Ухвала

від 11.06.2024 по справі 420/20855/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/20855/23

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук`янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТАРОМА до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року позов ТОВ ІСТАРОМА задоволено.

На зазначене рішення суду ГУ ДПС подало апеляційну скаргу.

На виконання вимог ухвали суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків, в обґрунтування якого скаржник посилається на тимчасову відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2024 року клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку на усунення недоліків задоволено.

Продовжено апелянту строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, встановивши апелянту строк 10 днів з моменту отримання ухвали суду.

На виконання вимог ухвали суду апелянтом повторно подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування клопотання апелянт зазначає про відсутність можливості сплатити судовий збір через обмеженість відкритих бюджетних асигнувань, оскільки станом на даний час залишок коштів на реєстраціному рахунку по КЕКВ 2800 становить 0,00 грн.

Розглянувши клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.

Згідно з ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав та здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання своїх процесуальних обов`язків.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України).

Обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до законодавства, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника (апелянта) можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

У свою чергу, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.

Таким чином, беручи до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можливо забезпечити сплату судового збору, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається апелянт, не є належною підставою для продовження строку для сплати судового збору.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником у заяві про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити існування обставин, зазначених у заяві.

Наведені ж відповідачем доводи та надані на їх підтвердження докази не свідчать про вчинення ним активних дій з метою виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - сплати судового збору і надання суду відповідного документа та не вказують на існування об`єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку виконати вимоги зазначеної ухвали.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з ч.2 ст.121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду, що за змістом вказаної норми є правом, а не обов`язком суду апеляційної інстанції.

Більше того, у разі задоволення поданого клопотання, такі дії можуть розцінюватися як надання певних процесуальних переваг апелянту перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний судовий збір.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі», право на суд не є абсолютним, а таке право може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2018р. у справі №804/958/17, де вказано, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.

Відтак, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлене відповідачем клопотання про продовження строку на усунення недоліків щодо сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Щодо пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження, слід зазначити наступне.

Так, ч.1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 13.10.2023 року.

Разом з тим, апеляційна скарга зареєстрована П`ятим апеляційним адміністративним судом 24.04.2024 року.

На підтвердження звернення до «Служби кур`єрської доставки» та відправки апеляційної скарги апелянтом подано копію накладної №5130495 та поштового конверту, з якої неможливо встановити дату направлення апелянтом вищезазначеної апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі будь-яких клопотань чи заяв з приводу поновлення строку апелянтом не заявлено, жодних обґрунтувань щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження, підтверджених належними та допустимими доказами, апелянтом також не наведено, тобто апелянт не порушує питання про поновлення строку, а тому надано апелянту строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням причин такого пропуску, протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Колегія суддів зазначає, що надані скаржником докази щодо надсилання апеляційної скарги до суду кур`єрською службою доставки не можуть бути визнані належними у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний документ служби кур`єрської доставки не містить поштового штемпелю із датою вказаного відправлення та ідентифікатором (штрих-кодом), який надав би можливість відстежити відправлення (дату прийняття, передачу на сортувальний центр, дату отримання, дату вручення повідомлення про отримання тощо), а також не містить належних та достатніх даних про особу кур`єра.

Інших документальних доказів на підтвердження доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, ним до суду не надано.

В свою чергу, належним доказом надіслання кореспонденції є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.

Проте, у матеріалах справи такі документи також відсутні.

Питання наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою поважними вирішується судом апеляційної інстанції на підставі фактичних обставин справи, із урахуванням наведених апелянтом обґрунтувань та наданих доказів. Доведення ж поважності причин пропуску строку звернення до суду покладається на особу, яка звертається із апеляційною скаргою, та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019р. у справі №826/17879/17.

З огляду на вказані вище законодавчі норми та враховуючи відсутність обґрунтованої заяви апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги, можливість визначити поважність причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції - відсутня.

У той же час, положення п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Отже, беручи до уваги пропуск апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п.4 ч. 1 ст.299 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків- відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 року - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту підписання, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції відповідно до чинного законодавства.

Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова