Постанова

від 08.12.2009 по справі 2а-3199/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 08 грудня 2009 року           11:10           № 2а-3199/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання  Федоровій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

до

до

третя особа

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Трейд ЛТД"

 Товариства з обмеженою відповідальністю"Мотохім ЛТД"

Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація

про

 стягнення в доход держави коштів, одержаних за договором №7 купівлі – продажу товарів від 07.11.07р. вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у зв’язку з його нікчемністю з: ТОВ «Мега-Трейд ЛТД» в доход Державного бюджету вартість товару у сумі 1 326 455,40 грн. отриманого за нікчемним договором; ТОВ фірма «Мотохім ЛТД» в доход Державного бюджету суму у розмірі 1 326 455,40 грн. отриману за нікчемним договором.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4  ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході невиїзної документальної перевірки виявлено не відповідність даних до податкової декларації з податку на додану вартість та відсутність поставок товарів між Відповідачем –1 та Відповідачем –2, а  також, під час обстеження місця знаходження Відповідачів, Відповідач –1 не знаходиться за фактичною адресою  місцезнаходження.

Таким чином, Позивач вважає, що Відповідачі порушили вимоги ст.207 ЦК України відповідно до яких договір №7 купівлі –продажу товарів від 07.11.07р. вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, відмивання незаконно одержаних коштів через здійснення фіктивного підприємництва.

Відповідачі своїми процесуальними правами не скористались, повноважних представників у засідання суду не направили. Отримання відправлених на їх юридичну адресу ухвал про відкриття провадження у справі, повісток із зазначенням про дату, час та місце судового розгляду не забезпечили, а тому справа розглядається за наявними у ній доказами.

Третя особа, а саме  Дарницька районна у м. Києві державна адміністрація у письмовій відповіді повідомила, що у зв’язку з відсутністю самостійних вимог на предмет спору, просить розглядати справу без участі їх представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

                                                        ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега-Трейд ЛТД»зареєстровано Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією від 18.10.2007р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 35510692.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мотохім ЛТД»зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ  від 19.11.1993р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 13473013.

В ході перевірки було виявлено, що в 2008р. Відповідач –1 не включив до податкових зобов’язань по ПДВ суму податку у розмірі 1 680 911,76 грн. по взаєморозрахунках з Відповідачем –2, а саме: за 2008р. січень - 248 551,00 грн., лютий - 540 079,76 грн., березень - 496 632,00 грн., квітень -199 660,00 грн., травень -195 989,00 грн.

Позивач зазначає, що дана невідповідність виявлена при співставленні обсягів продажу товарів (робіт, послуг) по деклараціям з податку на додану вартість і розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Враховуючи викладене вище, Позивач вважає, що в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. ТОВ «Мега-трейд ЛТД»занизило податок на додану вартість на суму 1 680 911,76 грн.

За результатами розслідування проведеного ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва громадянка ОСОБА_1, яка згідно установчих документів є засновником та керівником ТОВ «Мега-трейд ЛТД», надала письмове пояснення, з якого вбачається, що вона самостійно ніякої господарської діяльності не здійснювала, зазначене підприємство не реєструвала, жодних документів, в тому числі реєстраційних, фінансово-господарських не підписувала, грошові кошти до уставного фонду підприємства в т.ч. майна не вносила, договори оренди для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства не укладала, рахунки в установах банків не відкривала, податкову звітність не підписувала та до ДПІ не подавала, довідку 4-ОПП та свідоцтва платника ПДВ в ДПІ не отримувала. Договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури,  акти прийому-передачі не підписувала та нікого на це не уповноважувала, на роботу нікого не приймала та не призначала на будь-яку посаду.

На думку Позивача спірне зобов'язання укладено лише для того, щоб занизити об’єкт оподаткування та не платити податки, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.  

          Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати до Відповідачів наслідки, що передбачені ст.ст. 207 та  208 ГК України та  стягнути з кожного із Відповідачів у дохід Державного бюджету України  по 1 326 455,40 грн.  

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом досліджено, що умовами (змістом) Договору, укладеного між Відповідачами передбачено, що в порядку та за умов цього Договору ТОВ «Мега-Трейд ЛТД» (продавець) зобов’язується передати у власність, а ТОВ «Мотохім ЛТД»(покупець) прийняти та оплатити товар, а саме: будівельні оздоблювальні матеріали.

ТОВ «Мега-Трейд ЛТД»було належним чином виконано свої обов'язки, передбачені Договором №7 від 07.11.07р., а ТОВ «Мотохім ЛТД» сплачено кошти на загальну суму 1 326 455,40 грн., що підтверджується виписками реєстрації банківських операцій від 01.07.08 р. на суму 132 631, 50 грн, від 07.04.08р. на суму 116 316,67 грн., від 18.04.08р. на суму 498 500,00 грн., а також   податковими накладними №84 від 01.04.08р. та №123 від 04.05.08р.

Отже, укладення Договору, його умови та виконання узгоджуються з загальними умовами вчинення правочинів (глава 16 Цивільного кодексу України), укладення договорів (глави 52, 53 Цивільного кодексу України), виконання зобов'язань (глава 48 Цивільного кодексу України), укладення та виконання договорів про надання послуг (глава 63 Цивільного кодексу України).

Однак, суд вважає, що порушення платниками податків правил оподаткування тягне за собою відповідальність, передбачену податковим законодавством і не може бути виключною підставою для висновку про укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки в протилежному випадку правопорушенням була би несплата податків, а не вчинення правочину.

Для стягнення вказаних санкцій необхідною умовою є наявність умислу на укладення (вчинення) угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Однак Позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність умислу такої угоди.

Отже у суду не має підстав для висновку, що укладений між Відповідачами договір є нікчемним.

Крім іншого, в прохальній частині позовної заяви Позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мега-Трейд ЛТД»1 326 455,40 грн., а також, із товариства з обмеженою відповідальністю «Мотохім ЛТД»1 326 455,40 грн. одержаних за договором №7 купівлі –продажу товарів від 07.11.07р., таким чином застосувати одну і ту ж санкцію, яка передбачена ст.208 ГК України до двох сторін договору.

Проте, такі вимоги не можуть бути задоволені також і з урахуванням того, що вони за своїм змістом не відповідають наслідкам визнання недійсним господарського зобов'язання таким, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбаченими частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до вказаної норми у випадку визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Тобто, зі сторони, яка вчинила господарське зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як адміністративно-правова конфіскація застосовується стягнення всього отриманого нею за недійсним зобов'язанням або належного їй на відшкодування виконаного за таким зобов'язанням. Однак, за спірним Договором ТОВ «Мотохім ЛТД»отримало від ТОВ «Мега-Трейд ЛТД»будівельні матеріали, які в подальшому оплатило. Отже, таке застосування санкції ст.208 ГК України не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                           А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.01.10 р.