Рішення

від 11.06.2024 по справі 160/9968/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокуСправа №160/9968/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

16.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.03.2024 року №045750026825;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, періоди роботи з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року на посадах помічник машиніста тепловозу, машиніст тепловозу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на підставі пункту а статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з 08 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.03.2024 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії. Заява позивача від 08.03.2024 року за принципом екстериторіальності розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.03.2024 року №045750026825 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із недостатністю пільгового стажу. На думку позивача, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.03.2024 року №045750026825, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив його права на пенсійне забезпечення, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.204 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 02.05.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

09.05.2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач не погоджується із позовними вимогами, виходячи з наступного. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком згідно п.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон №1058). За принципом екстериторіальності (визначення в автоматичному режимі Пенсійного органу для призначення пенсії), надані документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Під час перевірки поданих документів було встановлено, що станом на момент звернення особа досягла 56 років 1 місяць та 22 дні. Загального страхового стажу обраховано у розмірі 38 р. 0 м. 9 д. та пільгового 0 років 0 міс. 0 днів. До страхового стажу позивача було зараховано всі періоди роботи. Так, правом виходу на пільгову пенсії згідно з пунктом 2 підпункту 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 29 років 6 місяців у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Позивачем до заяви про призначення пенсії не було подано жодної довідки встановленого зразка для підтвердження того, що певний період роботи підлягав зарахуванню до пільгового відповідно до Списку №2, а відповідні записи в трудовій книзі позивача відсутні. При цьому, відповідно до даних трудової книжки позивача у період з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року позивач працював на посадах помічник машиніста тепловозу та машиністом тепловозу на різних підприємствах, які згідно з даними ЄДР та довідки №3/30-14п від 11.02.2013 року, а саме ТОВ «Дніпромлин» та ТОВ «Дніпровський млиновий комбінат» ЄДРПОУ 33907664 значаться, як ліквідовані. Тому, зважаючи на вищенаведені обставини вважає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 15.03.2024 року №045750026825 правомірно відмовлено позивачці у призначені пенсії у зв`язку з відсутності необхідного стажу, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

27.05.2024 року через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому управління вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просить при винесенні рішення у справі звернути увагу на наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався 08.03.2024 року до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та статті 55 п. а Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 . Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області 15.03.2024 року прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за № 045750026825 у зв`язку з тим, що позивачем на дату звернення надано не повний пакет документів, необхідний пільговий стаж відсутній. Оскільки позивачем до заяви про призначення пенсії не надано пільгову довідку, що унеможливлює здійснення розрахунку пільгового стажу, позивачу у призначенні пенсії було відмовлено, про що складено рішення. В рішенні про відмову у призначенні пенсії розраховано страховий стаж позивача, який склав 38 років 0 місяців 09 днів. На підставі викладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.03.2024 року звернувся із заявою №923 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за віком згідно п.2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон №1058).

За принципом екстериторіальності надані документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.03.2024 року №045750026825 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на наступне. Під час перевірки поданих документів було встановлено, що станом на момент звернення особа досягла 56 років 1 місяць та 22 дні. Загальний страховий стаж становить 38 років 0 місяців 9 днів, а пільговий - 0 років 0 місяців 0 днів. До страхового стажу позивача було зараховано всі періоди роботи. Для зарахування пільгового стажу роботи необхідно надати довідки згідно додатку №5 Постанова КМУ 637 з вказаними періодами роботи, з посиланням на результати проведення атестації робочих місць з урахуванням відпусток без збереження заробітної плати, простоїв. Заявник не має права на призначення пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного основного документа та необхідного пільгового стажу роботи за списком №2/вислугу років.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та не зарахуванням певних періодів роботи позивача до пільгового стажу, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист визначено в положеннях Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058-ІV) та Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ).

Правом виходу на пільгову пенсії згідно з пунктом 2 підпункту 2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 29 років 6 місяців у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналогічні положення містяться також в пункті «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Отже, відповідно до норми права, яка закріплена статті 114 Закону №1058, обов`язковою умовою для набуття позивачем права на пенсію за віком на пільгових умовах, серед іншого, є: підтвердження шкідливих і важких умов праці за результатами атестації робочого місця.

Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-XII та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Водночас, пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1986 року, в період з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року ОСОБА_1 працював на посадах помічник машиніста тепловозу, машиніст тепловозу, які передбачені Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583, а саме:

- 21.12.1994 року прийнятий до Дніпропетровського комбінату хлібопродуктів помічником машиніста тепловозу транспортного цеху (наказ №365 від 20.12.1994 року);

- запис про реорганізацію державного комбінату хлібопродуктів в орендне підприємство комбінат хлібопродуктів;

- 01.09.1998 року переведений машиністом тепловозу транспортного цеху (наказ №249 від 01.09.1998 року);

- запис про реорганізацію орендного підприємства «Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів» у відкрите акціонерне товариство «Дніпромлин»;

- 31.05.2006 року звільнений за переведенням до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровський млиновий комбінат» згідно п.5 ст. 36 КЗпП України (наказ № 186-к від 31.05.2006 року);

- 01.06.2006 року прийнятий до ТОВ «Дніпропетровський млиновий комбінат» машиністом тепловозу транспортного цеху, залізничної дільниці за переведенням з ВАТ «Дніпромлин» (наказ № 2-к від 01.06.2006 року);

- 02.02.2009 року у зв`язку зі змінами штатного розкладу переведений машиністом залізничної дільниці (наказ № 56-к від 02.02.2009 року);

- 07.04.2011 року звільнений за згодою сторін, згідно п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ № 171-к від 07.04.2011 року).

Однак, періоди роботи позивача з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року на посадах помічник машиніста тепловозу, машиніст тепловозу відповідачем не зараховано до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано довідки з вказаними періодами роботи, з посиланням на результати проведення атестації робочих місць з урахуванням відпусток без збереження заробітної плати, простоїв.

З цього приводу слід зазначити, що пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі по тексту - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз пункту 3 Порядку № 383 свідчить про те, що до 21.08.1992 року підтвердження пільгового стажу за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці не здійснювалось.

Також слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження спірних періодів роботи позивача та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 року №41.

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Наказом Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження роз`яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках" від 21.08.2000 року № 205, зазначено, що в окремих випадках через складний фінансово-економічний стан, що склався по незалежним від підприємства причинам, для проведення атестації робочих місць, де не відбулися корінні зміни умов і характеру праці, можливе використання результатів попередньої атестації.

Згідно п.1 Порядку та Положення про Державну експертизу умов праці, затвердженимпостановою Ради Міністрів УРСР від 1 грудня 1990 року № 357державний контроль за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорії з шкідливим і важкими умовами праці, правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах покладався на органи Державної експертизи умов праці.

Пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій встановлено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

У пункті 4.2 Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку №383 проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області було протиправно не зараховано періоди роботи з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року на посадах помічник машиніста тепловозу, машиніст тепловозу до пільгового стажу роботи позивача.

На підставі аналізу викладених норм суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.03.2024 року №045750026825, тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви від 08.03.2024 року №923, поданої позивачем, відповідно до Порядку № 22-1 було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Тобто, розгляд заяви позивача від 08.03.2024 року №923 та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року на посадах помічник машиніста тепловозу, машиніст тепловозу.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

Суд зазначає, що зобов`язавши відповідача врахувати періоди роботи позивача до пільгового стажу, суд не може зобов`язати призначити пенсію, оскільки саме на пенсійний орган покладено обов`язок обрахування стажу роботи особи та встановлення всіх необхідних умов для призначення пенсії.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення та нарахування пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 08.03.2024 року №923 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню в сумі 968,96 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.03.2024 року №045750026825.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту а статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, періоди роботи з 21.12.1994 року по 02.02.2009 року на посадах помічник машиніста тепловозу, машиніст тепловозу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.03.2024 року №923 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна