Рішення

від 04.06.2024 по справі 916/1221/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа № 916/1221/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Фізичної особи-підприємця Костиркіної Олени Валентинівни ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг (65026, м. Одеса, площа Митна, 1-А; код ЄДРПОУ 08038284),

про стягнення 165995,34 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Гайдай О.В.;

від відповідача адвокат Ровков С.О.

Обставини справи.

Фізична особа-підприємець Костиркіна Олена Валентинівна звернулась до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг про стягнення заборгованості за договором та з отриманих комунальних послуг у розмірі 165995,34 грн, з яких: 125000,00 грн - заборгованість з суборендної плати, 3578,96 грн - пеня, 665,03 грн - 3% річних, 1352,96 грн - інфляційні втрати; 34034,59 грн - заборгованість за спожити комунальні послуги, 924,44 грн - пеня, 168,87 грн - 3% річних, 270,49 грн - інфляційні втрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу № 916/1221/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2022 прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця Костиркіної Олени Валентинівни до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1221/24. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 23.04.2024 об 11:20 год.

10 квітня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. Зокрема, у відзиві відповідач зазначає, що позов не визнає, оскільки вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, що пояснюється наступним.

Згідно підпункту 4.4.11. Договору суборенди, суборендар має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір суборенди за умови письмового попередження Орендаря про це за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання даного договору.

Листом № 236/1 від 01.07.2023 ТОВ «Кріоін Інжинірінг» повідомило особисто ФОП Костиркіну О.В. про розірвання в односторонньому порядку з 01.09.2023 даного Договору суборенди. Відповідач ФОП Костиркіна О.В. отримала особисто вищевказаний лист, про що проставила дату отримання - 14.07.2023 року, свої ініціали та підпис.

Тобто, фактично у вересні 2023 року (14.09.2023) даний Договір суборенди від 01.11.2021 року було розірвано в односторонньому порядку та він припинив свою дію. Станом на день розірвання Договору суборенди (14.09.2023 року), заборгованість зі сплати суборендної плати та сплати комунальних платежів у суборендаря відсутня, що і не заперечується позивачем.

Відзив відповідача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

10 квітня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг надійшло клопотання про витребування доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

19 квітня 2024 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вказаної відповіді позивач зазначає, що відповідачем як на підставу припинення цього Договору зроблені посилання лише на повідомлення № 236/1 від 01.07.2023, яке отримано позивачем 14.07.2023. Окрім того, на адресу відповідача взагалі не було надано позивачем жодної відповіді, що свідчить про відсутність згоди позивача розірвати цей Договір лише з однієї підстави, дослівно: «У зв`язку з відсутністю технічних та організаційних умов, режим роботи ТОВ «Кріоін Інжинірінг» переведено в простій», з огляду на те, що відповідачем до цього повідомлення взагалі не було надано жодних доказів в підтвердження цих обставин. Що не відповідає приписам ч. 1 ст. 784 ЦК України, оскільки нерухоме майно відповідало умовам договору суборенди та взагалі під час дії цього Договору не проводилось капітального ремонту.

Також при подані відповідачем відзиву на позов, тобто станом на 10.04.2024 відповідачем до суду не надано доказів повернення суборендованого нерухомого майна ФОП Костиркіной О.В., про що мав би свідчити підписаний сторонами «Договору суборенди нерухомого майна № 011121» від 01.11.2021 додаткової угоди про розірвання цього Договору та складеним сторонами Акт приймання-передачі приміщення, яким підтверджено отримання позивачем від відповідача об`єкту суборенди.

Позивач також посилається на норми ч. 4 ст. 188 ГК України та зазначає, що для розірвання договору суборенди нерухомого майна в односторонньому порядку потрібно було звертатись до суду.

Відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

22 квітня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить суд у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вказаних заперечень, відповідач зазначає, що на виконання умов п. 4.4.11. Договору розірвання договору суборенди в односторонньому порядку передбачено лише подання однією стороною іншій письмового попередження за 60 календарних днів до дати розірвання. Будь яких інших вимог щодо одностороннього розірвання договору суборенди не передбачено.

Крім того, оскільки пунктом 4.4.11. договору суборенди передбачений односторонній порядок розірвання договору суборендарем, то положення ч. 4 ст. 188 ГК України в даному випадку застосовуються.

Відповідач звертає увагу суду, що ФОП Костиркіна О.В. не направляла жодних листів щодо неповернення її нежитлового приміщення чи незаконного його використання і лише в грудні 2023 року надіслала претензію про заборгованість зі сплати орендної плати та комунальних платежів.

Заперечення на відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

23 квітня 2024 року до суду від ФОП Костиркіної О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.04.2024 суд протокольною ухвалою відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. №14781/24 від 10.04.2024) про витребування доказів.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, то суд зазначає, що відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Тобто, заявляючи клопотання про витребування доказів особа повинна зазначити причини, з яких вона не може одержати цей доказ самостійно, до клопотання обов`язково долучаються письмові докази (відомості), які підтверджують неможливість одержання таких доказів самостійно. При цьому, необхідним є обґрунтування, які саме обставини можуть бути підтверджені витребуваними доказами, а також їх значення для правильного розгляду та вирішення справи.

В порушення вказаних вимог, відповідачем не надано відомостей щодо неможливості самостійно одержати запитувані документи, оскільки клопотання не містить доказів звернення до позивача з метою отримання запитуваних документів та відмову у їх наданні.

Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування доказів.

Протокольною ухвалою від 23.04.2024 суд відкладав розгляд справи в судовому засіданні на 16:00 год. 21.05.2024.

21 травня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на звернення з клопотанням про витребування доказів.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

21 травня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг надійшло клопотання про проведення виїзного судового засідання для огляду та дослідження приміщення.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

21 травня 2024 року до суду від ФОП Костиркіної О.В. надійшло клопотання про залишення без розгляду клопотання про витребування доказів від 20.05.2024 та про проведення виїзного засідання для огляду та дослідження від 20.05.2024.

Вказане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

21 травня 2024 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг надійшли письмові пояснення.

Вказані письмові пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 21.05.2024 суд відкладав розгляд справи в судовому засіданні на 17:00 год. 04.06.2024.

Ухвалою суду від 21.05.2024 постановлено здійснити розгляд справи № 916/1221/24 по суті впродовж розумного строку. Повідомлено фізичну особу-підприємця Костиркіну Олену Валентинівну, що наступне судове засідання у справі № 916/1221/24 призначене на 04.06.2024 о 17:00 год. Неявка учасників справи не перешкоджає проведенню судового засідання.

Протокольною ухвалою від 04.06.2024 суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (вх. №20323/24 від 21.05.2024) про поновлення процесуального строку на звернення з клопотанням про витребування доказів, а також відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання (вх. №20354/24 від 21.05.2024) про проведення виїзного судового засідання для огляду та дослідження приміщення.

Щодо клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на звернення з клопотанням про витребування доказів, то суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

В частині третій, четвертій статті 80 ГПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В силу вимог ч. 5 ст. 80 ГПК України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до вимог ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд звертає увагу відповідача, що строк на подання доказів для відповідача визначений законом, тобто ст. 80 ГПК України. Таким чином, суд не встановлює строк для подання доказів, оскільки вказане питання чітко врегульовано приписами процесуального закону.

Таким чином, відповідач, усвідомлюючи неможливість подання доказів у строк, визначений законом, тобто разом із відзивом на позовну заяву, може заявити клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів згідно з ч. 5 ст. 80 ГПК України, до якого необхідно відразу додати докази, стосовно яких пропущено строк (ч. 4 ст. 119 ГПК України).

При цьому, строки, які встановлюються судом, можуть бути продовжені.

Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідачу був встановлений судом строк - протягом 15 днів з дня отримання ухвали суду. Відзив на позов відповідач надав до суду 10.04.2024, проте належних доказів, які підтверджували факт неможливості надання клопотання про витребування доказів у зазначений час, заявником до суду не подано.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав у задоволені клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання клопотання про витребування доказів, з врахуванням того, що відповідач не навів об`єктивних причин та не надав жодних доказів з приводу неможливості подання разом з відзивом на позовну заяву клопотання про витребування доказів, у зв`язку з чим, за умови не доведення відповідачем суду поважності причин пропуску строку на подання клопотання про витребування доказів, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання клопотання.

Щодо клопотання відповідача про проведення виїзного судового засідання для огляду та дослідження приміщення, то суд зазначає, що відповідно до ст. 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо.

Відповідно до ст.. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки, в рамках даної справи мають досліджуватись обставини щодо стягнення заборгованості за договором суборенди нерухомого майна у розмірі 165995,34 грн, суд не вбачає, що встановлення станом на 2024 рік обставин огляду та дослідження нежитлового приміщення під літерою «А» загальною площею 899,1 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 130/1, вплинуть на результати розгляду даної справи.

Представник позивача у судовому засідання 04.06.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засідання 04.06.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 04.06.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 01 листопада 2021 року між фізичною особою-підприємцем Костиркіна Олена Валентинівна (надалі за текстом орендар або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг (надалі за текстом суборендар або відповідач) був укладений Договір суборенди нерухомого майна № 011121 (надалі за текстом Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору орендар передає суборендарю (зі згоди орендодавця), а суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) майно у вигляді нежитлової будівлі, літ. «А» загальною площею 899,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, місто Одеса, Миколаївська дорога, 130/1. Загальна характеристика нежитлової будівлі літ. «А», що надається в суборенду за цим Договором, визначається у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» від 02.09.2007 (номер запису 5921 в книзі б7неж- 104, номер витягу 15779222, реєстраційний номер майна 18595538) та відображається на плані технічного паспорту, що виданий Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Для зручності викладення передана в суборенду нежитлова будівля, літ. «А» надалі іменується за текстом цього Договору як «Приміщення».

Відповідно до умов п. 3.1. Договору сторони погоджують наступний розмір щомісячної суборендної плати за суборендоване приміщення, яку суборендар повинен сплачувати орендарю, а саме: 25000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок) на місяць за все суборендоване приміщення. До складу цієї суми не входить компенсація спожитих суборендарем комунальних витрат.

За суборенду приміщення суборендар зобов`язується щомісяця не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного поточного місяця, сплачувати орендарю суборендну плату в розмірі згідно п. 3.1. цього Договору на підставі виставлених орендарем рахунків (п. 3.2. Договору).

Відповідно до умов п. 3.9. Договору суборендна плата за користування приміщенням є платою, незалежною від результатів господарської діяльності суборендаря в суборендованому приміщенні.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору відповідачу були надіслані рахунки-фактури зі сплати орендної плати № 59 від 29.09.2023, № 59 від 27.10.2023, № 60 від 24.11.2023, № 61 від 29.12.2023, № 1 від 26.01.2024.

Проте, починаючи з 01.10.2023 відповідачем не виконуються зобов`язання щодо сплати суборендної плати з жовтня 2023 року по лютий 2024 року, на загальну суму 125000,00 грн.

Позивачем 15.11.2023 на адресу відповідача було направлено претензію від 15.11.2023 щодо невиконання відповідачем умов Договору. Вказану претензію відповідач отримав 11.12.2023, що підтверджується Трекінгом перевірки відстеження з сайту Укрпошти рекомендованого листа за № 6502308473683.

Позивач зазначає, що відповідач проігнорував припис ч. 6 ст. 222 ГК України та в місячний строк не розглянув претензію з дня її одержання.

В подальшому позивачем вдруге було надіслано на адресу відповідача претензію від 15.02.2024 щодо невиконання відповідачем умов Договору. Вказану претензію відповідач отримав 19.02.2024, що підтверджується Трекінгом перевірки відстеження з сайту Укрпошти рекомендованого листа за № 6502308517532.

Позивач вказує, що станом на 08.03.2024 відповідач продовжує грубо нехтувати положення пунктів 3.1., 3.2. Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість з суборендних платежів, з отриманих комунальних послуг, пені, 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 165995,34 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця Костиркіної Олени Валентинівни не підлягають задоволенню, з таких підстав.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, 01 листопада 2021 року між фізичною особою-підприємцем Костиркіна Олена Валентинівна (орендар) і Товариством з обмеженою відповідальністю Кріоін Інжинірінг (суборендар) був укладений Договір суборенди нерухомого майна № 011121, згідно до умов якого орендар передає суборендарю (зі згоди орендодавця), а суборендар приймає в строкове платне користування (суборенду) майно у вигляді нежитлової будівлі, літ. «А» загальною площею 899,1 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, місто Одеса, Миколаївська дорога, 130/1.

Строк суборенди Приміщення за цим Договором становить 35 (тридцять п`ять) календарних місяців, який починається з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Приміщення в суборенду.

Відповідно до Акта приймання-передачі приміщення від 01.11.2021 (Додаток № 1 до договору суборенди) позивач передав відповідачу у строкове платне користування (суборенду) майно у вигляді нежитлової будівлі літ «А» загальною площею 899,1 кв.м. що знаходиться в м. Одеса Миколаївська дорога 130/1 на строк що становить 35 календарних місяців.

Підставою заявлення цього позову є ті обставини, що за твердженням позивача відповідачем в порушення договірних зобов`язань не виконуються з 01.10.2023 зобов`язання щодо сплати суборендної плати за жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, січень 2024 року та лютий 2024 року на загальну суму 125000,00 грн. Також з вини відповідача виникла заборгованість за спожиті комунальні послуги на загальну суму 34034,59 грн.

Разом з тим суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.4.11. Договору суборендар має право достроково розірвати в односторонньому порядку договір суборенди за умови письмового попередження Орендаря про це за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання даного договору.

Також відповідно до підпункту «д» пункту 7.3. Договору дія цього Договору припиняється достроково в односторонньому порядку у випадках, передбачених цим Договором.

Тобто, для розірвання Договору в односторонньому порядку Договором передбачено лише подання однією стороною іншій письмового попередження за 60 календарних днів до дати розірвання. Будь-яких інших вимог щодо одностороннього розірвання договору суборенди не передбачено.

Матеріали справи свідчать, що листом № 236/1 від 01.07.2023 (т. 1, а.с. 95) ТОВ «Кріоін Інжинірінг» повідомило особисто 14.07.2023 ФОП Костиркіну О.В. про розірвання Договору в односторонньому порядку з 01.09.2023. ФОП Костиркіна О.В. 14.07.2023 отримала особисто вищевказаний лист відповідача, що підтверджується підписом позивачки.

Таким чином, з урахуванням умов пункту 4.4.11., підпункту «д» пункту 7.3. Договору та листа відповідача № 236/1 від 01.07.2023, суд дійшов висновку, що Договір припинив свою дію 12.09.2023, внаслідок дострокового розірвання в односторонньому порядку.

Відповідно до частин 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Положеннями частин 2, 4 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Матеріали справи свідчать, що Договір суборенди припинився 12.09.2023 внаслідок дострокового розірвання в односторонньому порядку.

Проте в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що відповідач повернув позивачу об`єкт суборенди.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 цього Кодексу.

Частиною першою статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Позивач, з урахуванням наданих у судовому засіданні пояснень та Розрахунку заборгованості (т. 1, а.с. 21), за період користування відповідачем об`єктом суборенди з жовтня 2023 року по лютий 2024 року, тобто після припинення Договору заявив до стягнення з останнього 125000,00 грн орендної плати (п. 3.1. Договору).

Оскільки відповідно до частини першої статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, то припинення дії договору унеможливлює покладення на сторону договору зобов`язань за цим договором, лише - відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на наведене вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 3.1. Договору основного боргу з орендної плати в сумі 125000,00 грн за період з жовтня 2023 року по лютий 2024 року задоволенню не підлягає.

Також суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 3578,96 грн, суми 3% річних у розмірі 665,03 грн, суми інфляційних втрат у розмірі 1352,96 грн, суми заборгованості за спожиті комунальні послуги у розмірі 34034,59 грн, суми пені у розмірі 924,44 грн, суми 3% річних у розмірі 168,87 грн та суми інфляційних втрат у розмірі, 270,49 грн, оскільки ці вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 125000,00 грн, у задоволенні якої суд відмовив.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 11 червня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.