Постанова

від 28.11.2007 по справі 6/71-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/71-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" листопада 2007 р.                                                          Справа №  6/71-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Рибаченко І.В., довіреність №02/1710 від 31.08.2007р.,           Козярук В.С., довіреність №02/2371 від 28.11.2007р.,

від відповідача: Романченко Л.І., довіреність №53 від 25.06.07р.        Супруненко Т.М., довіреність №54 від 25.06.07р. 

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця   

на рішення господарського суду Вінницької області

від "15" лютого 2007 р.  у справі № 6/71-07 (суддя Говор Н.Д.)

за  позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго",  м. Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Житлосервіс", м. Вінниця

про стягнення 132546,57грн. заборгованості

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.02.2007р. у справі №6/71-07 в позові Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" про стягнення 132546, 57 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуваний судовий акт скасувати та прийняти  новий - про  задоволення заявлених позовних  вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу позивач, зокрема, зазначає наступне:

-суд не взяв до уваги, що з вересня 2005р. по серпень 2006р. відповідачу надавалися послуги з постачання гарячої  води та теплової енергії в опалювальний період, які останній отримував без будь-яких заперечень. Відповідальними працівниками товариства  щомісячно складались дислокації як заявки на надання послуг теплопостачання, складались та підписувались акти побудинкового споживання послуг та акти про зниження якості або відсутності гарячої води. Відповідачу щомісячно надсилались рахунки за надані послуги, які він частково оплачував. Оплата за отриману теплову енергію по рахункам проводилася ТОВ "Житлосервіс" з його розрахункового рахунку, про що свідчать банківські виписки.

Крім того, відповідачем передано житлово-екплуатаційним конторам м. Вінниці разом з гуртожитками  і житловими будинками заборгованість населення за житлово-комунальні послуги (опалення і гарячу воду) на суму 242934,67 грн. Різниця між  загальною вартістю отриманих послуг (з урахуванням часткової проплати) та переданої житлово-експлуатаційним конторам заборгованості населення і становить        132546,57 грн., заявлених позивачем до стягнення.

В судовому засіданні представники скаржника підтримали доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та його представники в засіданні суду заперечили проти викладених в скарзі доводів, вважають рішення господарського суду законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (детально у письмовому відзиві від 22.06.2007р. №52, а.с.13-15,т.2).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна  скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Житлосервіс" після припинення договору №186 на постачання та споживання теплової енергії з обласним комунальним підприємством теплових мереж "Вінницятеплокомуненерго", з 01.09.2005р. став отримувати теплову енергію від комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", про що свідчить лист від 06.10.2005р. №10/1814              (а.с. 17, т.1).

Згідно рахунків, які були прийняті до оплати ТОВ "Житлосервіс", позивачем реалізовано відповідачу з вересня 2005р. по вересень 2006р. теплову  енергію  на суму 433517,51грн. (а.с.19-24).

З вересня 2005 року, щомісяця, відповідач подавав позивачу дислокації житлових будинків по гарячому водопостачанню (а.с.49-61, т.1).

У випадку зниження якості послуг або відсутності гарячої води по житлових будинках, що знаходились на балансі відповідача, створювалась комісія за участю представників сторін та складались відповідні акти для здійснення перерахунку за фактично отриману теплову енергію (а.с.28-48).

Починаючи з січня 2006 року ТОВ ”Житлосервіс”, згідно платіжних доручень, частково оплатило надані позивачем послуги на  суму 33500грн. (а.с.62-73,101-113, т.1).

Між сторонами було проведено взаємозалік заборгованості на суму 24536,27грн. (а.с.114-124).

Згідно Реєстру від 25.01.2006р. за №80 ТОВ "Житлосервіс" частину будинків разом із заборгованістю по теплопостачанню в сумі 242934,67 грн., передав на баланс іншим житлово-експлуатаційним конторам (а.с.98-100, т.1).

Отже, залишок боргу, який рахується  за ТОВ "Житлосервіс" склав 132546,57грн.

КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" направило на адресу відповідача вимогу від 08.11.2006р. за №02/1774 про погашення вказаного боргу. Оскільки дана  вимога була залишена ТОВ "Житлосервіс" без відповіді та задоволення, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення заборгованості суд  першої інстанції виходив з того, що відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві згідно з договором, що  оформляється на основі Типового договору між постачальником та споживачем послуг.

Договору про надання послуг та порядок їх оплати між сторонами не укладено. Крім того, споживачем  послуг відповідно до вищезгаданих Правил є власник (наймач,   орендар) квартири, власник будинку садибного типу, тому відповідач не є споживачем поставленої позивачем теплової енергії. Таким чином, між сторонами відсутнє господарське  зобов'язання, а тому позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити грошові тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за реалізовану йому позивачем в період з 01.09.2005р. по 30.09.2006р. теплову енергію.

02.03.2006р. позивач супровідним листом №10/328  направив відповідачеві для підписання  договір  №186 на опалення та гаряче водопостачання.

Згідно п.п.1,2,4 ст.181 Господарського  кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідь  на пропозицію (акцепт) укласти договір №186 не надійшла і позивач на свій розсуд вирішив питання щодо прийняття на себе зобов'язань  на постачання теплової енергії в будинки, що знаходились на балансі відповідача.

Однак слід зазначити, що в матеріалах справи знаходяться докази  знаходження сторін в договірних відносинах, а саме: дислокації, які щомісячно складались відповідачем як заявки на надання позивачем послуг теплопостачання; акти побудинкового споживання послуг та акти про зниження якості або відсутності гарячої води; рахунки за надані послуги, які щомісячно надсилались позивачем на адресу відповідача; банківські виписки, які  свідчать, що оплату за отриману теплову енергію ТОВ "Житлосервіс" здійснювало зі свого розрахункового рахунку.

Крім того, листом від 31.08.2006р. №455 відповідач повідомив позивача про те, що  виконуючи рішення виконкому Вінницької міської ради від 16.05.05р. №942  ТОВ „Житлосервіс” передало будинки по вул. Свердлова 155,157,157-А, що знаходились на його балансі на баланс  МКП "ЖЕК №3". Повідомляв, що договір на теплопостачання та гарячу воду вказаних будинків слід вважати розірваним  з послідуючим укладанням договору з МКП "ЖЕК №3".

З системного аналізу наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правового зобов'язання відповідача здійснити на користь позивача дії по сплаті заборгованості за отриману теплову енергію.

Виконуючи вимоги ухвали господарського суду Вінницької області від 02.01.2007р. відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що він  лише виконує посередницькі функції, а саме збирає кошти від населення, що мешкає у будинках і перераховує їх позивачу. Таким чином, відповідач може оперувати тільки коштами, які були сплачені населенням за теплову енергію.

Колегія суддів вважає таку позицію відповідача хибною.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу визначений як власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також  веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Пунктом 2.2. Статуту  ТОВ "Житлосервіс" передбачено, зокрема, нарахування та забезпечення своєчасного надходження коштів за житло та комунальні послуги.

Згідно п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затверджених Постановою КМ України від 21.07.2005р. №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази будь-яких дій з боку відповідача щодо стягнення з мешканців будинків, які знаходились у нього на балансі, заборгованості за поставлену теплову енергію та докази на підтвердження фактично отриманих ТОВ "Житлосервіс" від населення коштів за комунальні послуги у період з 01.09.2005р. по 30.09.2006р.    

В силу приписів ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення господарського суду є неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 15.02.2007р. слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 15 лютого 2007 року у справі №6/71-07 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс" (м.Вінниця, вул. 1-Травня, 84 код 01275420) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (м. Вінниця, вул. 60-річчя, 13 код 33126849) 132546,57 грн. заборгованості за послуги з теплопостачання, 1325,47 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 662,74 грн. держмита за подачу апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу №6/71-07 повернути до господарського суду Вінницької  області.     

Головуючий - суддя:                                                               

 судді::

Віддрук. 4 прим.

1-до справи

2,3-сторонам

4-в наряд