Рішення

від 11.06.2024 по справі 580/3562/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року справа № 580/3562/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Річфілд Хімпостач» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Річфілд Хімпостач» (далі позивач) до Волинської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 №UA205050/2024/000047/2.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у митного органу були відсутні жодні підстави для коригування митної вартості товарів на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що перевіркою поданих документів було встановлено, що відомості, які містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтвердженими належним чином документально (не надано рахунок-фактуру (інвойс), чим порушено вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58 та ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення за ціною договору не відповідає умовам визначеним в статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору було неможливим, тому визначення митної вартості товару відбулось за методом визначення митної вартості щодо подібних (аналогічних) товарів використовуючи наявну у митниці інформацію. Таким чином відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірним та відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 16.11.2023 між ТОВ «Річфілд Хімпостач» (Покупець) та Anwil s.a. ul. Torunska 222 87-805 Wloclawek, Poland (Продавець) був укладений зовнішньоекономічний контракт № 40840641 (далі - Контракт).

07.03.2024, на підставі Додатка №3/2024 та проформи-фактури 475804968 позивачем здійснено поставку продукту «Anvistar» близько 1080 тон., ціна товару визначена продавцем 310 Євро за одну тону. Базис поставки DAP пункт пропуску Хрубешув/Ізов. Загальна вартість поставки 334800,00 Євро.

23.03.2024 ТОВ «Річфілд Хімпостач» до Волинської митниці було подано до митного оформлення електронну митну декларацію та ввезений товар, митна вартість якого визначена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у сумі 55800,00 Євро (2369786,94 грн).

За результатами перевірки поданої митної декларації Волинською митницею направлено позивачу повідомлення, в якому відповідачем зазначалося про необхідність відповідно до частин 3- 4 статті 53 Митного кодексу України надати декларанту додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь декларантом було направлено лист вих. №3 щодо надання додаткових документів від 25.03.2024.

25.03.2024 року Волинською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA205050/2024/000047/2, відповідно до якого митну вартість товару №1 «Добрива мінеральні у біг-бегах по 500 кг.» було скориговано за другорядним методом до 57 598,99 EUR.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм суд приходить до висновку, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Судом встановлено, що 23.03.2024 ТОВ «Річфілд Хімпостач» до Волинської митниці було подано до митного оформлення електронну митну декларацію та ввезений товар, митна вартість якого визначена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у сумі 55 800,00 Євро (2369786,94 грн).

Також разом із митною декларацією позивачем надано до митного органу:

- (0325) фактура-проформа №475804968 від 07.03.2024;

- (0380) фактура №475506920 від 18.03.2024;

- (0722) залізнична накладна СМГС №02060 від 19.03.2024;

- (0954) сертифікат EUR 1 №PL/MF/AT 0170170 від 18.03.2024;

- (3016) висновок ДЗІ №3-1/318 від 15.03.2024;

- (3002) платіжна інструкція в іноземній валюті №192 від 11.03.2024;

- (4103) додаток №3/2024 від 07.03.2024;

- (4104) договір № 40840641 від 16.11.2023;

- (9000) лист виробника щодо підтвердження контрактної ціни від 07.03.2024;

- (9610) експортна декларація 24PL402010E0310823 від 18.03.2024.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених за МД від 23.03.2024 №24UA205050013039U2 відповідачем встановлено, що декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару (вартість товару що базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті) та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, оскільки під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР: 101-1, 103-1, 105-2, 107-3, 109-4, при цьому, одним з основних були наступні ризики:

103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних документів та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби;

105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості».

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться по вищевказаним митним деклараціям на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: вартість товару згідно інвойсу від 18.03.2024 №475506920 (далі- Інвойс) не відповідає вартості товару згідно копії митної декларації країни відправлення від 18.03.2024 №24PL402010E0310823.

Відповідно до Договору від 16.11.2023 №40840641 покупцем товару є ТОВ «Річфілд Хімпостач», тоді як в графі 4 накладної УМВС одержувачем товару вказано ТОВ «ХАНЗЕ АГРІ Україна», а власником вантажу- ТОВ «СІЕЙТІ».

Так, у проформі від 07.03.2024 №475804968 вказано термін оплати-08.03.2024, тоді як декларантом надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №192 від 11.03.2024, яка не відповідає вимогам Закону №1591-ІХ «Про платіжні послуги» та Постанови №216.

У наданому декларантом висновку ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 15.03.2024 №3-1/318 вказано, що в ході аналізу розглядалися, зокрема, дані інформаційних видань Profercy Nitrogen, Chem Courier WorldFertilizerMarket, «Хім- Кур`єр. Ринок добрив України» щодо цін на аміачну селітру на зовнішніх ринках та на ринку України у першій декаді березня 2024 року, проте самих джерел з даних видань не надано.

Декларантом, відповідно до гр.44, разом з МД №24UA205050013039U2 від 23.03.2024, також було подано Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 40840641 від 16.11.2023.

Відповідно до договору № 40840641 від 16.11.2023 ANWIL S.A. Продавець, ТзОВ «Річфілд Хімпостач» - Покупець. Разом з тим, відповідно до Накладної УМВС № 02026 від 18.03.2024р., отримувачем вказано ТОВ «ХАНЗЕ АГРІ Україна», власником вантажу ТОВ «СІЕЙТІ», при цьому у договорі № 40840641 від 16.11.2023 відсутні відомості про те, що власником або його отримувачем даного товару можу бути третя особа, а не ТОВ «Річфілд Хімпостач».

Крім того, до МД №24UA205050013039U2 від 23.03.2024 позивачем було надано банківський платіжний документ №192 від 11.03.2024 на загальну суму 334800.00 Євро, а банківський платіжний документ містить посилання на контракт №40840641 від 16.11.2023р. та проформу №475804968 від 07.03.2024 однак відповідно до рахунку-фактури №475506920 від 18.03.2024 вартість даної поставки товару, становить у сумі 55800,00 Євро, отже перевірити достовірність сплати товару за дану поставку є не можливим, з огляду на їх різні числові значення.

За результатами перевірки поданої митної декларації Волинською митницею направлено позивачу повідомлення, в якому відповідачем зазначалося про необхідність відповідно до частин 3- 4 статті 53 Митного кодексу України надати декларанту додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Однак позивач відмовився від надання вищевказаних документів, про що зазначено в його заяві від 25.03.2024 №3.

Таким чином, декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що неподання позивачем витребуваних документів, зумовило неможливість застосування Волинською митницею основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

Так, згідно ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у випадку якщо декларантом не подано документи ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, та у разі відсутності у цих документах усіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості. У разі якщо, митна вартість не може бути визначена за основним методом визначення митної вартості, то при цьому застосовується послідовно кожний наступний метод.

Згідно вимог ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митниця і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

На виконання вимог ч. 5, 6 ст. 55, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України та з метою обґрунтованого вибору методу та визначення основи митної вартості товару між декларантом та митницею проведено процедуру консультації під час проведення якої встановлено, що у декларанта та у митного органу відсутня цінова інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що митну вартість товарів визначено за другорядним методом згідно зі статтею 60 Митного кодексу України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ аналогічні товари з врахуванням умов поставки DAP, згідно міжнародних правил «Інкотермс» та торгівельної марки «Anvistar» інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар 0,32 євро за кг, що в перерахунку становить 0,9384 євро / кг N (МД від 18.03.2024 року №UA205050/2024/012463)

Під час обрання вищезазначеної митної декларації митним органом було враховано, що торгівельна марка в порівнюваних випадках є ідентичною «Anvistar», у той час, як і по МД №24UA205050013039U2 від 23.03.2024, за якою було ввезено оцінюваний товар, так і по МД №24UA205050012463U7 від 18.03.2024, яка було використана митним органом, товар ввозився на умовах поставки DAP. Про подібність товарів свідчить також ідентичний код товару 3102309000. Час експорту товару по МД, яка була використана митницею при коригуванні митної вартості ввезеного товару, є максимально наближеним до часу експорту товару, придбаного позивачем, оскільки товар по МД №24UA205050012463U7, яка використовувалася при коригуванні, був випущений у вільний обіг 18.03.2024 року, а МД №24UA205050013039U2 була подана декларантом 23.03.2024 року.

Крім того, згідно з витягу із ЄАІС з інформацією по МД №24UA205050012463U7 від 18.03.2024, відповідачем обиралася митна декларація із 100 найдешевших, тому зазначена у рішенні про коригування митної вартості від 18.03.2024 МД №24UA205050012463U7 ціна товару має найбільшу кількість ідентичних параметрів із товаром, який був придбаний позивачем, й при цьому час її експорту є максимально наближеним

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товар.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі №804/2708/18.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2024 №UA205050/2024/000047/2.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ