Рішення від 24.05.2024 по справі 908/718/24

номер провадження справи 5/52/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2024 Справа № 908/718/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд 137, м.Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 (вул.Незалежної України, буд. 84, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 43728526)

про стягнення 132 700,95 грн.

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.03.2024 через підсистему Електронний суд ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну Міські теплові мережі до Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 про стягнення 132 700,95грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 справу №908/718/24 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/718/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження 5/52/24 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 16.04.2024. Запропоновано учасникам справи вчини відповідні процесуальні дії.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

24.05.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн Міські теплові мережі у період листопада 2020 по квітень 2021 відпустив Товариству з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 теплову енергію до приміщень: нежитлове приміщення ХХХІІІ, підвалу (літ.А-5) розташованого за адресою: Україна, 69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (стара назва вулиця Сорок років Радянської України), будинок 92; нежитлове приміщення ХІХ, підвалу (літ.А-4) розташованого за адресою: Україна, 69005, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України (стара назва вулиця Сорок років Радянської України), будинок 86. Факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період. Таким чином, Концерн Міські теплові мережі у вищезазначений період відпустив ТОВ АНАСТАСІЯ-2020 теплову енергію на загальну суму 132 700,95грн. Жодних оплат у зазначений період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу відповідача перед Концерном складає 132 700,95 грн. Не дивлячись на відсутність між Концерном Міські теплові мережі та ТОВ АНАСТАСІЯ-2020 укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, фактичні дії сторін (передача продавцем товару, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України, Закон України Про теплопостачання, Правила користування тепловою енергією, затверджені Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до даних «Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 (код ЄДРПОУ 43728526) відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС.

Згідно із роздруківкою з офіційного сайту «Опендатабот»: https://opendatabot.ua/, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 (код ЄДРПОУ 43728526) є вул. Незалежної України, буд. 84, м. Запоріжжя, 69005.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 25.03.2024 про відкриття провадження у справі №908/718/24 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштової кореспонденції на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

В матеріалах справи міститься копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.03.2024 про відкриття провадження у справі №908/718/24, яка була направлена судом на адресу ТОВ АНАСТАСІЯ-2020 та повернулась до суду з відміткою АТ «Укрпошта» причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляду справи №908/718/24 в суді.

Станом на 24.05.2024 відповідач запропонований ухвалою суду від 25.03.2024 про відкриття провадження у справі №908/718/24, письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «МТМ» діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 р. за № 2633-IV, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю «Споживач», а саме споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

Отже, обов`язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.

Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 204481.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 315619191 від 21.11.2022, нежитлове приміщення ХХХІІІ, підвалу (літ.А-5) розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, загальною площею 189,7 кв.м., зареєстровано 20.08.2020 на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020, код ЄДРПОУ 43728526.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 315618509 від 21.11.2022, нежитлове приміщення ХІХ, підвалу (літ.А-4) розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, загальною площею 633,2 кв.м., зареєстровано 20.08.2020 на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020, код ЄДРПОУ 43728526.

До позовної заяви додано Акт обстеження системи теплоспоживання від 18.04.2018, який складено комісією: інженером Хільченко О.С. та інспектором Сирецької В.Г. про те, що було проведено технічний огляд системи теплоспоживання споживача (колишнього користувача) ПП «Мілорд-Плюс» за адресою вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19, буд. 92, прим. 33 за договором №204053 та встановлено наступне: нежитлові приміщення підприємства розташовані в підвалах житлових будинків, які мають загальну з житловим будинком систему опалення. По вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19 використовуються під офіс; по вул. Незалежної України, буд. 92, прим. 33 здійснити обстеження було неможливо, оскільки приміщення зачинено.

Вказаний Акт підписаний представниками Концерну «МТМ» та вказано, що орендар від підпису відмовився.

Також позивачем додано до позову Розрахунки теплового потоку на опалення від 12.03.2014 за вих. №1320/14 та від 12.03.2014 за вих. №1321/14 щодо об`єктів, які розташовані за адресою: вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19, буд. 92, прим. 33.

Отже вказані вище докази свідчать, що нежитлові приміщення, які з 20.08.2020 належать на праві приватної власності ТОВ «АНАСТАСІЯ-2020» розташовані в підвалах житлових будинків, які мають загальну з житловим будинком систему опалення.

Таким чином, враховуючи, що об`єкт споживання послуги з централізованого опалення відповідача має спільне з будинком підключення до теплової мережі позивача, то факт отримання теплоносія підтверджується рішеннями про початок та закінчення опалювальних сезонів 2020-2021 років відповідно до яких Концерном «Міські теплові мережі» було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.

Отже, оскільки між Концерном «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» та ТОВ «АНАСТАСІЯ-2020» відсутній укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак фактичні дії сторін (передача продавцем товару, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржника) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку». Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чинному відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Матеріалів справи вбачається, що Концерн «МТМ» у період з листопада 2020 по квітень 2021 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 132 700,95 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2022.

На підставі зазначеного Акту приймання-передачі теплової енергії Концерном МТМ виставлено відповідачу рахунок на оплату за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020 по квітень 2021 згідно особового рахунку №204481 на суму 132 700,95 грн.

Отже, термін виконання зобов`язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), встановлений зазначеною спеціальною нормою права покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Щомісячна кількість теплової енергії, відпущеної у період з листопада 2020 по квітень 2021, зазначена у Акті приймання-передачі теплової енергії від 31.12.2020.

Концерн «МТМ» направив на адресу вимогу від 25.10.2020 №б/н щодо погашення заборгованості за теплову енергію ТОВ «АНАСТАСІЯ-2020» для потреб опалення в сумі 132 700,95 грн. До вказаної вимоги додано рахунок за теплову енергію за період листопад 2020 по квітень 2021 по особовому рахунку №204481.

Факт направлення вказаної кореспонденції на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком №6909102612914 від 26.10.2023.

Однак, відповіді позивачем від відповідача не отримано.

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення оплати за спожиту теплову енергію за період з листопада 2020 по квітень 2021 на загальну суму 132 700,95 грн. або заперечень щодо обсягу та порядку нарахування теплової енергії, а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 (вул.Незалежної України, буд. 84, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 43728526) на користь Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд 137, м.Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458, р/р № НОМЕР_1 , філія АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, МФО 322313) суму основного боргу в розмірі 132 700 (сто тридцять дві тисячі сімсот) грн. 95 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АНАСТАСІЯ-2020 (вул.Незалежної України, буд. 84, м. Запоріжжя, 69005; код ЄДРПОУ 43728526) на користь Концерну Міські теплові мережі (вул. Героїв полку Азов, буд 137, м.Запоріжжя, 69091; код ЄДРПОУ 32121458, № НОМЕР_2 , Банк: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.