Ухвала

від 10.06.2024 по справі 300/4519/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"10" червня 2024 р. Справа № 300/4519/24

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, третя особа Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1 ), 05.06.2024 звернувся в суд із позовною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області (далі відповідач, УМВС України в Івано-Франківській області), третя особа Міністерство внутрішніх справ України (далі- третя особа, МВС України) в якому просить:

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 04.08.2020 у розмірі 667 286,37 гривень з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства;

- стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 9 705,41 гривень з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства, рішення суду звернути до негайного виконання.

Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує:

- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

- чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Вивчення змісту адміністративного позову та долучених до нього документів свідчить, що позовна заява не відповідає вимогам встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України з наступних підстав.

З`ясовуючи відповідність адміністративного позову вимогам, визначених в КАС України, необхідно вказати, що за змістом частини 1 статті 42 КАС України учасниками справи, серед інших, є треті особи.

Відповідно до частини 2 статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Частинами 1 і 2 статті 49 КАС України в залежності від прояву матеріально-правової заінтересованості процесуальний закон розрізняє третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, та окремо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Крім того, вказані положення Кодексу адміністративного судочинства України ідентифікують третіх осіб на стороні позивача чи відповідача.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (частина 4 статті 49 КАС України).

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві, серед іншого, зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) інших учасників справи, що в поєднанні із частинами 1, 2 і 4 статті 49 цього Кодексу, зобов`язує позивача визначити правовий статус третьої особи (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги чи не заявляє такі вимоги щодо предмета спору; на стороні позивача чи відповідача).

Як слідує зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 в якості третьої особи зазначено Міністерство внутрішніх справ України, однак, в порушення наведених правових норм, позивачем не надано заяви про залучення до участі у справі третьої особи із відповідним обґрунтуванням, у позові не вказано на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі, та яким чином рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки.

Крім того, згідно вимог ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За правилами ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (абзац перший).

Приписами ч.3 ст.122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу норм ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Приписами ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022 року, передбачалося, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022 року, внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, і відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 КЗпП України (у редакції зі змінами, внесеними згідно із Законом №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

За змістом ст.234 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-IX), у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Як слідує із матеріалів справи, спір у ній виник у зв`язку із не нарахуванням та невиплатою позивачу середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 04.08.2020.

Суд враховує, що середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу охоплюється поняттями «заробітна плата» і «оплата праці».

Водночас КАС України не містить норм, які б передбачали строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення заробітної плати/ середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає ст.233 КЗпП України, яка містить спеціальні для окреслених правовідносин норми, які встановлюють строк звернення до суду за захистом порушеного в матеріальному аспекті права на оплату праці.

Так, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014 у справі №809/3867/14 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання незаконним звільнення з посади заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області та поновлення на даній посаді.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2015, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. у справі №809/3867/14 без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №809/3867/14 (адміністративне провадження №К/9901/1084/18), задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2015 року у справі № 809/3867/14 скасовано. Прийнято нову постанову. Адміністративний позов у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа Управління МВС України в Івано-Франківській області про визнання незаконним звільнення з посади заступника начальника УМВС України в Івано-Франківській області та поновлення на даній посаді, задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України №2239 о/с від 27.10.2014 року По особовому складу в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 (Н-864207), заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління МВС України в Івано-Франківській області №590 о/с від 07.11.2014 року По особовому складу в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік) полковника міліції ОСОБА_1 (М-864207), заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки, з 07 листопада 2014 року. Поновлено полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки з 08 листопада 2014 року. Постанову суду в частині поновлення полковника ОСОБА_2 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки допущено до негайного виконання.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 05.10.2021 №5о/с «По особовому складу» прийнятого на виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.08.2020 у справі №809/3867/14 та на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 20.08.2020 №623о/с, скасовано наказ Управління МВС України в Івано-Франківській області від 07.11.2014 №590 о/с у частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (М-864207) з посади заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІІ та пунктом 62 «А» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановленням на військовий облік). Поновлено полковника міліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки з 08.11.2014.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 06.12.2021 №6о/с «По особовому складу» полковника міліції ОСОБА_1 (М-864207), заступника начальника Управління МВС України в Івано-Франківській області - начальника міліції громадської безпеки згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 06.12.2021 у запас Збройних Сил за підпунктом 64 «г» (через скорочення штатів).

З даним позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 04.08.2020 позивач звернувся до суду 03.06.2024 шляхом направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку, яка отримана судом 05.06.2024.

Отже, на дату звернення позивача до суду стаття 233 КЗпП України вже діяла у редакції, викладеній згідно із Законом №2352-ІХ. Але на дату, коли позивач дізнався про порушення свого права, норми цієї статті передбачали, що звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не обмежується будь-яким строком (ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року).

Із набранням 19.07.2022 року чинності Законом №2352-ІХ, частини 1 та 2 ст.233 КЗпП України діють у новій редакції, й аналізуючи положення цієї статті у часових межах існування її юридичних норм (тобто як у її редакції, чинній до 19.07.2022 року, так і в чинній її редакції) у зіставленні з нормами п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, згідно із якими під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, необхідно зазначити таке:

- норми ч.5 ст.122 КАС України є загальними нормами для правовідносин з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, відносно норм іншого закону, які встановлюють інший строк звернення до суду у спорах, що виникають з цих правовідносин (публічної служби);

- стаття 122 КАС України, зокрема ч.5 цієї статті, не містить норм, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебували (перебувають) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі незаконного звільнення з публічної служби та поновлення на роботі;

- строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 04.08.2020визначений у ст.233 КЗпП України, норми якої є для цих (спірних) правовідносин спеціальними відносно приписів ч.5 ст.122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату;

- з 19.07.2022 року для звернення з таким позовом, як цей, до адміністративного суду передбачено тримісячний строк (ч.1 ст.233 КЗпП України), відлік якого треба починати з 19.07.2022 року, тобто з дати набрання чинності Законом №2352-ІХ;

- відтак тримісячний строк для звернення з цим позовом до адміністративного суду завершився 19.10.2022 року, проте на підставі п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України був продовжений до 30.06.2023 року.

З приводу «продовженого» строку до 30.06.2023 року для звернення до суду, то необхідно зазначити, що карантин на всій території України був установлений Постановою КМУ №211, за пунктом 1 якої (у первинній редакції) карантинні обмеження були запроваджені з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року. З того часу дія карантину безперервно і неодноразово продовжувалася; згідно з Постановою КМУ №651 карантин припинив дію з 30.06.2023 року.

У п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України йдеться саме про продовження строків, визначених ст.233 КЗпП України, й у вимірі обставин цієї справи це має означати, що строки для звернення до суду, які передбачені у ст.233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у ст.233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину, якщо строк, установлений у ст.233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього, закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору. Для його поновлення, як умову для відкриття провадження у справі, заявник має пояснити, обґрунтувати причини його пропуску.

Як уже зазначалось вище, позивач звернувся до суду 03.06.2024 року, тобто через більше як 11 місяців після того, як Уряд припинив дію карантину на всій території України.

Відлік тримісячного строку для звернення з цим позовом до адміністративного суду почався 19.07.2022 року і мав би закінчитися 19.10.2022 року, якби не положення п.1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023 року. Протягом усього цього періоду (з 19.07.2022 року до 30.06.2023 року) позивач мав право - у межах строку - звернутися до суду з позовом про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2014 по 04.08.2020.

При цьому, суд звертає увагу, що продовження дії карантину до 30.06.2023 року відбулося на підставі Постанови КМУ від 25.04.2023 року №383, тож на дату прийняття цієї Постанови позивач мав знати, що строк для звернення до адміністративного суду за захистом права на оплату праці продовжений ще на два місяці. На думку суду, цього строку, в доповнення до періоду, що минув, було достатньо для того, щоб своєчасно звернутися до суду з цим позовом.

Аналогічного підходу дотримувався Верховний Суд в ухвалах від 29.11.2023 року в справі №990/233/23 та від 07.12.2023 року у справі №990/242/23.

Щодо посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, то суд зазначає, що постанова не є релевантною до справи, яка розглядається, оскільки містить висновки щодо застосування норм статей 233, 235 та 236 КЗпП Українидо набуття чинності Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX яким було внесено відповідні зміни до КЗпП України.

За приписами частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з пропуском строку без заяви про поновлення пропущеного строку, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу можливість подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних причин пропущення цього строку, з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.

Зважаючи на вказане, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161, частини 1 статті 123 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі наведеного, керуючись статями 122, 123, 160, 161, 169, 171 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, третя особа Міністерство внутрішніх справ України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом:

- подання заяви про залучення до участі у справі третьої особи із відповідним обґрунтуванням її залучення, вказанням на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі та яким чином рішення у справі може вплинути на її права, свободи, інтереси або обов`язки;

- подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити, що в разі неусунення недоліків у визначений строк позовна заява буде повернена.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.