Рішення

від 10.06.2024 по справі 320/15129/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року № 320/15129/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Корпорація «Укртрансбуд» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Корпорація «Укртрансбуд» (далі також позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі також ГУ ДПС у Київській області, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 листопада 2022 року № 108170715.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню.

Крім того позивач вказує на порушення порядку проведення позапланової виїзної документальної перевірки.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки спірне рішення прийняте контролюючим органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним податковим законодавством.

Позивачем також надавалась суду відповідь на відзив, в якій Корпорація «Укртрансбуд» наполягала на заявлених позовних вимогах, просила суд їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Посадовими особами відповідача у період з 22 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Корпорації «Укртрансбуд» податковий номер 31071140 щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2022 року № 9699/10-36-07-15/31071140 (далі також акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.7, 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (далі також ПК України), оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 829 377, 00 грн.

За наслідками розгляду заперечень платника податків, висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що повідомлено позивача листом від 04 листопада 2022 року № 11715/12/10-36-07-15.

ГУ ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 11 листопада 2022 року, яким Корпорації «Укртрансбуд» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 829 377, 00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із абзацами першим, другим пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Крім того, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі також Закон 996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями статті 9 Закону № 996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі також Положення № 88), за змістом яких первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно із пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам (підпункти 2.15, 2.16 пункту 2 Положення № 88).

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній зокрема у постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 821/4564/14 та від 09 серпня 2023 року № 560/3841/19.

Матеріалами справи встановлено, що Корпорацією «Укртрансбуд» було подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року, якою платником податків, у тому числі зазначені наступні відомості:

Рядок 9 Усього податкових зобов`язань сума ПДВ 1 220 265 грн;

Рядок 17 Усього податкового кредиту 8 843 456 грн;

Рядок 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду 10 063 721 грн;

Рядок 19.1 сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України розділу V Кодексу на момент подання звітної декларації 498 997, 00 грн;

Рядок 19.1 сума обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації 9 564 724, 00 грн;

Рядок 20.3 Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду 9 564 724, 00 грн;

Рядок 21 Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду 10 063 721, 00 грн.

Основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є придбання робіт та послуг з будівництва об`єкту, а також придбання товару та матеріалів, у значних обсягах.

Так, 20 грудня 2018 року між Міністерством оборони України (замовник) та Корпорацією «Укртрансбуд» (підрядник) укладено державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням № 509/3/18/19, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил виконати роботи за проектом: «Будівництво (реконструкція) об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )» (роботи) в обсягах та у строки, що зазначені у календарному плані робіт (додаток 1 до контракту), а замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до пункту 6 договірна ціна контракту є динамічною та становить 347 976 530, 98 грн, у тому числі ПДВ 57 996 088, 50 грн, встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладання контракту і зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни від 07 грудня 2018 року №509/3/30п.

Згідно з пунктом 16 замовник приймає виконану підрядником роботу та протягом 10 календарних днів підписує оформлені у встановленому порядку акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), які підписані представниками технічного нагляду. У разі відмови від підписання актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), замовник складає протягом 10 календарних днів з моменту їх отримання мотивовану письмову відмову.

01 вересня 2020 року між позивачем (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНГРЕСС» (субпідрядник) укладено договір субпідряду на виконання робіт № 01/09/07-20, відповідно до умов якого субпідрядник зобов`язується за завданням підрядника з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм та правил виконати роботи по монтажу систем зв`язку за проектом: «Будівництво (реконструкція) об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )» (роботи), а підрядник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Договірна ціна цього договору є динамічною та становить 10 684 595, 16 грн, у тому числі ПДВ 1 780 765, 86 грн, встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладання контракту і зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни. Вартість робіт визначено у відповідності до проектно-кошторисної документації, вимог ДСТУ БД.1-1-1:2013 (зі змінами) «Правила визначення вартості будівництва» (пункт 4 договору).

Розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 14 календарних днів від дня підписання актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою форма КБ-3 та надання рахунків-фактур (пункт 6 договору).

На підтвердження реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «ІНГРЕСС» суду надано копії: протоколу погодження договірної ціни від 01 вересня 2020 року; додаткової угоди № 1 від 28 грудня 2020 року до договору субпідряду на виконання робіт від 01 вересня 2020 року № 01/09/07-20, якою зокрема продовжено строк дії договору до 30 березня 2021 року; додаткової угоди № 2 від 29 березня 2021 року до договору субпідряду на виконання робіт від 01 вересня 2020 року № 01/09/07-20, якою зокрема продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року; додаткової угоди № 3 від 27 грудня 2021 року до договору субпідряду на виконання робіт від 01 вересня 2020 року № 01/09/07-20, якою зокрема продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2023 року; акту приймання виконаних будівельних робіт за січень 2023 року; акту вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 31 січня 2023 року; робочої документації «Будівництво (реконструкція) об`єктів і споруд оборонного та спеціального призначення Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )»; декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці ТОВ «ІНГРЕСС»; витягу з штатного розпису на 2022 рік ТОВ «ІНГРЕСС»; ліцензії ТОВ «ІНГРЕСС»; від 18 квітня 2018 року № 22-Л на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками; посвідчень працівників про проходження навчання; податкових накладних № 1 від 03 листопада 2020 року на суму 1 000 000, 00 грн, № 13 від 25 листопада 2020 року на суму 1 000 000, 00 грн, № 2 від 05 лютого 2021 року на суму 100 000, 00 грн, № 6 від 16 лютого 2021 року на суму 500 000, 00 грн, № 7 від 17 лютого 2021 року на суму 500 000, 00 грн, № 8 від 19 лютого 2021 року на суму 100 000, 00 грн; платіжного доручення № 26953 від 03 листопада 2020 року; банківських виписок станом на 25 листопада 2020 року, 05 лютого 2021 року, 17 лютого 2021 року та 19 лютого 2021 року.

Суми податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту за листопад 2020 року у розмірі 333 333, 34 грн та за лютий 2021 року у розмірі 200 000, 00 грн.

Суд зазначає, що по операціях з контрагентом ТОВ «ІНГРЕСС», суду в порушенням вимог умов договору (пунктів 6, 9-10) не надано рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за період з 01 вересня 2020 року (дата укладання договору) по червень 2022 року (дата подання декларації з ПДВ), що унеможливлює підтвердження від`ємного значення з податку на додану вартість позивача за даними операціями.

Також суду не надано документів щодо підтвердження прийняття безпосередньо замовником виконаних будівельних робіт на об`єкті за державним контрактом від 20 грудня 2018 року № 509/3/18/19 (податкових накладних, видаткових накладних, актів прийняття виконаних будівельник робіт, платіжних доручень, тощо).

20 листопада 2020 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СПЕЙС СТАР» (постачальник) укладено договір поставки № 20/11/20-3, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця будівельні матеріали (товар) за ціною, якістю та кількістю, що визначені цим договором та / або специфікаціями до даного договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 1.2 та 2.5 цього договору, ціна, асортимент, якість, одиниці виміру та кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, умови та місце поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях, що становлять невід`ємну частину договору.

Прийняття товару за кількістю, якістю, номенклатурою, комплектністю, асортиментом проводиться згідно з транспортними та супровідними документами у момент поставки товару.

Відповідно до специфікацій № 1 від 20 листопада 2020 року та № 2 від 16 грудня 2020 року покупець зобов`язався вивезти товар за рахунок зі складу виробника товару, який розташовано за адресою: Івано-Франківська область, місто Рогатин, вулиця Галицька 2. Строк оплати товару протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару.

На підтвердження реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «СПЕЙС СТАР» суду надано копії: специфікацій № 1 від 20 листопада 2020 року на суму 400 733, 02 грн та № 2 від 16 грудня 2020 року на суму 560 040, 00 грн; платіжних доручень № 27271 від 20 листопада 2020 року; видаткових накладних № 287 від 20 листопада 2020 року, № 382 від 21 листопада 2020 року, № 383 від 24 листопада 2020 року, № 384 від 25 листопада 2020 року, № 385 від 26 листопада 2020 року, № 386 від 27 листопада 2020 року, № 387 від 28 листопада 2020 року; подорожнього листа вантажного автомобіля № 17/11 за період з 16 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року; податкових накладних № 44 від 20 листопада 2020 року на суму 400 733, 02 грн.

Тобто, позивачем надано суду лише документи за договором від 20 листопада 2020 року № 20/11/20-3 у відповідності до специфікації № 1 (додаток 1 до цього договору) на підтвердження поставки товару портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом у кількості 141,3 т на загальну суму з ПДВ 400 733, 02 грн та не надано жодного документу по специфікації № 2 (додаток 2 до цього договору) на підтвердження поставки товару портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом у кількості 130, 0 т на загальну суму з ПДВ 560 040, 00 грн.

Суми податку на додану вартість 66 788, 84 грн (від загальної вартості товару 400 733, 02 грн) включено до складу податкового кредиту за листопад 2020 року.

Крім того, відповідно до видаткових накладних поставка товару відбувалась у період з 20 по 28 листопада 2020 року, у той час як оплата за товар відбулась у повному розмірі 20 листопада 2020 року, що не відповідає умовам специфікації № 1 від 20 листопада 2020 року.

Видаткові накладні не містять печатки отримувача Корпорації «Укртрансбуд» та посади особи, що отримала товар.

Також до перевірки та до суду не надано актів приймання товару, довіреностей на осіб, відповідальних за прийняття товару, прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікату якості товару.

Суд зазначає, що товаросупровідні документи це документи, що слідують разом з товарами й містять дані про товари, що переміщуються транспортним засобом. До основних товаросупровідних документів зокрема належать вантажна митна декларація, товарно-транспортна накладна, рахунок-фактура, відвантажувальна специфікація, упакувальний лист тощо.

Подорожні листи містять інформацію про роботу автомобіля (пробіг, маршрут, дані про водія, дані про автомобіль) та про використання палива (залишки на початок, на кінець дня, заправки за день, кількість витраченого палива за день). Таким чином, подорожній лист є первинним документом, який фіксує господарську операцію з роботи автомобіля та списання палива.

Однак із наданого суду подорожнього листа не можливо встановити факт поставки товару найменування вантажу, об`єм, кількість, відвантаження, прийняття і т.д.

01 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АДЛЕД» (виконавець) та Корпорацією «Укртрансбуд» (замовник) укладено договір надання послуг № 01/10/19-Ц, предметом якого є надання послуг спеціальною технікою (транспортними засобами, механізмами, будівельною технікою) на об`єктах замовника.

Згідно п. 1.2 цього договору, перелік спеціальної техніки та вартість послуг зазначена в додатку № 1 (на наступних) до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

У відповідно до пунктів 2.1-2.5 договору, послуги за даним Договором надаються виконавцем за завданнями замовника в наступному порядку:

замовлення послуг здійснюється шляхом подання замовником заявки. Заявка подається замовником не пізніше, ніж за 3 (три) робочі дні до запланованої дати надання послуг. Заявка може направлятися поштою, електронною поштою, факсом або по телефону;

після отримання заявки замовника на надання послуг виконавець повинен її підтвердити (прийняти до виконання) або відхилити протягом 1 (одного) робочого дня, повідомивши про це замовника електронною поштою, факсом або по телефону;

замовник здійснює оплату послуг виконавця з розрахунку за фактично відпрацьований час;

фактично відпрацьований час кожного транспортного засобу зазначається: в подорожних листах вантажних автомобілів, подорожніх листах будівельних машин, товарно- транспортних накладних, змінних рапортах, що підписуються уповноваженими представниками замовника та виконавця;

тривалість однієї зміни в день складає не менше 8 годин.

Вартість послуг визначається у погоджених сторонами актах виконаних робіт наданих послуг) за відповідний звітний період (місяць).

По завершенню надання послуг у звітному місяці, виконавець надає замовнику рахунок-фактуру, 2 (два) примірники Актів виконаних робіт (наданих послуг), подорожні листи -вантажних автомобілів, подорожні листи будівельних машин, товарно-транспортні накладні, змінні рапорти, що підписуються уповноваженими представниками замовника та виконавця.

Замовник зобов`язаний на протязі 5 (п`яти) робочих днів після одержання Актів виконаних робіт (наданих послуг) підписати їх і 1 (один) примірник Акту повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень з приводу обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному періоді, замовник зобов`язаний у той же строк, у письмовій формі надати виконавцю свої обґрунтовані заперечення.

Замовник сплачує виконавцю суму вартості наданих послуг протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання відповідного Акту виконаних робіт (наданих послуг). За узгодженням сторін замовник може здійснити передоплату на наступний місяць послуг, що плануються до замовлення. В разі здійснення передоплати остаточний рахунок проводиться з врахуванням наданої передоплати.

Таким чином, за умовами договору про надання послуг від 01 жовтня 2019 року № 01/10-19-Ц сторони обов`язково мають укласти між собою наступні документи: заявки, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, подорожних листах вантажних автомобілів, подорожніх листах будівельних машин, товарно-транспортних накладних, змінних рапортах, що підписуються уповноваженими представниками замовника та виконавця.

Між тим, на підтвердження реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «АДЛЕД» суду надано копії: додатків № 1 та № 2 до договору про надання послуг від 01 жовтня 2019 року № 01/10-19-Ц, якими визначено перелік техніки та вартість послуг за жовтень 2019 року та листопад 2019 року; додаткової угоди № 1 від 27 грудня 2019 року, яким продовжено строк дії договору до 31 грудня 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000078; подорожніх листів № 111 за період з 20 жовтня 2020 року по 27 жовтня 2020 року, № 112 за період з 28 жовтня 2020 року по 30 жовтня 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000136; подорожнього листа № 110 за період з 22 жовтня 2020 року по 29 жовтня 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000179; подорожнього листа № 142 за період з 12 листопада 2020 року по 22 листопада 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000175; подорожніх листів № 121 за період з 01 листопада 2020 року по 06 листопада 2020 року, № 122 за період з 07 листопада 2020 року по 12 листопада 2020 року, № 123 період з 13 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року, № 124 період з 19 листопада 2020 року по 24 листопада 2020 року, № 125 період з 25 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000176; подорожніх листів № 113 за період з 02 листопада 2020 року по 07 листопада 2020 року, № 114 за період з 08 листопада 2020 року по 13 листопада 2020 року, № 115 за період з 14 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року, № 116 за період з 02 листопада 2020 року по 07 листопада 2020 року, № 117 за період з 08 листопада 2020 року по 13 листопада 2020 року, № 118 за період з 14 листопада 2020 року по 19 листопада 2020 року, № 119 за період з 20 листопада 2020 року по 25 листопада 2020 року, № 120 за період з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року, № 129 за період з 02 листопада 2020 року по 04 листопада 2020 року, № 130 за період з 12 листопада 2020 року по 17 листопада 2020 року, № 131 за період з 18 листопада 2020 року по 23 листопада 2020 року, № 132 за період з 24 листопада 2020 року по 29 листопада 2020 року, № 133 за період з 30 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000172; подорожніх листів № 126 за період з 01 листопада 2020 року по 06 листопада 2020 року, № 127 за період з 07 листопада 2020 року по 12 листопада 2020 року, № 128 за період з 13 листопада 2020 року по 14 листопада 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000177; подорожніх листів № 134 за період з 01 листопада 2020 року по 06 листопада 2020 року, № 135 за період з 07 листопада 2020 року по 12 листопада 2020 року, № 136 за період з 13 листопада 2020 року по 18 листопада 2020 року, № 137 за період з 19 листопада 2020 року по 20 листопада 2020 року; акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000174; подорожнього листа № 138 за період з 05 листопада 2020 року по 14 листопада 2020 року; податкових накладних № 13 від 30 жовтня 2020 року, № 19 від 30 жовтня 2020 року, №28 від 30 листопада 2020 року, № 29 від 30 листопада 2020 року, № 30 від 30 листопада 2020 року, № 31 від 30 листопада 2020 року, № 32 від 30 листопада 2020 року, № 33 від 30 листопада 2020 року, № 10 від 29 січня 2021 року, № 5 від 10 березня 2021 року; банківських виписок за періоди 27 жовтня 2020 року-28 жовтня 2020 року, 24 грудня 2020 року, 05 лютого 2021 року, 24 березня 2021 року, 29 квітня 2021 року, 19 травня 2021 року, 01 липня 2021 року, 27 липня 2021 року, 05 жовтня 2021 року, 11 листопада 2021 року, 29 грудня 2021 року, 20 січня 2022 року; платіжного доручення № 282 від 24 березня 2021 року.

Тобто, позивачем ані під час проведення перевірки, ані до суду не надано заявок, рахунків-фактур, додатків до договору про надання послуг від 01 жовтня 2019 року № 01/10-19-Ц щодо проводження терміну його дії на 2021 рік, а також встановлення переліку техніки та вартості послуг за 2020-2021 роки, актів виконаних робіт та подорожних листів за 2021 рік.

Крім того, надані подорожні листи не містять інформацію щодо поставки товару найменування вантажу, об`єм, кількість, відвантаження, прийняття і т.д.

Загальні суми коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість, наведені у наявних в матеріалах справи податкових накладних не відповідають сумам, зазначеним у банківських виписок, наданим позивачем.

При вирішенні адміністративної справи № 809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Позивачем до матеріалів справи не було долучено всіх документів первинного бухгалтерського обліку (які у тому числі визначені договорами і є їх невід`ємною частиною), що унеможливлює встановлення реального характеру господарських зобов`язань, що мали місце між позивачем та названими вище його контрагентами.

Отже реальний характер господарських операцій при виконанні вказаних вище господарських зобов`язань не підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України.

Сукупність наведених обставин не дає суду змогу встановити реальний характер господарських зобов`язань, що за словами позивача мали місце між ним та його контрагентами, обставин їх дійсного виконання.

У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20, обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

Верховний Суд визначив, що наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

Враховуючи все зазначене вище вбачається, що обґрунтованими є викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства у наведеній частині, що стосується його взаємовідносин з вказаними контрагентами та які були проаналізовані у даному рішенні.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом правомірно, підстав для його скасування відсутні.

Щодо питання дотримання порядку проведення перевірки та впливу цього фактору на правомірність оскаржуваного рішення відповідача суд зазначає наступне.

Як встановила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень (пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 ПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність порушення порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Корпорації «Укртрансбуд» з огляду на дотримання контролюючим органом пунктів 42.2 статті 42, статей 77-79 ПК України.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.