Рішення

від 10.06.2024 по справі 305/694/24

РАХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 305/694/24

Провадження по справі 2/305/386/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі: секретаря судового засідання Шемоти М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Карпатського біосферного заповідника, представником якого є адвокат Марич Іван Юрійович, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні частиною земельної ділянки державної власності та знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ :

Адвокат Марич Іван Юрійович звернувся в суд з позовом як представник Карпатського біосферного заповідника (далі Позивач) до ОСОБА_1 про усунення перешкод у володінні частиною земельної ділянки державної власності та знесення самочинного будівництва. В обґрунтування позову зазначив, що право постійного користування земельною ділянкою у Карпатського біосферного заповідника виникло згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001673 від 24.11.2000 року, виданим Карпатському біосферному заповіднику Рахівською районною радою, за яким у постійне землекористування передано земельну ділянку площею 252,9622 га, к.н. 2123682200:09:002:0001, згідно із планом землекористування, для збереження, відтворення і раціонального використання унікальних природних комплексів, яке порушене відповідачем шляхом самочинної забудови, вчиненого на частині земельної ділянки, розташованій у кварталі №12 виділі 27 Трибушанського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника, на полонині Струнги, Рахівський район, яка входить до земель природно-заповідного фонду згідно із вищезазначеним державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №001673 від 24.11.2000 року (к.н. 2123682200:09:002:0001). Ухвалою Рахівського районного суду від 27 грудня 2023 року у справі № 305/2202/23 (провадження 1-кп/305/401/23) за обвинувальним актом у кримінальному провадженні за обвинуваченням відповідача ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,4 ст. 197-1 КК України встановлено, що Мендрешора влітку 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого здійснення будівництва, самовільно зайняв земельну ділянку вартістю 659661,65 гривні, розташовану на полонині Струнги, у кварталі, №12, виділі № НОМЕР_1 , Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, площею 0,0925 га, яка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001673 від 24.11.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №338, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2123682200:09:002:00001, входить до земель природно-заповідного фонду та відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України належить до особливо цінних земель. Після цього, він, діючи умисно, з корисливих мотивів, упродовж 2016-2017 років, на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій на полонині Струнги, у кварталі №12, виділі № НОМЕР_1 Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, площею 0,0925 га, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника та належить до особливо цінних земель, без відповідного дозволу, не маючи на це права, незаконно збудував капітальні споруди, зокрема двоповерхову (другий поверх мансардний) будівлю розмірами 10,2 м на 6,1 м, площею 62 кв.м, та одноповерхову будівлю сауни розміром 6,65 м на 5,9 м, площею 39 кв.м, які розташовані на кам`яному фундаменті, скріпленому цементним розчином, вкопаному у ґрунт, та належить згідно із ДБН А.2.2-3 (16) до 1 класу наслідків. Таким чином, орган досудового розслідування обвинувачував відповідача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земельних ділянок особливо цінних земель; самовільному будівництву будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті. У судовому засіданні захисник подав клопотання про закриття кримінального провадження стосовно відповідача у зв`язку із закінченням строків давності, додатково захисник зазначив, що обвинувачений визнає обставини, викладені в обвинувальному акті, просив закрити кримінальну справу. Суд дійшов до висновку, що наявні підстави для закриття кримінального провадження із зазначених підстав, звернув увагу на те, що учасникам роз`яснені та зрозумілі наслідки закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ст. 49 КК України, речові докази відповідно до ст. 100 КПК України, а саме: комплекс будівель, розташований на земельній ділянці на полонині Струнги, у кварталі №12, виділі № НОМЕР_1 , Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, на які 19.06.2020 накладено арешт, вважав необхідним повернути за належністю. Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду клопотання захисника про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого задоволено, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст.197-1КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Суд кримінальне провадження за №12019070140000909 від 26.10.2019 року, за обвинуваченням відповідача у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1КК України закрив, у зв`язку зі звільненням його від кримінальної відповідальності, а речові докази по справі, а саме комплекс будівель, розташований на земельній ділянці на полонині Струнги, у кварталі №12, виділі № НОМЕР_1 , Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, на які 19.06.2020 ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду накладено арешт, повернуто за належністю (по суті відповідачу). Зазначене рішення суду має преюдиційний характер і ця обставина самочинності забудови чужої земельної ділянки без будь-якого дозволу власника (користувача), встановлена цим судовим рішення, і ця обставина не підлягає доказуванню. З огляду на викладене, Карпатський біосферний заповідник просить припинити дії, які порушують право користування землями заповідного фонду та відновити становище, яке існувало до порушення права Карпатського біосферного заповідника на вільне володіння та користування держаними землями заповідного фонду, шляхом знесення відповідачем ОСОБА_1 за свій рахунок будівель самочинного будівництва, зокрема двоповерхової (другий поверх мансардний) будівлі розмірами 10,2 м на 6,1 м, площею 62 кв.м, та одноповерхову будівлю сауни розміром 6,65 м на 5,9 м, площею 39 кв.м, які розташовані на кам`яному фундаменті, скріпленому цементним розчином, вкопаному у ґрунт, та належать згідно із ДБН А.2.2-3 (16) до 1 класу наслідків, вчиненого на частині земельної ділянки к.н. 2123682200:09:002:0001, розташованій у кварталі № НОМЕР_2 , виділі 27, Трибушанського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника, на полонині Струнги, Рахівський район, яка входить до земель природно-заповідного фонду та відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України належить до особливо цінних земель. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, - сплачений судовий збір в сумі 3028 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 10000 грн, тому просить стягнути з відповідача на користь заповідника судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Рахівського районного суду від 21.03.2024 було відкрито провадження, визначено розгляд справи проводити у загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання та запропоновано Відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, подати суду відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 26.03.2024, а копію позовної заяви, надісланої позивачем, отримав 22.03.2024, відзиву на позов у визначений судом строк не подав.

Ухвалою суду від 18.04.2024 було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 09:00 17 травня 2024 та із-за неявки відповідача відкладено на 10:00 год 10.06.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 24.05.2024 року направив до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позов просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання ні під час підготовчого розгляду, ні під час судового розгляду жодного разу не з`являвся, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання та судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання суду не надав, підстав для відкладення судового засідання через воєнний стан суд не вбачає, адже на території Закарпатської області, де знаходиться суд та проживає Відповідач, активних бойових дій не здійснюється, транспортне сполучення не припинено, доступ до суду не обмежений, інтернет-зв`язок також функціонує повноцінно і для сторін існує можливість брати участь у розгляді справи дистанційно, в режимі відеоконференцзв`язку як з приміщення іншого суду, так і з використанням власних технічних засобів, за таких обставин Позивач мав можливість взяти участь в судовому засіданні чи заперечуючи проти позову подати заяву про розгляд даної справи без його участі, але ОСОБА_2 таким правом не скористався. Суд не може безпідставно відкладати розгляд справи з нескінченним витрачанням ресурсів на відправлення поштової кореспонденції в умовах надзвичайної економії державних коштів, при цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84)5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Згідно з вимогами ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: перша - виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; друга - викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; третя - закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Позивач просить припинити дії, які порушують право користування землями заповідного фонду та відновити становище, яке існувало до порушення права Карпатського біосферного заповідника на вільне володіння та користування державними землями заповідного фонду шляхом знесення відповідачем ОСОБА_1 за свій рахунок будівель самочинного будівництва, зокрема двоповерхової (другий поверх мансардний) будівлі розмірами 10,2 м на 6,1 м, площею 62 кв.м, та одноповерхової будівлі сауни розміром 6,65 м на 5,9 м, площею 39 кв.м, які розташовані на кам`яному фундаменті, скріпленому цементним розчином, вкопаному у ґрунт, та належать згідно із ДБН А.2.2-3 (16) до 1 класу наслідків, вчиненого на частині земельної ділянки к.н. 2123682200:09:002:0001, розташованій у кварталі № НОМЕР_2 , виділі 27, Трибушанського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника, на полонині Струнги, Рахівський район, яка входить до земель природно-заповідного фонду та відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України належить до особливо цінних земель.

Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК України).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (стаття 212 ЗК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша - друга статті 376 ЦК України).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №292338803 від 23.12.2021 Карпатський біосферний заповідник на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер НОМЕР_3 від 24.11.2000 року, виданого Рахівською районною радою народних депутатів є землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 2123682200:09:002:0001 площею 252,9622 га.

Частина 4 статті 82 ЦПК України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рахівський районний суд Закарпатської області 27.12.2023 під час розгляду справи 305/2202/23 номер провадження 1-кп/305/401/23 встановив, що ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що влітку 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого здійснення будівництва, самовільно зайняв земельну ділянку вартістю 659 661,65 гривні, розташовану на полонині Струнги у кварталі №12 виділі № НОМЕР_1 Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, площею 0,0925 га, яка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001673 від 24.11.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №338, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2123682200:09:002:00001, входить до земель природно-заповідного фонду та відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України належить до особливо цінних земель. Після цього, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, упродовж 2016-2017 років, на вказаній самовільно зайнятій земельній ділянці, розташованій на полонині Струнги у кварталі №12 виділі № НОМЕР_1 Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, площею 0,0925 га, яка перебуває у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника та належить до особливо цінних земель, без відповідного дозволу, не маючи на це права, незаконно збудував капітальні споруди, зокрема двоповерхову (другий поверх мансардний) будівлю розмірами 10,2 м на 6,1 м, площею 62 кв.м, та одноповерхову будівлю сауни розміром 6,65 м на 5,9 м, площею 39 кв.м, які розташовані на кам`яному фундаменті, скріпленому цементним розчином, вкопаному у ґрунт, та відносяться згідно із ДБН А.2.2-3 (16) до 1 класі наслідків. Таким чином, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земельних ділянок особливо цінних земель; самовільному будівництву будівель на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 подав клопотання про закриття кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності. Додатково зазначив, що обвинувачений визнає обставини, викладені у обвинувальному акті. Просив закрити кримінальну справу без дослідження доказів.

За наслідками розгляду кримінального провадження суд постановив клопотання захисника ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження за №12019070140000909 від 26.10.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України - закрити у зв`язку із звільненням його від кримінальної відповідальності. Речові докази по справі, а саме комплекс будівель, розташований на земельній ділянці на полонині Струнги у кварталі №12 виділі № НОМЕР_1 Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, на які 19.06.2020 ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду накладено арешт - повернути за належністю.

Порушення права власності на земельну ділянку шляхом створення перешкод у користуванні та розпорядженні нею зумовлює юридичні наслідки для особи, яка здійснила самочинне будівництво, незалежно від притягнення її до інших видів юридичної відповідальності, таку правову позицію висловив Верховний Суд 14.02.2024 під час перегляду в касаційній інстанції справи № 523/8263/20, провадження № 61-8041ск23.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 щодо належного способу захисту прав власника, на земельній ділянці якого самочинно споруджений об`єкт, звертає увагу, що стаття 376 ЦК України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду висновує, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання (пункти 4 і 5 частини 3 статті 2, частини 1-4 статті 12, частини 1 та 3 статті 13 ЦПК України).

Під час розгляду цієї справи відповідач не заявив зустрічного позову та не надав відзиву щодо даного позову й доказів, на підтвердження своїх доводів, які мали б бути подані ним протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у даній справі.

Матеріали справи не місять доказів того, що ОСОБА_1 спірна земельна ділянка була відведена у власність чи в оренду для будівництва яких-небудь будівель. Нормативні акти, які регламентують правила отримання у власність або користування земельних ділянок, а також порядок здійснення будівельних робіт, як і практика їхнього застосування, були доступними, чіткими та передбачуваними для відповідача, ОСОБА_1 міг співвіднести чіткі законодавчі приписи щодо можливості забудови земельної ділянки державної чи комунальної власності та власними діями щодо спірної земельної ділянки. Отже, розміщення ОСОБА_1 будівель, на земельній ділянці, яка належить державі та передана у безстрокове користування Карпатському біосферному заповіднику, без дозволу власника та землекористувача цієї ділянки, який внаслідок спорудження капітальних споруд двоповерхової та одноповерхової будівлі на кам`яному фундаменті обмежений у правах користування та розпорядженні відповідним майном, вимога про знесення самочинно збудованих об`єктів коштом відповідача, тобто відновити становище, яке існувало до порушення права Карпатського біосферного заповідника є належним способом захисту.

Верховний Суд у своїй постанові у справі № 523/8263/20, провадження № 61-8041ск23 від 14.02.2024 змінив резолютивну частину рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2022 року щодо задоволення вимоги про зобов`язання відповідачки за власний рахунок привести об`єкт до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до квартири, зазначивши таке: "З огляду на те, що рішення суду щодо демонтажу об`єкта нерухомості має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідачки, але її коштом), враховуючи мету відповідного позову міської ради, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід змінити, а саме: за рахунок відповідачки привести об`єкт за адресою: АДРЕСА_2 , до попереднього стану шляхом знесення самочинної прибудови до цієї квартири на земельній ділянці, що є власністю територіальної громади м. Одеси."

ЦПК України передбачає, що при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, суд вважає за необхідне захистити порушене право на вільне та безперешкодне володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у користуванні Карпатського біосферного заповідника, внаслідок самочинного будівництва ОСОБА_1 будівель на земельній ділянці, яка йому не належить, а отже слід за рахунок відповідача привести земельну ділянку, розташовану на полонині Струнги, у кварталі, №12, виділі № НОМЕР_1 , Трибушанського природоохоронного науково-дослідного відділення Карпатського біосферного заповідника, площею 0,0925 га, яка перебуває у державній власності та у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №001673 від 24.11.2000 року, до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованих ОСОБА_1 будівель (одноповерхової та двоповерхової) на земельній ділянці, що є власністю держави та перебуває у постійному користуванні Карпатського біосферного заповідника.

Задоволення позовної вимоги щодо знесення самочинно збудованих ОСОБА_1 будівель на земельній ділянці, яка є власністю держави, але перебуває у користуванні Карпатського біосферного заповідника безстроково, переслідує легітимну мету контролю за використанням земельної ділянки державної власності згідно із загальними інтересами. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, тим, що ця ділянка належить до особливо цінних земель - землі природно-заповідного фонду.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Беручи до уваги, що спірна земельна ділянка належить до особливо цінних земель - земель природно-заповідного фонду, контроль за використанням такої земельної ділянки державної власності з боку землекористувача відповідає загальним інтересам. Задоволення вимоги Карпатського біосферного заповідника щодо знесення самочинно збудованих ОСОБА_1 будівель на земельній ділянці, яка є власністю держави, дозволяє досягнути вказаної мети контролю. З огляду на викладене вище, враховуючи, зокрема, недобросовісну поведінку відповідача щодо проведення без документів, які дають право виконувати будівельні роботи, та без належно затвердженого проєкту самочинного будівництва на земельній ділянці державної власності, яку відповідачу для будівництва не відводилась, задоволення вимоги щодо знесення самочинно збудованих будівель на цій ділянці є пропорційним меті контролю за використанням останньої у загальних інтересах.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи положення ст.ст. 133, 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку з розглядом справи в суді Позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 3028 гривень, суд стягує з ОСОБА_1 ці судові витрати. Доказів понесення витрат на правову допомогу на день ухвалення судом рішення позивач не надав, тому суд позбавлений можливості вирішити питання стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 10000 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

За рахунок ОСОБА_1 привести частину земельної ділянки кадастровий номер 2123682200:09:002:0001, що розташована у кварталі №12 виділ 27 Трибушанського ПНДВ Карпатського біосферного заповідника, на полонині Струнги, Рахівського району, яка належить до особливо цінних земель - земель природно-заповідного фонду до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованих будівель, зокрема двоповерхової (другий поверх мансардний) будівлі розмірами 10,2 м на 6,1 м, площею 62 кв.м, та одноповерхової будівлі сауни розміром 6,65 м на 5,9 м, площею 39 кв.м, які розташовані на кам`яному фундаменті, скріпленому цементним розчином, вкопаному у ґрунт, та належать згідно із ДБН А.2.2-3 (16) до 1 класу наслідків.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Карпатський біосферний заповідник, ел. пошта cbr-rakhiv@ukr.net, тел. НОМЕР_4, адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ 00276104;

Представник позивача - адвокат Марич Іван Юрійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: В.Е. Ємчук