Рішення

від 06.06.2024 по справі 925/132/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Справа № 925/132/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Тимошенко Б.А. представник за довіреністю,

від відповідача Сучило А.О. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом комунального підприємства Дирекція парків Черкаської

міської ради, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮТОН АВТО

МІСТО, м. Черкаси

про стягнення 316 942 грн. 41 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось комунальне підприємство Дирекція парків Черкаської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮТОН АВТО МІСТО про стягнення з відповідача 316 942 грн. 41 коп., а саме: 205 720 грн. 00 коп. штрафних санкцій (пені) за прострочення поставки товару, 40 557 грн. 53 коп. 3% річних та 70 664 грн. 88 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №382 від 12 грудня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 лютого 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 11 год. 30 хв. 05 березня 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 05 березня 2024 року суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 02 квітня 2024 року.

14 березня 2024 року від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державної казначейської служби України у м. Черкасах Черкаської області.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 02 квітня 2024 року, суд заяву відповідача про залучення третьої особи залишив без задоволення.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 02 квітня 2024 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 30 хв. 21 травня 2024 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 21 травня 2024 року, суд оголосив перерву до 10 год. 30 хв. 06 червня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначав, що 31 січня 2023 року позивач відмовився від виконання відповідачем обов`язку із поставки товару і вимагав саме повернення попередньої оплати.

Отже, нарахування штрафних санкцій в період із 31 січня 2023 року до 29 червня 2023 року з урахуванням умов п. 7.2. договору є безпідставним.

З огляду на різну правову природу, проценти, що передбачені ч. 3 ст. 693 ЦК України, не можуть бути ототожнені з процентами, встановленими ч. 2 ст. 625 ЦK України.

Договором не врегульовано питання сплати відсотків за користування чужими коштами, тому стягнення відсотків за період: з дати сплати попередньої оплати до подачі вимоги про її повернення (із 28 грудня 2022 року до 31 січня 2023 року) є неправомірним. Лише з 01 лютого 2023 року у позивача виникло імовірне право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України на суму грошового зобов`язання, тому розрахунки позивача щодо розміру заявлених вимог є необґрунтованими.

Водночас, відповідач заперечував щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Крім того, відповідач зазначав, що позивач не є власником грошових коштів, які були перераховані в якості попередньої оплати за товар, зазначені кошти ніколи не перебували на рахунку позивача, а тому комунальне підприємство не може пред`явити позов з вимогою про стягнення відсотків та інфляційних втрат нарахованих на грошові кошти третіх осіб, оскільки право позивача не порушено.

У зв`язку з вищенаведеним, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач не погоджувався з доводами викладеними відповідачем у відзиві та зазначав, що зобов`язання відповідача за договором, як постачальника який отримав суму попередньої оплати, не припиняються шляхом пред`явлення позивачем вимоги в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

З моменту прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару за договором, у позивача виникло право альтернативного вибору форми виконання цього зобов`язання згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, а саме: вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Після звернення позивача з позовом у справі №925/161/23 відповідач добровільно не виконав відповідну вимогу та не повернув отриману суму попередньої оплати, що свідчить про те, що зобов`язання відповідача за договором залишились не виконаними.

Припинення зобов`язання за договором відбулось його виконанням шляхом повернення суми отриманих коштів за непоставлений товар лише 19 грудня 2023 року. Відповідно до цієї дати відповідач допускав порушення свого зобов`язання за договором з повернення суми отриманих коштів за непоставлений товар, за що має нести відповідальність згідно п. 7.2 договору.

Отже, вимога про стягнення штрафних санкцій на підставі п. 7.2 договору, нарахованих в межах строку, визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, є обґрунтованою.

Позивач, виконуючи зустрічне зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 538 ЦК України та умов п. 5.1 договору правомірно розраховував на одночасне виконання відповідачем свого обов`язку - поставку товару, чого останній не виконав.

Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку з поставки товару, то користування відповідачем грошовими коштами з 29 грудня 2022 року є неправомірним.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання з повернення отриманої від позивача суми попередньої оплати виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 5.1 договору строку поставки (28 грудня 2022 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого відповідач (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, ч. 1 ст. 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 29 грудня 2022 року.

Спірні правовідносини, які є предметом судового розгляду, виникли між сторонами на підставі договору №382 від 12 грудня 2022 року, який є договором поставки, а тому на спірні правовідносини не розповсюджуються приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Невиконання відповідачем обов`язку з поставки товару за договором та не повернення суми попередньої оплати після закінчення встановленого строку, не змінює суть правовідносин та не призводить до поширення на них норм законодавства щодо позики.

В обґрунтування наявності між сторонами правовідносин комерційного кредиту, відповідач безпідставно посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03 грудня 2021 року по справі №910/14180/18.

На думку позивача, висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року по справі №910/14180/18 не можуть бути застосовані при розгляді справи №925/132/24, оскільки предметом судового розгляду справи №910/14180/18 є зовсім інші правовідносини сторін.

Отже, доводи відповідача про звільнення його від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не ґрунтується на нормах матеріального права та є безпідставним.

При цьому фактичні обставини справи №911/2861/22 у якій Верховний Суд відхилив доводи відповідача щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2021 року по справі №910/14180/18, до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період прострочення повернення сплаченої за договором поставки попередньої оплати товару, є аналогічними обставинам справи №925/132/24, що розглядається.

Згідно платіжного доручення №5 від 27 грудня 2022 року саме позивач сплатив відповідачу кошти в сумі 1390000,00 грн. згідно договору №382 від 12 грудня 2022 року.

Платником було визначено КП Дирекція парків (код 21368856). Оплата здійснена з рахунку UA678201720344311005100050160, що належить КП Дирекція парків.

Зазначеними обставинами позивач спростовує доводи відповідача про те, що кошти були сплачені не позивачем та не перебували на його рахунку.

У запереченні відповідач зазначав, що посилання позивача на висновки ВП ВС у справі №918/631/19 від 22 вересня 2020 року є безпідставними, оскільки правовідносини, які існували між сторонами у зазначеній справі не є тотожними.

У даному випадку слід враховувати судову практику наведену в постанові ВС від 03.12.2021 зі справи № 910/14180/18 та висновки ВС, викладені у постановах ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, а також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі ВС від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.

В судовому засіданні, яке відбулося 06 червня 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/132/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу та несвоєчасне повернення попередньої оплати за товар.

Зокрема, позивач стверджував, що з урахуванням умов договору №382 від 12 грудня 2022 року здійснив попередню оплату товару в розмірі 1 390 000 грн. 00 коп.

Проте, товар у строки встановлені договором відповідачем поставлено не було.

Рішенням місцевого господарського суду від 24 травня 2023 року зі справи № 925/161/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 1 390 000 грн. попередньої оплати та 144 560 грн. штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару.

Рішення суду відповідач виконав лише 19 грудня 2023 року.

Оскільки відповідач прострочив зобов`язання з повернення попередньої оплати, позивач додатково нарахував штрафні санкції за прострочення поставки товару за період: з 01 лютого 2023 року по 29 червня 2023 року в сумі 205 720 грн. 00 коп.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 70 664 грн. 88 коп. нарахованих за період: з січня по грудень 2023 року, та 3% річних у розмірі 40 557 грн. 53 коп. нарахованих за період: з 29 грудня 2022 року по 18 грудня 2023 року.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2023 року зі справи №925/161/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮТОН АВТО МІСТО на користь комунального підприємства Дирекція парків Черкаської міської ради - 1 390 000 грн. - суму попередньої оплати за договором №382 від 12.12.2022 та 144 560 грн. штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару, а також 23 018,40 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2023 року вищевказане рішення залишено без змін.

Під час розгляду справи №925/161/23 судом було встановлено, що за результатами проведення публічної закупівлі переможцем визначено ТОВ НЬЮТОН АВТО МІСТО, в результаті чого 12 грудня 2022 року комунальним підприємством Дирекція парків Черкаської міської ради (покупець) та ТОВ НЬЮТОН АВТО МІСТО підписано договір №382 за результатами проведення відкритих торгів та у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. №1178 Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. (далі - договір)

Продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити товар код за ДК 021:2015 - 34130000-7 - Мототранспортні вантажні засоби (Автомобіль грузо-пасажирський) за видатками на здійснення заходів правового режиму воєнного стану. (п. 1.1. договору)

Найменування, кількість та ціна товару визначаються у Специфікації товару (далі - Додаток № 1) до договору, що є невід`ємною частиною цього договору. (п. 1.2. договору)

Ціна договору становить 1 390 000,00 грн., у тому числі ПДВ: 231 666,67 грн. (п. 3.1. договору)

Покупець зобов`язується оплатити продавцю загальну вартість товару згідно розділу 3 цього договору протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту підписання сторонами двостороннього акту приймання-передачі, у якому зазначають асортимент, комплектність, кількість та вартість товару, що передається покупцю, та отримання всіх супровідних документів на товар згідно п.п. 5.5.1 даного договору. (п. 4.1. договору)

Покупець не несе відповідальності за затримку бюджетного фінансування договору, яка сталася не з його вини. (п. 4.2. договору)

Оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в безготівковій формі. (п. 4.3. договору)

Оплата за договором вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. (п. 4.4. договору)

Строк та місце поставки товару - до 20 грудня 2022 року, за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 132/3. Строки поставки додатково узгоджуються сторонами у письмових заявках, які направляються покупцем продавцю поштою або електронною поштою.

Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих продавцем, про приймання товару. (п. 5.2. договору)

Право власності на товар, купівля-продаж якого здійснюється відповідно до цього Договору, переходить від продавця до покупця після передачі товару покупцю. (п. 5.4. договору)

За пп. 6.2.1. п. 6.2. договору, покупець має право, зокрема, у разі порушення продавцем порядку та строків доставки товару, його кількості та якості, а також при зміні продавцем в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору покупець, в односторонньому порядку, має право:

- відмовитися від подальшого виконання зобов`язань продавцем за договором;

- достроково розірвати договір, повідомивши про це продавця у строк 5 (п`яти) робочих днів з дня настання таких підстав.

За прострочення строку поставки товару, продавець сплачує покупцю 0,1 % вартості недопоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару (п. 7.2. договору).

Сплата пені або штрафу не звільняє продавця від виконання своїх зобов`язань за цим договором у повному обсязі (п. 7.5. договору).

Додатком до договору є Додаток № 1 - Специфікація (п. 12.1. Договору).

У Специфікації, яка є Додатком № 1 до договору № 382 від 12.12.2022 визначено найменування товару - автомобіль грузо-пасажирський Peugeot Boxer van L4H2, 1 шт. на загальну суму з ПДВ - 1 390 000 грн.

19.12.2022 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 382 від 12 грудня 2022 р. (далі - додаткова угода № 1), відповідно до п. 1 - 3 якої сторони домовились, зокрема, пункт 5.1. договору викласти в наступній редакції:

5.1. Строк та місце поставки товару - до 28.12.2022 року, за адресою: місто Черкаси, вулиця Смілянська, 132/3. Продавець одночасно з передачею товару надає покупцю підготовлену виробником товару фактичну калькуляцію собівартості такого товару, що оприлюднюється покупцем в електронній системі закупівель разом із звітом про виконання договору про закупівлю або сертифікат походження товару, якщо товар імпортний.

Суд під час розгляду справи №925/161/23 встановив, що поставки товару не відбулося.

При цьому суд зазначив, що саме лише підписання видаткової накладної без фактичної передачі товару в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України не свідчить про належне виконання зобов`язань з поставки.

Водночас, позивач виконав зустрічне зобов`язання по оплаті товару до фактичної поставки, тобто здійснив попередню оплату в розмірі 1 390 000 грн., відповідно до платіжного доручення від 27.12.2022 № 5.

Оскільки позивач вимагав повернути попередню оплату на підставі положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, суд задовольнив позов в цій частині, а також стягнув з відповідача на користь позивача, з урахуванням умов п.7.2 договору, за 34 дні прострочення поставки товару (29.12.2022 - 31.01.2023) 47 260 грн. пені та 97 300 грн. штрафу (7% від 1 390 000 грн).

Загальна сума штрафних санкцій склала 144 560 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначалося вище, позивачем заявлено вимогу про стягнення 70 664 грн. 88 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з січня по грудень 2023 року та 3% річних у розмірі 40 557 грн. 53 коп. нарахованих за період з 29 грудня 2022 року по 18 грудня 2023 року на суму боргу стягнуту рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2023 року зі справи №925/161/23.

У пунктах 84-86 постанови від 22 вересня 2020 року зі справи №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що посилання відповідача на домовленість сторін про постачання товару виключно на підставі листів-замовлень на кожну окрему партію товару, що мали б складатися позивачем, однак ним не складалися та не направлялися, не свідчить про те, у відповідача не виникло зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.

Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами скаржника про те, що прострочення зобов`язання з повернення суми попередньої оплати пов`язано також із датою закінчення строку дії контракту (01 лютого 2017 року), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов`язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями пункту 8.3 контракту останній в частині невиконаних зобов`язань діє до їх повного виконання сторонами.

Враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду судом встановлено, що в даному випадку зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України виникло 29 грудня 2022 року (з наступного дня після спливу строку поставки).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи статті 625 ЦК України не забороняють звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов`язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2023 року зі справи №925/161/23 виконано відповідачем 19 грудня 2023 року, шляхом перерахування коштів на рахунок позивача в сумі 1 390 000,00 грн. (сума попередньої оплати за договором №382 від 12 грудня 2022 року), 144 560.00 грн. (сума штрафних санкцій за прострочення строку поставки товару) та 23 018,40 гри. (сума судового збору), що підтверджується платіжними інструкціями №1798, 1799, 1800 від 19 грудня 2023 року (а.с.32-34).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 судом встановлено, що розмір 3% річних та інфляційних позивачем нараховано вірно, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог судом враховано наступне:

Позивачем на підставі п. 7.2. договору заявлено вимогу про стягнення 205 720 грн. 00 коп. штрафних санкцій (пені) за період з 01 лютого 2023 року по 29 червня 2023 року.

Як вже зазначалося вище, згідно п. 7.2. договору за прострочення строку поставки товару, продавець сплачує покупцю 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості товару.

Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом враховано, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію розірвання договору (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання відмова від договору (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;

у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

При цьому судом враховано висновки викладені у постанові від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

Зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Під час розгляду справи №925/161/23 було встановлено, що позивач скористався своїм правом вибору і вимагав від відповідача повернення попередньої оплати у претензії.

З позовом про стягнення попередньої оплати позивач звернувся до суду 31 січня 2023 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 травня 2023 року по справі №925/161/23 стягнуто з відповідача штрафні санкції за період з 29 грудня 2022 року по 31 січня 2023 року.

Отже, після пред`явлення претензії та звернення до суду з позовом про повернення попередньої оплати позивач вчинив односторонній правочин про відмову від договору купівлі-продажу.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення неустойки за порушення поставки товару за період з 01 лютого 2023 року по 29 червня 2023 року, тобто вже після того, як покупець відмовився від договору та прийняття товару від продавця.

У зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 205 720 грн. 00 коп. пені задоволенню не підлягають.

Щодо посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, судом враховано наступне:

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, а не договір позики, то до правовідносин, що склалися між сторонами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не застосовується.

Інші доводи сторін не спростовують вищенаведеного.

Отже позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮТОН АВТО МІСТО, вул. Смілянська, буд. 131, м. Черкаси, ідентифікаційний код 43715039 на користь комунального підприємства Дирекція парків Черкаської міської ради, вул. Хрещатик, 168, м. Черкаси, ідентифікаційний код 21368856 - 40 557 грн. 53 коп. 3% річних, 70 664 грн. 88 коп. інфляційних втрат та 1 668 грн. 70 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 11 червня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович