Постанова

від 11.06.2024 по справі 420/25465/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/25465/23

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г.В. Дата і місце ухвалення: 06.03.2024 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №21718/15-32-04-06 від 30.08.2023 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.01.2024 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» задоволено.

26.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі № 420/25465/23, яким просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8500,00 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору, просило скасувати додаткове рішення від 06.03.2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити в повному обсязі.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 5000 грн. не відповідає вказаним критеріям розумності, співрозмірності. Апелянт вказує, що дана категорія справи не є складною, а написання позовної заяви не потребувало великої кількості часу.

Разом з тим, апелянт звертає увагу, що згідно аналізу судових рішень винесених адміністративними судами України по справах з участю державних органів середня сума витрат на правничу допомогу складає від 2270 до 5000 грн.

Також в апеляційній скарзі зазначається, що позивач не надав доказів ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість висновків суду першої інстанції, а тому просять у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Згідно з ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч.9 ст. 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом ч.9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 р. (справа «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Таким чином документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № №826/15063/18 (адміністративне провадження №К/9901/18029/19).

Як вбачається із матеріалів справи, 08.09.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД ТЕМП» (Замовник) та ОСОБА_1 (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №02971268/2, за яким Адвокат зобов`язався за завданням Замовника надати за плату правову допомогу з написання позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.3 вказаного договору гонорар Адвоката за написання позовної заяви та представництво інтересів Замовника в Одеському окружному адміністративному суді (у разі необхідності) складає 8500,00 грн., що сплачує клієнт на розрахунковий рахунок адвоката протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Завдання надання правової допомоги Адвокатом та прийняття їх результатів Замовником оформлюється звітами про надану правову допомогу, який підпиується сторонами.

Представник позивача просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Темп» витрати на правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи у суді першої інстанції, у сумі 8500 грн.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвокатом до матеріалів справи надано: рахунок на оплату № 02971268 від 12.09.2023 року; платіжну інструкцію №424 від 18.09.2023 року про сплату ТОВ «ЗАВОД ТЕМП» на користь адвоката Желдакова Я.І. суми 8500,00 грн.; звіт від 18.09.2023 року про надану правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги № 02971268/2 від 08.09.2023 року, в якому вказано, що Адвокатом надано правову допомогу з написання позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області та гонорар за надану правову допомогу складає 8500,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 КАС України).

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20.

Слід зазначити, що обчислення гонорару може здійснюватися як у фіксованому розмірі, так у погодинній оплата. При цьому, порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 440/7120/20.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, співмірність суми витрат зі складністю справи, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі про те, що згідно інформації в ЄДРСР середня сума відшкодування витрат на правничу допомогу сягає в розмірі від 2270 до 5000 грн. колегією суддів не приймаються, оскільки відповідачем не наведено ні переліку таких справ, ні алгоритму за яким діяв орган визначаючи зазначений розмір.

При цьому, колегія суддів наголошує, що кожна справа яка розглядається в суді є особливою, а стягнення витрат на правничу допомогу в конкретній справі не може залежати від будь-яких середніх показників на підставі інших, не пов`язаних з даною справою рішень або ринку правових послуг в цілому, оскільки законодавець чітко ідентифікував, що в кожному конкретному випадку суду слід встановлювати пов`язаність витрат з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, співмірність із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони тощо.

При цьому слід зазначити, що судом першої інстанції стягнуто на користь позивача судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., що відповідає наведеному відповідачем середньому розміру стягнення сум на такі витрати по іншим справам.

Доводи представника відповідача на невідповідність ринкових цін на адвокатські послуги не підтверджені будь-якими доказами та, як зазначалося, не можуть бути доводами обґрунтування для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки відносини адвоката з клієнтом регулюються відповідним договором, в якому сторони погоджують всі суттєві умови, в тому числі, щодо оплати правової допомоги.

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за №1686/24218, то колегія суддів зазначає, що наведене не вказує на відсутність підстав для стягнення витрат.

Згідно з висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17, від 01 жовтня 2019 року у справі №815/1479/18, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору та не повинно перевірятися при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Крім того слід зазначити, що стягнення витрат у заявленому розмірі не становить надмірний тягар для відповідача.

Варто зазначити, що відповідач, заявляючи про те, що розмір гонорару адвоката з урахуванням категорії справи та витраченого часу адвокатом є завищеним, не надав жодного доказу у підтвердження вказаної позиції та належним чином її не обґрунтував.

Колегія суддів наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб`єкта владних повноважень своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2019р. по справі №826/841/17.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що позивачем не доведено співмірність понесених витрат з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 КАС України.

Однак, частиною 6 статті 134 КАС України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

В свою чергу., колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції розглядаючи заяву про стягнення судових витрат надав оцінку зазначеним обставинам та зменшив розмір таких витрат з 8500,00 грн. до 5000,00 грн.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Також не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги в частині відмови в задоволення позовних вимог ТОВ «Завод Темп» у повному обсязі, оскільки ГУ ДПС в Одеській області в апеляційному порядку оскаржує тільки додаткове рішення суду від 06.003.2024 р., яким було вирішено питання стягнення судових витрат на адвоката, в свою чергу апелянтом рішення суду від 23.01.2024 р. в апеляційному порядку не оскаржується, а тому судом не надається оцінка позовним вимогам ТОВ «Завод Темп» заявлених по суті спору.

Відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 червня 2024 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук