Постанова

від 03.12.2007 по справі 6/729ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/729ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03.12.07                                                                                 Справа № 6/729ад.

Суддя  Василенко Т.А.,  розглянувши матеріали справи за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області,

м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю НВО «Архіп» м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 7 136 грн. 34 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача – Осмоловський Є.Л., дов. №15 від 17.09.07.;

від відповідача – не прибув;

                                                                  в с т а н о в и в :

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 7 136 грн. 34 коп., в тому числі: фінансова санкція –4165 грн. 87 коп., пеня –2 970 грн. 47 коп.

Провадження у справі відкрито ухвалою господарського суду від 15.12.2006. згідно положень КАС України

Відповідач надав до суду заперечення на позов, за якими у задоволенні позовних вимог просить відмовити, зокрема, зазначаючи наступне.

Згідно із п.3 “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійні страхування до Пенсійного фонду України”, вимога про стягнення пені та штрафних санкцій повинна виходити з рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, яке в свою чергу, складається на підставі акта перевірки.

Виходячи з картки особового рахунку платника внесків –відповідача вбачається, що пеня та штрафні санкції обраховані виходячи із заборгованості відповідача у розмірі 18 956 грн.25 коп., яка виникла за період 2004 –1 квартал 2005 року та яка зазначена у акті перевірки УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 23.02.2005. та у рішенні №156 від 23.02.2005. про застосування фінансових санкцій., яке було оскаржено відповідачем у встановленому законом порядку. За результатами розгляду скарги було зазначено, що у зв'язку з Розпорядженням КМУ від 10.03.2005. “Про деякі питання спрощеної системи оподаткування”, стягнення сум фінансових санкцій за рішенням від 23.02.2005. №156 було зупинено до остаточного врегулювання даного питання на законодавчому рівні.

На думку відповідача, таке питання було повністю врегульоване Законом України “Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до пенсійного фонду України, фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхуванні на випадок безробіття протягом 2004 року –1 кварталу 2005 року № 3583.

Згідно ст.2 вказаного закону, донарахування та фінансові санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році –1 кварталі 2005 року, не застосовуються.

Ухвалою від 02.02.07 суд зупиняв провадження у справі до розгляду пов'язаною  з нею справи № 5/10н-ад., провадження за якою було порушено на підставі заяви ТОВ НВО «Архіп»до УПФУ в м. Сєвєродонецьку про скасування вимоги № 707/2 від 05.10.06. та рішення № 859 від 29.08.06 про застосування фінансових санкцій та пені у розмірі 7 136 грн. 34 коп.

Постановою господарського суду Луганської області від 06.03.07. у справі 5/10н-ад заява у задоволені позову відмовлено та постанова набрала законною сили.

Ухвалою  від 22.11.07 суд поновив провадження у справі № 6/729ад та призначив її розгляд на 03.12.07.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття не  повідомив, у зв'язку з чим справа розглядається у порядку ст. 128 ч.4 КАС України за відсутністю відповідача.

Дослідивши  матеріали справи, додатково надані документи, суд прийшов до наступного.

Засади і механізми системи  функціонування  загальнообов‘язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів  Пенсійного фонду, що формуються  за рахунок страхових внесків  роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон  України  від 09.07.2003 № 1058-ІУ “Про загальнообов‘язкове державне  пенсійне  страхування” (далі –Закон).

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону 1058-ІУ страхувальниками, тобто платниками страхових внесків, є  роботодавці :   підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України,  незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об‘єднання  громадян,   профспілки,   політичні  партії (у тому числі  філії, представництва,   відділення  та  інші  відокремлені  підрозділи   зазначених підприємств,    установ,    організацій,    об'єднань    громадян,    профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки їх застрахованими  особами),   фізичні  особи  -   суб'єкти  підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності,   які  обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований  податок,   єдиний  податок,  фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору  (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону  тощо.

Підпунктом 6 пункту 2 статті 17 Закону № 1058-ІУ встановлено, що страхувальник зобов‘язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески .

Розділом 4  Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління  ПФУ від 19.12.03 № 21-1 та  затвердженої  в Міністерстві юстиції України 16.01.04 № 64/8663 (далі –Інструкція), передбачено, що розміри страхових внесків на загальнообов‘язкове  державне пенсійне страхування  встановлюються відповідно  до Закону України від 26.06.97 № 400/97-ВР «Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування»та  для  платників, зазначених  у пункті 1 статті 14 Закону № 1058-ІУ (підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції) становить 32 відсотки суми фактичних витрат на оплату  праці.

Відповідно до пункту 6 статті  20 Закону № 1058-ІУ та підпункту 5.1.4 пункту 5.1 розділу 5 Інструкції) страхувальники зобов‘язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний  базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених Законом 1058-ІУ, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з ч. 4 ст. 18 даного Закону, страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування на ці внески не поширюється податкове законодавство.  

Згідно з пунктом 15 прикінцевих положень Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові  акти застосовуються в частині, що суперечить цьому Закону.

Аналізуючи наведені вище норми можна зробити висновок, що обов'язковість сплати збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування не пов'язується із статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про вирішення питання щодо заборгованості  суб'єктів господарської діяльності, які застосовують   особливі умови оподаткування, обліку та звітності,  у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейство  України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування  на випадок безробіття протягом  2004 року - I кварталу 2005 року»визначено, що суми  внесків  до Пенсійного фонду

України,  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,  Фонду соціального    страхування   на   випадок   безробіття   суб'єктів господарської  діяльності,   які   застосовують   особливі   умови оподаткування,  обліку  та  звітності,  які  були  сплачені ними в складі податків згідно з чинним  законодавством  України  протягом 2004  року  -  I кварталу 2005 року,  але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з  застосуванням  Державним казначейством  України норм діючого на той час Закону України "Про Державний    бюджет    України   на   2005  рік"   від  23  грудня 2004 року N 2285-IV ( 2285-15 ), не вважати  заборгованістю.

Донарахування  та  фінансові  (штрафні) санкції до суб'єктів  господарської  діяльності,  які  застосовують  особливі  умови   оподаткування,  обліку  та  звітності  щодо  сум  фактично

сплачених  внесків  у  2004  році  -  I  кварталі  2005  року,  не застосовуються.

          Тобто, у даному випадку мова йде про перераховані внески, але не зараховані відповідними фондами.

          З матеріалів справи  вбачається, що відповідач  зареєстрований  в Управлінні Пенсійного фонду України  в м. Сєвєродонецьку Луганської області  як платник збору  на обов‘язкове державне пенсійне  страхування та своєчасно  не перераховує  відповідні внески, у зв‘язку  з чим,  за ним у період з 01.09.2006. по 30.09.2006. утворилась заборгованість у сумі 7 136 грн. 34 коп., в тому числі фінансова санкція –4 165 грн. 87 коп., пеня –2 970 грн. 00 коп.

          Вказана заборгованість підтверджується наданими до суду матеріалами, в тому числі  вимогою про сплату боргу № Ю-707/2 від 05.11.2006., рішенням № 859 від 29.08.06 та іншими, які набрали законної сили та не скасовані.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, позов слід задовольнити повністю. Разом з цим слід визначити, що доводи відповідача відхиляються як такі, що суперечать матеріалам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються у встановленому порядку.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17,  87, 94, 98, 128,158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробнича фірма «Архіп», м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Донецька, буд. 58, кв.57 , код 21804381, на користь:

- Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, м. Сєвєродонецьк  Луганської області, вул. Шевченко, 9, код 21792459, р/р 25605301738 в ЛОУ «Ощадбанк»м. Луганськ, МФО 304665 фінансову санкцію у сумі 4 165 грн. 87 коп., пеню у сумі 2 970 грн. 00 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 06.12.2007. у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Суддя                                                                                           Т.А. Василенко

Помічник судді                                                                       Т.В.Шкуть