Ухвала

від 11.06.2024 по справі 308/13367/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13367/23

1-кс/308/3219/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на повідомлення слідчого про підозру, -

В С Т А Н О В И В:

Захисник адвокат ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді зі скаргою про скасування повідомлення про підозру.

В обґрунтування скарги посилається на те,що повідомлення про підозру стороною обвинувачення вручено його підзахисному після закінчення строку досудового розслідування, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.

Вказує, що ОСОБА_4 під час обшуку 16.11.2023 отримав ухвалу слідчого судді в якій однозначно було сформульовано звинувачення та зрозумів, що орган досудового розслідування висуває йому підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.332 КК України. Після обшуку слідчим відразу було вручено ОСОБА_4 повістку про виклик на допит у цьому кримінальному провадженні. Таким чином, на думку захисника, ОСОБА_4 набув статус підозрюваного ще 16.11.2023, у той час як повідомлення про підозру йому вручено лише 27.01.2024, тобто після закінчення строку досудового розслідування визначеного ст.219 КПК України.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав та просив її задовольнити. Вказав, що у даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування оголошено його підзахисному про підозру після закінчення строку досудового розслідування.

Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти доводів захисника щодо необґрунтованості повідомленої підозри.

Заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши скаргу, дослідивши у судовому засіданні додані до неї докази, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, дізнавача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України.

Зокрема, у відповідності до п. 10 ч.1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене рішення слідчого, прокурора про повідомлення про підозру після двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Зважаючи на правову природу зазначеного виду оскарження, в ході його здійснення слідчим суддею перевіряється наявність підстав для повідомлення про підозру, зміст такого повідомлення про підозру та дотримання стороною обвинувачення процесуального порядку такого повідомлення.

Слідчим управління ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження №42023070000000045 відомості про яке внесено до ЄРДР 28.02.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332 КК України, в якому повідомлено про підозру ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

У повідомленні про підозру, яку оголошено ОСОБА_4 27.01.2024, вказано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше серпня 2022 року, у ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів.

Так, ОСОБА_6 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , розробили протиправний механізм, відповідно до якого особи призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, протиправно, безпідставно вносяться до Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті (система «Шлях»), що в подальшому дає підставу для безперешкодного виїзду за межі території України, оформляючи, при цьому, фіктивний трудовий договір між особою, яка має намір виїхати за кордон, та перевізником, призначаючи таких осіб на посаду водія мікроавтобуса.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «підозра» є частиною більш широкого поняття «обвинувачення», яке відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України являє собою твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за тлумаченням Європейського суду з прав людини вміщено концепцію терміну «кримінальне обвинувачення», яка характеризується скоріше матеріальним, аніж формальним характером (справа «Девеєр проти Бельгії», рішення від 27 лютого 1980 року, скарга № 6903/75). У справі «Еклє проти Федеративної Республіки Німеччини» (рішення від 15 липня 1982 року, скарга № 8130/78) Європейський суд з прав людини констатував, що кримінальне обвинувачення може бути визначене як «офіційне повідомлення особи компетентним органом про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення». Розвиваючи зазначену концепцію Європейський суд з прав людини у справі «Фоті та інші проти Італії» (рішення від 10 грудня 1982 року) навів ширше витлумачення цього визначення, включивши до нього також «інші підстави, що підтверджують це звинувачення, і які можуть спричинити серйозні наслідки, що можуть ускладнити становище підозрюваного». Такими підставами, які можуть спричинити серйозні наслідки, можуть бути видача ордеру на арешт, обшук приміщення чи особистий обшук.

З огляду на зазначене, підозра є певним етапом обвинувачення, оскільки під час підозри висувається припущення про можливе вчинення особою кримінального правопорушення, а відтак має відповідати загальним вимогам, які характеризують зміст обвинувачення. Враховуючи, що підозра є припущенням про вчинення конкретною особою кримінального правопорушення, то існування підозри нерозривно пов`язане із наявністю підозрюваного.

Як закріплено в ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Таким чином, аналіз змісту ч. 1 ст. 42 КПК України дозволяє зробити висновок, що підозра (кримінальне переслідування у формі підозри) починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру або ця особа затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.

Згідно з ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ст. 303 ч. 1 п. 10 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Згідно з положеннями ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття "обґрунтована підозра" як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 Рішення в справі "Нечипорук і Йонкало проти України"), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому слідчий суддя, з метою вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінює надані йому докази не в контексті їх достатності і допустимості для встановлення наявності чи відсутності вини особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення її винуватості, тобто не з метою отримання висновків, які є необхідними для ухвалення вироку, а лише з метою визначення вірогідності та достатності підстав для висновку про причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

У скарзі захисник, як підстави для її задоволення, зазначає про те, що підозру ОСОБА_4 вручено після закінчення строку досудового розслідування, оскільки вважає, що оголошення про підозру відбулося під час вручення ухвали про обшук, а саме, 16.11.2023. Однак, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм КПК слідчий суддя не погоджується з такими доводами, оскільки повідомлення про підозру у кримінальному провадженні є окремою процесуальною дією, яка починається з моменту, коли особі повідомлено про підозру в письмовому вигляді у формі складання окремого документу повідомлення про підозру та у визначеному процесуальним законом порядку. В даному випадку повідомлення про підозру ОСОБА_4 складено слідчим та вручено підозрюваному ОСОБА_4 27.01.2024, про що свідчить його особистий підпис проставлений у документі, та в межах строку досудового розслідування визначеного ст.219 КПК України.

Отже, за своїм змістом повідомлена 27.01.2024 ОСОБА_4 підозра відповідає вимогам ст.277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст.278 КПК України, що сторонами не заперечувалося, повідомлення про підозру містить стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру.

Тобто, оскаржуване повідомлення про підозру за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, а відтак стороною кримінального провадження з боку обвинувачення були дотримані зазначені вимоги закону в повному обсязі.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини провадження, слідчий суддя вбачає наявність обґрунтованості підозри ОСОБА_4 у контексті її розуміння Європейським судом з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

Крім цього, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що після пред`явлення 27.01.2024 року ОСОБА_4 підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області розглядалися клопотання про: застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, арешт майна підозрюваного, про продовження строку дії запобіжного заходу, в межах перевірки яких слідчим суддею досліджувалось питання обґрунтованості підозри щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, в тому числі доводів захисника викладених у даній скарзі щодо строку вручення йому повідомлення про підозру.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні скарги захисника адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у кримінальному провадженні №42023070000000045, відомості про яке внесено до ЄРДР 28.02.2023, про скасування повідомлення про підозру.

Керуючись ст. ст. 26, 303, 306, 307, 309, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенніскарги адвоката ОСОБА_3 ,який дієв інтересах ОСОБА_4 на повідомленняслідчого пропідозру, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1