Ухвала

від 10.06.2024 по справі 622/688/21

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 622/688/21

Провадження № 1-кп/535/12/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора: ОСОБА_3 (дистанційно), потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (дистанційно), захисника - адвоката, ОСОБА_6 представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 (дистанційно) обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в смт Котельва Полтавської області кримінальне провадження №12021220310000006 від 05.01.2021 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,-

установив:

На розгляді Котелевського районного суду Харківської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021220310000006 від 05.01.2021 року відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

У судовому засіданні прокурор надав письмово клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 на шістдесят діб без визначення розміру застави.

Потерпілі та представник потерпілих адвокат- ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора.

У судовому засіданні захисники адвокат ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_8 , кожено окремо, заперечувала проти задоволення клопотання, вказали що ризики при подовженні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою - не доведені, в зв`язку з чим просили обрати більш м`який запобіжний захід, а також заявили клопотання про зміну запобіжного заходу.

Заслухавши клопотання прокурора та думку учасників справи, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п. п. 1-11 ч. 1 ст. 178 КПК України, суд дійшов висновку про задоволення клопотання, з огляду на таке.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 24.06.2024 року.

Статтею 177 КПК України визначені мета і підстави застосування запобіжних заходів.

Так, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 183 КПК України визначено поняття запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, це є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Зокрема, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Із ст.194 КПК України вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 та п. 2 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.5 та ч. 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

При обранні запобіжного заходу суд, відповідно до ст.178 КПК України, має оцінювати у сукупності наступні обставини: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, визначеного частинoю 1 статті 115 Кримінального кодексу України. Максимальне покарання за цей злочин є 15 років позбавлення волі. Через тяжкість можливого покарання, існує ризик, що ОСОБА_8 може вирішити переховуватися від суду.

Крім того, ОСОБА_8 на даний час розлучений і не має сім`ї. Це може свідчити про відсутність у нього тісних соціальних зв`язків, що також збільшує ризик його переховування від правоохоронних органів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), суд при прийнятті свого рішення повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. ЄСПЛ підкреслює, що забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Одночасно, у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не може бути самостійною підставою для утримання особи під вартою. Проте, як було зазначено у справі "Лійков проти Болгарії" (Ме33977/96) від 26 липня 2001 року, "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів". Тобто, тяжкість обвинувачення у сукупності з іншими обставинами може значно збільшити ризик втечі, роблячи неможливим його відвернення без взяття особи під варту.

Фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому умисного особливо тяжкого злочину свідчать про його суспільну небезпеку. У сукупності із тяжкістю можливого покарання, ці факти стають основою для обґрунтованості заявленого клопотання.

На даний час, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Обґрунтування підозри базується на доказах, зібраних в ході досудового розслідування.

Згідно з п.3 ч.1 ст.177 КПК України, існує ризик, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні. Це може включати в себе фізичний та психологічний тиск на згаданих осіб.

Одночасно, потреба в безпосередньому допиту свідків судом, як передбачено чинним КПК України, зробить можливим для ОСОБА_8 вплинути на показання свідків. Це може перешкодити стороні обвинувачення належним чином виконати завдання кримінального провадження, покладені ст.2 КПК України, та довести в суді обставини, що інкримінується ОСОБА_8 .

Отже, ОСОБА_8 обвинувачується в особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, є достатні підстави вважати, що існують ризики: обвинувачений може незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення та сховатися від слідства і суду, у зв`язку з чим обрання іншого запобіжного заходу, не пов`язаного із позбавленням волі не зможе запобігти вказаним ризикам.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведені обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 1 статті 194 КПК України.

Разом із тим суд, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, наслідки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання.

Вказані обставини в своїй сукупності дають суду підстави вважати, що до обвинуваченого ОСОБА_8 застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують реальні ризики того, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні є недостатнім, в зв`язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.Разом з тим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам.

Також суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

В тому числі суд враховує те, що ОСОБА_8 не судимий, до затримання працював електромонтером Харківського ВРЕМ ХВЕМ АК «Харківобленерго», має родину, за членами якої здійснював догляд, однак ці дані не спростовують неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Пунктами 1, 2 ч.4 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину: вчиненого із застосуванням насильства; який спричинив загибель людини.

ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства, який спричинив загибель людини.

Крім того, непереконливими є доводи захисника, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні чи суттєво зменшилися, у зв`язку з тим, що потерпілі та свідкі вже допитані та проживають з обвинуваченим в різних районах Харківської області, оскільки привстановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.ст. 352, 353 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потеріплих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду,оскільки судовий розгляд не завершений та суд вправі допитувати учасників провадження повторно або додатково, досліджувати докази для об`єктивного встановлення фактичних обставин справи,незалежно від місця проживання кожного із учасників судового провадження.

При цьому сама сторона захисту заявляє клопотання про допит свідків у даному кримінальному провадженні.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про неправильно обраний запобіжний захід з огляду на незадовільний стан здоров`я ОСОБА_8 , оскільки матеріали провадження не містять будь-яких доказів про неможливість утримання обвинуваченого під вартою через його стан здоров`я, та про відсутність можливості надання медичної допомоги в умовах утримання.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України №1122 від 21.11.2012 затверджено Порядок надання екстреної медичної допомоги особам, узятим під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, відповідно до якого зазначеним особам безперешкодно надається медична допомога у закладах охорони здоров`я відповідно до специфіки захворювання.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_8 не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, працює, позитивно характеризується за місцем проживання та відбування покарання,не свідчать про зменшення ризиків, на які посилається прокурор

Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, встановлені під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 на теперішній час не зменшилися.

Крім того, відповідно до роз`яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик врахованозапровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

З урахуванням наведених обставин суд вважає, що у задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому ст. 201 КПК України - відмовити.

У зв`язку з викладеним, суд продовжує застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.Відповідно до ч.1ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Також суд зазначає, що наразі розгляд справи продовжується так як стороною захисту додатково заявлено клопотання про допит понятих, а також виконанням судового доручення, за клопотанням сторони захисту, з приводу перевірки доводів обвинуваченого ОСОБА_8 щодо незаконних, як на його думку, дій працівників поліції під час здійснення досудового розслідування.

Керуючись ст. ст.176,177,183, 194, 309, 331,376, 392 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_9 - задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України вважати продовженим на шістесят діб до 08 серпня 2024 року, включно.

У задоволенні клопотання захисника - адвоката ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу в порядку, передбаченому ст. 201 КПК України - відмовити.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Полтавської УВП (23).

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченим у той же строк з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 11.06.2024 року.

Суддя: ОСОБА_1