Рішення

від 11.06.2024 по справі 916/1218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1218/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Приватного підприємства ЕКСПОСЕРВІС (проспект Перемоги, 40-Б, м. Київ, 03057)

до відповідача: Громадської організації Туніська діаспора в Україні (вул. Пастера, 52, офіс 101, м. Одеса, 65023)

про стягнення 201507,41 грн,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ЕКСПОСЕРВІС звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації Туніська діаспора в Україні, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 201507,41 грн, з яких: 141000,00 грн основного боргу; 50554,74 грн інфляційних втрат; 9952,67 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг від 25.10.2021 №21-10/25_ТДУ в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з монтажу, художнього оформлення та демонтажу стандартних виставкових експозицій.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, у тому числі, шляхом ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи в електронному вигляді та отримання представником копії ухвали суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 позовну заяву Приватного підприємства «ЕКСПОСЕРВІС» було залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Приймаючи до уваги усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, ухвалою суду від 08.04.2024 позовну заяву Приватного підприємства ЕКСПОСЕРВІС було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1218/24; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 виправлено допущені по тексту ухвали Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 та ухвали Господарського суду Одеської області від 08.04.2024 у справі № 916/1218/24 описки, вказавши замість Товариство з обмеженою відповідальністю ЕКСПОСЕРВІС вірне найменування позивача Приватне підприємство ЕКСПОСЕРВІС.

Обставини справи

25.10.2021 між Приватним підприємством ЕКСПОСЕРВІС (далі - виконавець) та Громадською організацією Туніська діаспора в Україні (далі - замовник) був укладений договір про надання послуг № 21-10/25_ТДУ (а.с. 7-9, т.1; далі - договір), згідно з п.1.1., 1.3. якого виконавець зобов`язався на замовлення замовника надати послуги з монтажу, художнього оформлення та демонтажу стандартних виставкових експозицій під час проведення Першої міжнародної виставки Туніських товарів в Україні, яка буде проходити з 28.10.2021 по 30.10.2021 у виставкому центрі «АККО Інтернешнл», м. Київ, проспект Перемоги, 40-Б, а замовник, у свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити послуги виконавця на умовах, передбачених цим договором.

За умовами п. 3.1., 3.4., 3.5. договору розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті України. Повний обсяг наданих виконавцем послуг з облаштування приміщення обладнанням, необхідним для проведення виставки та їхня остаточна вартість визначаються в акті приймання-передачі наданих послуг, який після підписання уповноваженими представниками сторін є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів від дати підписання акту приймання-передачі наданих послуг, але не пізніше 05 листопада 2021 року.

Відповідно до п. 8.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Додатком № 1 до договору сторони погодили договірну вартість послуг (а.с. 10-13, т.1).

Для здійснення оплати вартості наданих послуг за договором, яка становить 141000,00 грн, позивачем був виставлений відповідачу відповідний рахунок від 25.10.2021 № 21-10/25-ТДУ (а.с. 14, т.1).

30.10.2021 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 21-10/30 (а.с. 15, т.1), відповідно до якого позивачем передано, а відповідачем прийнято без зауважень надані за договором послуги на суму 141000,00 грн.

У гарантійному листі від 08.12.2021 № 401 (а.с. 31, т.1) відповідач повідомив позивача про відсутність коштів для здійснення оплати вартості наданих позивачем послуг та просив вважати відстроченими виконання грошових зобов`язань за договором до 01.02.2022. Як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо погодження позивачем відстрочення здійснення відповідачем оплати за договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за договором позивач засобами поштового зв`язку направив на адресу відповідача претензію від 27.07.2023 № 27/07/23-п (а.с. 32-35, т.1), в якій вимагав погасити заборгованість за договором в сумі 141000,00 грн протягом семи днів з моменту отримання претензії.

Оскільки відповідач не задовольнив вищевказану вимогу позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовними вимогами до відповідача про стягнення з останнього суми боргу в розмірі 141000,00 грн, разом з нарахованими позивачем інфляційними втратами в сумі 50554,74 грн та 3% річних в сумі 9952,67 грн. Розрахунок спірних сум позивачем здійснено за період з 06.11.2021 по 13.03.2024 (а.с. 4-6, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За умовами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Позиція суду

Як встановлено судом між сторонами на підставі договору про надання послуг від 25.10.2021 № 21-10/25_ТДУ виникли зобов`язальні відносини, за якими позивач зобов`язався надати відповідачу послуги, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався оплатити такі послуги в повному обсязі відповідно до умов зазначеного договору.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено на користь позивача вартості отриманих послуг, внаслідок чого у відповідача рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 141000,00 грн. Оскільки обставина наявності цієї заборгованості підтверджується матеріалами справи, поясненнями позивача та не спростована відповідачем, суд дійшов висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача боргу у зазначеній сумі слід задовольнити.

Водночас, у зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у виді несплати коштів за отримані послуги суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно заявлені до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, що долучений позивачем до позовної заяви (а.с. 4-6, т.1), суд встановив його вірність та обґрунтованість, а отже в цій частині вимоги позивача також підлягають задоволенню.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства ЕКСПОСЕРВІС до Громадської організації Туніська діаспора в Україні слід задовольнити повністю.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги задоволення в повному обсязі позовних вимог позивача, судовий збір в сумі 3028,00 грн слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Водночас, частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

Так, у позовній заяві в редакції, що подана разом з клопотанням про усунення недоліків позовної заяви, позивач, на виконання вимог ст. 124 ГПК України, повідомив суду, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи становить 6700,00 грн. При цьому у прохальній частині позову позивач заявив про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат останнього у розмірі 9728,00 грн, які складаються з судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 6700,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 59-64, т.1), 01.03.2024 між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Логуш Людмилою Олегівною (далі адвокат) був укладений договір про надання правової допомоги № 031/24, у порядку та на умовах якого адвокат зобов`язується надавати клієнту усі види правової допомоги, передбачені ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а клієнт - оплачувати надану адвокатом правову допомогу.

За умовами п. 3.2., 3.4. договору розмір винагороди адвоката за надання правової допомоги (гонорар), компенсації клієнтом фактичних витрат адвоката, пов`язаних з наданням правової допомоги, а також обсяг та особливості надання правової допомоги, визначається у додатках до цього договору. За результатом надання правової допомоги складається акт та фінальний звіт, що підписуються представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг та загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги.

Відповідно до п. 6.1. договору останній укладений на строк до 31 грудня 2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.

15.03.2024 між позивачем та адвокатом Логуш Людмилою Олегівною був укладений додаток № 2 до договору про надання правової допомоги (а.с. 65-66, т.1), яким останні погодили надання адвокатом правової допомоги позивачу щодо представництва інтересів ПП «ЕКСПОСЕРВІС» у спорі з відповідачем про стягнення заборгованості. У п. 2 додаткової угоди визначено, що за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду (гонорар), який розраховується адвокатом в залежності від обсягу правової допомоги, яка надається клієнту та витраченого часу. Вартість однієї години для розрахунку розміру винагороди (гонорару) відповідно до умов даного договору становить 800 (вісімсот) гривень за одну годину. У п. 3 додаткової угоди встановлено, що клієнт здійснює оплату винагороди (гонорару) за надання правової допомоги на умовах передоплати авансовими платежами протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання рахунку. Відповідно до п. 6 додаткової угоди адвокат має право вираховувати вартість фактичних витрат, які були здійснені в процесі надання правової допомоги відповідно до умов договору та цього додатку, з виплаченої клієнтом винагороди (гонорару) відповідно до п. 3. цього додатку. Згідно з п. 8 додаткової угоди за результатами надання правової допомоги складається акт та фінальний звіт, що підписуються сторонами. В акті вказується обсяг та загальна вартість наданої адвокатом правової допомоги.

Відповідно до фінального звіту (а.с. 89, т.1) між позивачем та адвокатом було погоджено розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач, у зв`язку з розглядом справи, а саме: зустріч з клієнтом, узгодження правової позиції, детальне ознайомлення з матеріалами позовної заяви, ознайомлення з документами позивача (3 години) 2400,00 грн; підготовка та направлення до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви (2 години) 1600,00 грн; контроль за станом розгляду справи, комунікація з працівниками суду щодо статусу справи та отримання судових документів (1 година) 800,00 грн; поштові витрати 100,00 грн.

Для здійснення оплати вартості наданої правової допомоги на суму 4900,00 грн адвокатом був виставлений позивачу рахунок від 17.04.2024 № 031/24/2 (а.с. 90, т.1), який оплачений позивачем 18.04.2024, що підтверджується наявною у справі випискою по рахунку адвоката (а.с. 88, т.1).

22.04.2024 між позивачем та адвокатом був підписаний акт про надання правової допомоги № 2 (а.с. 87, т. 1), згідно з яким позивачем було прийнято надані адвокатом за договором та додатком № 2 правову допомогу, яка надавалась у період з 01.03.2024 по 22.04.2024, вартість якої становить 4900,00 грн.

Отже, приймаючи до уваги надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, врахувавши відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання відповідача про їх зменшення, суд дійшов висновку, що витрати позивача є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Туніська діаспора в Україні (вул. Пастера, 52, офіс 101, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 43914552) на користь Приватного підприємства ЕКСПОСЕРВІС (проспект Перемоги, 40-Б, м. Київ, 03057, код ЄДРПОУ 25403408) борг в сумі 141000 грн 00 коп, інфляційні втрати в сумі 50554 грн 74 коп, 3% річних в сумі 9952 грн 67 коп, судовий збір в сумі 3028 грн 00 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4900 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 11 червня 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля