Рішення

від 10.06.2024 по справі 443/724/24

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/724/24

Провадження №2/443/371/24

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

10 червня 2024 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого - судді Равлінка Р.Г.,

секретар судового засідання Рибакова І.І.,

розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Жидачеві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України про стягнення заборгованості по заробітній платі, інфляції, індексації та моральної шкоди,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Державного підприємства Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України в якій просить стягнути з відповідача на її користь 147409,78 грн з яких: 61643,07 грн - заборгованість по заробітній платі, 5766,71 грн інфляційні витрати за вказаний період та 80000,00 грн -моральної шкоди.

Стислий виклад позиції сторін.

В обгрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона була звільнена з посади завідувача складом дослідного господарства «Грусятичі» відповідно до наказу №12 від 23.05.2023. За період з 03.06.2022 по лютий 2023 включно підприємство не виплатило їй заробітну плату заборгованість за якою складає 61 643,07 грн. Від дня звільнення вона не одноразово зверталася до керівництва з проханням виплатити їй заборгованість по заробітній платі, однак у відповідь чула лише одні обіцянки. За зазначений період, вона зазначає також й інфляційні витрати, що відповідно до наданих розрахунків становить: 5 766,71 грн, а разом з заборгованістю становить: 67 409,78 грн. У результаті протиправних дій роботодавця, пов`язаних з невиплатою заробітної плати при звільненні, позивачка понесла моральні страждання, які виразилися у неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу її життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання її та сім`ї принизило її, що являється моральною шкодою яку вона оцінює у 80 000,00 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Жидачівського районного суду Львівської області Равлінко Р.Г. від 26.04.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження на 16.05.2024 /а.с17-18/.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 16.05.2024 справу розглядом відкладено на 06.06.2024 у зв`язку з неявкою сторін /а.с.25/.

Розгляд справи по суті відбувся 05.06.2024 без участі сторін.

Позивачка, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, подала заяву в якій просить розглядати справу у її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача державне підприємство Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався, а тому суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

Відтак, суд вважає, що наявні умови для проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі даних та доказів, що відповідає вимогам частини 4 статті 223 та статті 280 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на вимоги частини 2 статті 247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема, з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачкою, що повністю відповідає положенням ч. 1ст. 280 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст. 223 ЦК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною четвертоюстатті 268 ЦПК Українипередбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5статті 268 ЦПК Українизазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 06.06.2024, є дата складення повного тексту судового рішення 10.06.2024.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимогист. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити частково, ухваливши заочне рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 08.12.2015 прийнято на роботу зав складом ДП «ДГ «Грусятичі» та 23.05.2024 ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України /а.с.3-4/.

Відповідно до довідки №5 від 05.02.2024 виданої ДП «ДГ «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України ОСОБА_1 звільнена з роботи з посади завідуючої складом. Наказ №12 від 23.05.2023. До звільнення ОСОБА_1 використала всі належні їй дні відпустки, остання відпустка використана нею за період з 01.12.2022 по 10.05.2023. За період з 01.03.2023 по 23.05.2023 розрахунок з ОСОБА_1 проведений повністю /а.с.5/.

Згідно з довідкою №2/11-23 від 14.11.2023 ДП «ДГ «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України сума невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з червня 2022 по лютий 2023 включно складає 61643, 07 грн /а.с.6/.

Відповідно до довідки №3 від 05.02.2024 виданої ДП «ДГ «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України заборгована зарплата ОСОБА_1 складає 61643,07 грн, а саме: травень 2022 10, 66 грн; червень 2022 6 504, 40 грн; липень 2022 6 816,74 грн; серпень 2022 6 816,74 грн; вересень 2022 6 816,74 грн; жовтень 2022 6 816,74 грн; листопад 2022 6 816,74 грн; грудень 2022 7 014,77 грн; січень 2023 7 014,77 грн; лютий 2023 - 7 014,77 грн /а.с.7/.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат загальна заборгованість за період прострочення грошового зобов`язання 4871 день становить 67409,78 грн, з яких: період 1 з 01.05.2022 по 15.01.2024 2,13 грн; період 2 з 01.06.2022 по 15.01.2024 - 1094,30 грн; період 3 з 01.07.2022 по 15.01.2024 907,40 грн; період 4 з 01.08.2022 по 15.01.2024 853,71 грн; період 5 з 01.09.2022 по 15.01.2024 - 770,25 грн; період 6 з 01.10.2022 по 15.01.2024 628,78 грн; період 7 з 01.11.2022 по 15.01.2024 447,19 грн; період 8 з 01.12.2022 по 15.01.2024 408,22 грн; період 9 з 01.01.2023 по 15.01.2024 356,62 грн; період 10 з 01.02.2023 по 15.01.2024 298,11 грн. /а.с.8-10/.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпПу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено право кожної людини на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати працю працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до частини першоїстатті 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою вказаної статті передбачено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

За положеннямистатті 2 Закону України «Про оплату праці»основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Згідно із частиною першоюстатті 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

У відповідності зіст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Судом встановлено, що в день звільнення позивачу, в порушенняст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, тобто, відповідачем порушено трудові права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості по заробітній платі, а також письмово не повідомлено про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні).

Відповідно до положень ст. ст.115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

Обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, лежить на працедавцеві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

На підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать (ст. 116 КЗпП України), а невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені ст. 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що розмір заборгованості із заробітної плати, невиплаченої позивачки відповідно до довідок від 14.11.2023 №2/11-23 та від 05.02.2024 №3 становить 61643,07 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положеньст. 81 ЦПК Українидокази в їх сукупності, судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач має борг перед позивачем по виплаті заробітної плати, а тому, суд вважає, що права та інтереси позивачки були порушенні відповідачем, у зв`язку із чим вони підлягають захисту судом шляхом стягнення з відповідача на користь позивачки невиплаченої заробітної плати в сумі 61643,07 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 5766,71 грн, суд зазначає наступне.

Згідност.34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Порядок компенсації втрати доходів внаслідок порушення встановлених строків їх виплати передбаченоЗаконом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Згідно із статями2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Основною умовою для виплати громадянам компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, заробітної плати. При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2012 року справа №6-131цс12.

Відповідно достатті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно доп.4Порядку проведеннякомпенсації громадянамвтрати частинигрошових доходіву зв`язкуз порушеннямтермінів їхвиплати, затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від21лютого 2001року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до правового висновку закріпленого в Постанові Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року (справа № 6-131цс12): «основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення власником встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, заробітної плати, пенсії, соціальної виплати, страхових виплат). При цьому, компенсація за порушення строків виплати нарахованого доходу проводиться незалежно від вини органу, що здійснює відповідні виплати та незалежно від порядку і підстав нарахування цього доходу чи його частини: самим підприємством добровільно чи на виконання судового рішення».

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Беручи до уваги, що відповідачем порушено строки виплати заробітної плати позивачці, суд, перевіривши наданий розрахунок сум компенсації втрати частини заробітної плати ОСОБА_1 , який долучено до позовної заяви, а також зважаючи на те, що відповідач свій контррозрахунок не надав, суд прийшов до висновоку, що з ДП Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України слід стягнути на користь позивачки 5766, 71 грн компенсації за невчасну виплату заробітної плати.

Що стосується моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Позивачка також просила стягнути моральну шкоду в сумі 80 000,00 грн, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма законодавства містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону, передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

У трудових спорах обов`язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця, а не на працівника.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що така шкода позивачці дійсно спричинена, оскільки остання, своєчасно не отримавши заробітну плату, змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Позивачкою доведено, що невиплата їй заробітної плати призвела до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв`язків.

З урахуванням вимог ст. 237-1 КЗпП України щодо підстав стягнення моральної шкоди та ст.23 ЦК України щодо вимог розумності та справедливості її розміру, суд вважає за необхідне визначити розмір цієї моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень, що менше ніж просила позивачка.

Підсумовуючи все вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі розміром61643,07 грн, компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати розміром 5766,71 грн та моральної шкоди розміром 2 000,00 грн.

Як передбачено ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 1, 6ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно д п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню 1211,20 грн на користь держави за вимогу про стягнення заробітної плати.

Ухвалою суду від 26.04.2024 в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі /а.с.17-19/.

Відтак, згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь держави необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 30,28 грн (2 000 грн х 100% : 80 000 грн = 2,5 %, 1211,20 : 100 х 2,5 = 30,28 грн), а з позивачки на користь держави необхідно стягнути судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 1180,92 грн (1211,20 грн 30,28 грн = 1180,92 грн).

Таким чином, з Державного підприємства Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України на користь держави підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 1241,48 грн (1211,20 + 30,28).

Відповідно дост. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Таким чином, рішення в частині виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України про стягнення заборгованості по заробітній платі, інфляції, індексації та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України, код ЄДРПОУ:20760167, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 :

заборгованість по заробітній платі за червень 2022 року - лютий 2023 року у розмірі 61 643 (шістдесят одна тисяча шістсот сорок три) гривні 07 копійок;

компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 5 766 (п`ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 71 копійку;

моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень;

всього: 69409 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`ять) гривень 78 копійок

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство «Грусятичі» ІСГ Карпатського регіону НААН України, код ЄДРПОУ: 20760167, на користь держави судовий збір в розмірі 1241 (одна тисяча двісті сорок одна) гривня 48 копійок.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1180 (одна тисяча сто вісімдесят) гривень 92 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Р.Г. Равлінко