Постанова

від 29.05.2024 по справі 910/19624/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа №910/19624/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання Ярітенко О.В.

представники сторін у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бейспак"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024

у справі №910/19624/23 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бейспак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Пойнт"

про стягнення 336 657,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бейспак" (далі ТОВ "ТД "Бейспак") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Пойнт" (далі ТОВ "Клін Пойнт") заборгованості у розмірі 336 657,57 грн, з яких: 190 000,00 грн основний борг, 117 000,00 грн штраф, 23 895,12 грн пеня, 1 967,16 грн три проценти річних, 3 795,29 грн інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 06.07.2021 №06082021/ТД, в частині оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 190 000,00 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 117 000,00 грн штрафу, 23 895,12 грн пені, 1 967,16 грн трьох процентів річних та 3 795,29 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт поставки товару за договором поставки від 06.08.2021 №06082021/ТД та виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару за наданими позивачем видатковими накладними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ТД "Бейспак" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "ТД "Бейспак" посилається на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було всебічно і повно досліджено наявні докази та не враховано всі обставини, які мають важливе значення для справи, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішенням спору, у зв`язку з чим вважає, що рішення є помилковим, а справа підлягає перегляду в апеляційному порядку.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції належно не дослідив та не проаналізував докази, надані позивачем, дав необ`єктивну оцінку, та, відповідно, прийняв помилкове рішення про неприйняття цих доказів як належних.

Також, на думку скаржника, місцевий господарський суд надміру формально поставився до зазначеного під час заповнення відповідачем призначення платежів номеру договору, який відрізняється виключно однією літерою, та повністю проігнорував сам факт здійснення останнім оплат та доводи позивача з цього приводу.

Крім того, на переконання апелянта, докази, надані позивачем, відповідають стандартам доказування та повністю підтверджують його позицію. Суд першої інстанції об`єктивно не розглянув надані докази, не врахував їх вірогідність та проігнорував той факт, що відповідач, зі свого боку, не надав жодного доказу на підтвердження своєї правоти та не надав навіть пояснення до більшості логічних питань, таких як ігнорування запитів, вимог позивача, звернень, тощо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Бейспак" у справі №910/19624/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №910/19624/23. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "ТД "Бейспак" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 призначено на 01.05.2024. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19624/23. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 24.04.2024.

11.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/19624/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги ТОВ "ТД "Бейспак" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 до 29.05.2024.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

24.04.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Бейспак" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 без змін.

Так, у відзиві відповідач зазначає, що апелянт не надає доказів про спрямування досудової вимоги про сплату боргу від 29.09.2023, а також не надає доказів отримання зазначеної вимоги відповідачем. Таким чином, ігнорування відповідачем досудового спору не знайшло свого підтвердження та взагалі договором від 06.08.2021 №06082021/ТД не передбачено досудове врегулювання спору.

Також, відповідач звертає увагу, що представник апелянта не скористався своїми процесуальними правами щодо подання клопотання про витребування доказів, а тому твердження скаржника щодо ненаданої відповіді на адвокатський запит не може свідчити про встановлення та визнання обставин у даній справі.

Крім того, відповідач вказує, що з таблиці реєстрації податкових накладних не вбачається, що реєстрація цих накладних відбулася саме за спірним договором від 06.08.2021 №06082021/ТД.

Заяви та клопотання учасників справи з процесуальних питань, результати їх вирішення

01.05.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Слід зазначити, що нормами Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

01.05.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано заяву про долучення доказів у справі №910/19624/23.

У прохальній частині вищенаведеної заяви міститься клопотання про визнання поважною причини пропуску строку подачі доказів у справі №910/19624/23.

В обґрунтування наведеного клопотання позивач посилається на те, що через нерозуміння процесу в суді, у зв`язку з нерозумінням своїх прав та обов`язків, не міг оцінити якість наданих послуг та кваліфікованість представника. З огляду на вказане, через поважні причини під час розгляду справи у першій інстанції, позивач подав не в повній мірі докази для захисту своїх прав та законних інтересів, а згодом, під час здійснення подальшого судового процесу, виникла необхідність звернутися цим з клопотанням про долучення доказів.

Згідно зі статтею 119 ГПК України суд, за заявою учасника справи, поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку (частина 2 вищезазначеної статті Кодексу).

Разом із тим, колегією суддів встановлено, що з вищенаведеною заявою позивач звернувся, через систему "Електронний суд" 01.05.2024, з пропуском такого строку. Тоді як, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024, зокрема, встановлено учасникам справи строк на подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень до 24.04.2024.

Крім того, колегія суддів не визнає поважними причини пропуску позивачем строку на подачу додаткових доказів у даній справі.

Слід також зазначити, що за змістом частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом із тим, позивач не надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Також, позивач зазначає, що на час розгляду справи №910/19624/23 в суді першої інстанції, частину доказів неможливо була надати, оскільки їх взагалі не існувало.

На переконання колегії суддів, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції як додаткових доказів, у порядку статті 269 ГПК України.

Навпаки, допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме своїм наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Враховуючи вищевикладене, клопотання про визнання поважною причини пропуску строку подачі доказів у справі №910/19624/23 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, розглянувши відповідь на відзив на апеляційну скаргу та заяву про долучення доказів у справі, дійшла висновку про залишення їх без розгляду, з огляду на таке.

Статтею 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як зазначалось вище, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/19624/23 відкрито апеляційне провадження та, зокрема, встановлено строк для подання відзиву, пояснень, клопотань, заперечень до 24.04.2024. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, відповідно до частини 2 статті 207 ГПК України.

Таким чином, відповідь на відзив на апеляційну скаргу та заява про долучення доказів у справі №910/19624/23 подані позивачем з пропуском строку на подачу документів, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/19624/23.

29.05.2024, через систему "Електронний суд", представник позивача подав до апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, з огляду на те, що явка в судове засідання сторін або інших учасників справи обов`язковою не визнавалась, зважаючи на викладення сторонами своїх доводів і вимог у письмових заявах по суті, а також враховуючи обмежений статтею 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 до його електронного кабінету.

Згідно з частинами 3, 8 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.

Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов`язковою не визнавалась, а тому справа №910/19624/23 розглядається за його відсутності.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.08.2021 між ТОВ "Торговий дім "Бейспак" (постачальник) та ТОВ "Клін Пойнт" (покупець) укладено договір поставки №06082021/ТД, за умовами якого постачальник приймає на себе зобов`язання поставити та передати у власність покупцю, а останній зобов`язується прийняти та сплатити кошти за поставлену продукцію (товар) в асортименті та кількості передбачених накладними або специфікаціями, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору покупець завчасно погоджує з постачальником об`єм, асортимент та можливі дати поставки на його адресу конкретної партії товару. Після вказаного погодження та визначення асортименту, кількості товару в партії поставки, покупець звертається з письмовою заявкою до продавця, яка складається на підставі асортиментного переліку постачальника (прайс-лист).

Згідно з пунктом 2.1.1 договору, у заявці повинен бути зазначений передбачуваний строк поставки товару, з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного його постачання, найменування отримувача, найменування товару та його характеристика, кількість, ціна та дата поставки. Умови поставки здійснюються відповідно до вимог Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс-2010".

За умовами пункту 2.2 договору передача товару покупцю здійснюється на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що датою поставки (купівлі-продажу) товару вважається дата підписання покупцем накладної.

Відповідно до пункту 2.9 договору, якщо протягом 20 календарних днів від покупця не повернулась підписана видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо, вважається, що покупець прийняв відповідний товар без зауважень і реальність відповідної поставки ним не оскаржується

Покупець сплачує за товар у безготівковій формі в національній валюті України гривні протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі постачальником товару покупцеві (пункт 5.6 договору).

За змістом пункту 6.4 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості товару, встановлених договором, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до дати повного та належного виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 6.5 договору визначено, що у випадку прострочення оплати за поставлений товар більше, ніж на 30 календарних днів з дня закінчення наданої відстрочки платежу, яка вказана в пункті 5.6 цього договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 60% від суми заборгованості за кожне таке порушення.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, однак до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань, які виникли під час дії та на підставі даного договору (пункт 11.1 договору).

Договір підлягає пролонгації на наступний календарний рік, якщо за один місяць до дати завершення дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір припинити його дії (пункт 11.2 договору).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, в період з 01.07.2023 до 22.12.2023 постачальник здійснив поставку товарів, що підтверджується видатковими накладними: від 07.07.2023 №1980 на суму 40 680,23 грн; від 12.07.2023 №2031 на суму 38 712,62 грн; від 20.07.2023 №2116 на суму 102 850,45 грн; від 27.07.2023 №2190 на суму 29 698,30 грн; від 04.08.2023 №2320 на суму 9 100,73 грн; від 15.08.2023 на суму 37 570,76 грн №2432; від 25.08.2023 №2588 на суму 19 477,56 грн; від 07.09.2023 №2694 на суму 27 425,70 грн; від 08.09.2023 №2727 на суму 6 919,16 грн. Загальна вартість поставленої продукції за вказаний період становить 312 435,51 грн.

Також, на переконання позивача, факт здійснення поставок підтверджується наступними товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт, виданими перевізниками:

- видаткова накладна від 20.07.2023 №2116 доставка перевізником ФОП Ліпінський О.М., акт виконаних робіт (наданих послуг) від 20.07.2023 №1/156;

- видаткова накладна від 27.07.2023 №2190 доставка перевізником ФОП Білоконь В.П., акт приймання-передачі від 27.07.2023 №27/7;

- видаткова накладна від 04.08.2023 №2320 доставка перевізником ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна від 04.08.2023 №20450753244774;

- видаткова накладна від 15.08.2023 №2432 доставка перевізником ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна від 15.08.2023 №20450758915639;

- видаткова накладна від 25.08.2023 №2588 доставка перевізником ТОВ "Нова Пошта", експрес-накладна від 26.08.2023 №20450764596812;

- видаткова накладна від 07.09.2023 №2694 доставка перевізником ФОП Білоконь В.П., акт приймання-передачі від 07.09.2023 №7/9-6;

- видаткова накладна від 08.09.2023№2727 доставка перевізником ФОП Білоконь В.П., акт приймання-передачі від 08.09.2023 №8/9-5.

Крім цього, підтвердженням визнання відповідачем фактів здійснення поставок та наявності боргу перед позивачем є той факт, що відповідач періодично сплачує певні суми коштів на рахунок позивача, що підтверджується копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТД "Бейспак" в АТ "Пумб", де платником виступав ТОВ "Клін Пойнт", за період з 01.07.2023 до 20.12.2023. Між іншим, доказом здійснення поставок є наявність листування за допомогою месенджера "Телеграм" між представником позивача та менеджером відповідача Інною, тел.: +380675772428.

Також позивач зазначає, що на 01.07.2023 відповідач вже мав заборгованість перед позивачем за раніше поставлену продукцію та зобов`язувався оплатити, але на той момент позивач не мав сумнівів у доброчесності відповідача.

За період з 01.07.2023 до 22.12.2023 відповідач сплатив на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 357 659,52 грн.

Оскільки відповідач, за період з 01.07.2023 до 18.12.2023, сплатив на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 357 659,52 грн, це дозволило покрити повністю суму заборгованості, що була у відповідача перед позивачем станом на 01.07.2023, а також оплатити зобов`язання за поставками товару відповідно до видаткових накладних від 07.07.2023 №1980 на суму 40 680,23 грн та від 12.07.2023 №2031 на суму 38 712,62 грн, а також оплатити частину коштів за поставку, згідно з видатковою накладною від 20.07.2023 №2116 на суму 102 850,45 грн.

Таким чином, на момент подачі позову, відповідач має часткову заборгованість за поставку товару за видатковою накладною від 20.07.2023 №2116, а також заборгованість у повному розмірі за товар, поставлений згідно з видатковими накладними: від 27.07.2023 №2190 на суму 29 698,30 грн; від 04.08.2023 №2320 на суму 9 100,73 грн; від 15.08.2023 №2432 на суму 37 570,76 грн; від 25.08.2023 №2588 на суму 19 477,56 грн; від 07.09.2023 №2694 на суму 27 425,70 грн; від 08.09.2023 №2727 на суму 6 919,16 грн.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою оплати боргу, але відповіді не отримав.

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ "ТД "Бейспак" стверджує, що відповідачем не здійснено оплату товару, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього 190 000,00 грн основного боргу, 117 000,00 грн штрафу, 23 895,12 грн пені, 1 967,16 грн трьох процентів річних та 3 795,29 грн інфляційних втрати.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем не надано заявок на поставку товару, як передбачено пунктом 2.1.1 договору поставки від 06.08.2021 №06082021/ТД, а надані останнім копії видаткових накладних від 07.07.2023 №1980, від 12.07.2023 №2031, від 20.07.2023 №2116, від 27.07.2023 №2190, від 04.08.2023 №2320, від 15.08.2023 №2432, від 25.08.2023 №2588, від 07.09.2023 №2694, від 25.08.2023 №2588, від 07.09.2023 №2694, від 08.09.2023 №2727 не містять підпису уповноваженої особи на отримання товару та відсутня печатка ТОВ "Клін Пойнт".

Крім того, з наданих актів від 20.07.2023 №1/156, від 27.07.2023 №27/7, від 07.09.2023 №7/9-6, від 08.09.2023 №8/9-5 та експрес-накладних "Нової пошти" не вбачається факт поставки товару саме згідно з договором поставки від 06.08.2021 №06082021/ТД.

Як стверджує позивач, належним доказом, який підтверджує факт здійснення поставок та наявності боргу перед позивачем є листування за допомогою месенджера "Телеграм" між представником позивача та менеджером відповідача Інною, тел: +380675772428).

Відповідно до статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

За приписами частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Частиною 1 статті 7 названого Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України).

Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 по справі №916/3027/21.

Так, з наданого позивачем відеозапису переписки у месенджері неможливо достовірно встановити авторів цієї переписки та те, що вона велася саме з уповноваженою особою відповідача з приводу поставки за договором поставки від 06.08.2021 №06082021/ТД.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач додатково зазначив про те, що надсилав відповідачу спірні видаткові накладні за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc.

Водночас, посилання позивача на скріншот системи електронного документообігу M.E.Doc. не може бути прийнятий як належний доказ, оскільки він не відповідає вимогам статті 96 ГПК України та статей 5, 7 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Крім того, умови договору не містять застережень щодо можливості обміну первинними документами у вказаній системі.

Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що всупереч пункту 2.9 договору, матеріали справи не містять належних доказів отримання відповідачем вищезгаданих видаткових накладних.

Доказом поставки товару відповідачу позивач також вважає факт періодичної сплати відповідачем певної суми коштів на рахунок позивача, що підтверджується копіями інформаційних повідомлень про зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТД "Бейспак" в АТ "Пумб", де платником виступав ТОВ "Клін Пойнт", за період з 01.07.2023 до 20.12.2023.

Проте, згідно з інформаційними повідомленнями про зарахування коштів, копії яких наявні у матеріалах справи, оплата відбувалась "за договором поставки №06082021/ТО від 06.08.2021", а не за спірним договором поставки від 06.08.2021 №06082021/ТД. Вказана оплата не може підтвердити факт поставки за спірними видатковими накладними, які не підписані з боку відповідача та за якими відповідач заперечує факт отримання товару.

З огляду на наведене колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позивачем не доведено факт поставки товару за договором поставки від 06.08.2021 №06082021/ТД та виникнення у відповідача обов`язку з оплати товару за наданими позивачем видатковими накладними.

Зважаючи на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові слід відмовити.

Доводи скаржника про надсилання позивачу досудової вимоги про сплату боргу №2909-2023 відхиляються колегією суддів, оскільки не підкріплені жодними належними та допустимими доказами.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ТД "Бейспак" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Щодо заявлених ТОВ "Клін Пойнт" у відзиві на апеляційну скаргу до стягнення з ТОВ "ТД "Бейспак" витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції, колегія суддів відзначає таке.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Апеляційним судом встановлено, що 10.01.2024 між ТОВ "Клін Пойнт" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Альфа Адвокат Консалтинг" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №01/24, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати клієнту наступну правову допомогу.

У пункті 1.2 договору погоджено, що для надання юридичної допомоги клієнту, адвокатське об`єднання призначає адвокатів об`єднання або адвокатів, що працюють в об`єднанні на підставі цивільно-правових угод, зокрема, залучається адвокат Головченко Артем Олександрович.

Відповідно до пункту 3.1 договору перелік послуг з надання правової допомоги та їх вартість визначаються додатковими угодами, що є невід`ємною частиною даного договору або рахунками до даного договору.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №1 від 11.01.2024 до договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати клієнту наступну правову допомогу: ознайомлення з матеріалами справи №910/19624/23; проведення правового аналізу матеріалів справи №910/19624/23; складання відзиву на позовну заяву у справі №910/19624/23; подача відзиву на позовну заяву та необхідних додатків у справі №910/19624/23 до Господарського суду міста Києва.

У пункті 2 додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди визначити вартість послуг адвокатського об`єднання з представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва у справі №910/19624/23 в розмірі 16 200,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що клієнт сплачує адвокатському об`єднанню грошові кошти за адвокатські послуги на підставі рахунку, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку.

Надання правової допомоги оформлюється актом, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання правової допомоги.

На підставі рахунку-фактури від 10.01.2024 №СФ-0006 позивачем сплачено на рахунок адвокатського об`єднання 16 200,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.01.2024 №35.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У той же час колегія суддів зауважує, що відповідачем взагалі не заявлялось про понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу за дії, вчинені представником останнього в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що орієнтовний розрахунок судових витрат, наведений у відзиві на позовну заяву, не є заявою про намір сторони подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, в розумінні частини 8 статті 129 ГПК України.

З огляду на відмову у задоволенні заяви відповідача в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, не підлягають задоволенню і вимоги останнього щодо задоволення гонорару адвоката за досягнення мети представництва в суді першої інстанції у розмірі 23 800,00 грн.

04.04.2024 між клієнтом і адвокатським об`єднанням укладено додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги від 10.01.2024 №01/24.

У пункті 1 додаткової угоди №2 сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати клієнту наступну правову допомогу складання та подання заперечення на апеляційну скаргу ТОВ "ТД "Бейспак" у справі №910/19624/23.

У пункті 2 додаткової угоди №2 сторони дійшли згоди визначити вартість послуг зазначених у пункті 1 даної додаткової угоди в розмірі 15 300,00 грн.

Сторони дійшли згоди, що клієнт сплачує адвокатському об`єднанню грошові кошти за адвокатські послуги на підставі рахунку, шляхом перерахування на поточний рахунок виконавця, протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку.

Надання правової допомоги оформлюється актом, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 робочих днів після фактичного надання правової допомоги.

На підставі рахунку-фактури від 04.04.2024 №СФ-0042 позивачем сплачено на рахунок адвокатського об`єднання 15 300,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.04.2024 №379.

22.04.2024 між адвокатським об`єднанням та клієнтом підписано відповідний акт прийому-передачі послуг.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

29.05.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подані заперечення на заяву про стягнення судових витрат, в яких останній просить, зокрема, зменшити витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ "Клін Пойнт", посилаючись на те, що підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/19624/23 не потребували значного часу та зусиль з боку представника відповідача.

Здійснивши аналіз доводів позивача, а також співмірності заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Таким чином, судова колегія вважає необґрунтовано завищеною вартість наданих послуг за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/19624/23, та дійшла висновку про часткове задоволення в сумі 5 000,00 грн.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з ТОВ "ТД "Бейспак" витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Бейспак" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 у справі №910/19624/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Бейспак".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Бейспак" (03118, місто Київ, вулиця Лотоцької Наталії, будинок 6; ідентифікаційний код 43668382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клін Пойнт" (02121, місто Київ, вулиця Колекторна, будинок 44; ідентифікаційний код 40448925) 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва

6. Матеріали справи №910/19624/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.06.2024.

Головуючий суддяЛ.Г. Сітайло

СуддіС.І. Буравльов

В.В. Шапран