Ухвала

від 10.06.2024 по справі 320/24144/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 червня 2024 року № 320/24144/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ХАНТЕРС» до Головного управління ДПС України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЙН ХАНТЕРС» (далі також ТОВ «ВАЙН ХАНТЕРС», позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі також ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 лютого 2023 року №0093410707 та від 21 квітня 2023 року №0277760707, прийняті відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що фактична перевірка магазину проведена без визначених на те підстав та незаконно, що дає підстави для висновку про протиправність і оформлення її результатів та свідчать про протиправність прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Також позивач зазначив, що в ході перевірки позивачем надавались всі витребувані документи, у тому числі документи щодо проведеної інвентаризації товарів, оборотно-сальдові відомості, які дозволяють верифікувати рух товарів та його залишки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що позивач допустив порушення пунктів 10, 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, а тому до нього правомірно застосовано спірними податковими повідомленнями-рішеннями штрафні санкції.

Також, ГУ ДПС у м. Києві звернулось до суду із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду із даним позовом.

Всебічно вивчивши наявні матеріали справи, суд, у контексті розгляду поданого ГУ ДПС у м. Києві клопотання, встановив наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Нормою, що регулює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України (далі також ПК України) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків засобами поштового зв`язку (з повідомленням про вручення) чи електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) або надати йому під розписку (пункт 56.8 статті 56 ПК України).

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Матеріалами справи встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 06 лютого 2023 року №0093410707, яким до ТОВ «ВАЙП ХАНТЕРС» застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 66 055, 60 грн, у тому числі 60 445, 60 грн за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку (розмір вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку), 5 100, 00 грн за проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД; 510, 00 грн за незабезпечення зберігання контрольних стрічок у паперовій та/або електронній формі;

- від 06 лютого 2023 року №0093400707, яким до ТОВ «ВАЙП ХАНТЕРС» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 040, 00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю. При цьому, згідно акту перевірки від 29 грудня 2022 року №15944/15/26/РРО/ НОМЕР_1 застосовані штрафні санкції у сумі 1 020, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДПС України прийнято рішення від 19 квітня 2023 року № 9632/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2023 року №0093410707 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2023 року №0093400707 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 020, 00 грн скасовано, в інших частині зазначене ППР залишено без змін.

На підставі висновків акту перевірки та вказаного вище рішення ДПС України, відповідачем 21 квітня 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0277760707, яким до ТОВ «ВАЙП ХАНТЕРС» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020, 00 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

При цьому, контролюючий орган зазначає, що позивач вернувся до суду 27 липня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

ТОВ «ВАЙП ХАНТЕРС» до позовної заяви додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення, яке обґрунтовано тим, що директор товариства ОСОБА_1 у період з квітня по липень 2023 року був задіяний у поставці для потреб Збройних Сил України транспортних засобів Благодійним фондом «ОКВАЙН», був у відрядження поза межами міста Києва, що ускладнило підготовку та подачі даного позову.

На підтвердження вказаних обставин суду надані копії звернень, доручень та актів приймання-передачі транспортних засобів за квітень, травень і липень 2023 року.

У розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Водночас, особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

Перешкоди у доступі до правосуддя можливі як у зв`язку з особливостями національного процесуального законодавства держави, так і через обмеження, передбачені матеріальним правом. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення, про що свідчить практика ЄСПЛ у випадках, коли констатується порушення Конвенції.

Так, з тексту статті 6 Конвенції прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємними елементом права на справедливий суд, хоча саме поняття «доступ до суду» у цій статті не вживається.

У 1975 році, під час вирішення справи «Golder проти Сполученого Королівства» (№ 4451/70, рішення від 21 лютого 1975 року) ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні за наслідками розгляду цієї справи ЄСПЛ закріпив правило про те, що частина перша статті 6 Конвенції містить у собі невід`ємне право особи на доступ до суду.

Таким чином, стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, повинен бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу до суду, в тому розумінні, що особі забезпечується можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави відсутні правові чи практичні перешкоди для реалізації цього права.

Водночас, право на доступ до правосуддя не є абсолютним з точки зору його практичного забезпечення. У зазначеній вище справі «Golder проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що вказане право в силу своєї природи вимагає державного регулювання (яке може змінюватися залежно від місця та часу, з урахуванням потреб і ресурсів як суспільства, так і конкретних осіб). Разом з тим, таке врегулювання не повинно завдавати шкоди змісту цього права та конкурувати з іншими правами, встановленими Конвенцією.

За правилами ч. 1 статті 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин» а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Слід зазначити, що процесуальний Закон не дає визначення терміну «поважні причини». Між тим в Рішенні Верховного суду України від 13 вересня 2006 року по справі № 6-26370кс04 вказане наступне: «Поважними причинами пропуску строку позовної давності вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення позову стає неможливим або утрудненим».

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження (справа № 708/11/13-10).

Постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 2Г-240а13 передбачено, що обставини, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною і встановлюються судом тільки у випадку, якщо заявлена вимога про застосування цих строків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 100 КАС України вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 5 грудня 2011 року (справа № 21-369а11).

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».

Суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачу строку на звернення із цим позовом до суду є поважними, а тому мають бути врахованими.

Беручи до уваги наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви ТОВ «ВАЙП ХАНТЕРС» без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова