Рішення

від 11.06.2024 по справі 212/4714/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/4714/24

2/212/2420/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши за відсутності сторін без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

У травні 2024 року адвокат Мотуз О.В., що діє в інтересах позивача звернувся до суду із вказаним позовом до Приватного акціонерного товариства Суха Балка (далі ПрАТ Суха Балка), в обґрунтування якого вказав, що позивач протягом тривалого часу з квітня 2008 року по листопад 2021 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах підприємства відповідача. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічні професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні ретролістезу L5, протрузії дисків L4-L5, L5-S1, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів *ПФ другого ступеня), вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромами вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатквим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), осте артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня. Висновком МСЕК від 30 квітня 2024 року позивачу первинно було встановлено 65 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково. Внаслідок отриманих професійних захворювань позивач не має змоги реалізовувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Позивач постійно відчуває фізичні страждання, біль та через втрату працездатності у відносно молодому віці та систематичною необхідність отримання медичної допомоги відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно та негативно позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача. Позивач вважає, що професійне захворювання виникли внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві, де він працював. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 400 000 грн., яку просив стягнути з відповідача, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 13 травня 2024 року судом відкрито провадження у справі та призначене розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача адвокат Заклецький В.В. скористався правом надання відзиву в якому позовні вимоги не визнав, вважав їх необгрунтованими та вказав, що робота на гірничодобувному підприємстві обумовлена наявністю шкідливих виробничих факторів, усунути які неможливо з об`єктивних причин, порядок та вимоги щодо роботи в шкідливих умовах регламентовані законодавчо і компенсуються пільгами. При укладенні з ПрАТ Суха Балка трудового договору, позивача було ознайомлено з умовами праці, наявністю на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовам відповідно до чинного законодавства, при цьому позивач свідомо приймав наявні умови праці і усвідомлював можливість нанесення шкоди його здоров`ю. Тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці збільшує ризик професійного захворювання, і це залежить від самого працівника, оскільки лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору. Також ПрАТ Суха Балка надавало позивачу встановлені чинним законодавством і колективними договорами пільги і компенсації, зокрема, оплату праці у підвищеному розмірі, додаткові відпустки, профілактичне харчування, перераховував до Пенсійного фонду кошти для забезпечення виплати пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 тощо. Відповідач не приховував важкість та шкідливість технологічного процесу, технології виробництва не порушував. Більше того, на ПрАТ СухаБалка відповіднодо вимог законодавства,повсякчас застосовуютьсязаходи щодополегшення іоздоровлення умовпраці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки. Умови праці в яких працював позивач не створювались шахтою Ювілейна ПрАТ Суха Балка, а є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом, тому ймовірною причиною професійного захворювання позивача є незастосування ним у процесі виконання трудових обов`язків засобів захисту, не зважаючи на забезпечення ними у повному обсязі. Крім того, за відомостями, що містяться у трудовій книжці позивача, останній до трудових відносин з відповідачем працював у несприятливих та шкідливих умовах на інших підприємствах, що також могло позначитись на стані його здоров`я та вплинути на ступінь втрати професійної працездатності. Надана позивачем довідка МСЕК про встановлення ступеня втрати професійної працездатності, котра надана при первинному огляді, не містить відомостей стосовно перенесення позивачем моральних страждань. Посилання позивача на душевні страждання та переживання не підтверджуються жодними належними доказами, наприклад, висновком експерта в галузі психології. Позивач втратив працездатність частково, тому здатність до самообслуговування він має, не потребує стороннього догляду чи допомоги, що вказує на те, щоо професійні захворювання не призвели до тяжких наслідків для позивача, котрі змінили його життя та тягли за собою немайнові втрати. Крім того, моральна шкода у зазначеній позивачем сумі у 400 000 грн. не доведена, необґрунтованою, завищеною та такою, що не відповідає принципам розумності та справедливості. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти на позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

У відповідності до вимог ч.2ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача з 16 квітня 2008 року по 26 листопада 2021 року на посаді підземного гірника очисного забою шахти Ювілейна. 26 листопада 2021 року звільненийза власнимбажанням повиходу напенсію завіком згідност.38КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.17-18).

Медичним висновком ЛЕК спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я Державної установи Український науково-дослідний інститут промислової медицини № 79 від 18 січня 2024 року позивачу встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта на фоні ретролістезу L5, протрузії дисків L4-L5, L5-S1, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів другого ступеня, вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромами вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатквим пері артрозом (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з пері артрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), осте артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними розладами на кистях, хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В, легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с.13-14).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 лютого 2024 року (за формою П-4), проведеного на ПрАТ Суха Балка, встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача, а саме: працюючи на шахті Ювілейна підземним гірником очисного забою з 16.04.2008 року по 26.11.2021 року ОСОБА_1 виконував роботи з випуску і ліквідації зависань руди в вертикальних виробках, дроблення негабаритів, доставку руди скреперними лебідками в рудоспуск. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умова праці характеризувалися фізичним перенавантаженням. В наслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с.6-8).

З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 22 лютого 2024 року (за формою П-4), вбачається, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання є важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну становила 30 кг при нормі до 30 кг, робоча поза незручна 45 % тривалості зміни при допустимій до 25 %, вимушена 15 % тривалості зміни при допустимій до 10 % згідно з Державними санітарними нормами та правилами Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року № 248; вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 0,6-1,9 дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації та складав 76,6-77,9 дБ при ГДР 76 дБ; аерозоль переважно фіброгенної дії: концентрація кремнію діоксиду кристалічного при вмісті в пилу від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,8 рази згідно з Гігієнічними регламентами допустимого вмісту хімічних та біологічних речовин у повітрі робочої зони, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 року № 1596 і складала 3,6 мг/м3 при ГЖК 2,0 мг/м3.

Згідно довідки МСЕК від 30 квітня 2024 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати працездатності (30 % - радикулопатії, 20 % - вібраційна хвороба, 15 % -ХОЗЛ) та ІІІ групу інвалідності з 01 квітня 2024 року безстроково. Позивачу протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза, переохолодження в умовах вібрації та виробничого пилу. Рекомендовано спостереження у сімейного лікаря, невролога, потребу у санаторно-курортному лікуванні, медикаментозному лікуванні, забезпеченні засобами медичного призначення (а.с.5).

У зв`язку з отриманими професійними захворюваннями позивач звертався до закладів медичного лікування, що підтверджується наявним в матеріалах справи випискою із медичної карти стаціонарного хворого (а.с.15-16).

Статтею 3 Конституції Українипередбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті43, частина 1 статті46 Конституції Українипередбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 153 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Згідно частин 1, 3 ст.3Закону України Про охоронупраці, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавецьнесе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно ст.173КЗпПУкраїни шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Так, відповідно до ч.2 ст.153КЗпПУкраїни забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпПУкраїни передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Виходячи з наведених вимог закону, позицію представника відповідача щодо відсутності підстав для покладення на підприємство відповідальності за завдану шкоду, оскільки відсутня вина підприємства в її заподіянні, суд вважає такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки між сторонами склалися трудові правовідносини. При цьому, професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим всі підстави, передбаченіст.2371 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст.2371КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок ушкодженням його здоров`я через виникнення у нього професійних захворювань, спричинених негативними виробничими факторами, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.2371КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно дост.23Цивільного кодексуУкраїни особамає правона відшкодуванняморальної шкоди,завданої внаслідокпорушення їїправ. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Вирішуючи питання про покладення відповідальності за завдану позивачу моральну шкоду на відповідача, суд виходить з того, що професійне захворювання виникли у позивача у зв`язку з його тривалою протягом 13 років роботою на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Судом встановлено, що через тривалу працю у шкідливих умовах на підприємстві відповідача позивачу встановлено хронічні професійні захворювання, які призвели до втрати працездатності у розмірі 65 % та ІІІ групу інвалідності безстроково, внаслідок чого у позивача порушено звичний спосіб життя.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Cуд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача протягом більше 13 років, характер отриманих професійних захворювань у їх сукупності, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров`я, тяжкість та невідворотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, і вважає необхідним, розумним та достатнім визначити розмір компенсації в сумі 250 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 400 000 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є значно завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві моральної шкоди.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Відповідно до ст.141ЦПКУкраїни з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 2500 грн., оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.153,2371 КЗпП України,Законом України Про охорону праці, ст.ст.3,12,81,141,263,265 ЦПК України,суд, -

У ХВ АЛ И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Суха Балка на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Суха Балка на користь держави судовий збір в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне акціонерне товариство Суха Балка, код ЄДРПОУ 00191329, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, буд. 5.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2024 року.

Суддя: М.Д. Власенко