Рішення

від 10.06.2024 по справі 908/759/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/66/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 Справа № 908/759/24

м.Запоріжжя

За позовом: Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ», м. Запоріжжя

про стягнення суми 7665,84 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ» суми 7665,84 грн основної заборгованості.

Згідно протоколом автоматизованого розподілу здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/759/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою господарського суду від 27.03.2024 позовну заяву на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.04.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/759/24, присвоєний номер провадження 9/66/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом зазначено невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати теплової енергії, відпущеної Концерном Міські теплові мереж у період з лютого 2021 по квітень 2021 до нежитлових приміщень № 69-73 третього поверху (літ. А-5), розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Якова Новицього, буд.11/вул. Леоніда Жаботинського, буд. 51, на загальну суму 7665,84 грн, внаслідок чого виникла заборгованість. Зазначені нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку, який оснащений комерційним приладом обліку теплової енергії, та використовуються відповідачем на умовах договору оренди. Нежитлові приміщення споживача ТОВ «НОВА СІЧ» приєднано до внутрішньобудинкової системи житлового будинку, система опалення приміщень сумісна з системою опалення житлового будинку, тому нарахування опалення на нежитлові приміщення виконані згідно навантаження на опалення. Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювались по особовому рахунку № 204450. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у спірний період. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії не виключає можливості стягнення вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року №2633-IV, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про розгляд даної справи відповідач був повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 11.04.2024, яка була направлена відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме на адресу: 69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 11, отримана відповідачем 17.04.2024, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

10.06.2024 справу розглянуто, за наслідками розгляду справи ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі Статуту. Основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.

Позивачем надано в матеріали справи копію Договору оренди №938 від 28.10.2002, за умовами якого (з подальшими додатковими угодами), Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ» надано в строкове платне користування комунальне майно - нежитлові приміщення, розташовані в житловому будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул.Я.Новицького, буд.11/вул. Леоніда Жаботинського, буд. 51, загальною площею 115,7 кв.м (літ. А-5), приміщення №№ 69-73.

Як зазначив позивач, договір постачання теплової енергії між сторонами укладено не було. Концерн «Міські теплові мережі» у період з лютого 2021 по квітень 2021 відпустив Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ» теплову енергії до вищезазначених нежитлових приміщень. При цьому облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 204450.

Матеріали справи свідчать, що Концерном «МТМ» складені Акти приймання-передачі теплової енергії: № 204450 від 28.02.2021 на суму 3141,72 грн, № 204450 від 31.03.2021 на суму 2919,44 грн, № 204450 від 30.04.2021 на суму 1604,68 грн та виставлені відповідні рахунки на оплату наданих послуг за опалення згідно з цими актами за вищевказаний період на загальну суму 7665,84 грн.

15.09.2023 позивач направив відповідачу вимогу б/н від 15.09.2023 про погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену для потреб опалення на нежитлове приміщення за період з лютого по квітень 2021 року на загальну суму у сумі 7665,84 грн. До цієї вимоги були додані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за лютий, березень та квітень 2021 року.

Оскільки сума боргу в добровільному порядку відповідачем погашена не була, позивач звернувся до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 Закону України «Про теплопостачання» від 02.05.2005 №2633-IV, відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі Закон), індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

За змістом ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 8 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний, зокрема: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

У статті 24 Закону України «Про теплопостачання» встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.

Між тим, взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії відповідно до пунктів 1-2, 4 Правил користування тепловою енергією визначаються і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

З аналізу положень зазначених Правил, зокрема, пункту 44, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Відповідно до частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: «укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період».

Отже, навіть за відсутності договору, втім при належному підтвердженні матеріалами справи факту її постачання споживачу, останній не звільняється від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 7128916/17-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, споживач, який фактично споживає теплову енергію, не вчинивши дій з відключення від послуг теплопостачання відповідно до Правил користування тепловою енергією, не може бути звільнений від оплати вартості спожитої теплової енергії, як особа, що допустила господарське правопорушення у відносинах теплопостачання.

За змістом п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315, опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.

Як зазначалося вище, нежитлові приміщення № 69-73 третього поверху (літ. А-5), загальною площею 115,7 кв.м, які розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул. Якова Новицього, буд.11/вул. Леоніда Жаботинського, буд. 51, були надані відповідачу ТОВ «НОВА СІЧ» у строкове платне користування на підставі договору оренди № 938 від 28.10.2002, термін дії якого згідно з додатковою угодою від 06.12.2021 був продовжений до 05.12.2026.

Відповідно до Акта обстеження системи теплоспоживання та ГВП від 26.02.2024 року (наявний в матеріалах справи) нежитлове приміщення № 69-73 по вул. Якова Новицького, буд.11, знаходиться в п`ятиповерховому житловому будинку. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхнім розподілом теплоносія приєднана до теплових мереж через елеваторний вузол та обладнана приладом обліку теплової енергії.

Система опалення приміщення сумісна з системою опалення житлового будинку.

Системи опалення приміщення відповідача є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому вони розташовані, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювались нежитлові приміщення, які використовувались відповідачем.

Зважаючи на викладене, відповідач є споживачем теплової енергії, відсутність укладеного договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані послуги. Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.

Законодавство, яке регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання. Отже при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них. Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Позивач Концерн «Міські теплові мережі» є суб`єктом природної монополії відповідно до положень Закону України «Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України «Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Згідно з ч.1 ст.275 та ч.6 ст.276 Господарського кодексу України споживач (абонент) зобов`язаний оплачувати прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (у редакції, чинній в спірний період), розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання»).

За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов`язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.

В пункті 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (чинними у спірний період), визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Оскільки нежитлове приміщення має спільне з житловим будинком підключення до теплової мережі позивача (іншого відповідачем не доведено), факт отримання теплоносія в період опалювального сезону підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального періоду 2020-2021 у м. Запоріжжі, які оприлюднені на офіційному сайті Запорізької міської ради, актами приймання-передачі теплової енергії за період з лютого по квітень 2021 року та рахунками за спожиту теплову енергію.

У поясненнях, які додані позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви, зокрема, зазначено, що обсяг наданої послуги здійснюється за даними комерційного засобу обліку у відповідності до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Нежитлове приміщення споживача ТОВ «НОВА СІЧ» приєднано до внутрішньо-будинкової системи житлового будинку, нарахування виконуються шляхом розподілення Гкал між споживачами згідно договірного навантаження. Навантаження будинку = 0,124546 Гкал/годину; навантаження приміщення споживача = 0,007806 Гкал/годину.

В матеріалах справи наявна інформація щодо нарахувань за послугу опалення споживачу - ТОВ «НОВА СІЧ» у спірний період, в якій позивачем наведено помісячні деталізовані розрахунки, із зазначенням обсягів спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження будинку та приміщення споживача, тарифів. Нарахування вартості послуг опалення на нежитлові приміщення виконані згідно навантаження на опалення.

Згідно з наданими позивачем розрахунком основного боргу по особовому рахунку № 204450 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ» за теплову енергію за період з лютого по квітень 2021 складає 7665,84грн. Жодних оплат за вказаний період споживання відповідач не здійснив.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з положеннямич. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з опалення у період з лютого по квітень 2021 на суму 7665,84 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору згідно з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ», код ЄДРПОУ 30584120 (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 11) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137) суму 7665 (сім тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн 84 коп. заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВА СІЧ», код ЄДРПОУ 30584120 (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 11) на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», 137) суму 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 11.06.2024

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва