Постанова

від 03.06.2024 по справі 466/9445/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/9445/23 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/611/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

секретаря: Цьони С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвоката МикитиТараса Володимировичана ухвалуШевченківського районногосуду м.Львова від31січня 2024року справі за позовом представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Державного кадастрового реєстратора Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позовної заяви представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Державного кадастрового реєстратора Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, у якій просив суд постановити ухвалу, якою накласти арешт на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, площею 0,5105 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 , до прийняття остаточного рішення по даній справі, та заборонити проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, площею 0,5105 га, яка на праві власності належить ОСОБА_1 до прийняття остаточного рішення по даній справі.

Заяву мотивував тим, що об`єктом захисту цивільних прав є право власності позивача ОСОБА_2 на земельну ділянку, оскільки земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності площею 0,5105 га, кадастровий номер 4610166300:101:001:2217, розташована по АДРЕСА_1 , накладається на земельну ділянку площею 0,0576 га, власником якої, починаючи з 1994 року, є позивач.

Безспірними доказами накладання ділянок є: Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ № 7311191079 від 30.11.1995 року, відповідно до якого позивач є власником земельної ділянки площею 0,0576 га по АДРЕСА_1 ; висновок земельно-технічної експертизи від 17.10.2023р. №301/10-2023, проведеної Українським незалежним інститутом судових експертиз (судовий експерт ОСОБА_4 ), згідно якого земельна ділянка, яка належить позивачу, майже повністю входить до складу земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , з кадастровим номером 4610166300:10:001:2217; рішення державного кадастрового реєстратора Відділу №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 03.05.2023 №PB-4800074522023. Відповідно до викопіювання з кадастрової карти, доданої до рішення від 03.05.2023 №PB-4800074522023, на земельну ділянку позивача майже повністю накладено іншу земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_1 ; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 за адресою: смт. Брюховичі Львівської області для індивідуального садівництва, виготовлена ТзОВ "Ордо-плюс". Усі перераховані вище докази наявні у матеріалах справи. Проте на даний час саме на його земельній ділянці, яка незаконно включена у склад земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:10:001:2217, ОСОБА_1 без його відома і його згоди проводить підготовчі будівельні роботи, зокрема по усій площі його ділянки виконано ущільнення грунтів, вирівнювання земельної ділянки, завезено та зберігаються будівельні матеріали у дуже значних обсягах (наявні декілька десятків куп будматеріалів, розвантажених із вантажних автомобілів), видалення зелених насаджень, а також до ділянки облаштовано під`їзні шляхи. Зазначає, що він не захищений від того, що зазначені будівельні роботи не будуть припинені, зокрема не продовжуватимуться у вигляді будівництва капітальних споруд. Адже усі підготовчі будівельні роботи, необхідні для проведення будівництва капітальних споруд на спірній ділянці, фактично виконані. Однак об`єм та вартість виконаних робіт, а також об`єм та вартість будівельних матеріалів, які наявні на спірній земельній ділянці, свідчать про намір відповідача, ОСОБА_1 , проводити в подальшому будівельні роботи. Відтак невжиття заходів із заборони проведення будівельних робіт, які вже проводяться на його, ОСОБА_2 , земельній ділянці, у майбутньому може негативно вплинути на виконання рішення суду, прийнятого у його користь в межах даної справи. Таким чином у разі не накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, існує очевидна небезпека завдання шкоди його законним правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та понести значні витрати.

Ухвалою Шевченківськогорайонного судум.Львова від31січня 2024року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позовної заяви задоволено повністю.

Накладено арешт на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, площею 0,5105 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 , до прийняття остаточного рішення по даній справі.

Заборонено проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, площею 0,5105 га, яка на праві власності належить ОСОБА_1 до прийняття остаточного рішення по даній справі.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Микита Тарас Володимирович, подавши апеляційну скаргу.

Вважає, що судом грубо порушено норми ст. 149-150 ЦПК України та вжито заходи забезпечення позову, які не є співмірними із заявленими вимогами, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

Виходячи із матеріалів справи та аналізуючи мотиви постановлення оскаржуваної ухвали, суд погодився із доводами позивача, що останнім, ніби то, беззаперечно доведено факт накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку відповідача.

Однак, суд на думку апелянта, не врахував, що питання оцінки доказів не може здійснюватись судом на стадії вирішення забезпечення позову. Зазначеними мотивами, суд фактично вирішив справ по суті, що є неприпустимим.

Окрім цього, суд не врахував, що з архівного витягу від 28.11.2023 року№110003 вих.-146560 із рішення Брюховицької селищної ради від 01.04.1994 року №120 2Про надання у приватну власність земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва» з п.2 якого вбачається: «надати у приватну власність гр.. ОСОБА_2 , що проживає в АДРЕСА_2 , земельну ділянку в АДРЕСА_3 -Смолиста площею 600 м2 для ведення індивідуального садівництва».

В той же час в державному акті на право приватної власності на землю серія ЛВ №7311191079 від 30.11.1995, який видано ОСОБА_2 зазначено площу земельної ділянки 0,0576 га (а не 0,06га), а земельна ділянка № НОМЕР_1 вказана як суміжна.

Таким чином, державний акт , який наданий позивачем, як підтвердження права власності, виданий безпідставно, без відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

31 травня 2024 року від ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою.

Колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає до задоволення, оскільки довідка про огляд в сімейного лікаря не підтверджує перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні та неможливість прибути в судове засідання.

Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Сторони мали реальну можливість реалізувати свої процесуальні права з доведенням своєї позиції по справі, у тому числі через можливість брати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції або через представника.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "ЮніонАліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що між сторонами дійсно виник спір про право, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Встановлено, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №466/9445/23 за позовною заявою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 до Державного кадастрового реєстратора Відділ №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області; ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації земельної ділянки та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

29 січня 2024 року ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно земельну ділянку, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, площею 0,5105 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить відповідачу ОСОБА_1 , до прийняття остаточного рішення по даній справі, та заборони проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:10:001:2217, площею 0,5105 га, яка на праві власності належить ОСОБА_1 до прийняття остаточного рішення по даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Згідно ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до частини третьої статті 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст..13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції , було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами існує спір а тому, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду при можливому задоволенні позову.

Зважаючи на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та вищенаведені норми ЦПК, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції підставно вжив заходи забезпечення, про які просив позивач.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до ст.. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Микити Тараса Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 31 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.