Рішення

від 10.06.2024 по справі 916/926/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/926/24

За позовом: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ - 20992104)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36, прим. 805Б, код ЄДРПОУ 39870071, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Корчевський М.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: Мокрова А.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: позивач - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ІНВІТ ГРУП" про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн та пені у розмірі 34 000 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/926/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.04.2024р. Ухвалою суду від 02.04.2024р. відкладено підготовче засідання на 23.04.2024р. Ухвалою суду від 23.04.2024р. відкладено підготовче засідання на 14.05.2024р. Ухвалою суду від 14.05.2024р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.06.2024р.

Позивач - Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, підтримує позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ "ІНВІТ ГРУП", не скористався своїм правом на судовий захист, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/926/24 направлялись на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у зв`язку із чим суд вважає, що про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставлення в електронному вигляді ухвал на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Позивач у справі зазначає, що Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №03-02/2022 про порушення ТОВ «ІНВІТ ГРУП» законодавства про захист економічної конкуренції, прийнято рішення від 20.12.2022р. №65/19-р/к, яким визнано дії ТОВ «ІНВІТ ГРУП» порушенням, що передбачене п.13 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.10.2021р. №65-02/3916 у встановлений ним строк.

За вказане порушення на ТОВ «ІНВІТ ГРУП» накладено штраф у розмірі 34 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Позивач зазначає, що Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України супровідним листом від 20.12.2022р. №65-02/1584 направлено Рішення №65/19-р/к на адресу ТОВ «ІНВІТ ГРУП», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (трек номер: 6501229341171), яке повернуто з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення органів Комітету надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Комітету вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

У зв`язку із цим позивач зазначає, що інформація про прийняте Рішення № 65/19-р/к була оприлюднена в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 16.03.2023р. №53 (7451).

Таким чином, Рішення №65/12-р/к вважається таким, що вручене ТОВ «ІНВІТ ГРУП» 26.03.2023р. Отже, строк сплати штрафу, накладеного Рішенням № 65/19-р/к, за розрахунком позивача, закінчився 26.05.2023р.

Як зазначив, позивач, ч 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

ТОВ «ІНВІТ ГРУП» не скористалося цим правом та Рішення №65/19-р/к не оскаржувало.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Разом з тим, як зазначає позивач, на дату подання цієї позовної заяви Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не отримувало від ТОВ «ІНВІТ ГРУП» документи, що підтверджують сплату штрафу у розмірі 34 000 грн.

Також позивач зазначив, що ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

На підставі зазначеного, позивач зазначає, що нарахування пені розпочалося з 27.05.2023р. - наступного дня після спливу двомісячного строку добровільної сплати штрафу, і за період з 27.05.2023р. по 04.03.2024р. нараховував пеню у розмірі 111 690 грн. Але, враховуючи положення ч.5 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 34 000 грн.

Відповідач своїм правом на захист у судовому порядку не скористався.

Розглянув матеріали справи, виходячи з пояснень представника позивача, судом встановлено, що Рішенням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2022р. № 65/19-р/к у справі №03-02/2022 на ТОВ «ІНВІТ ГРУП» накладено штраф у загальному розмірі 34 000 грн.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, в тому числі: правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу.

Пунктами 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» також визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішення від 20.12.2022р. № 65/19-р/к супровідним листом від 20.12.2022р. №65-02/1584 направлено засобами поштового зв`язку ТОВ «ІНВІТ ГРУП» на адресу: 68600, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36, прим. 805Б, із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6501229341171, яке повернуте у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Як вбачається з матеріалів справи, інформацію про прийняте Рішення №65/19-р/к було оприлюднено в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» від 16.03.2023р. №53 (7451).

Враховуючи зазначене, суд погоджується з позицією позивача та вважає, що рішення було вручене ТОВ «ІНВІТ ГРУП» 26.03.2023р.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

За матеріалами справи, ТОВ «ІНВІТ ГРУП» не скористалося цим правом та Рішення №65/19-р/к не оскаржувало.

При цьому, як встановлено судом, до цього часу відповідач штраф не сплатив.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про те, що вимога Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з відповідача штрафу у сумі 34 000 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5% від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем нарахованих штрафних санкцій, даний факт відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

За таких обставин, правомірною є вимога позивача щодо стягнення з ТОВ «ІНВІТ ГРУП» пені у розмірі 34 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.07.2021р. у справі №916/1068/20 наголосив, що 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" про стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн та пені у розмірі 34 000 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36, прим. 805Б, код ЄДРПОУ 39870071, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Державного бюджету України (код бюджетної класифікації 21081100, символ банку 106, «Адміністративні штрафи та інші санкції») штраф у розмірі 34 000 грн та пеню у розмірі 34 000 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВІТ ГРУП" (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, буд. 36, прим. 805Б, код ЄДРПОУ 39870071, електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, Код ЄДРПОУ - 20992104, р/р UA438201720343180001000008516, банк-Державна казначейська служба України, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11 червня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога