Ухвала

від 11.06.2024 по справі 910/7190/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення заяви про забезпечення доказів до подання позову

м. Київ

11.06.2024Справа № 910/7190/24

За заявою Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС» (03170, м. Київ, вул. Зодчих, 74, кв. 121)

про витребування доказів (забезпечення доказів) до подання позову

у справі №910/7190/24

Особа, в якої витребовуються докази в порядку забезпечення: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6)

Особа, яка може набути статус позивача: Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна компанія «СТС» (03170, м. Київ, вул. Зодчих, 74, кв. 121)

Особа, яка може набути статус відповідача-1: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 6)

Особа, яка може набути статус відповідача-2: не встановлено.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна компанія «СТС» звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про витребування доказів (забезпечення доказів) до подання позову, в якому заявник просить суд витребувати у Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» з невідкладним наданням Приватному акціонерному товариству «Виробничо - комерційна компанія «СТС»:

- відомості про суб`єкта (суб`єктів) господарювання, який утримує (користується) парковкою за адресою Зодчих, 66 - 68 в м. Києві у період з 17.05.2023 року по теперішній час та про підстави для такого утримання (користування);

- засвідченні копії документів (договорів), укладених між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» та іншим (іншими) суб`єктами господарювання, щодо утримання (користування) парковкою за адресою Зодчих, 66 - 68 в м. Києві у період з 17.05.2023 року по теперішній час.

Заява про забезпечення доказів обґрунтована тим, що КП «Київтранспарксервіс» листом №053/05-4434 від 13.11.2018 повідомило ПрАТ «СТС» про розірвання Договору №ДНП 2015 -07/56 від 30.07.2015 в односторонньому порядку з 22.11.2018 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2023 року у справі № 910/17304/21, вказаний правочин з одностороннього розірвання Договору був визнаний недійсним.

Згідно з редакцією п. 6.1. Договору (з урахуванням змін внесених Додатковою угодою № 1 від 18.11.2015 року) Договір вважається укладеним і діє з 18.11.2015 року до 29.07.2018 року. Тобто строк дії договору був встановлений - 2 роки 8 місяців і 12 днів.

Згідно з п. 6.3. Договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із Сторін не попередить письмову другу Сторону про свій намір припинити Договір, його дія продовжується на такий самий термін. Враховуючи цю умову Договору, після 29.07.2018 року дія договору була продовжена до 12.03.2021 року (30.07.2018 року + 2 роки 8 місяців і 12 днів).

Після 12.03.2021 року, дія договору була продовжена до 24.11.2023 року (12.03.2018 року + 2 роки 8 місяців і 12 днів). А з 25.11.2023 року дія договору відповідно продовжена до 06.08.2026 року, тобто ще на 2 роки 8 місяців і 12 днів.

Проте, незважаючи на чинність і дію Договору, Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс», у порушення його умов, передбачена Договором послуга не надається з 17.05.2023 року (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 року у справі № 910/17304/21) по теперішній час: доступ до місць для організації паркування фізично обмежено парканом невідомим суб`єктом господарювання.

Згідно з даними електронного сервісу «https://gis.kyivcity.gov.ua/p/» по вул. Зодчих, 66 68 утримання парковки здійснює невстановлений суб`єкт господарювання, режим роботи нічна (22:00-08:00).

Заявник (особа, яка може набути статусу позивача) вважає, що договірні відносини між Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» і невідомим на цей час суб`єктом господарювання, яким може набути статусу Відповідача-2 порушують права Заявника, у зв`язку з чим, Заявник має намір звернутись до господарського суду з позовом до Відповідачів, зокрема із позовною вимогою щодо визнання недійсним договору, на підставі якого невідомий на цей час Відповідач-2 здійснює утримання (користування) парковкою за адресою Зодчих, 66 - 68 в м. Києві.

Отже, з метою встановлення особи, що може набути статус Відповідача-2 є необхідність звернення із заявою про забезпечення доказів шляхом їх витребування у КП «Київтранспарксервіс».

Розглянувши подану заяву про забезпечення доказів до подання позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення, з огляду на наступне.

Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим (частина 1 статті 110 ГПК України).

За подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви (частина 3 статті 110 ГПК України).

Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (частина 4 статті 111 ГПК України).

Проте, на переконання суду, заявником не було порушено частина 3 статті 110 ГПК України.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у розмірах, які залежать від найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір, та платника судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції (п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір") та до адміністративного суду (п. п. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Отже, вказаною нормою не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Тобто, у Господарському процесуальному кодексі України закріплена норма, що при поданні заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом, а спеціальним Законом України "Про судовий збір", який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, не передбачено сплату судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів.

Отже, в даному випадку має місце юридична колізія, яка випливає з розбіжностей у застосуванні нормативно-правових актів.

Суд відзначає, що принцип правової визначеності (певності) - загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з`ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.

Принцип правової визначеності є невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.

З огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві національне законодавство має забезпечувати достатній рівень доступу до суду в аспекті права на суд. Для того, щоби право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати зрозумілу та реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4 грудня 1995 року (див., mutatismutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Bellet v. France", заява N 23805/94, 4 December 1995, § 36).

Зокрема, у справі "Новік проти України" (заява N 48068/06, рішення від 18.12.2008) Європейський Суд з прав людини зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога "якості закону" у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Відповідно до вимог принципу правової визначеності правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб`єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі N 903/834/20, від 03.07.2019 у справі N 911/1521/18, від 09.11.2020 у справі N 904/2404/18.

Як зазначалося вище, спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір".

Наведеним законом не передбачено ставки судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, а ставки за подання заяви про забезпечення доказів при зверненні до суду загальної юрисдикції та до адміністративного суду є відмінними, і навіть для суду загальної юрисдикції вони розмежовуються за ставками в залежності від суб`єкта подання відповідної заяви - для юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців та фізичних осіб.

Вказані правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі N 904/2404/18, від 03.07.2019 у справі N 911/1521/18, від 07.10.2021 у справі N 903/834/20, від 21.01.2022 у справі N 910/15737/20.

Натомість, суд повертає заяву про забезпечення доказів заявнику також встановивши, що заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його (абзац другий частини 4 статті 111 ГПК України).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (абзац перший частини 6 статті 6 ГПК України).

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (абзац другий частини 6 статті 6 ГПК України).

Заяву про вжиття заходів забезпечення доказів до подання позову подано через представника - адвоката, у якого наявний електронний кабінет. Натомість, заявником є безпосередньо юридична особа, що зареєстрована за законодавством України, а отже зобов`язана у порядку ч. 6 ст. 6 ГПК України зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС.

Суд встановив, що заявник всупереч ч. 6 ст. 6 ГПК України не виконав обов`язок зареєструвати власний електронний кабінет, що і підтверджено у преамбулі заяви із зазначенням відсутності у заявника електронного кабінету.

У зв`язку з вище встановленим, заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику на підставі абзацу другого частини 4 статті 111 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 110, 111, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна компанія «СТС» про витребування доказів (забезпечення доказів) до подання позову з додатками - повернути заявнику.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких