Рішення

від 04.06.2024 по справі 348/244/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/244/24

Провадження № 2/348/364/24

04 червня 2024 року Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі судді Матолич В.В., за участю секретаря судового засідання Буратчук О.В., розглянув у судовому засіданні в м. Надвірна Івано-Франківськоїобласті справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди,

інші учасники: представник позивача ОСОБА_2 ,

представники відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Процесуальні дії у справі.

05.02.2024 ОСОБА_1 пред`явилапозов відповіднодо якогопросить:скасувати наказдиректора Білоославськоголіцею іменіМарії Підгірянкивід 09.06.2023№75/01-09"Прозвільнення зроботи ОСОБА_1 ",поновити їїна роботіз 28.07.2023,стягнути зБілоославського ліцеюімені МарійкиПідгірянки:заробітну платуза часвимушеного прогулу-з 28.07.2023до дняпоновлення нароботі,моральну шкодуу розмірі10000,00гривень тасудові витрати. В обґрунтування позову наведено таке. Позивач працювала в Білоославській школі з 15.09.1980. Спочатку на посаді вихователя. 01.09.1984 була переведена на посаду вчителя, на якій і працювала до дня звільнення. В середині серпня 2023 року заступник директора повідомила, що можливо буде скорочена кількість класів і тому у розкладі будуть зазначені два дні і що позивача подадуть у табель обліку робочого часу. В кінці серпня 2023 року директор заявив, що знайде для позивача години. З вересня 2023 року позивач неодноразово зверталася до директора про надання документів щодо непродовження контракту та про звільнення її з роботи. Жодної відповіді не було, в кінці листопада 2023 року позивач звернулась зі скаргою до служби з питань праці про порушення законодавства про працю Білоославським ліцеєм. Відповідь на звернення отримала 02.01.2024 з якої дізналась, що наказом №75/01-09 від 09.06.2023 позивача звільнили з посади вчителя у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач вважає звільнення з роботи незаконним, оскільки не отримала наказ про своє звільнення, з ним не ознайомлена. Складений працівниками ліцею акт про відмову від підпису сфальсифікований, оскільки позивача не відмовлялася від ознайомлення з наказом про звільнення з роботи. Не ознайомила її адміністрація ліцею і з наказом №22/01-05 від 02.05.2023 «Про персональне попередження педагогічних працівниуів Білоославського ліцею імені Марійи Підгірянки і про можливі зміни істотних умов праці», оскільки її підпис у відомостях біля прізвища відсутній. Адміністрація не оформила належним чином трудову книжку, оскільки така перебувала в позивача з квітня 2023 року. 14.06.2022 позивач писала заяву про погодження працювати за строковим трудовим договором на один рік з 01.07.2022, однак такий договір з нею не уклали, оскілький вона його не підписала. З наказом прийнятим за результатами розгляду її заяви від 14.06.2022 позивач не була ознайомлена. Позивач зазначає, що вона не знала про звільнення з роботи, не відмовлялася від отримання наказу про звільнення. Трудові відносини з нею всупереч рішенню Конституційного Суду України від 07.02.2023 були незаконно припинені, замість того, щоб бути продовженими на невизначений строк. Про необхідність написання заяви про продовження трудових відносин позивача не попередили. Педагогічної ради 01.05.2023 не було взагалі, а 30.05.2023 питання продовження трудових відносин з пенсіонерами не обговорювалося взагалі. Протокол педагогічної ради підробили. Враховуючи те, що позивача звільнили незаконно, вона просить поновити її на роботі з дня звільнення та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу. Такими діями відповідача позивачу було завдано також і моральну шкоду, яку вона оцінює у 10000,00 гривень, оскільки неправомірне звільнення вплинуло на стан її здоров`я та позбавило її доходу на який вона правомірно розраховувала.

05.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановивши проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

29.02.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позову. Зазначив, що вважає доводи позовної заяви безпідставними та необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звідьнення ОСОБА_1 відбулось відповідно до вимог чинного законодавства. Так, позивач з 15.09.1980 по 27.07.2023 працювала у Білоославському ліцеї ім. М.Підгірянки на посадах вихователь групи продовженого дня, вчитель. 02.06.2021 позивач після досягнення пенсійного віку подала до ліцею заяву, відповідно до якої погодилася працювати за строковим трудовим договором терміном ще на один рік. На підставі поданої нею заяви згідно з наказом №37 від 02.06.2021 із ОСОБА_1 продовжено трудові відносини на умовах трудового договору терміном на один рік від 01.07.2021 по 30.06.2022. Перед закінченням строку попереднього наказу 14.06.2022 позивач подала заяву, якою погодилась працювати за строковим договором терміном один рік з 01.07.2022. Згідно з наказом №72 від 14.06.2022 ОСОБА_1 була прийнята на посаду вчитель зарубіжної літератури на умовах строкового договору терміном один рік з 01.07.2022 по 27.07.2023. Таким чином на час видачі наказу із ОСОБА_1 було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов трудового договору. 01.05.2023 у зв`язку з закінченням навчального року у Білоославському ліцеї було проведене засідання педагогічної ради з вчителями ліцею, на якій була і присутня ОСОБА_1 . Так, вчителям-пенсіонерам було звернено увагу на те, що у разі наміру продовження роботи вони мають подати відповідні заяви до закінчення терміну їх трудових договорів, але не пізніше 30.06.2023. Своїм правом на продовження роботи на умовах безстрокового договору скористались двоє вчителів, а саме ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . ОСОБА_1 такої заяви не подавала. Після проведення педагогічної ради 01.05.2023 ОСОБА_1 18.05.2023 забрала свою трудову книжку. З її слів вона їй була необхідна для пред`явлення у відділення ПФУ з метою проведення попереднього розрахунку її стажу. Позивачу було запропоновано повернути трудову книжку для оформлення всіх необхідних записів про її звільнення, на що вона заявила, що на час звільнення її не буде в Україні, ознайомлюватись ні з чим вона не буде, про що було складено відповідний акт 31.05.2023. ОСОБА_1 знала про те, що термін її роботи закінчився, однак жодних дій, які б свідчили про продовження її роботи вона протягом 4-х місяців не вчиняла. Таким чином, позивач пропустила встановлений законом строк на звернення до суду без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Розмір моральної шкоди, яку позивач просить стягнути є необгрунтований та непомірно завищеним.

11.03.2024 представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно до якого зазначив таке. ОСОБА_1 не підписувала строковий трудовий договір, наказ видав директор. Тому позивач не була ознайомлена з умовами трудового договору. Строк у 1 рік, визначений наказом мав закінчитися 30.06.2023, а не 27.07.2023. Тому звільнення позивача мало відбутися 30.06.2023, а за невикористані дні відпустки їй мала бути виплачена компенсація. 01.05.2023 педагогічна рада не проводилася, а протокол є сфальсифікованим. Крім цього, у відповідача були вакантні посади на момент звільнення позивача, однак її про це не повідомили. В трудову книжку позивача запис про роботу на підставі строкового трудового договору не було внесено.

15.04.2024 суд відмовив у задоволення клопотання позивача щодо витребування доказів.

У ході судового розгляду позивач та її представник позов підтримали з підстав наведених у заявах по суті спору. Крім цього, позивач вказала, що в 2021 році оформила пенсію, але продовжувала працювати. Двічі їй пропонували продовжити строковий трудовий договір: у 2021 році та у 2022 році. 30.05.2023 на педагогічні раді всіх працівників відправили у відпустку з 01.06.2023 по 26.07.2023. Про необхідність написання заяви щодо продовження трудових відносин ніхто не сказав. За цілий липень 2023 року позивач отрмала заробітну плату. Після закінчення відпустки був оглошений простій, про це позивач дізналася з робочого чату. На роботу позивач вийшла у серпні 2023 року після закінчення простою. Про звільнення вона нічого не знала. Позивач оформила медичний допуск до роботи. 10.08.2023 вона прийшла на роботу в учительську, де їй дали подивитися журнал, а потім вона пішла у кабінет до завуча. Про звільнення позивачу жоден з працівників не сказав. В другій половині серпня 2023 року позивач звернулася у ПФУ з приводу перерахунку пенсії і їй повідомили, що вона звільнена з роботи і недопрацювала 2 роки а тому перерахунок не буде здійснено. В вересні 2023 року вона захворіла, а в жовтні 2023 року знову прийшла до школи і звернулася до директора з метою оформлення на роботу. Їй відмовили. В кінці листопада 2023 року позивач звернулася до управління праці. Оскільки вона отримувала заробітну плату, вважає, що всі документи про її звільнення з роботи були сфальсифіковані.

Представник позивача ОСОБА_2 в ході судового розгляду вказав, що наказ про звільнення позивачці не надіслали позивачу поштою, також з наказом позивача не ознайомили. В день звільнення не виплатили розрахункові. Вакантних місць не запропонували. Трудову книжку заповнили у вересні 2023 року, коли позивач її повернула. Позивача не попередили про те, що пенсіонерам визначили строк до 30.06.2023 для подання заяви про продовження трудових відносин. Крім цього, наказ про звільнення позивача з роботи видали 09.06.2023, тобто до закінчення строку на подання заяви про продовження трудових відносин. Інші вчителі подали заяви 30.06.2023 і не були звільнені.

Представники відповідача в ході судового розгляду проти задоволення позову заперечили. Зазначили, що позивач працювала на умовах строкового трудового договору, що відповідало законодавству, чинному на час укладення цих договорів. Прогнозувати, що у подальшому норму на підставі якої з позивачем уклали трудовий договір визнають неконституційною відповідач не міг. 01.05.2023 відбулася педагогічна рада. Протокол не може бути підробленим, оскільки на розгляді педагогічної ради перебували також і інші важливі питання. Повідомлення про проведення педагогічної ради вивішують на дошці оголошень в учительській, яка знаходиться біля розкладу і класних журналів. Тому не побачити оголошень вчитель не може. На педагогічній раді був присутній майже весь педагогічний колектив. З наказом про звільнення позивач знайомитись не хотіла. На момент звільнення позивача не було вільних вакансій, тому на час звільнення їй нічого було запропонувати. Позивача звільнили пізніше, оскільки під час відпустки не звільняти працівника не можна. Тому звільнення відбулося в наступний робочий день після закінчення відпустки. Позивач була ознайомлена з умовами трудового договору, оскільки сама двічі подавала заяву про продовження строку дії трудового договору з нею. У 2023 році позивач заяву не подала.

Суд встановив:

Згідно з копією заяви позивача від 02.06.2021, вона вказала, що погоджується працювати за строковим трудовим договором один рік з 01.07.2021.

Відповідно до копії наказу директора Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки від 02.06.2021 №37 продовжили трудові відносини зі ОСОБА_1 на посаді вчительки зарубіжної літератури за її згодою на умовах строкового трудового договору терміном на один рік від 1 липня 2021 року до 30 червня 2023 року. Підставою видачі даного наказу була заява позивача від 02.06.2021.

Відповідно до копії наказу директора Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки від 14.06.2022 №72 продовжили трудові відносини зі ОСОБА_1 на посаді вчительки зарубіжної літератури за її згодою на умовах строкового трудового договору терміном на один рік від 1 липня 2022 року до 27 липня 2023 року. Підставою видачі даного наказу була заява позивача від 14.06.2022.

Згідно з викопіюванням з групи "Вчительський чат" у період з 25.05.2023 до 29.05.2023 у цій групі не було повідомлень про проведення педагогічних рад.

Відповідно до протоколу засідання педагогічної ради від 01.05.2023 №4, позивач була присутня на засіданні, оскільки не вказана у списку вісутніх. Третім питанням у порядку денному було ознайомлення педагогічного колективу з попереднім тижневим навантаженням на 2023-2024 навчальний рік. По цьому питанні доповідав директор, з-поміж іншого акцентував увагу на роботі вчителів-пенсіонерів у 2023-2024 навчальному році та запропоновано їм "визначитися до 30.06.2023". Протокол підписаний головою педради та секретарем.

Згідно з копією наказу від 02.05.2023 №22/01-05 Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки працівників ліцею на підставі рішення педагогічної ради від 01.05.2023 №4 попередили про можливу зміну істотних умов праці протягом 2023-2024 навчального року. В чому саме полягала зміна істотних умов праці не вказано. Працівників мали ознайомити з наказом до 08.08.2023. Підпис позивача про ознайомлення зі змістом наказу відсутній.

Відповідно до акту від 31.05.2023 "Про відмову від підпису наказу "Про звільнення з роботи" учительці зарубужної літератури ОСОБА_1 31.05.2023 усно повідомлено про те, що вона повинна з`явитися 27 липня 2023 року до ліцею та принести трудову книжку, яку вона забрала 18.05.2023 і ознайомитися з наказом. ОСОБА_1 відмовилась зазначивши, що нікуди не буде іти і ознайомлюватися з нічим не буде, оскільки на той час перебуватиме у дочки у Польщі. Акт підписаний працівниками ліцею ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до наказу від 06.06.2023 №40/01-05 з 12.06.2023 оформив щорічну відпустку з 12.06.2023, на період з 12.06.2023 до 30.06.2023 поклав обов`язок прийняття заяв від працівників, що працюють за строковим трудовим договором ( у тому числі і від позивача) та їх реєстрації на секретаря ОСОБА_10 .

Згідно з копією наказу директора Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки від 09.06.2023 №75/01-09 ОСОБА_1 , учительку зарубіжної літератури, звільнили з роботи 27 липня 2023 року у зв`язку із закінченням терміну дії строкового трудового договору п.2 ст.36 КЗпП України.

Згідно з копією трудової книжки позивача під номером 10 внесено запис про звільнення з роботи на підставі наказу від 09.06.2023 №75/01-09 з 27.07.2023. Записів щодо переведення на роботу за строковим трудовим договором не внесено.

Відповідно до копії журналу реєстрації трудових книжок Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки під номером 26 зазначено інформацію про ведення трудової книжки позивача, вказано дату прийому на роботу та дату звільнення з роботи, відмітка про отримання позивачем трудової книжки відсутня.

Відповідно до платіжної інструкції від 27.07.2023 №189 та розрахункового листа Білоославський ліцей імені Марійки Підгірянки здійснив виплату заробітної плати вчителю зарубіжної мови і літератури ОСОБА_1 за липень 2023 року у розмірі 530,07 гривень.

28.11.2023 Південно-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці надало відповідь на звернення ОСОБА_1 , відповідно до якої у ході здійснення перевірки діяльності ліцею було встановлено порушення норм КЗпП України, про що складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.41 КУпАП від 18.12.2023 №ПЗ/ІФ/14787/007/П/ПТ. Згідно з копією акта від 18.12.2023 було встановлено порушення ч.3 ст.23 КЗпП України, а саме позивача не попередили про наявність вільних посад, які б вона могла обійняти після звільнення, відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до копій заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_5 від 30.06.2023, заявники просили перевести їх зі строкового трудового договору на безстроковий з 03.07.2023.

Відповідно до копії постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.03.2024 №348/3117/23 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.41 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАп, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до копії журналу обліку внутрішньої кореспонденції Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки за 2023 рік, заява позивача про продовження строкового трудового договору не була подана, натомість заяви ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані 30.06.2023.

Згідно копії журналу наказів з кадрових питань Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки під номером 493 зареєстровано наказ про звільення позивача з роботи. Нумерація не порушена.

У ході судового розгляду були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_6 зазначила, що працює вчителем в ліцеї. З позивачем тривалий час працювали. Свідку відомо, що позивач брала участь у педагогічній раді 01.05.2023, де обговорювали підбір підручників для НЮШ, педагогічне наванження, інклюзію, роботу працівників-пенсіонерів на контрактній формі. Директор дав час визначитися і перейти працювати на безстрокову форму трудового договору. Свідок перейшла на безстрокову форму трудового договору. Для цього написала заяву 30.06.2023. 27.07.2023 свідок була на роботі, чи була позивач не знає. Свідок зазначила, що питання роботи пенсіонерів було для неї важливим, а тому вона пильнувала подання заяви. 30.05.2023 були підсумки навчального року, де додатково згадали і про пенсіонерів. Чи була позивач на останньому дзвонику не пам`ятає. Свідок перебувала у відпустці з 01.06.2023 до 27.07.2023. Простій був кілька днів після відпустки.

Свідок ОСОБА_5 вказала, що працює асистентом вчителя, колись працювала вчителем початкових класів. 01.05.2023 відбулася педагогічна рада, про проведення якої свідок дізналася з оголошення на дошці оголошень. На педагогічних радах директор наголошував про необхідність написання заяв, якщо працівники виявлять бажання працювати на умовах безстрокового договору. Тому свідок 30.06.2023 подала відповідну заяву, оскільки хотіла продовжувати працювати. Чи була позивач на педагогічній раді та на останньому дзвонику свідок не пам`ятає.

У ході судового розгляду свідок ОСОБА_11 дала такі показання. Вона працює заступником директора і у її повноваження входить підготовка табелю обліку робочого часу. У позивача до 27.07.2023 була відпустка. Після звільнення у табель обліку робочого часу позивача свідок не влкючала. Свідок також складає розклад уроків у липні, а оскільки позивач була вже звільнена, то педагогічне навантаження на неї також не розраховували. Свідок підписала акт про те, що позивач відмовилася ознайомлюватися з наказом про звільнення, оскільки директор сказав, що така відмова мала місце. Особисто свідок не бачила, як позивач відмовилася від підпису. Хто склав акт свідку невідомо, на підпис свідку дали вже готовий документ. 01.05.2023 та 30.05.2023 проводили педагогічні ради на яких вирішували питання у тому числі і роботи пенсіонерів. Директор роз`яснив, що ті працівники, які бажають продовжувати працювати після закінчення строкового трудового договору повинні подати до 30.06.2023 відповідні заяви. На час звільнення позивача не було вакантних посад у ліцеї.

У ході судового розгляду свідок ОСОБА_12 дала такі показання. Вона працює вчителем, а також є головою профспілки. Свідку відомо, що позивач мала намір вийти на пенсію, оскільки неодноразово казала, що їй буде важко працювати. Свідок підписала акт про те, що позивач відмовилася ознайомлюватися з наказом про звільнення зі слів директора. Особисто свідок не бачила, як позивач відмовилася від підпису. У серпні та вересні 2023 року свідок позивача на роботі не бачила. 01.05.2023 та 30.05.2023 проводили педагогічні ради на яких вирішували питання у тому числі і роботи пенсіонерів. Директор роз`яснив, що ті працівники, які бажають продовжувати працювати після закінчення строкового трудового договору повинні подати до 30.06.2023 відповідні заяви. На час звільнення позивача не було вакантних посад у ліцеї.

У ході судового розгляду свідок ОСОБА_13 дав такі показання. Він працює заступником директора, але кадровими питаннями займається виключно директор. Свідок підписав акт про те, що позивач відмовилася ознайомлюватися з наказом про звільнення зі слів директора, хто саме складав акт свідку невідомо. Особисто свідок не бачив, як позивач відмовилася від підпису. У серпні та вересні 2023 року свідок позивача на роботі не бачив. 01.05.2023 та 30.05.2023 проводили педагогічні ради на яких вирішували питання у тому числі і роботи пенсіонерів. Директор роз`яснив, що ті працівники, які бажають продовжувати працювати після закінчення строкового трудового договору повинні подати до 30.06.2023 відповідні заяви. На час звільнення позивача не було вакантних посад у ліцеї. Свідку відомо, що позивач не мала наміру працювати, а хотіла поїхати до доньки за кордон.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач не подала заяву про те, що бажає працювати після закінчення строку дії трудового договору, а тому її звільнили. Деякі вчителі написали такі заяви, а тому продовжують працювати. Свідок за посадовими обов`язками уповноважена реєструвати заяви. Реєстрацію здійснює після резолюції директора. Зазначила, що в серпні позивач приходила до неї по класний журнал за попередній навчальний рік. Свідок дала позивачу вказаний журнал, позивач подивилася і повернула його. Свідку на той час було відомо про звільнення позивача і що вона не може видавати позивачу журнал, але вона все ж видала журнал, оскільки добре знала позивача.

Оцінка суду.

Згідно зі ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.5-1КЗпП України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, що позивач працювала на умовах строкового трудового договору, оскільки такі вимоги були передбачені законом для песіонерів, які виявили бажання працювати після оформлення пенсії.

Доводи сторони позивача про те, що строковий договір з позивачем не було укладено, суд відхиляє, оскільки для укладення строкового трудового договору позивач двічі подавала заяву. На підставі цієї заяви було винесено відповідні накази. Позивач була допущена до роботи і виконання трудових обов`язків, які виконувала до закінчення строку дії трудового договору.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023 визначено, що норма абзацу третього частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" не відповідає Конституції України та втрачає чинність із дня ухвалення цього рішення. Таким чином, після ухвалення вказаного рішення працівники, які працювали на умовах строкового трудового договору, отримали право оформити трудові відносини на невизначений строк.

Позивач стверджує, що не була попереджена про те, що має право написати заяву і продовжувати працювати на умовах трудового договору, укладеного на невизначений строк.

Сторона відповідача зазначає, що на педагогічних радах про це неодноразово говорили і роз`яснювали працівникам, що вони мають на це право. На підтвердження цих обставин сторона відповідача подала копію протоколу педагогічної ради від 01.05.2023, а також копію наказу про попередження працівників про зміну істотних умов праці. Крім цього, допитані у ході судового розгляду свідки, двоє з яких, як і позивач, працювали на умовах строкового трудового договору зазначили, що дійсно пенсіонерів з числа педагогічних працівників повідомляли про необхідність написання заяви про продовження трудових відносин на невизначений строк до 30.06.2023.

Слід зазначити, що така позиція відповідача є обгрунтованою та підтверджується, як показаннями свідків, так і письмовими доказами. У ході судового розгляду було достовірно встановлено, що позивач була на засіданні педагогічної ради 01.05.2023. Свідки зазначили, що саме у цей день директор наголошував на тому, що пенсіонери повинні визначитися чи будуть вони у подальшому працювати і подати відповідні заяви.

При цьому суд критично оцінює позицію позивача, оскільки їй було достовірно відомо, що вона працює на умовах строкового трудового договору строк дії якого закінчується. Про те, що трудовий договір укладений тільки на рік позивачу було достовірно відомо, оскільки підставою для видачі наказу про продовження трудових відносин були відповідні заяви позивача. Так, до звільнення позивач двічі подавала заяви про продовження з нею трудових відносин на рік, а саме у червні 2021 та 2022 року. Тому навіть якщо припустити, що про зміст рішення Конституційного Суду України від 07.02.2023 №1-р/2023 позивача дійсно не повідомили, то маючи намір працювати позивач все ж повинна була звернутися до директора з заявою про продовження з нею трудових відносин на умовах строковго трудового договору за наявності бажання у подальшому працювати. Однак позивач цього не зробила. Чому? Позивач пояснити у ході судового розгляду не змогла.

Як встановлено судом позивач була звільнена з роботи у зв`язку з закінченням строку строкового трудового договору. Наказ про звільнення виданий 09.06.2023 і в наказі вказано дату звільнення - з 27.07.2023, підстава звільнення - п.2 ст.36 КЗпП України. Станом на 27.07.2023 позивач не перебувала у відпустці і саме у цей день закінчився строк дії строкового трудового договору, що підтверджується наказом від 14.06.2022 №72.

У ході судового розгляду встановлено, що наказ про звільнення позивача було видано заздалегідь, оскільки директор ліцею з 12.06.2023 перебував у відпустці, а накази з кадрових питань видає виключно директор. Незважаючи на прийняття наказу про звільнення з роботи позивача, відповідно до наказу від 06.06.2023 №40/01-05, директор дав розпорядження секретарю приймати і реєструвати заяви від педагогічних працівників, які працювали за строковим трудовим договором, у тому числі і від позивача, про що вказано у тексті наказу, а головному бухгалтеру - провести розрахунок з працівниками, які будуть звільнені. Таким чином, внаслідок видачі наказу про звільнення з роботи право позивача на продовження трудових відносин не було порушене.

Крім цього, сторона відповідача пояснила, що наказ про звільнення виключно позивача було прийнято тому, що у неї строк трудового договору закінчувався швидше ніж у інших працівників. Видати такий наказ ближче до дати звільнення директор не міг, оскільки він з 12.06.2023 перебував у відпустці, однак якби позивач виявила бажання працювати і подала все ж таки заяву про продовження трудових відносин, він скасував би цей наказ. Зазначили також, що позивач виявила намір поїхали за кордон на час відпустки, а тому підстав вважати, що вона все ж подасть таку заяву не було. Це також підтвердили свідки: ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Наказ про звільнення позивачу не вручили у день звільнення. 31.05.2023 складено акт про те, що позивач відмовилася повернути трудову книжку, а також ознайомитися зі змістом та отримати копію наказу про звільнення 27.07.2023. У ході судового розгляду троє працівників ліцею, які були допитані як свідки зазначили, що даний акт вони підписали за вказівкою директора, свідками відмови вони не були. За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідач порушив вимоги ч.1 ст.47 КЗпП України, а саме не вжив заходів для вручення позивачу копії наказу про звільнення, однак це порушення не впливає на законність видачі самого наказу та наявність підстав для такого звільнення.

Так, суд вважає обгрунтованою позицію відповідача, згідно з якою визнання норми права такою, що не відповідає Конституції України саме по собі не дає підстав без волевиявлення працівника укласти з таким працівником трудовий договір на невизначений строк, оскільки, віповідно до ст.5-1 КЗпП України, громадянам гарантовано вільний вибір виду діяльності, а також сприяння у збереженні роботи. Так, роботодавець щороку переукладав строковий трудовий договір з позивачем на підставі її заяв, навіть до визнання норми неконституційною. Трудових спорів між сторонами не виникало і тільки коли позивач не подала відповідну заяву трудові відносини було припинено.

Слід також зазначити, що станом на травень 2023 року у ліцеї працювало п`ятеро працівників, які були переведені на умови строкового трудового договору. Двоє з них подали заяви про продовження трудових відносин, а троє (у тому числі і позивач) - ні (так, з ОСОБА_14 та з ОСОБА_15 , трудові відносини, як і з позивачем, були припинені у зв`язку з закінченням строк трудового договору). Тому жодних дискримінаційних умов до позивача не було застосовано.

Таким чином, у ході судового розгляду своє підтвердження знайшли доводи сторони позивача виключно щодо невручення роботодавцем позивачу копії наказу про звільнення з роботи, однак тільки ця обставина не може бути підставою для скасування такого наказу і поновлення на роботі. Тому суд доходить висновку, що наказ про звільнення позивача з роботи виданий у межах чинного законодавства і при його прийнятті не були порушені норми КЗпП України, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу про звільнення, а тому у разі відмови у задоволенні цієї позовної вимоги також не підлягають до задоволення.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати з відповідачів не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Білоославського ліцею імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Білоославський ліцей імені Марійки Підгірянки Делятинської селищної ради, ідентифікаційний код 20567708, місцезнаходження: вул. М.Підгірянки, 97, с. Білі Ослави, Надвірнянський район, Івано-Франківська область.

Повний текстрішення складено 10.06.2024.

Суддя Матолич В.В.