Рішення

від 04.06.2024 по справі 916/719/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа № 916/719/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406),

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50 (67000, Одеська обл., Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Карпішина В., буд. 70; код ЄДРПОУ 32165920),

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

про солідарне стягнення 1478464,30 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Левченко Ю.В., довіреність №215 від 22.12.2021;

від відповідача-1 не з`явився;

від відповідача-2 не з`явився;

від відповідача-3 не з`явився.

Обставини справи.

Акціонерне товариство „Банк Кредит Дніпро звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення несплаченої частки кредиту у розмірі 1478464,30 грн.

Позовні вимоги Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро обґрунтовано неналежним виконанням з боку позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50 взятих на себе зобов`язань за умовами Кредитного договору №241221-АЕ від 24.12.2021, та направлено на солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як солідарних поручителів за Договорами поруки № 241221-П/1 та № 241221-П/2 від 24.12.2021, заборгованості за Кредитним договором № 241221-АЕ від 24.12.2021 за несплату частини кредиту у розмірі 1478464,30 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу № 916/719/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/719/24. Справу № 916/719/24 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 02.04.2024 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 02.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/719/24. Призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2024 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 30.04.2024 о 14:10 год.

30 квітня 2024 року до суду від ТОВ „ЛІГА-50 надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 30.04.2024 суд відклав судове засідання на 04.06.2024 о 15:00 год. Розгляд справи № 916/719/24 по суті постановлено провести впродовж розумного строку, відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалою суду від 30.04.2024 повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що наступне судове засідання у справі № 916/719/24 призначене на 04.06.2024 о 15:00 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

04 червня 2024 року до суду від ТОВ „ЛІГА-50 надійшло клопотання про відкладення розгляд справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2024 надав усні пояснення, в яких заперечив проти задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні 04.06.2024 суд протокольною ухвалою залишив без задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, з таких підстав.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи наведене, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду заяви, вважає відсутніми підстави для відкладення розгляду цієї справи та дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду заяви призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Зважаючи на те, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Також як вбачається зі змісту ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання не є перешкодою для розгляду справи.

Також явка представника відповідача-1 у судове засідання 04.06.2024 не була визнана судом обов`язковою, тим більше представник відповідача-1 у судовому засіданні 30.04.2024 погодився на відкладення розгляду справи в судовому засіданні саме на 04.06.2024 о 15:00 год.

Суд також зазначає, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні доказів. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті спору без участі представника відповідача-1.

Представники відповідачів у судове засідання 04.06.2024 не з`явились, про причини неявки відповідачі-2, -3 суд не повідомили, не зважаючи на ті обставини, що відповідачі належним чином були повідомлені судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засіданні 04.06.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні 04.06.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представнику позивача про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 24 грудня 2021 року між Акціонерним товариством „Банк Кредит Дніпро (надалі за текстом банк або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50 (надалі за текстом позичальник або відповідач-1) був укладений Кредитний договір № 241221-АЕ (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору на умовах, викладених в Договорі, Банк зобов`язується надати Позичальнику Кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в Договорі) одним або кількома Траншами (сума Кредиту у повному обсязі або частина суми Кредиту) в національній валюті України (UAH) в загальній сумі 4000000,00 (чотири мільйони гривень 00 копійок) гривень та в межах встановленого строку Кредиту (до Кінцевої дати погашення, визначеної п. 2.5.2 Договору), а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити Плату (проценти та комісії за Договором) за Кредит у порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до умов п. 2.5.2. Договору позичальник зобов`язаний повернути Кредит/Транш в терміни, встановлені в Заяві на видачу Траншу та в дати, встановлені Графіком погашення/зниження Загальної суми Кредиту, що є Додатком 2 до цього Договору, але в будь якому випадку не пізніше Кінцевої дати погашення - « 25» лютого 2023 року (включно) якщо тільки не застосовується інший термін повернення Кредиту/Траншу, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього Договору.

Додатковою угодою від 28.04.2023 № 280423 (надалі за текстом Додаткова угода) Сторони домовились внести зміни до Кредитного договору.

Згідно п. 1 Додаткової угоди сторони підтверджують, що на дату підписання цієї Додаткової угоди сума загальної заборгованості Клієнта за Договором становить 2000000,00 гривень та складається із наступних сум:

- 2000000,00 грн прострочена заборгованість за Кредитом.

Згідно п. 2 Додаткової угоди Сторони домовились внести наступні зміни до Договору:

а) перенести терміни оплати простроченої заборгованості за Кредитом, вказаної у п. 1 цієї Додаткової угоди, у зв`язку з чим відповідна сума заборгованості за Кредитом стає строковою заборгованістю та підлягає погашенню в межах Графіку, вказаного у п. 3 цієї Додаткової угоди;

б) подовжити Строк кредитування та встановити нову Кінцеву дату повернення Кредиту: 25.09.2023.

Відповідно до умов п. 2.6.1.1. Договору (в редакції Додаткової угоди) процентна ставка за користування Кредитом/Траншем у межах строку користування встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 27,0% (двадцять сім) процентів річних.

Відповідно до умов п. 2.6.2. Договору (в редакції Додаткової угоди) Проценти за користування Кредитом/Траншем, наданими за цим Договором, нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, або у день повного погашення заборгованості за Кредитом/Траншем (достроково або при настанні строку погашення), за методом факт/факт відповідно до вимог чинного законодавства на строкову суму заборгованості за Кредитом, тобто строки погашення якої не порушено.

Відповідно до умов п. 9.1. Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами та скріплення печатками (у разі якщо вони використовуються Сторонами) і діє до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Окрім того, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50 за Кредитним договором № 241221-АЕ були укладені наступні договори забезпечення:

1) Договір поруки № 241221-П/1 від 24.12.2021, укладений між Акціонерним товариством „Банк Кредит Дніпро (банк) та ОСОБА_1 (поручитель), згідно п. 1.1. якого, за цим Договором Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником Основного зобов`язання-1 та Основного зобов`язання-2 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов`язань окремо.

Згідно умов п. 1.2. Договору поруки, порукою, що надається згідно з цим Договором, забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання Боржника, що становлять Основні зобов`язання, термін виконання яких настав або настане у майбутньому. Зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін до цього Договору.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору поруки, згідно з цим Договором Поручитель також поручається за виконання Боржником обов`язків щодо повернення суми в розмірі Основних зобов`язань згідно з відповідним рішенням суду, якщо Основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до умов п. 1.4. Договору поруки, відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основних зобов`язань є солідарною. Поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого Основного зобов`язання та/або строку Основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов`язання, цей Договір та порука за цим Договором будуть діяти до повного виконання всіх Основних зобов`язань без необхідності попереднього чи наступного погодження із Поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього Договору (п. 1.5. Договору поруки).

Згідно умов п. 2.1. Договору поруки, Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а Поручитель зобов`язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Додатковою угодою № 280423 від 28.04.2023 внесено наступні зміни до Договору поруки 241221-П/1 від 28.04.2023.

1. Поручитель підтверджує наступне:

П. 1.1. Поручителю відомо про укладання 28.04.203 року Додаткової угоди № 280423 до Основного договору між Банком та Боржником.

П. 1.2. Поручитель ознайомився та погоджується із усіма змінами, викладеними у Додатковій угоді до Основного договору.

П. 1.3. Поручитель підтверджує, що порукою за Договором забезпечується зобов`язання Боржника у повному обсязі, в тому числі такі, що внаслідок укладення Додаткової угоди до Основного договору призвели до збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

2. Сторони домовились внести наступні зміни до Договору:

- п. 2.1. Викласти визначення терміну «Основне зобов`язання 1» в новій редакції: «Основне зобов`язання 1 зобов`язання із повернення суми кредиту, наданого за Основним договором, а саме: 2000000,00 (два мільйони гривень 00 копійок) гривень»;

2.2. Викласти п. 3.1. Договору в новій редакції: « 3.1. Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого Банк має право пред`явити вимоги до Поручителя, становить 7 років та 7 місяців з дати укладення цього Договору».

2) Договір поруки № 241221-П/2 від 24.12.2021, укладений між Акціонерним товариством „Банк Кредит Дніпро (банк) та ОСОБА_2 (поручитель), згідно п. 1.1. якого, за цим Договором Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником Основного зобов`язання 1 та Основного зобов`язання 2 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов`язань окремо.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору поруки, порукою, що надається згідно з цим Договором, забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання Боржника, що становлять Основні зобов`язання, термін виконання яких настав або настане у майбутньому. Зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін до цього Договору.

Відповідно до умов п. 1.3. Договору поруки, згідно з цим Договором Поручитель також поручається за виконання Боржником обов`язків щодо повернення суми в розмірі Основних зобов`язань згідно з відповідним рішенням суду, якщо Основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до умов п. 1.4. Договору поруки, відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основних зобов`язань є солідарною. Поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого Основного зобов`язання та/або строку Основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов`язання, цей Договір та порука за цим Договором будуть діяти до повного виконання всіх Основних зобов`язань без необхідності попереднього чи наступного погодження із Поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього Договору (п. 1.5. Договору поруки).

Згідно умов п. 2.1. Договору поруки Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а Поручитель зобов`язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Додатковою угодою № 280423 від 28.04.2023 внесено наступні зміни до Договору поруки 241221-П/2 від 28.04.2023.

1. Поручитель підтверджує наступне:

П. 1.1. Поручителю відомо про укладання 28.04.203 Додаткової угоди № 280423 до Основного договору між Банком та Боржником.

П. 1.2. Поручитель ознайомився та погоджується із усіма змінами, викладеними у Додатковій угоді до Основного договору.

П. 1.3. Поручитель підтверджує, що порукою за Договором забезпечується зобов`язання Боржника у повному обсязі, в тому числі такі, що внаслідок укладення Додаткової угоди до Основного договору призвели до збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

2. Сторони домовились внести наступні зміни до Договору:

- п. 2.1. Викласти визначення терміну «Основне зобов`язання 1» в новій редакції: «Основне зобов`язання 1 зобов`язання із повернення суми кредиту, наданого за Основним договором, а саме: 2000000,00 (два мільйони гривень 00 копійок) гривень»;

2.2. Викласти п. 3.1. Договору в новій редакції: « 3.1. Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого Банк має право пред`явити вимоги до Поручителя, становить 7 років та 7 місяців з дати укладення цього Договору».

За твердженнями позивача, 21.12.2021 банк виконав свої зобов`язання за Договором, надавши відповідачу-1 можливість користуватись кредитними кошами з загальним лімітом кредитної лінії 4000000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою по рахунку (т. 1, а.с. 21-52).

Водночас в порушення прийнятих на себе зобов`язань Товариство з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50 не забезпечило своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Враховуючи прострочення здійснення регулярних платежів позичальником, позивачем 09.11.2023 на адресу відповідачів було направлено вимоги в строк до 13.11.2023 здійснити погашення простроченої заборгованості. Відповіді позивачем на вказані вимоги отримано не було.

Як вказує позивач, станом на 22.02.2024 за відповідачами обліковується прострочена заборгованість по Кредитному договору у розмірі 1478464,30 грн.

Станом на час звернення позивача з позовною заявою до суду, відповідачі обов`язок по сплаті заборгованості не виконали.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі по тексту ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (надалі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України та статтею 526 ЦК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до виписки по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50 (т.1, а.с. 21-52), позивачем 24.12.2021 в межах Кредитного договору № 241221-АЕ було надано ТОВ „ЛІГА-50 кредитні кошти в загальному розмірі 4000000,00 грн.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості (т. 1, а/с 18-19) здійсненого позивачем за Кредитним договором № 241221-АЕ від 24.12.2021, враховуючи те, що відповідач-1 у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів, станом на 22.02.2024 за ТОВ „ЛІГА-50 утворилась заборгованість по кредиту (прострочена) в розмірі 1478464,30 грн.

Жодних доказів, які б підтверджували повне погашення відповідачем-1 заборгованості за наданим кредитом до суду не надано, у зв`язку з чим суд доходить висновку про обґрунтованість цих позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з ТОВ „ЛІГА-50 заборгованості, яка складається з несплаченої частки кредиту у розмірі 1478464, 30 грн, у зв`язку з чим, суд вважає вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, суд встановив наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також матеріали справи свідчать, що 24 грудня 2021 року відповідачі-2,-3 поручились перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Кредитним договором № 241221-АЕ від 24.12.2021, про що між позивачем і відповідачами-2,-3 укладено відповідні договори поруки.

У пункті 1.2. зазначених договорів поруки встановлено, порукою, що надається згідно з цим Договором, забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов`язання Боржника, що становлять Основні зобов`язання, термін виконання яких настав або настане у майбутньому. Зміни, які здійснюються відповідно до умов цього пункту Договору не потребують додаткового укладення Сторонами угод щодо внесення змін до цього Договору.

Відповідно до умов п. 1.3. Договорів поруки, згідно з цим Договором Поручитель також поручається за виконання Боржником обов`язків щодо повернення суми в розмірі Основних зобов`язань згідно з відповідним рішенням суду, якщо Основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку.

Відповідно до умов п. 1.4. Договорів поруки, відповідальність Поручителя і Боржника щодо виконання Основних зобов`язань є солідарною.

Поручитель надає свою згоду та погоджується з тим, що у разі зміни розміру будь-якого Основного зобов`язання та/ або строку Основного договору, в тому числі внаслідок новації зобов`язання, цей Договір та порука за цим Договором будуть діяти до повного виконання всіх Основних зобов`язань без необхідності попереднього чи наступного погодження із Поручителем зазначених змін та/або укладання додаткової угоди до цього Договору (п. 1.5. Договорів поруки).

Відповідно до умов п. 2.1. Договорів поруки, Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а Поручитель зобов`язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Додатковими угодами було внесено зміни до Договорів поруки, та встановлено, що Поручитель підтверджує наступне:

П. 1.1. Поручителю відомо про укладання 28.04.203 року Додаткової угоди № 280423 до Основного договору між Банком та Боржником.

П. 1.2. Поручитель ознайомився та погоджується із усіма змінами, викладеними у Додатковій угоді до Основного договору.

П. 1.3. Поручитель підтверджує, що порукою за Договором забезпечується зобов`язання Боржника у повному обсязі, в тому числі такі, що внаслідок укладення Додаткової угоди до Основного договору призвели до збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

2. Сторони домовились внести наступні зміни до Договору:

- п. 2.1. Викласти визначення терміну «Основне зобов`язання 1» в новій редакції: «Основне зобов`язання 1 зобов`язання із повернення суми кредиту, наданого за Основним договором, а саме: 2000000,00 (два мільйони гривень 00 копійок) гривень»;

2.2. Викласти п. 3.1. Договору в новій редакції: « 3.1. Сторони домовились, що строк дії поруки, а саме строк, протягом якого Банк має право пред`явити вимоги до Поручителя, становить 7 років та 7 місяців з дати укладення цього Договору».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи відповідачами заборгованість за Кредитним договором № 241221-АЕ від 24.12.2021, додатковою угодою №280423 від 28.04.2023 та договорами поруки № 241221-П/1 від 24.12.2021 з додатковою угодою №280423 від 28.04.2023, № 241221-П/1 від 24.12.2021 з додатковою угодою № 280423 від 28.04.2023, не погашена.

Отже, матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачами, що у останніх існує прострочена заборгованість за кредитом перед позивачем у розмірі 1478464,30 грн.

Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми заборгованості відповідачами суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів суми заборгованість за кредитом у розмірі 1478464,30 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідачі позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростували, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (67000, Одеська область, Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Карпішина, буд. 70, ЄДРПОУ 32165920), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ЄДРПОУ 14352406) заборгованість за Кредитним договором № 241221-АЕ від 24.12.2021 року станом на 22.02.2024 року в сумі 1478464,30 грн, що складається з несплаченої частки кредиту у розмірі 1478464,30 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІГА-50 (67000, Одеська область, Миколаївський р-н, смт. Миколаївка, вул. Карпішина, буд. 70, ЄДРПОУ 32165920) на користь акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ЄДРПОУ 14352406) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5913,86 грн.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ЄДРПОУ 14352406) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5913,86 грн.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, ЄДРПОУ 14352406) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 5913,86 грн.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 11 червня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.