Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/16717/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/16717/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі:Муковоз В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковчук О.Д.;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія

про ухвалення додаткового рішення

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024

у справі № 910/16717/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія

про стягнення заборгованості в розмірі 610 276,77 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця АТ Укрзалізниця звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія про стягнення заборгованості в розмірі 610 276,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 36010851/2020-0001 від 20.03.2020 в частині внесення платежів та зборів, нарахованих залізницею при затримці вагонів № 93663318, 59323725, 59321562, 59470559, 977228183, 97254502, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальній сумі 610 276,77 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі №910/16717/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного суду від 21.05.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/16717/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 у справі № 910/16717/23 залишено без змін.

До Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якому заявник просить стягнути з позивача 56 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 29.05.2024 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія про ухвалення додаткового рішення призначено на 11.06.2024.

До Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства Українська залізниця - Яковчук Олени Дмитрівни надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 10.06.2024 заяву представника Акціонерного товариства Українська залізниця про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

10.06.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У судове засідання 11.06.2024 з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Колегія суддів, розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія про ухвалення додаткового рішення у справі №910/16717/23, дійшла до наступних висновків.

Згідно з п.3 ч.1, ч.ч.3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідну заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами позивач подав через систему «Електронний суд» 27.05.2024, тобто у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано до матеріалів справи Договір про надання правничої допомоги від 14.07.2023, укладений між адвокатським об`єднанням «Аперіо» та Товариством з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені договором.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг визначається адвокатом щодо кожного факту надання послуг та узгоджується сторонами.

У додатковій угоді від 26.10.2023 замовник та виконавець дійшли спільної згоди щодо врегулювання порядку та умов проведення розрахунків за договором та дорученням під час представництва інтересів замовника у справі № 910/16717/23.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди вартість 1 години роботи виконавця складає 4 000,00 грн, участь у одному судовому засіданні 4 000,00 грн.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт про надання правової допомоги від 24.05.2024, відповідно до якого виконавець надав замовнику наступну правничу допомогу:

- вивчення матеріалів справи: аналіз апеляційної скарги та доданих до неї документів, з`ясування предмету доказування та нормативно-правових актів, які регулюють дані правовідносини: кількість годин 4, загальна вартість 16 000,00 грн;

- підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу: кількість годин 4, загальна вартість 32 000,00 грн;

- участь у судових засіданнях: кількість годин 2, загальна вартість 8 000,00 грн.

Доводи позивача, що подача відзиву на апеляційну скаргу не може бути віднесено до жодного з видів правової допомоги, які передбачені ГПК України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» колегія суддів відхиляє, оскільки підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу включається у визначення «складення процесуальних документів», який є одним із видів адвокатської діяльності, передбаченої у ст. 19 Закону.

Стосовно доводів позивача, що заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеною та не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності її розміру колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховний Суд у справі № 905/1795/18, у справі № 922/2685/19, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу в цій справі суд також враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Колегія суддів, оцінивши наведені в акті про надання правничої допомоги від 15.05.2024 послуги, встановила, що заявлений до стягнення з відповідача розмір гонорару у сумі 16 000,00 грн за вивчення матеріалів справи, а саме аналіз апеляційної скарги та доданих до неї документів і 32 000,00 грн за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу не відповідає критеріям обґрунтованості, співмірності та пропорційності розміру витрат на професійну правничу допомогу та кількості часу, необхідного на аналіз відповідних документів.

В питанні розподілу витрат на правничу допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

Як вбачається з рішення суду першої інстанції і матеріалів справи, правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а адвокатське об`єднання надавало правову допомогу як у першій, так і у апеляційній інстанції, тому, відповідно, було обізнане з усіма деталями, що з випливають із даної справи.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Отже, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 56 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт та те, що правова позиція відповідача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору, а тому вивчення матеріалів справи, зокрема аналіз апеляційної скарги та підготування відзиву на неї не вимагало витрачання багато часу, з урахуванням положень ст. 129 ГПК та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн.

А тому, з огляду на викладене вище, судова колегія вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково та стягнути з позивача на користь відповідача 28 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесену у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Українська торгівельно-логістична компанія (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16; ідентифікаційний код: 36010851) 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

3. В решті вимог заяви відмовити.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку і строки.

Повний текст додаткової постанови складено 12.06.2024

Головуючий суддяМ.А. Барсук

СуддіЄ.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко