Постанова

від 05.06.2024 по справі 753/344/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 753/344/23

провадження № 61-14713св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, скасування рішення про державну реєстрацію, за заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30» про забезпечення позову

за касаційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30» на постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви та заяви про забезпечення позову

У січні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30» (далі - ОСББ «Бажана 30») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію.

Разом із позовною заявою ОСББ «Бажана 30» подало до суду заяву про забезпечення позову, у якій просило накласти арешт на нежитлові приміщення № 243, АДРЕСА_1 , загальною площею 1 255,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2425602180000; заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, та іншим особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення № 243, АДРЕСА_1 , загальною площею 1 255,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2425602180000.

Обґрунтовуючи вимоги заяви про забезпечення позову, ОСББ «Бажана 30» посилалося на те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача, оскільки ігнорування судом достатніх підстав для забезпечення позову дозволить відповідачу здійснити продаж спірного майна.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 16 січня 2023 року заяву ОСББ «Бажана 30» про забезпечення позову задовольнив. Наклав арешт на нежитлові приміщення № 243, АДРЕСА_1 , загальною площею 1 255,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2425602180000. Заборонив органам та суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, та іншим особам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснювати державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення № 243, АДРЕСА_1 , загальною площею 1 255,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2425602180000.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що доводи заявника щодо необхідності забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком унеможливлення виконання рішення суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 10 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСББ «Бажана 30» про забезпечення позову відмовив.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що в матеріалах справи немає доказів, які підтверджували б висновки суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить або істотно ускладнить виконання рішення суду в подальшому, тобто висновки суду про доведеність цих обставин ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає статті 81 ЦПК України. Крім того, суд першої інстанції не врахував норми частини третьої статті 150 ЦПК України, згідно з якою заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Оскаржувана ухвала не містить належного обґрунтування, як саме незастосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкти нерухомого майна та заборони вчиняти будь-які дії з цим майном може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та скасування рішення про державну реєстрацію, які по своїй суті є немайновими і не стосуються безпосередньо нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень № 243, 244 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1 255,2 кв. м.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У вересні 2023 року ОСББ «Бажана 30» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження судового рішення вказувало те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 150, статей 149, 263, 367, 376, 382 ЦПК України у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом предмета та підстав заявленого позову, а також того, що забезпечення позову не несе для відповідача суттєвих негативних наслідків та не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав. Забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат. Також суд не врахував, що під час наявності спору між сторонами, передбачаючи настання наслідків щодо скасування колегією Міністерства юстиції України державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення № 243, 244 з метою ухилення від наслідків скасування такої реєстрації відповідачка здійснила відчуження цього нежитлового приміщення (в складі якого знаходяться самочинно прибудовані приміщення та допоміжні приміщення (підвальні приміщення) багатоквартирного будинку) на користь ОСОБА_1 . Зазначені дії призвели до того, що позивач, незважаючи на скасування колегією Міністерства юстиції України державної реєстрації права власності на нежитлові приміщення № 243, 244, змушений звертатися з позовом до суду для скасування незаконного продажу самочинно прибудованих приміщень та допоміжних приміщень (підвальні приміщення) багатоквартирного будинку у складі нежитлових приміщень № 243, 244.

Оскільки предметом позову є договір купівлі-продажу нерухомого майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, та скасування рішення про державну реєстрацію прав і припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, тому доцільною є і заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов`язані з його державною реєстрацією, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо цього майна.

Апеляційний суд не дослідив докази, які підтверджують відповідні обставини, та подані заявником разом з позовом та заявою про забезпечення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 квітня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

За змістом статті 26 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на момент пред`явлення позову в цій справі, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Оскільки визнання недійсним правочину, який є безпосередньою підставою для зміни власника спірної квартири, так чи інакше вплине на подальший правовий режим цього нерухомого майна, то вибраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленою в цій справі вимогою позову.

Та обставина, що можливе рішення суду про задоволення позову в цій справі не підлягає примусовому виконанню, а може бути виконано шляхом його пред`явлення до державного реєстратора, як уже зазначалося вище, не свідчить про неможливість застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно, яке є предметом оспорюваного договору, якщо невжиття заходів забезпечення позову негативно впливатиме на можливість позивача ефективно захистити (поновити) свої порушені права.

Отже, у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на наведене помилковим є висновок апеляційного суду про відмову в задоволенні заяви ОСББ «Бажана 30» про забезпечення позову з посиланням на те, що заявлені у цій справі вимоги є немайновими і не стосуються безпосередньо нерухомого майна у вигляді нежитлових приміщень, а заходи забезпечення є неспівмірними із заявленими вимогами, оскільки місцевий суд, задовольняючи заяву, взяв до уваги, що без ужиття заходів забезпечення позову відповідач має можливість безперешкодно відчужити спірне нерухоме майно. Водночас немає підстав уважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки нежитлові приміщення залишаються в його володінні та користуванні. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки і тому факту, що з часу виникнення спору та розгляду його спочатку колегією Міністерства юстиції України відповідачі вчинили дії щодо переходу права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Водночас, враховуючи характер спірних правовідносин, місцевий суд правильно вважав за доцільне вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, які є предметом оспорюваного договору.

Згідно зі статтею 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали місцевого суду.

Згідно з частинами першою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, а тому ці витрати підлягають стягненню з відповідачів на його користь.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 10 серпня 2023 року скасувати, ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 16 січня 2023 року залишити в силі.

Стягнути на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Бажана 30» з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 по 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп. з кожного судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов