Рішення

від 11.06.2024 по справі 140/2325/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/2325/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради про визнання протиправною бездіяльності щодо відшкодування та невиплати коштів за придбані лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування.

Зобов`язання Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради відшкодувати кошти за придбані лікарські засоби в сумі 24 582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 02.02.2024 позивач звернувся до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради із заявами на відшкодування коштів за придбані лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 05.02.2024 на відшкодування коштів в сумі 2755,00 грн за послуги зубопротезування.

20.02.2024 позивачем була отримана відповідь від Департаменту соціальної та ве теранської політики Луцької міської ради за №11.2-9/1728/2024 від 19.02.2024 про відсутність підстав для відшкодування витрат за придбані лікарські засоби за пільго вими рецептами та за послуги зубопротезування у 2023 році, із посиланням на ст.ст.3, 48 Бюджетного кодексу.

Вважає протиправними такі дії відповідача, тому звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та просила відмовити у задоволенні позову. Свою позицію обґрунтовує тим, що фінансування витрат, пов`язаних з відшкодуванням коштів на пільгове медичне обслуговування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що передаються у вигляді субвенції місцевим бюджетам, проводиться у межах асигнувань обласного бюджету, затверджених рішенням обласної ради на відповідний бюджетний період (п.1 р.V Порядку).

Відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Згідно ст.48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Зобов`язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов`язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов`язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.

Враховуючи вищезазначене, в Департамента відсутні правові підстави для відшкодування позивачу коштів, сплачені за придбані лікарські засоби та надані послуги із зубопротезування в 2023 році.

Суд також наголошує, що за змістом статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.

Отже, заявлене у відзиві представником Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради клопотання про залучення до участі у справі Волинську обласну військову адміністрацію не підлягало судом вирішенню по суті.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є учасником лі квідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та інвалідом війни 3 групи згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого Департаментом соціальної політики Луцької міської ради 05 лютого 2016 року.

02.02.2024 та 05.02.2024 відповідно ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради із заявами на відшкодування коштів за придбані лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та на відшкодування коштів в сумі 2755,00 грн за послуги зубопротезування.

20.02.2024 позивачем була отримана відповідь від Департаменту соціальної та ве теранської політики Луцької міської ради за №11.2-9/1728/2024 від 19.02.2024 про відсутність підстав для відшкодування витрат за придбані лікарські засоби за пільго вими рецептами та за послуги зубопротезування у 2023 році, із посиланням на ст.ст.3, 48 Бюджетного кодексу.

Вважаючи, таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту в, частини першої статті 7, частини четвертої статті 8 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я від 19.11.1992 №2801-XII (далі - Закон №2801-XII) держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадя нам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом: фінансування надання всім громадянам та іншим визначеним законом особам гарантованого обсягу медичних послуг та лікарських засобів у порядку, встановленому законом. Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних ме дичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету Украї ни на умовах та в порядку, встановлених законодавством.

При цьому, частиною першою статті 4 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) передба чено, що діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні пра вових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для за безпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в сус пільному житті та полягає, серед іншого, в охороні здоров`я.

У свою чергу статтею 36 Закону №875-ХІІ визначено, що матеріальне, соціально-побутове і ме дичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пе нсій, допомог, одноразових виплат), забезпечення медикаментами, технічними й ін шими засобами, включаючи друковані видання із спеціальним шрифтом, звукопідсилюючу апаратуру та аналізатори, а також шляхом надання послуг по медичній, соціальній, трудовій і професійній реабілітації, побутовому та торговельному обслу говуванню.

Чашиною 1 статті 10 Закону №875-ХІІ передбачено, що фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю і дітей з інвалідністю здійснюється за ра хунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалі дів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів мі сцевих бюджетів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 №333 Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного приз начення з 01 вересня 2017 року лікарські засоби, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого цією постановою, підлягають закупівлі закладами і устано вами охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та мі сцевих бюджетів.

Тобто, виходячи з гарантій, визначених Законами України №2801-XII та №875-ХІІ забезпечення пільговими медикаментами здійснюється за ра хунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі органами місцевого самоврядування за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров`я.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи особам, віднесеним до категорії 1, надаються такі гарантовані державою ком пенсації та пільги, як: безплатне придбання ліків за рецептами лікарів.

Відповідно до пунктів 18, 34 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу Укра їни головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керів ників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; місцеві бюджети - бюджет Автономної Респу бліки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Пунктом 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що голо вними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київ ської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, вико навчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

За приписами пункту 3 частини першої статті 89 та пункту 3 частини першої статті 90 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки на охорону здоров`я, зокрема, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу, підтримки ко мунальних закладів охорони здоров`я, які належать відповідним територіальним громадам, і місцеві програми надання населенню медичних послуг, в тому числі по над обсяг, передбачений програмою державних гарантій медичного обслуговування населення здійснюються з бюджетів сіл, селищ та міст, на спеціалізовану амбулато рно-поліклінічну та стаціонарну допомогу з обласних бюджетів.

При цьому, Бюджетним кодексом України (стаття 103-1) передбачено, що на ви датки місцевих бюджетів, передбачені у пункті 3 частини першої статті 89 (крім під пункту «г») та пункті 3 частини першої статті 90 цього Кодексу, для оплати поточ них видатків, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв спрямову ється медична субвенція. У свою чергу відповідно до вказаної норми було затвер джено постанову Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 №11, пунктом 3 якої бу ло зобов`язано, в тому числі районні державні адміністрації: розробити і затвердити протягом одного місяця плани заходів щодо наповнення місцевих бюджетів, вишукання додаткових джерел надходжень до бюджетів, у тому числі за рахунок детінізації економіки (не менш як 2 відсотки доходів загального фонду), дотримання жор сткого режиму економії бюджетних коштів (не менш як 1 відсоток обсягу видатків на бюджетну сферу, крім цільових видатків, видатків, запланованих на придбання медикаментів та виробів медичного призначення, харчування, та видатків, заплано ваних на виконання обласних програм за рахунок коштів медичної субвенції) та по силення фінансово-бюджетної дисципліни.

При цьому, жодна з норм Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро фи чи інших Законів і підзаконних актів не передбачає, що право на відшкодування витрат на пільгове медичне обслуговування обмежується роком, у якому такі витрати були здійснені, а відтак суд вважає протиправним трактування відповідачем закріпленого у законі права на відшкодування витрат за придбані в аптечних закладах лікарські засоби та зубопротезування, яке безпідставно звужує право та покладає на особу, яка хоче реалізувати своє право, незаконні обов`язки та часові обмеження - обов`язок звернутися за виплатою відш кодування у рік придбання ліків, інакше право на відшкодування буде втрачене.

Водночас, суд зазначає, що посилання Департаменту на відсутність бюджет ного фінансування передбачених Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплат, як на підставу невиконання взятих на себе зобов`язань, не може братись до ува ги, оскільки реалізація наданого права, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що від сутність чи скорочення бюджетних асигнувань, не може бути підставою для змен шення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, в залежність від видатків бюджету.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання.

Відповідно до ч.2, 3 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.02.2024 та від 05.02.2024 щодо відшкодування та невиплати коштів за придбані лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування відповідно.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини 4 статті 245 КАС України).

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради, підлягають до часткового задоволення.

При цьому, слід визнати протиправними дії Департаменту соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у відшкоду ванні коштів за придбані у 2023 році за рецепта ми лікарів лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.02.2024 та від 05.02.2024 щодо відшкодування та невиплати коштів за придбані лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування відповідно, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Керуючись статтями, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Луцької міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у відшкоду ванні коштів за придбані у 2023 році за рецепта ми лікарів лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування.

Зобов`язати Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 02.02.2024 та від 05.02.2024 щодо відшкодування та невиплати коштів за придбані лікарські засоби в сумі 24582,10 грн та 2755,00 грн за послуги зубопротезування відповідно, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Департамент соціальної та ветеранської політики Луцької міської ради (43025; Волинська область, м. Луцьк, проспект Волі, 4А; код ЄДРПОУ 03191963).

Суддя Ю.Ю. Сорока