Ухвала від 11.06.2024 по справі 620/7884/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2024 року м. Чернігів Справа № 620/7884/24

Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Національної академії внутрішніх справ (пл. Солом`янська, буд. 1, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ - 08751177) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення коштів, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,

У С Т А Н О В И В:

Національна академія внутрішніх справ звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить:

-стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Національної академії внутрішніх справ (IBAN UA 608201720313261004201000175 в ДКС України, код ЄДРПОУ 08751177, призначення платежу *;148008;1600034;1; 3778107094;*) вартість витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 88 892 (вісімдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто дві) грн 40 коп.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першоїстатті 55 КАС Українисторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно із частиною третьоюстатті 55 КАС Україниюридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Частиною четвертоюстатті 55 КАС Українипередбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

ОтжеКодекс адміністративного судочинства Українирозмежовує такі юридичні категорії як «представництво» та «самопредставництво».

Відповідно до підпункту 19 пункту 1розділу VII «Перехідні положення» КАС України(у редакціїЗакону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів») положення цьогоКодексузастосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятоЗакон України від 02.06.2016 № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі Закон № 1401-VIII), яким внесено зміни доКонституції України, відповідно до якихрозділ XV «Перехідні положення» Основного Закону Українидоповнено пунктом 16-1, підпункт 11 якого передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті131-1та статті131-2цієїКонституціївиключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

30 вересня 2016 року набрав чинностіЗакон №1401-VIII.

Таким чином з 01 січня 2019 року представництво юридичних осіб, чорганів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділуПерехідні положенняКонституції Україниврегульовані лише питання представництва.

Водночас самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Враховуючи наведене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбаченихстаттею 44 КАС Українипроцесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності зазначених умов.

Отже для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Статтею 82 Цивільного кодексу Українивизначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цьогоКодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першоїстатті 92 Цивільного кодексу Україниюридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно з частиною четвертоюстатті 87 Цивільного кодексу Україниюридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрімЦивільного кодексу України, і спеціальним законом, а саме Законом України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон № 755-IV).

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 Закону № 755-IV. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Частиною першою статті 7 Закону № 755-IV передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону № 755-IV).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону № 755-IV витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Вирішуючи питання щодо повернення позовної заяви, судом використовується правовий висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі у справі №160/6823/19, де зазначено таке: Разом з тим, змінами, внесеними доКАС УкраїниЗаконом України від 18 грудня 2019 № 390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноваженьі визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбаченихстаттею 44 КАС Українипроцесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.»

Позовна заява, подана від імені Національної академії внутрішніх справ, підписана ОСОБА_2 , на підтвердження повноважень якої надано електронну довіреність.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні відомості з реєстру про особу, яка підписала дану позовну заяву.

Відомості про те, що ОСОБА_2 , має статус адвоката до позовної заяви також не додано.

Особи,які представляють юридичну особу за довіреністю і виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, виступають від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва.

При цьому адміністративно-процесуальна правосуб`єктність виступає самостійною правовою категорією та свідчить про правову здатність суб`єкта мати права і обов`язки, бути їх носієм на будь-якій стадії їх прояву, а також відповідати за неправомірну реалізацію та виконання.

Спосіб реалізації адміністративної правосуб`єктності визначає і зміст поняття «форма участі в адміністративних правовідносинах» та вказує, через який суб`єктний склад юридичні особи публічного чи приватного права, що створені публічно-правовими утвореннями, реалізовують свою адміністративну дієздатність.

Формою реалізації адміністративної правосуб`єктності юридичної особи є правова підстава, завдяки якій юридична особа вступає в адміністративні правовідносини, набуваючи прав та обов`язків, в межах визначеного обсягу правосуб`єктності. У такому розрізі форма реалізації юридичною особою правосуб`єктності є схожою із юридичним фактом як підставою виникнення, зміни та припинення відповідних правовідносин.

Для юридичних осіб видами форм реалізації адміністративної правосуб`єктності виступають, в тому числі, статутні документи, рішення органів управління юридичної особи (загальних зборів, виконавчих органів тощо), адже функції локальних корпоративних актів полягає у забезпеченні належного рівня нормативно-правового регулювання делегованих представникам юридичної особи повноважень, заповнення прогалин, задля забезпечення дієвості чинних норм законодавства шляхом встановлення механізмів їх реалізації.

За відсутності у представника юридичної особи-суб`єкта владних повноважень відповідного акту, закону, положення, договору чи рішення, яким вони уповноважені діяти в порядку самопредставництва, така особа не має права на реалізацію правосуб`єктності юридичної особи, тобто на підставі наданих суду документів ОСОБА_2 не має права на реалізацію правосуб`єктності Національної академії внутрішніх справ.

Відповідно до пункту третього частини четвертоїстатті 169 КАС Українипозовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що позовну заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку. Відтак позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту третього частини четвертоїстатті 169 КАС України.

Аналогічні висновки щодо такого застосування норм права викладені в ухвалах Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 520/9703/19, від 26 березня 2020 року у справі №520/8038/19, від 26 березня 2020 року у справі №640/3905/19, від 26 березня 2020 року у справі №200/7467/19-а, від 25 березня 2020 року у справі №160/2491/19, від 19 березня 2020 року у справі №440/3605/19, від 18 березня 2020 року у справі №160/2404/19.

Суд також роз`яснює позивачу, що згідно з частиною восьмоюстатті 169 КАС Україниповернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами необхідно повернути позивачу.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом з доданими до неї матеріалами, надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про повернення позовної заяви.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями293,295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій