Рішення

від 06.06.2024 по справі 458/297/24

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Матківська Р.Р.,

Справа № 458/297/24

Провадження №2/458/155/2024

за участі сторін цивільного провадження

позивачка ОСОБА_1 не прибула,

представник позивачки адвокат Миньо М.М.,

відповідач товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп» повноважний представник не прибув,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.М. не прибув,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Самбірського району Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В :

21.03.2024року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката МиняМ.М. звернулася в Турківський районний суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01 лютого 2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ЛичукТ.В., зареєстрований в реєстрі за №369, про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТ ФАЙНЕНС» (юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 79037, Львівська область, місто Львів, вулиця ХмельницькогоБ., будинок212, офіс413; код платника податків за ЄДРПОУ 43160452), заборгованості, що виникла за Кредитним договором №002-13801-151112 від 15 листопада 2012 року, з усіма додатками та додатковими угодами, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ: 34047020) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , за період з 02 червня 2017 року по 02 червня 2020 року, загальна сума заборгованості 25031,38 коп.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду від 21.03.2024року справу було передано на розгляд судді Ференц Р.І.

Предметом позову є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Згідно з ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Частиною 12 ст.28 ЦПК України визначено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Місце виконання виконавчого напису визначено ст..24 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцем знаходження його майна.

Згідно з ч.ч.1,2,6 ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя

Виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.02.2021року приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису № 64618885 від 23.02.2021року щодо примусового стягнення суми заборгованості з ОСОБА_1 .

Відомостей щодо скасування вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження матеріали справи не містять, отже вона є чинною.

Таким чином, враховуючи, що місце виконання виконавчого напису нотаріуса є визначеним, та відповідає місцезнаходженню, місцю проживання, реєстрації ОСОБА_1 є Львівська область Самбірський район с.Лосинець, позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення коштів, має розглядатися Турківським районним судом Львівської області.

Суд враховує позицію позивача, який в своїй заяві посилається на ч.12 ст.28 ЦПК України і вважає, що його справа повинна розглядатися за правилами альтернативної підсудності і за її вибором, з врахуванням вимог ст..24 Закону України «Про виконавче провадження», якою дано визначення місця виконання виконавчого документу - місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, або місцезнаходження його майна.

У зв`язку з вище вказаним, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,27 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування такої особи. Ч.ч. 8,12,16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з ст..28 ЦПК України підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Стислий виклад позиції сторін по справі.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивачка в своєму позові зазначає, що про існування заборгованості та вчинення виконавчого напису щодо нього позивачка дізналася після відкриття виконавчого провадження, оскільки нею було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, видану приватним виконавцем виконавчого округуЛьвівської областіПиць А.А. щодопримусового виконаннявиконавчого напису№ 369 від 01.02.2021 року щодо примусового стягнення суми заборгованості з неї. Вважає, що цей виконавчий напис є незаконним та відповідно таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та не відповідає вимогам ч.1 ст.89 Закону України «Про нотаріат», так як вчинений за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості за кредитним договором, та з неправильно визначеним розміром заборгованості за кредитом, що не свідчить про безспірність заборгованості. Просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. про стягнення з неї 25031,38 грн.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не прибла, подав заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» не забезпечив самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи підтвердженнями, клопотань на адресу суду не надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив.

Позиція третіх осіб.

Приватний нотаріус приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також скерування судових повісток на електронну поштову скриньку, заяви та клопотання на адресу суду не надсилав, причини не прибуття в суд не повідомив, в визначені судові засідання не прибув.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович , будучи повідомленим про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також скерування судових повісток на електронну поштову скриньку, заяви таклопотання наадресу судуне надсилав,у визначені судові засідання не прибув.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачкою 21.03.2024року подано позовну заяву.

Представником позивачки 23.04.2024 року подано клопотання слухання справи у відсутність позивача та представника позивача, проти заміни відповідача не заперечує.

Інших клопотань і заяв від позивача та відповідача на адресу суду не надходило.

Треті особи клопотань і заяв на адресу суду не надсилали.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 22.03.2024року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, визнано явку сторін в судове засідання обов`язковою, відповідачу визначено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, надіслання копії такого відзиву та доданих до нього документів позивачу суду, право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповідь на відзив, а відповідачу заперечення. Сторонам роз`яснено що суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 23.04.2024 року клопотання відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт файненс» про заміну відповідача правонаступником в цивільній справі задоволено, замінено у цивільній справі відповідачатовариство з обмеженою відповідальністю «Профіт файненс» її правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп».

Судові засідання про справі призначалися 23.04.2024року, 08.05.2024року, 09.05.2024року, 06.06.2024року.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст.128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ст.223 ЦПК Україниу разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

15.11.2012рокуміж ОСОБА_1 і публічнимакціонерним товариством«Дельта банк»був укладенийкредитний договір№ 002-13801-151112.

Між товариствомз обмеженоювідповідальністю «Профітфайненс» тапублічним акціонернимтовариством «Дельтабанк» 02.06.2020року булоукладено договірпро відступленняправ вимоги№ 2253/кза кредитнимдоговором № 002-13801-151112.

01.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис реєстровий № 369, відповідно до якого з позивачки (боржника) запропоновано стягнути 25031,38 грн, яка складається з 8798,71 грн суми заборгованості по тілу кредиту, 16232,67 грн заборгованості за нарахованими відстоками за кредитом, 300,00 грн плата за вчинення виконавчого напису.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 02.06.2017 року по 02.06.2020року.

23.02.2021року приватним виконавем виконавчого округу Львівської області Пиць А.А.на підставі вчиненого 01.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. було винесенопостанову провідкриття виконавчогопровадження зареєстраційним номеромвиконавчого провадженняВП№ 64618885.

04.05.2021 року між ТОВ «Профіт файненс» та ТОВ «Смарт поінт груп» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги грошових зобов`язань № 04.05/2021_ПФ_1 від 04.05.2021 року, відповідно до якого право вимоги до позичальника ОСОБА_1 (Боржник згідно договору) за кредитним договором № 002-13801-151112 від 15.11.2012 року відступлено (передано) ТОВ «Смарт поінт груп».

Спір у даній справі виник у зв`язку із оспорюванням ОСОБА_1 законності вчиненого 01.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. за заявою ТОВ «Профіт файненс» виконавчого напису № 369 про стягнення з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт файненс» за період з 02.06.2017 року по 02.06.2020 року коштів в сумі 25031,38 грн, у зв`язку з чим суд надав кожному учаснику справи право на розгляд його справи судом із реалізацією процесуальних прав та обов`язків, спрямованих на забезпечення справедливого розгляду справи.

Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: Львівська область Самбірський район с.Лосинець.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А.перебуває виконавче провадження ВП№ 64618885, у якому позивачка є боржником.

Не погоджуючись з діями нотаріуса в частині вчинення виконавчого напису, позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

При ухваленні рішення відповідно до вимог ст..17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.XI.1950), яка згідно з частиною першою ст..9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст..13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до ст..55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIIIвиконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом та іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Законупідлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIIIпередбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ "Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства Юстиції України 02.04.2012року №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст.24 Закону №1404-VIII.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1404-VIIIвиконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Пунктом 1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 Закону №1404-VIII, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

З аналізу наведених норм судом встановлено, що законодавством визначено вимоги до місця відкриття виконавцем виконавчого провадження. При цьому, право виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з ч.2 ст.48 Закону №1404-VIIIстягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 2 ст.56 Закону №1404-VIIIпередбачено, що постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Приймаючи виконавчий документ до свого виконання, приватний виконавець виконавчого округуЛьвівської областіПиць А.А. виходив зтого,що увиконавчому написі№ 369 посвідченого і виданого 01.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.М. вказано адресу місця проживання боржника, а позивачки по справі Львівська область Самбірський район с.Лосинець.

При цьому, матеріали виконавчого провадження, на підставі яких вчинено виконавчий напис, а приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.М., як сторона по справі, не надали суду даних про проживання боржника, а позивачки по справі, за іншою адресою.

Вказана адреса місця реєстрації та фактичного проживання позивачки відображена і в кредитному договорі № 002-13801-151112 від 15.11.2012року, який був укладений між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Дельта банк», про що відображено також у виконавчому написі нотаріуса.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання»документи, до яких вносяться відомості про місце проживання - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Будь-яких інших доказів, окрім наданих доказів позивачкою на підтвердження реєстрації та її проживання Львівська область Самбірський район с.Лосинець матеріали справи не містять.

У сукупності викладених обставин, суд дійшов висновку, що на етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутній обов`язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника.У зв`язку з чим, державний виконавець мав право визначені закономпідстави приймати рішення для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису, в якому було вказано адресу місця проживання ОСОБА_1 як Львівська область Самбірський район с.Лосинець.

Натомість, відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5 - несе нотаріус.

Нотаріальна дія, а також нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

У випадку, якщо нотаріусом було не дотримано вище вимог законодавства, або стягувачем не надано документів на підставі яких можливе вчинення виконавчого напису та не дотримано інших вимог, щодо вчинення такого напису, боржник зможе реалізувати своє право на звернення до суду з метою визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Боржник може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріусу.

В даній справі ОСОБА_1 , не погоджуючись з прийнятим рішення нотаріуса, звернулася з даним позовом в суд.

В своючергу судвстановив,що предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню і оспоренням законності вчинених за зверненням стягувача такого виконавчого напису.

Приймаючи до розгляду даний позов і вирішуючи спір, суд дотримувався принципу доступу до правосуддя, оскільки надмірний формалізм до форми та змісту позовної заяви порушує право особи, на доступ до правосуддя. Так, у справі Перез де Рада Каванілес до Іспанії від 28.10.1998року (§49, заява № 28090/95) ЄСПЛ визнав, що фактично суворе застосування національними судами процесуального правила позбавило заявника права доступу до суду. При застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (§ 29 рішення ЄСПЛ у справіВальчілі до Франціївід 26.07.2007року, заява № 35787/03).

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом ст..ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст.16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст..18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат»та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерсва юстиції України від 22.02.2012року №296/5(надалі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (в розумінні п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»).

Так, згідно зі ст..87 Закону України «Про нотаріат» для стягненнягрошових сумабо витребуваннявід боржникамайна нотаріусивчиняють виконавчінаписи надокументах,що встановлюютьзаборгованість.Перелік документів,за якимистягнення заборгованостіпровадиться убезспірному порядкуна підставівиконавчих написів,встановлюється КабінетомМіністрів України.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус керується і повинен був керувати нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та іншими нормативними актами.

Умови вчинення виконавчого напису нотаріусом передбачені у положенні ст.88 Закону України «Про нотаріат», а також у п.3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат»визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одногороку. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (п.п.1,3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

На виконання вимог ст.87 Закону України «Про нотаріат»Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову 29.06.1999року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року №1172(із змінами і доповненнями на час вчинення виконавчого напису), до відповідних документів було віднесено виключно нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.

У постанові Верховного Суду України від 20.05.2015року у справі №6-158цс15 зазначено, щонотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, передбачених Переліком №1172.

Щодо місця вчинення виконавчого напису, то суд враховує, що моментом вчинення виконавчого напису є те, що виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. В даному випадку приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., отримавши документи для вчинення виконавчого напису, не мав прямої заборони на вчинення виконавчого напису стосовно боржника, який зареєстрований АДРЕСА_2 і за зверненням стягувача товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт файненс».

Суд звертає увагу на факт вчинення виконавчого напису на підставі нормативно-правового акту, який був скасований, з врахуванням наступного.

Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.

В даному випадку виконавчий напис вчинено на підставі нормативно-правового акту, який був скасований.

Діюче законодавство на момент вчинення 01.02.2021 року виконавчого напису за № 369 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. не дозволяло вчиняти виконавчого напису на кредитному договорі, оскільки такий укладений у простій письмовій формі, і такий договір був і не є нотаріально посвідченим договором.

26.11.2014року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в розділ "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами" та доповнено новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" такого змісту: "Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Відповідно до п.2 Переліку (із змінами внесенимиПостановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Тобто,нотаріус Івано-Франківськогоміського нотаріальногоокругу Івано-Франківськоїобласті ЛичукТ.В.,на думкусуду,отримавши відтовариства зобмеженою відповідальністю«Профіт файненс»оригінал кредитногодоговору № 002-13801-151112 від 15.11.2012року, який був укладений між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Дельта банк», вчинив 01.02.2021 року виконавчий напис за № 369 на підставі отриманого кредитного договору, що вбачається з бланку виконавчого напису нотаріуса в той час, коли були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.

Таке твердженнясуду підтверджується постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017року у справі №826/20084/14 якою постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017року у справі №826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017року було залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018року було відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017року.

Тобто, на сьогоднішній день, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Однак, не зважаючи на те, що судовим рішення були скасовані зміни до Переліку в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. в порушення вимог Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не мала правових підстав для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі та договорі факторингу , оскільки такий кредитні договори нотаріально не посвідчені та не забезпечені іпотекою, відповідно такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Щодо вчинення виконавчого напису на підставі безспірної заборгованості судом враховано наступне.

З матеріалів даної цивільної справи і з врахуванням діючого законодавства, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а лише підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент такого звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).

Характер правового регулювання питання безспірності дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Визначаючи поняття безспірності, що міститься в главі Закону України «Про нотаріат», суд оцінює таке поняття як з точки зору науково-теоретичного (в так званому урахуванні позицій вчених у цій галузі), так і практичного значення, оскільки у вказаному Законі не міститься фактичного визначення цього терміну.

Зокрема, поняття "безспірний" є антонімом слова "спірний", яке походить від слова "спір". Спір необхідно розуміти як протистояння, протидія, перешкода, перепона здійснення права, як спірне правовідношення, яке перейшло в стан невизначеності, спірності в результаті правозастосування. Спір про право - це юридичний конфлікт рівноправних суб`єктів, який виникає внаслідок розбіжності їх поглядів на взаємні права та обов`язки, який проявляється в протистоянні сторін. Спір про право це обмін вимогами та запереченнями, що мають юридичне значення, висунутих та обґрунтованих відповідно до визначених процедурно-процесуальних норм. Це сам конфлікт, його різновид.

Таким чином, спір про право можна визначити як формально визнана розбіжність між суб`єктами цивільного права, яка виникла по факту порушення чи оспорення суб`єктивного права однією стороною цивільних правовідносин іншою стороною, яке вимагає урегулювання самими сторонами чи вирішення судом.

В свою чергу, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»містить визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів", згідно з яким це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Крім того, з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції "безспірні факти" це факти в цивільному праві і процесі обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільної справи, про існування яких сторони не спорять. Факт є безспірним, якщо він підтверджується поясненнями позивача й відповідача, за твердженнями однієї сторони і визнанням іншої.

Також, термін безспірності знайшов своє відображення і в судовій практиці вищих судових інстанції при вирішенні спорів, пов`язаних із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, якими вказується на те, що умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання, а встановлення при вирішенні таких спорів наявності розбіжностей у посиланнях сторін щодо таких ознак зумовлювало висновки про відсутність безспірності не в залежності від існування судових спорів (постанови Верховного Суду від 15.08.2019року у справі №910/21683/17, від 13.11.2018року у справі №914/163/14 та інші).

Безспірність є антонімом слова спірність, а тому суд вважає, що безспірністю є стан правовідношення, в якому всі його учасники погоджуються із сукупністю наявних в них на певний момент час сукупності прав та обов`язків по відношенню один до одного.

Положення щодо передування спору та права сторони передати його вирішення на розгляд суду, передбачені нормами матеріального права, і спір передує подачі позову до суду та відкриттю провадження у справі судом, а вчинення таких дій стороною спору є її правом, яке спрямоване на вирішення спору, проте ніяким чином не впливає на існування такого спору. Відтак, спір існує незалежно від передачі його на розгляд до суду, та можна вважати, що з моменту звернення до суду спір з матеріально-правової площини трансформується в процесуально-правову.

Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис. Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором. Правова позиція щодо визначення документів такими, які підтверджують безспірність заборгованості, сформована Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних та кримінальних справ, а також Вищим Господарським судом України в ухвалі ВССУ від 15.06.2011року №6-4882св11 та в постанові ВГСУ від 27.10.2011року №5015/1965/11.

Безспірність заборгованості можуть підтверджувати виключно первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Іншими словами таким бухгалтерським документом може бути виписка по рахунку.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31.01.1992року при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами. Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такої.

З врахуванням зазначеного, стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису законодавцем не відноситься до безумовних способів задоволення вимог кредитора, адже такою умовою є наявність безспірності, тобто погодження всіх учасників спірних правовідносин.

Таким чином, передбачене законом право кредитора захистити свої права шляхом вчинення виконавчого напису не нівелює необхідність відповідності такого напису вимогам законодавства, а відтак такий напис може бути вчинено за відсутності спору між сторонами щодо заборгованості, в іншому випадку спір підлягає вирішенню судом.

Приписи Закону України «Про нотаріат»не визначають обов`язку нотаріуса перевіряти суб`єктивну думку особи відносно якої вчиняється такий напис, однак наведене, у випадку невідповідності кредиторських вимог критерію безспірності, не звільняє кредитора від наслідку у вигляді нівелювання такого виконавчого документу та втрати сплачених за нотаріальні дії коштів з правом реалізувати інші, передбачені законом чи договором способи захисту свого права.

Тобто, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст. 50,87,88 Закону України «Про нотаріат»захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Законодавство визначає диспозицією норми, яка регулює можливість захисту цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису критерію "безспірності", а не "обґрунтованості", що позбавляє суд необхідності оцінювати розмір заборгованості, адже для встановлення факту безспірності необхідна думка сторін правовідносин щодо оспорення чи неоспорення такої заборгованості.

Позов у даній справі мотивовано відсутністю заборгованості, за якою вчинено оскаржуваний виконавчий напис, критерію безспірності, зокрема, позивачка вказує про відсутність такої заборгованості і в такому розмірі, що не було враховано кредитором при вчиненні спірних виконавчого напису.

Виходячи з права кожного на вирішення його справи судом, позовна заява про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку відсутністю безспірності заборгованості, на погашення якої вчинено виконавчий напис, є волевиявленням боржника щодо його бажання розглядати справу судом у визначеному законом порядку.

Право боржника за кредитом, відносно якого вчинено виконавчий напис, має право на розгляд справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, і таке право не може бути обмежене.

При цьому, вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд перевірив доводи боржника (позивача по справі) у повному обсязі й установив та зазначив в рішенні, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав небезспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, на думку суду не існувала заборгованість в такому обсязі, яка вказана у виконавчому написі, існує спір про заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Відповідачем не спростовано доказів і позиції позивачки, у зв`язку з чим суд за таких обставин приймає позицію позивачки.

Оскільки закон не визначає строку, коли боржник/особа, відносно якого вчинено виконавчий напис, може заявити про небезспірність заборгованості, суд виходить із принципів розумності та справедливості, і вважає, що така заява має бути здійснена в розумний строк, коли такій особі стало відомо про виконавчий напис.

Судом при вирішенні даного спору враховано те, що відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Термін "суд" може поширюватися на органи, які розглядають обмежене коло специфічних питань, якщо такий орган забезпечений відповідними гарантіями, однією із яких відповідно до п.95 рішення Європейського суду з прав людини "Рінгайсен проти Австрії" від 16.07.1971року є те, що процес у таких органах має забезпечувати виконання гарантій справедливого судочинства.

Оскільки, положення законодавства не передбачають обов`язку нотаріуса при вчиненні виконавчого напису навіть з`ясовувати думку особи, відносно якої вчиняється такий напис, то суд вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не підпадає під широке тлумачення суду в розумінні Конвенції.

З огляду на наведене те, що позивачкою ОСОБА_1 на підставі належних та допустимих доказів доведено обставини на яких ґрунтуються її вимоги, а відповідач та треті особи не спростували правомірність своїх дій, враховуючи в сукупності те, що вчинення 01.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. виконавчого напису, який зареєстрований в реєстрі за № 369 мало місце з приводу поданих документів кредитного договору № 002-13801-151112 від 15.11.2012року, який був укладений між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Дельта банк» про стягнення з ОСОБА_1 в користьтовариства зобмеженою відповідальністю«Профіт файненс»заборгованості закредитним договоромза період02.06.2017року по02.06.2020рокув сумі25031,38грн зяких 8798,71грн сумизаборгованості потілу кредиту,16232,67грн заборгованостіза нарахованимивідстоками закредитом,що непередбачено Перелікомдокументів,з урахуваннямволевиявлення божникащодо відсутностізаборгованості ійого волевиявленняврегулювати питаннязаборгованості впозасудовому порядкув обранийкредитором спосіб(шляхомвчинення виконавчогонапису),а такожвраховуючи напозицію відповідачата третіхосіб,суд вважає,що позовнівимоги ОСОБА_1 про визнаннявиконавчого написунотаріуса №369 таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Водночас, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04),що згідно з його усталеною практикою,якавідображає принцип,пов`язаний з належним здійсненням правосуддя,урішенняхсудівта інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави,на яких вони ґрунтуються.

Хочап.1 ст.6Конвенції зобов`язуєсудиобґрунтовувати свої рішення,його не можна тлумачити як такий, щовимагає детальної відповіді на кожен аргумент.Міра,до якої судмає виконатиобов`язокщодообґрунтуваннярішення,можебути різноюв залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" від09.12.1994року,серія A,№303-A,п.29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК Українив редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017року «Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В поданому позові позивачка просить стягнути з відповідача судові витрати.

Вимогами ч.2 п.1 ст.141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Однією з основних засад цивільного судочинства, згідно вимог п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Окрім цього, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову .

З позовної вимоги вбачається, що позивачка просить стягнути судовий збір, який був нею оплачений у зв`язку з подачею позовної заяви.

Згідно долученої до заяви квитанції №5514-6213-9945-5932 від 20.03.2024року вбачається, що позивачем через АТ «Таскомбанк» (Govpay24) було оплачено судовий збір у сумі 1211,20грн, що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою автоматизованою системою документообігу суду.

За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем позову, суд вирішив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп» в користь ОСОБА_1 судові витрати сплачений судовий збір в розмірі 1211,20грн за подання до суду позовної заяви.

Керуючись ст.ст.2-5,10,12,19,23,27,28,76-78,95,258,259,263-265,268,272,273 ЦПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 01.02.2021 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, запис уреєстрі нотаріальнихдій підпорядковим номером №369 виконавчий напис на кредитному договорі № 002-13801-151112 від 15.11.2012року який був укладений між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Дельта банк» про стягнення з ОСОБА_1 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт файненс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп» заборгованості за кредитним договором за період 02.06.2017 року по 02.06.2020року в сумі 25031,38 грн, яка складається з 8798,71 грн суми заборгованості по тілу кредиту, 16232,67 грн заборгованості за нарахованими відстоками за кредитом, 300,00 грн плата за вчинення виконавчого напису.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп» в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1211,20 грн сплаченого судового збору за подання до суду позовної заяви.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивачка: ОСОБА_1 ;

місце реєстраціїта проживання: АДРЕСА_3 ; паспорт громадянинаУкраїни серії НОМЕР_2 виданий 15.03.2017 року Турківським РС ГУ ДМС України у Львівській області; РНОКПП (для фізичних осіб) 2321219605.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт поінт груп»;

юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 04201, місто Київ, вул. Полярна, буд.19, офіс 5; код ЄДРПОУ 43169895.

Треті особи які не заявляють самостійних вимог:

приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович;

юридична адреса місця знаходження згідно інформації відповідно до Єдиного державного реєстру нотаріусів: 76000, Івано-Франківський район, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, буд.12.

приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович;

юридична адреса місцезнаходження згідно інформації відповідно до Єдиного реєстру приватних виконавців України: 73026, м. Львів, вулиця Янева В.,23, під`їзд, 1, офіс1.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2024 року

Суддя Р.І. Ференц