин та були безпідставно отримані відповідачем, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок їх повернути згідно з нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Станом на дату звернення з позовом до суду грошові кошти не повернуто позивачу.

Як було зазначено вище, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає у особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Отже, строк виконання зобов`язання з повернення безпідставно отриманих коштів у сумі 76.842,46 грн є таким, що настав.

Доказів повернення зайво сплачених коштів відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

За вказаних обставин позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 76.842,46 грн визнаються обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд з прав людини у пункті 6 рішення від 05 жовтня 2023 року у справі «Леонтьєв та інші проти України» (Leontyev and оthers v. Ukraine) виснував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09 грудня 1994 року у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v. Ukraine), заява № 22750/02, пункти 42-47; від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, пункт 25; від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява № 5231/04, пункти 18, 19).

Також Європейський суд з прав людини вказував, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, ВУЛИЦЯ ЕЛЕКТРИЧНА, будинок 1; ідентифікаційний код 00130850) на користь Комунального закладу "Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр" Криворізької міської ради Дніпропетровської області (50081, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, МІКРОРАЙОН 5-Й ЗАРІЧНИЙ, будинок 78-А; ідентифікаційний код 25973695) 76.842,46 грн (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок дві грн 46 к.) переплати, 3.028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня його повного складення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк