Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/20133/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/20133/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Козир Т.П.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.06.2024 у справі №910/20133/23 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22»

на рішенняГосподарського суду міста Києва від 27.02.2024, повний текст якого складений 06.03.2024,

у справі № 910/20133/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22»

про стягнення 1 341 903,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22», у якому просило стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 341 903,22 грн. за поставлену у період з березня 2017 року по травень 2018 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500034 від 15.09.2008, але неоплачену теплову енергію.

Крім того позивач, з посиланням на положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, просив у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду справи №910/20133/23, вирішити питання про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму основного боргу у розмірі 1 341 903,22 грн. з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, внаслідок придбання ним на аукціоні майнових прав банкрута за лотом № 71, в силу універсального правонаступництва, набув прав вимоги, які мав первісний кредитор (АТ «К.Енерго») у зобов`язанні, підставою яких був укладений з відповідачем договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500034 від 15.09.2008.

В суді першої інстанції відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23 позовні вимоги задоволені, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено грошові кошти у розмірі 1 341 903,22 грн. та судовий збір у розмірі 16 102,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції на підставі ч. 10 ст. 238 ГПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, ухвалено нарахувати 3% річних за формулою: сума 3% річних = С х 3 х Д : 366 (високосний рік) (365): 100 (С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення): на суму боргу 1 341 903,22 грн. з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу відповідачем.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- станом на день подання даної позовної заяви до суду заборгованість (невиконане зобов`язання) відповідача за спожиту теплову енергію за спірним договором за період з березня 2017 року по квітень 2018 року не сплачена та становить 1 341 903,22 грн., що підтверджується дублікатами облікових карток за спірний період та довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ «К.Енерго» теплоенергію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22» за договором від 15.09.2008 № 5500034 у період з 01.09.2008 по 01.01.2021 за підписом директора СВП «КЕК «АТ«К.Енерго»;

- питання прийняття облікових карток (табуляграм) у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії, у контексті їх оцінки як доказів, неодноразово вирішувалося у судовій практиці, що відображено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/6652/17, від 12.07.2018 у справі №910/6654/17, від 12.10.2018 у справі №910/30728/15, якими залишено без змін судові рішення, якими стягнуто заборгованість, наявність якої обґрунтовано з посиланням на облікові картки (табуляграми);

- за результатами аукціону Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ», яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг», набуло право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію за спірним договором, а отже права та обов`язки у матеріальних правовідносинах перейшли від АТ «К.Енерго» до його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг».

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить в повному обсязі скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції не у повному обсязі з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив такі обставини та не надав їм належної оцінки.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на те, що:

- надані позивачем облікові картки не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження наявності у відповідача заявленої у цій справі заборгованості, так як такі картки виготовлені та засвідчені позивачем, який повноважень на вчинення таких дій не має, оскільки на аукціоні ним було придбано лише право вимоги на дебіторську заборгованість, а не право на виготовлення первинних документів, зокрема і їх дублікатів;

- вказане свідчить про те, що надані позивачем докази не можуть вважатися належними та допустимими для підтвердження факту постачання відповідачу теплової енергії на заявлену до стягнення суму;

- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки заявлена до стягнення заборгованість виникла у період з березня 2017 року по травень 2018 року, а відтак строк позовної давності сплив 15.04.2021;

- представником відповідача до суду першої інстанції подавалось клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було отримано 30.01.2024, підготовче засідання призначене на 30.01.2024 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. у період з 23.01.2024 по 02.02.2024, ухвалою суду від 05.02.2024 підготовче засідання призначено на 13.02.24 о 12:45 год., проте жодного виклику відповідач не отримав та належним чином про розгляд справи повідомлений не був.

Крім того, до апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про зупинення провадження у справі, в якому апелянт просить зупинити провадження у справі № 910/20133/23.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024, справу № 910/20133/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Козир Т.П., Шаптала Є.Ю..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20133/23 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/20133/23.

11.04.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23, а також надано строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

23.04.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якого, зокрема, додані докази сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2024 о 10:00 год.

10.05.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:

- відповідачем не надано жодних заперечень або доказів, які б спростовували позовні вимоги, а позиція відповідача в апеляційній скарзі фактично зводиться до намагання поставити під сумнів надані позивачем разом з позовом дублікатів облікових карток;

- надані позивачем дублікати облікових карток за спірним договором є належними доказами на підтвердження наявності у відповідача заборгованості;

- відповідачем як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції не надано суду жодних доказів того, що за період з березня 2017 року по квітень 2018 року він не отримував від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, а також на спростування обсягів теплової енергії, зазначених у наданих позивачем дублікатах облікових карток за спірний період;

- твердження відповідача на те, що строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом пропущений не відповідають дійсності, так як згідно з положеннями п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а згідно з положеннями п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, 10.05.2024 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивач, з посиланням на те, що:

- відповідач обґрунтовує клопотання про зупинення провадження у справі тим, що ним подано позов до ТОВ «Київенерго-борг» про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу дебіторської заборгованості ОСББ «Мій дім-22» перед АТ «К.ЕНЕРГО», оформленого протоколом №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 та визнання недійсним Акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021;

- клопотання підписано представником відповідача 25.03.24, тобто одночасно з поданням вказаної позовної заяви;

- такий позов було повернуто ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3631/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118291308),

зазначає про те, що підстави для зупинення провадження відсутні.

Щодо клопотання апелянта про зупинення провадження у справі, в якому апелянт просить зупинити провадження у справі № 910/20133/23колегія суддів зазначає про таке.

Вказане клопотання фактично обґрунтовано тим, що апелянтом до Господарського суду м. Києва подано позов про визнання недійсним правочину щодо придбання майна на аукціоні, а до вказаного клопотання додано копію першої сторінки позовної заяви з відміткою про прийняття її канцелярією Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів зазначає про те, що апелянтом надано копію лише першої сторінки позовної заяви, зміст якої не дає можливості встановити предмет заявленого позову.

При цьому, як вірно зауважено позивачем, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 у справі № 910/3631/24 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім -22» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-Борг» про визнання недійсним акту придбання майна на аукціоні укладений між АТ «К.Енерго» та ТОВ «Спортсервіс-СТМ» (після перейменування ТОВ «Київенерго-Борг») від 30.08.2021 у частині придбання дебіторської заборгованості п/п 16 Договору №5500034 у розмірі 1 948 445,64 грн. та п/п 726 Договору №5500035 у розмірі 21 842, 50 грн. згідно витягу з Додатку №1 від 05.12.2023 з доданими до неї документами, повернуто заявнику.

Вказана обставина є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання апелянта, проте колегія суддів вважає додатково зауважити на наступному.

За приписами ч. 5 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує з неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи.

Колегія суддів зазначає про те, що у цій справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід зазначити і про те, що судове рішення у справі, предметом розгляду у якій будуть вимоги відповідача про визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу дебіторської заборгованості відповідача перед АТ «К.ЕНЕРГО», набере законної сили після винесення оспорюваного у справі № 910/20133/23 рішення, в той час як апеляційній перегляд останнього, з урахуванням обставин, встановлених в судовому рішенні, ухваленому після винесення оспорюваного у цій справі № 910/20133/23 рішення, фактично призвів би до перегляду справи по суті, виходячи з інших фактичних та правових підстав, що є недопустимим на стадії апеляційного провадження, відповідно до вимог ГПК України.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2018 у справі № 922/52/18.

Також колегія суддів зауважує і на наступному.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»).

З огляду на вказані обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що у випадку визнання недійсними результатів електронного аукціону з продажу дебіторської заборгованості відповідача перед АТ «К.ЕНЕРГО», сторони будуть не позбавлені права на перегляд рішення у цій справі № 910/20133/23 за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні представник відповідач звернувся до суду з усним клопотання про призупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішення у справі про банкрутство Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Порадившись колегія суддів не знайшла підстав для задоволення вказаного клопотання , оскільки заявником не доведено об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи про банкрутство Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго».

Станом на 11.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

15.09.2006 Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», найменування якої було змінено з 01.01.2019 на Акціонерне товариство «Київенерго», а з 09.08.2019 на Акціонерне товариство «К.Енерго» (постачальник) та відповідач (споживач) уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 5500034 (далі Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених Договором.

Додатками №1, №3, № 4, №5, №6, №7, №11 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків, температурний графік, схему межі поділу теплової мережі, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, схему та акту розподілу/розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, технічні характеристики теплових мереж та систем, дані по будинках (спорудах) відповідача опалення і гаряче водопостачання якого здійснюється від теплових мереж постачальника, довідку про теплові навантаження об`єктів теплопостачання, реквізити сторін.

25.08.2021 згідно протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 Товариством з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» (з 14.09.2021 назву змінено на ТОВ «Київенерго-борг») на аукціоні з придбання майна банкрута - АТ «К.Енерго» за лотом №71, придбано право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн.

30.08.2021 між позивачем та АТ «К.Енерго» підписано акт придбання майна на аукціоні, відповідно до якого продавцем передано, а позивачем прийнято майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту №71, який відбувся 25.08.2021, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241 900 394,18 грн., в тому числі заборгованість відповідача за Договором (додаток № 1 до цього акту).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до акту придбання майна на аукціоні позивач набув право вимоги до відповідача, серед іншого, за Договором у розмірі 1 948 445,64 грн.

При цьому вся інформація щодо аукціону розміщена за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3.

Зазначене у сукупності надає можливість належної ідентифікації складу майна (лота), запропонованого до продажу позивачу, як права вимоги до відповідача за договором №3050092.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно із нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Разом з цим ч. 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Таким чином, позивач прийняв право вимоги з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором у розмірі 1 948 445,64 грн.

03.12.2021 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про зміну кредитора у зобов`язанні, в якому зазначено, що позивач є правонаступником ПАТ «Київенерго» (після перейменування - АТ «К.Енерго») згідно з результатом торгів у процедурі банкрутства АТ «К.Енерго» щодо заборгованості відповідача, зокрема за Договором у сумі 1 948 445,64 грн., яку просив сплатити на банківський рахунок позивача.

Відповідач на вказане повідомлення не відповів, заборгованість не оплатив, з огляду на що позивач і звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 1 341 903,22 грн. за поставлену у період з березня 2017 року по травень 2018 року за Договором, але неоплачену теплову енергію.

Колегія суддів зазначає про те, що як слідує з наданих позивачем документів загальна сума заборгованості відповідача за Договором, право вимоги якої було придбано позивачем, становить 1 948 445,64 грн., проте частина з вказаної заборгованості, а саме 605 542,42 грн. вже існувала станом на 01.03.2017, і вказану частину заборгованості позивачем до стягнення не заявлено.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 275 ЦК України та ст.ст. 6, 7 ст. 276 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону для гарячого водопостачання протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними додатку 1.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору, споживач зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку №1, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

У п. 4.1 договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009, а у п. 4.3 що Договорі вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією з сторін про його припинення.

Враховуючи, що матеріалів справи не містять доказів відмови сторін від Договору, колегія суддів виходить з того, що такий договір діяв і у період з березня 2017 року по травень 2018 року.

У Додатку № 2 «Тарифи та порядок розрахунків» до Договору сторони визначили порядок розрахунків за теплову енергію, зокрема в п. 9 узгоджено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число отримує в МВРТ-5 за адресою: Товарна, 9, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Таким чином, обов`язок з отримання первинних документів покладено саме на відповідача, який оформлює вказані документи і повертає один примірник позивачу.

Доказів виконання відповідачем вимог п. 9 Додатку № 2 до Договору щодо самостійного отримання вказаних документів матеріали справи не містять, як не містять і доказів вмотивованої відмови абонента від їх підписання, а відтак надані на підставі договору послуги вважаються прийнятими.

Позивачем долучено до матеріалів справи довідку про стан розрахунків за спожиту відповідачем теплоенергію за Договором № 55500034 від 15.09.2008, яка підписана директором СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго» - Л.М. Куніним та скріплена печаткою СВП «Київська енергопостачальна компанія» АТ «К.Енерго», згідно з якою за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 1 948 445,64 грн., а також копії облікових карток за спірний період.

Вказана довідка про стан розрахунків містить інформацію про здійснення відповідачем оплат у спірному періоді в рахунок часткового погашення заборгованості за поставлену теплову енергію за договором, що не спростовано відповідачем, а відтак додатково підтверджує факт реальності поставки теплової енергії у спірний період відповідачу.

Слід зазначити і про наступне.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач наголошує на тому, що надані позивачем докази, а саме облікові картки та довідка про стан розрахунку, не є належними доказами у справі на підтвердження заявлених позовних вимог.

Щодо факту та обсягів наданих послуг колегія суддів зазначає про таке.

Зі змісту Договору слідує, що теплова енергія на потреби опалення та гарячого водопостачання постачалась в житловий будинок за адресою вул. Саперно-Слобідська, 22.

Теплова енергія постачається безперервно (п.29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 (далі Правила №1198)).

Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених ст.16 цього Закону (ч. 4 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII). Аналогічні положення містяться у п.3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005 (далі Правила №630).

Згідно з п.36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункти 24, 25 Правил № 630).

Матеріали справи не містять як доказів відключення у спірний період від теплопостачання житлового будинку за адресою вул. Саперно-Слобідська, 22, так і доказів того, що у вказаний період теплову енергію до вказаного будинку постачала інша особа.

При цьому лише те, що облікові картки виготовлені та засвідчені позивачем, а не енергопостачальною організацією, не може свідчить про те, що такі документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження наявності у відповідача заявленої у цій справі заборгованості. В свою чергу вищезгадана довідка про розрахунки виготовлена саме енергопостачальною організацією.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що позивачем надано більш переконливі та вагомі докази на підтвердження як факту постачання теплової енергії до спірного житлового будинку, так і те, що заборгованість відповідача за отриману за Договором у період з березня 2017 року по травень 2018 року теплову енергію становить 1 341 903,22 грн.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 10 Додатку № 22 до Договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунком, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду з цим позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України)

Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

У цій справі заявлена до стягнення сума заборгованості за поставлену у період з березня 2017 року по червень 2018 року, а відтак трирічний строк позовної давності за першим періодом заборгованості спливає 10.04.2020, а за останнім, відповідно, 10.07.2021.

В свою чергу з цим позовом позивач до суду звернувся 29.12.2023.

Водночас, за змістом положень п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, серед іншого, статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В свою чергу, положеннями п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду, оскільки постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із відповідними змінами і доповненнями) № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, строк дії якого неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України, а у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності зупинився на строк дії такого стану.

Щодо посилань відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи слід зазначити наступне.

З матеріалів справи слідує, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/20133/23 від 08.01.2023, якою, серед іншого підготовче засідання призначено на 30.01.2024 о 10:20 год., направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 06000077266574 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22) та отримано останнім 29.01.2024 про що відповідачем вказано у клопотання про відкладення розгляду справи, яке ним було подано до суду першої інстанції 30.01.2024.

При цьому відповідач ознайомився з матеріалами справи 01.02.2024, про що свідчить наявна у матеріалах справи заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Підготовче засідання призначене на 30.01.2024 не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. у період з 23.01.2024 по 02.02.2024, з огляду на що ухвалою суду від 05.02.2024 підготовче засідання призначено на 13.02.24 о 12:45 год. Вказану ухвалу судом першої інстанції також направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0600247780910 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22) та отримано останнім 13.02.2024 про що свідчить відмітка у вказаному повідомлені.

Ухвалою суду від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2024 об 11:00 год. Вказану ухвалу судом першої інстанції також направлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення № 0600250144099 за адресою відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22), проте з вказаної адреси відправлення повернулось з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, судом першої інстанції було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про розгляд цієї справи.

Колегія суддів зауважує відповідачу на тому, що принаймні з 29.01.2024 він був обізнаний про розгляд цієї справи, а з 01.02.2024 був ознайомлений з матеріалами справи, а відтак не був позбавлений можливості подати відзив на позов.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007, та «Трух проти України» (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Враховуючи, що з 20.06.2022 відновлено загальний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідач також мав можливість бути обізнаним про зміст ухвали суду першої інстанції з дат їх оприлюднення у вказаному реєстрі.

За таких обставин суд першої інстанції цілком вірно задовольнив позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 341 903,22 грн. за поставлену у період з березня 2017 року по травень 2018 року за Договором теплову енергію, а також, з огляду на відповідачу заяву позивача та приписи ч. 10 ст. ст. 238 ГПК України, яка встановлює, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування та що остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу, зазначив у резолютивній частині рішення про нарахування 3% річних органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення з моменту припинення/закінчення воєнного стану в Україні до моменту погашення боргу Відповідачем на суму 1 341 903,22 грн. Рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22» задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім-22» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2024 у справі № 910/20133/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20133/23.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2024

Головуючий суддяМ.Л. Яковлєв

СуддіТ.П. Козир

Є.Ю. Шаптала