Постанова

від 06.06.2024 по справі 757/5914/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Батрин О.В.

Єдиний унікальний номер справи 757/5914/23

Апеляційне провадження №22ц/824/6773/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,

секретар - Кролівець О.А.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «ІНДУСТРІАЛБАНК» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю « Скіф Інтел» про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф Інтел», ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Інтел» про визнання недійсним договору поруки.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, суд, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2023 року (14 лютого 2023 року) до суду звернувся заявник Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

У заяві зазначав , що рішенням (справа №2-97/10) Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Скіф Інтел» на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованість у розмірі 794 252 , 81 грн, судові витрати у розмірі 1 730 грн.

Виконавчі листі видані на виконання 13 вересня 2010 року , подавалися на виконання до органів державної виконавчої служби , однак були повернуті стягувачу без виконання постановами державного виконавця від 27 квітня 2017 року , та від 29 червня 2017 року .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ « Акціонерний банк « Експрес-Банк» на правонаступника ПАТ АКБ « ІНДУСТРІАЛБАНК»

Як зазначає заявник , строк пред`явлення вказаного виконавчого листа сплинув. Вважає ,що причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання слід поновити , оскільки вони є поважними, з огляду на те, що АБ «Експрес-Банк» перебував у стані реорганізації, шляхом приєднання до АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» ,що унеможливлювало вчасну подачу виконавчих листів до виконання .

У заяві просив:

- поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів , виданих Печерським районним судом м. Києва 13 вересня 2010 року на виконання рішення суду від 17 серпня 2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Скіф Інтел» на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованості у розмірі 794 252 , 81 та судових витрат у розмірі 1 730 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року заяву задоволено.

Поновлено Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» строк пред`явлення виконавчих листів про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ТОВ «Скіф Інтел» на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованості у розмірі 794 252 , 81 та судових витрат у розмірі 1 730 грн до виконання.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу якою відмовити у задоволенні заяви. У скарзі зазначено ,що суд не врахував наявні в матеріалах докази, не врахував, що заява підписана не уповноваженою особою, та не зазначив які саме поважні причини пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання .

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України особи , які приймають участь у справі , повідомлені про день та час розгляду справи на 06 червня 2024 року . Заяв , клопотань про зміну місця знаходження, про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції від заявника, державного виконавця не надходили, відтак відсутні підстави вважати причини їх неявки поважними.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції ,задовольняючи заяву про поновлення строку для пред.»явлення виконавчих листів до виконання виходив із того ,що строки пропущені з поважних причин .

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду з таких підстав .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.

Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13, від 30 липня 2019 року у справі № 5/128, від 21 серпня 2020 року у справі №905/2084/14-908/4066/14 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Водночас, заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі, до відкриття виконавчого провадження.

Згідно положень статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Само по собі судове рішення, яким було задоволено позовні вимоги позивача не може бути 100 % гарантією його виконання відповідачем. В такому випадку держава забезпечує примусове виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Порядок виконання рішення суду визначений Законом України «Про виконавче провадження».

Після відкриття виконавчого провадження стягувач має право: ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» (далі Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання, суд зазначає, що за приписами чинного процесуального законодавства суд може поновити пропущений стороною строк у разі визнання поважними причини, доведення яких Законом покладено на заявника.

Як видно зі матеріалів справи , рішенням (справа №2-97/10) Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Скіф Інтел» на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованість у розмірі 794 252 , 81 грн, судові витрати у розмірі 1 730 грн.

Виконавчі листі видані на виконання 13 вересня 2010 року, подавалися на виконання до органів державної виконавчої служби, однак були повернуті стягувачу без виконання постановами державного виконавця від 27 квітня 2017 року та від 29 червня 2017 року.

У постанові від 27 квітня 2017 року зазначено ,що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 27 квітня 2020 року (а.с. 6). В постанові від 29 червня 2017 року зазначено ,що виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання в строк до 29 червня 2020 року (а.с.7). Тобто строки пред`явлення виконавчих документів сплили у 2020 році.

Із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання «ПАТ АКБ « ІНДУСТРІАЛБАНК» звернувся лише 14 лютого 2023 року, тобто через три роки після закінчення визначених законодавством строків .

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19 травня 2020 року здійснено заміну сторони виконавчого провадження з ПАТ « Акціонерний банк « Експрес-Банк» на правонаступника ПАТ АКБ « ІНДУСТРІАЛБАНК».

Як вказує заявник , на момент замінити сторони стягувача з ПАТ «АБ «Експрес-Банк» на ПАТ «АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» та отримання заявником права грошової вимоги до боржників, строк пред`явлення виконавчих листів у справі №2-97/10 закінчився.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва".( Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справа № 333/3655/14)

Разом з тим питання про поновлення строків пред`явлення до виконання виконавчих листів під час вирішення питання про процесуальне правонаступництво не вирішувалось, хоч заявник і був обізнаний що такий строк пропущений.

На думку заявника причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважними, з огляду на те,що АБ « Експрес-Банк» перебував у стані реорганізації, шляхом приєднання до АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», що унеможливлювало вчасну подачу виконавчих листів до виконання.

Слід зазначити, що відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції яка діяла із 04 листопада 2010 року по 05 січня 2017 року - ст. 22 строк пред`явлення виконавчих листів до виконання був визначений в один рік). Вказана редакція діяла на час набрання рішення законної сили - 28 серпня 2010 року.

Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки)).

Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" набрав чинності 05 жовтня 2016 року

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII свідчить про те, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Для цього пункту 5 Розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII (від 02 червня 2016 року) до виконавчих документів, пред`явлення до виконання за якими сплив на час набрання ним чинності. (правова позиція Верховного Суду у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 522/11429/13-ц та у постанові від 18 травня 2020 року у справі №2-9/11).

Із матеріалів справи вбачається, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 17 серпня 2010 року набрало законної сили 28 серпня 2010 року (відмітка у виконавчому листі) (а.с. 4-5).

Відповідно до вимог діючого на той час законодавства, у заявника відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент видачі виконавчих листів) 13 вересня 2010 року виник строк один рік на пред`явлення виконавчого документа до виконання і закінчувався 12 вересня 2010 року, тобто до набрання чинності Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження"( набрав чинності 05 жовтня 2016 року).

З огляду на вказане, висновок суду першої інстанції,що заявником пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого документу є хибним, з огляду на те, що він закінчився ще до набрання чинності Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02 червня 2016 року.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не встановив факту наявності або відсутності виконавчого провадження по виконанню рішення від 17 серпня 2010 року, що є обов`язковим при розгляді даної категорії справ.

Дана обставина є істотною, оскільки видані на виконання даного рішення виконавчі листа не перебувають на виконанні, з огляду на те, що виконавчі листі повернуті стягувачу і повторно банк не пред`являв виконавчий документ до виконання.

Європейський суд зазначає, що позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Колегія суддів вважає, що наведені у заяві представника ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» причини щодо пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, не є поважними та істотними, оскільки ніяким чином не перешкоджали заявнику пред`явити його до виконання, бо справа після її розгляду, починаючи із 17 серпня 2020 року перебувала в суді першої інстанції. Жодного доказу про поважність причин пропуску строку заявником суду не надано.

Доводи заявника що банк перебував у стадії реорганізації, не можуть бути достатньою підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки саме бездіяльність стягувача з приводу здійснення дій для виконання рішення суду, ухваленого на його користь, призвела до тривалого невиконання рішення суду.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про поновлення строків для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 18 ЦПК України).

Доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення, заявник не надав суду.

При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною заявою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав ЦПК не містить, вони в кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. А тому суддя дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Всупереч вищевказаній нормі Закону України «Про виконавче провадження» в період з квітня 2017 року, а саме з моменту повернення виконавчого документу стягувачу , останній не вчиняв будь-яких дій в тому числі не заявляв про бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження, не давав усних та письмових пояснень, не висловлював свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що лише у травні 2020 року заявник звернувся із заявою про заміну правонаступника , а у 2023 році із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання , при цьому не обґрунтовує та не спростовує своєї пасивної поведінки щодо контролю за виконанням рішення суду протягом тривалого часу .

Заявником не надано жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, враховуючи, те що стягувач отримав виконавчи листи 13 вересня 2010 року Постановами державного виконавця листі повернуті стягувачу у квітні та у червні 2017 року і вони знаходяться у заявника , про що свідчать засвідчені копії виконавчих листів .

Практика Європейського Суду визначає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, у тому числі і на стадії виконання рішення суду. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Установлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання покликаний забезпечити рівність процесуального становища сторін, адже боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тож Закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Поновлення строків пред`явлення виконавчих листів до виконання через три роки після спливу цих строків призведе до порушення принципу правової визначеності, який є одним із основоположних аспектів верховенства права.

Відмова у поновленні цього процесуального строку відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 ( пункт 35) в якому вказано, що у разі якщо сплив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, тому суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обгрунтованим є висновок суду першої інстанції ,що заявник всупереч вказаної норми не надав належних та допустимих доказів підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Поважність причин пропуску строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача.

Відповідно до вимог ст. 433 ЦПК України, представник заявника ПАТ АК «ІНДУСТРІАЛБАНК», не надав доказів поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

З огляду на те , що заявник не спростував своєї пасивної поведінки щодо контролю за виконанням рішення суду, апеляційний суд вважає, що заява про поновлення строків для їх пред`явлення до виконання задоволенню не підлягає.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає ,що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з постановленням ухвали про відмову у задоволенні заяви про поновлення строків для їх пред`явлення до виконання .

Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року скасувати. Постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «ІНДУСТРІАЛБАНК» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф Інтел» про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 11 червня 2024 року.

Головуючий: М.В. Мережко

Судді: Н.В. Поліщук

В.В. Соколова