Постанова

від 11.06.2024 по справі 210/3513/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/813/24 Справа № 210/3513/23 Суддя у 1-й інстанції - Вікторович Н.Ю. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання ОСОБА_1

сторони:

позивач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ»,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року, яке ухвалено суддею Вікторович Н.Ю. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 вересня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ» (надалі ОСББ «95 КВАРТАЛ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування рішень про державну реєстрацію.

Позовна заява мотивована тим, що 31 травня 2016 року створено ОСББ «95 КВАРТАЛ», яке розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, будинок 37.

До вказаного будинку, відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок державного, суспільного житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів від 15.11.1989 року, належить прибудинкова територія, площею 2780 кв.м., яка знаходиться в спільному користуванні власників (наймачів) квартир вказаного будинку.

Відповідно до Розділу ІІ «Призначення та характеристика основних та службових приміщень, холодних прибудов, підвалів, дворових споруд, замощення» Додатку І до Технічного паспорту на житловий будинок державного, суспільного житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів від 15.11.1989 року, на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою розташований під літерою «В» гараж, площею 18,4 кв.м., без фундаменту, стіни бутобетон, без перекриття, без підлоги.

Відповідно до п.3 Рішення Криворізької міської ради за №2169 від 25.10.2017 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2005 №3449 та подання в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення багатоквартирного житлового будинку», позивачу надано у постійне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови, площею 0,325 га. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:003:0015) для розміщення багатоквартирного житлового будинку, згідно доданою схемою.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 21.11.2020 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.11.2020 року, земельна ділянка, площею 0,325 га. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:003:0015) позивачу надано право постійного користування земельною ділянкою та зареєстровано за ним право власності на вказану земельну ділянку.

Від відповідача по справі стало відомо, що ним було зареєстровано право власності на гараж літ. «А», загальною площею 26,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Право власності було зареєстровано 20.05.2021 державним реєстратором Волос О.П., підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 58348701 від 26.05.2021 року.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності, були подані наступні документи: відомості про технічний стан нерухомого майна, серія та номер: б/н виданий 26.04.2021, видавник: ФОП ОСОБА_3 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н виданий 26.04.2021 року, видавник: ФОП ОСОБА_3 ; Рішення, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 11.05.2021, видавник: Виконавчий комітет Металургійної районної у м. Кривому Розі ради; Рішення, серія та номер:355/4, виданий 08.09.1995, видавник: Виконавчий комітет Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу.

В рішенні Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу №355/4 від 08.09.1995, зазначено, що розглянувши заяву ОСОБА_2 про дозвіл на користування гаражем, який самовільно збудований у 1959 року, на внутрішньодворовій території за місцем мешкання, виконком районної Ради народних депутатів вирішив дозволити ОСОБА_2 , що мешкає по АДРЕСА_3 , гараж, розташований на внутрішньо-дворовій території за місцем мешкання.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями грубу порушив законні права та інтереси позивача та без достатніх підстав ним було зареєстроване право власності на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки, земельна ділянка для будівництва гаражу не відводилась, правовстановлюючі документи на ділянку не видавались, а тому гараж є самочинним будівництвом.

За обставин ненадання відповідачем документу, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, документа, що, відповідно до вимог законодавства, засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, є підстави стверджувати, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки надані відповідачем документи не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація.

Крім того, зазначив, що відповідач не є та не був членом ОСББ «95 КВАРТАЛ», відповідачем змінено конфігурація гаражу по першому поверху, збільшено загальну площу будівлі на 8,3 кв.м.

Посилаючись на викладене, просив суд: скасувати рішення державного реєстратора Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна (з відкриття розділу), індексний номер: 58348701 від 26.05.2021 року, яким зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на гараж літ. «А» загальною площею 26,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2367897812110).

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСББ «95 КВАРТАЛ» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов помилкового висновку про правомірність дій державного реєстратора та не звернув уваги на ту обставину, що для проведення державної реєстрації права власності на спірний об?єкт нерухомості було надано копії документів, що не підтверджують набуття права власності на об?єкт нерухомого майна. Зокрема, рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу №355/4 від 08.09.1995 лише було надано про дозвіл на користування гаражем, який самовільно збудований у 1959 році, і жодним чином не було підтвердежено право власності. Позивач вважає, що під час приняття рішення про реєстрацію права власності на гараж, державний реєстратор повинен був керуватися вимогами ст.ст. 27, 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому, обов?язковою умовою державної реєстрації права на об?єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року є наявність документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об?єктом, чого в даному випадку не встановлено.

Наполягає на тому, що ним обрано належний та ефективний спосіб захисту порушенного права, а з позовом про знесення самочинного будівництва позивач може звернутися лише після скасування рішень державного реєстратора.

Також, позивач вважає, що суд допустив надмірний формалізм та порушив принцип процесуальної економії, адже суд може самостійно визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, частково відступивши від принципу диспозитивності.

У відзивіна апеляційнускаргу,до якогододано докази надсиланнякопій відзивута доданихдо ньогодокументів іншимучасникам справивідповідач ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Просить суд апеляційної інстанції звернути увагу на ту обставину, що належний відповідачу ОСОБА_2 гараж розташований за адресою: АДРЕСА_4 , тоді як позивач до позовної заяви долучає документи про користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Також, вказує й на те, що позивач в апеляційній скарзі фактично посилається на обставини, про які він не зазначав у позовній заяві, а тому посилання на ст. 276 ЦПК України є недоречним.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ» - адвоката Гордієнка А.І., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривий Ріг Дніпропетровської області №355/4 від 08.05.1995 року «Про дозвіл на користування гаражем» дозволено користування гаражем громадянину ОСОБА_2 , що мешкає по АДРЕСА_3 , гараж розташований на внутрішньо-дворовій прибудинковій території за місцем мешкання (а.с.23, 42-43).

31 травня 2016 року було створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ» розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи: 40520524 (а.с.10).

Відповідно до Технічного паспорту на житловий будинок державного, суспільного житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів від 15.11.1989 року належить прибудинкова територія, площею 2780 кв.м., яка знаходиться в спільному користуванні власників (наймачів) квартир будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до Розділу ІІ «Призначення та характеристика основних та службових приміщень, холодних прибудов, підвалів, дворових споруд, замощення» Додатку І до Технічного паспорту на житловий будинок державного, суспільного житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів від 15.11.1989 року на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку за вказаною адресою, розташований під літерою «В» гараж, площею 18,4 кв.м., без фундаменту, стіни бутобетон, без перекриття, без підлоги (а.с.11-13).

Рішенням Криворізької міської ради «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.07.2005 №3449 та надання в постійне користування земельної ділянки по АДРЕСА_1 , для розміщення багатоквартирного житлового будинку» №2169 від 25.10.2017 року, пунктом 2 вказаного рішенні ОСББ «95 КВАРТАЛ» надано у постійне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови, площею 0,325 га, по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:003:0015) для розміщення багатоквартирного житлового будинку, згідно доданою схемою (а.с.14-15).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 21.11.2020 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.11.2020 року, земельна ділянка, площею 0,325 га. по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 1211000000:02:003:0015) ОСББ «95 КВАРТАЛ» надано право постійного користування земельною ділянкою та зареєстровано за ним право власності на вказану земельну ділянку (а.с.16-18).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №334054413 від 30.05.2023 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на гараж літ. «А», загальною площею 26,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності було зареєстровано 20.05.2021 р. державним реєстратором Волос О.П., підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 58348701 від 26.05.2021 року. Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно при реєстрації права власності, були подані наступні документи: відомості про технічний стан нерухомого майна,серія та номер: б/н виданий 26.04.2021, видавник: ФОП ОСОБА_3 ; технічний паспорт, серія та номер: б/н виданий 26.04.2021 року, видавник: ФОП ОСОБА_3 ; Рішення, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 11.05.2021, видавник: Виконавчий комітет Металургійної районної у м. Кривому Розі ради; Рішення, серія та номер:355/4, виданий 08.09.1995, видавник: Виконавчий комітет Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу (а.с.22).

На виконання ухвали суду від 14 липня 2023 року про витребування доказів, надійшов Лист вих. №880/0/2-23 від 31.07.2023 року за підписом секретаря Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Довженко Н.. із завіреними належним чином копіями всіх документів, які стали підставою для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.37-66).

Відповідно до Довідки, виданої за підписом начальника Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Ільченко А.А., яка видана ОСОБА_2 щодо інформації про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою відсутні будь-які відомості (а.с.41).

Рішенням Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради «Про упорядкування нумерації гаражу, який розташований біля будинку АДРЕСА_1 » №152 від 11.05.2021 року, упорядковано нумерацію гаражу, який розташований біля будинку АДРЕСА_5 (а.с.24, 44).

Відповідно до відомості про технічний стан нерухомого майна, який складений 26.04.2021 року ФОП ОСОБА_3 , замовник ОСОБА_2 ; адреса об`єкта гараж АДРЕСА_4 ; опис об`єкта на момент інвентаризації 26.04.2021 р. літ. «А» - гараж, загальною площею 26,7 кв.м. У відомостях про технічний стан нерухомого майна, наявна примітка виявлено будівництво гаражу «А» до 1992 року. Дане будівництво не вважається самочинним (а.с.45).

26 квітня 2021 року ФОП ОСОБА_3 було складено технічний паспорт на гараж, замовником вказаний ОСОБА_2 (а.с.46-50).

26 травня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос О.В., за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності, форма власності: приватна на гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за суб`єктом: ОСОБА_2 (а.с.65).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що державний реєстратор діяв відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім того, суд зазначив, що позовна вимога ОСББ «95 КВАРТАЛ» до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у зв`язку з самочинним будівництвом не є ефективним способом захист та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом.

Колегія суддів погоджується з остаточним висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, однак не може погодитись з мотивами відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України.

У частині другій статті 212 ЗК України передбачено, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах6.30-6.35постанови ВеликоїПалати ВерховногоСуду від07квітня2020 року в справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115 гс 19) зроблено висновок, що «законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті. У справі, що розглядається, підставою для відмови в задоволенні позову в частині вимог органів державної влади та місцевого самоврядування суди визнали факт набуття відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна після закінчення його будівництва та, посилаючись на встановлений факт, вказали про неможливість знесення об`єкта нерухомості, на який зареєстровано право власності, у порядку, встановленому для самочинно побудованих об`єктів. Проте, вказуючи про порушення гарантованого Конституцією права власності, суди разом з тим не врахували відомостей щодо документа державної реєстрації такого права в порушення умов надання в користування землі, на якій здійснено забудову, встановлених договором обмежень щодо її забудови та передбачених законодавством правил і порядку здійснення такої забудови не змінюють режиму такого об`єкта та не виключають застосування правових наслідків щодо такого будівництва».

У постановівід 02червня 2021року всправі №509/11/17(провадження№ 61-268 св 21) Верховний Суд дійшов висновку, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна, а визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.

У постановівід 27жовтня 2021року усправі №202/7377/16-ц(провадження№ 61-20139 св 19) Верховний Суд дійшов висновку, що, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна та скасування записів про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суди: не урахували, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а саме ефективним способом захисту, який відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам, оскільки вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22 (провадження № 12-39 гс 23) зроблено висновок, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Крім того,про те,що позовнівимоги провизнання незаконнимита скасуваннярішень продержавну реєстраціюправ,визнання недійснимсвідоцтва проправо власності,визнання недійснимидоговорів,які заявленісаме узв`язкузі здійсненнямсамочинного будівництває неефективнимиспособами захисту,вказував ВерховнийСуд упостанові від27квітня 2022року усправі№ 521/21538/19 (провадження № 61-204 св 22).

Отже, суд першої інстанцїі дійшов вірного висновку про те, що ефективним способом захисту прав власника (користувача) земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, спричиненого таким порушенням, є лише вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України і вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що скасування рішення державного реєстратора не забезпечать усунення порушень прав позивача, як користувача спірної земельної ділянки, спричинених самочинним будівництвом.

Подібні за змістом правові висновки Верховним Судом викладені у постановах від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20 (провадження № 61-5275 св 21), від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20 (провадження № 61-12125 св 22).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див.mutatis mutandisвисновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСББ «95 КВАРТАЛ» до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки це є неефективним способом захисту порушеного права та не призведе до відновлення прав позивача, як користувача земельної ділянки, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, й доводи апеляційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.

Разом з тим, дійшовши вірного висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог саме у зв?язку з обранням позивачем вимог ОСББ «95КВАРТАЛ» неефективного способу захисту порушеного права, суд першої інстанції не врахував, що це є самостійною підставоюдля відмовив задоволенніпозовних вимог тавдався доаналізу відповідностідій державного реєстратора вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У зв?язку з вищевикладеним, колегія суддів не перевіряє доводи апеляційної скарги про те, що для проведення державної реєстрації права власності на спірний об?єкт нерухомості було надано копії документів, що не підтверджують набуття права власності на об?єкт нерухомого майна, адже рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу №355/4 від 08.09.1995 лише було надано про дозвіл на користування гаражем, який самовільно збудований у 1959 року, і жодним чином не було підтверджено право власності. Під час приняття рішення про реєстрацію права власності на гараж, державний реєстратор повинен був керуватися вимогами ст.ст. 27, 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та обов?язковою умовою державної реєстрації права на об?єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року є наявність документу, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об?єктом, чого в даному випадку не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСББ «95 КВАРТАЛ» до ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію, вважає за необхідне змінити мотиви відмови у задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку з чим залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду, на підставі п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, в зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, змінює в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог.

В іншій частині рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючисьст.ст. 367, 374, 375, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ» залишити без задоволення.

Рішення Дзержинськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від21вересня 2023року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «95 КВАРТАЛ» до ОСОБА_2 , третя особа: державний реєстратор Глеюватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області Волос Олена Володимирівна, про скасування рішень про державну реєстрацію, виклавши їх у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2024 року.

Головуючий:

Судді: