Постанова

від 30.05.2024 по справі 924/76/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Справа № 924/76/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників:

позивача: Виродов А.Ю. (адвокат)

відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 25.03.2024 суддею Грамчуком І.В. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено 25.03.2024) у справі № 924/76/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Енерджі"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка"

про стягнення 30549692, 55 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ "Юнайтед Енерджі" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з ТзОВ "Капабланка" 30549692, 55 грн. основного боргу за договором поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0042 від 01.12.2022.

Обґрунтовуючи позовні вимоги товариство послалось на неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару відповідно до умов договору поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0042 від 01.12.2022, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 30549692, 55 грн.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2024 у даній справі позов ТзОВ "Юнайтед Енерджі" до ТзОВ "Капабланка" про стягнення 30549692, 55 грн. заборгованості задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 30549692, 55 грн. та 458245, 39 грн. витрат зі сплати судового збору; ухвалено видати наказ.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив останнє скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Відповідач вважає винесене рішення прийнятим із неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Також висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, на думку скаржника, не відповідають встановленим обставинам справи, є неправильне застосування норм матеріального права, що в свою чергу у відповідності до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ "Капабланка" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2024 у справі № 924/76/24; справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Скаржником до початку судового засідання подано заяву про визнання позову, відповідно до якої товариство просить суд залишити оскаржуване рішення без змін; закрити апеляційне провадження по справі; розгляд даного клопотання провести без участі представника ТзОВ "Капабланка".

Апеляційний господарський суд зазначає, що в силу ст. 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Судом констатується, що у даному випадку скаржником вчинено таку процесуальну дію, як визнання позову, що передбачено ст. 191 ГПК та згідно ч. 4 даної статті остання передбачає настання такого правового наслідку (за наявності для того законних підстав) як ухвалення рішення про задоволення позову, а не закриття апеляційного провадження.

З огляду на вказані приписи, вимога скаржника про закриття апеляційного провадження у даній справі не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

В силу ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, враховуючи заяву відповідача про визнання позову, а також заслухавши представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0042, згідно п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору. Згідно п. 2.2. договору, покупець зобов`язується своєчасно і в повному об`ємі сплатити вартість товару. Поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця та підписаної сторонами додаткової угоди до договору. (п. 4.1 договору). Відповідно до п. 4.4 договору, сторони укладають акти приймання-передачі товару, в яких вказують: найменування, кількість ціну і вартість переданого товару та підписуються уповноваженими представниками сторін. Покупець здійснює оплату за товар шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника окремими сумами або одноразовим платежем протягом 360 днів з дати підписання акту приймання-передачі товару або інших документів, які підтверджують отримання товару (п. 5.1 договору). Пунктом 11.1. договору сторони обумовили, що останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2024, а що стосується взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтиском печаток сторін.

Судами встановлено, що відповідно до додаткової угоди № ЮУ-1 до договору № ЮЕ-0042 від 01.12.2022, постачальник зобов`язався поставити на умовах EXW- (Резервуари нафтобаз ТзОВ "Нафтасіті" і інших нафтобаз, що належать ТзОВ "Нафтасіті" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.12.2022 наступні види товарів: паливо дизельне ДП-3-Євро5-ВО Код УКТ ЗЕД 2710194300 (ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне Євро.Технічні умови") на суму 36849692, 55 грн.

Відповідно до акту № 29 приймання-передачі нафтопродуктів № ЮЕ-0042 від 01.12.2022 постачальник передав, а покупець прийняв протягом періоду грудень 2022 на умовах EXW- (Резервуари нафтобаз ТОВ "Нафтасіті" і інших нафтобаз, що належать ТОВ "Нафтасіті" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів) нафтопродукти на суму 36849692, 55 грн.

Відповідачем оплачено товар на суму 6300000 грн. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи що платіжною інструкцією № 1446 від 21.02.2023, з огляду на що, згідно акту звірки взаємних розрахунків (підписаного та скріпленого печатками сторін), заборгованість відповідача перед позивачем склала 30549692, 55 грн.

29.12.2023 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію про сплату заборгованості у сумі 30549692, 55 грн. за поставлений товар, надсилання якої підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку та рекомендованим повідомлення про вручення від 29.12.2023.

Однак відповідач в добровільному порядку заборгованість перед позивачем не погасив, з огляду на що ТзОВ "Юнайтед Енерджі" і звернулось із відповідним позовом до суду.

Судом апеляційної інстанції зазначається, що в силу приписів ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як зазначено вище, сторонами даного господарського спору 01.12.2022 було укладено договір поставки нафтопродуктів № ЮЕ-0042.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Судом констатується, що наявними в матеріалах справи доказами повністю підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 30549692, 55 грн.

Водночас, як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі на рішення суду у даній справі відповідач вказує про дію воєнного стану в Україні як на обставину, що впливає на договірні зобов`язання сторін, платоспроможність відповідача та утворює для відповідача форс-мажорні обставини.

Як вбачається з п. 10.1 укладеного договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що виникли після укладення договору і які сторони не могли передбачити в момент його укладення: пожежа, повінь, землетрус та інші стихійні лиха, війна, різного роду воєнні дії, блокада, ембарго та інші заборонні заходи з боку органів державної влади та управління, страйк, забастовка, інші обставини, що не обумовлені діями сторін, але що мають вплив на встановлені цим договором строки виконання обов`язків.

З даного приводу колегією суддів зазначається наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України (далі - ТТП) № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022 .

ТТП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Це означає, що війна є форс-мажором, тобто обставиною непереборної сили, яка звільняє від відповідальності у випадку несвоєчасного виконання зобов`язання, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин ( непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТТП України та уповноважені нею регіональні ТТП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

Зокрема, Верховний Суд у своїх постановах від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, чітко висловив правову позицію та вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Отже, в будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Судом апеляційної інстанції констатується, що відповідні докази відповідачем не було подано ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції.

Відтак, твердження скаржника про вплив форс-мажорних обставин на виконання ним своїх обов`язків відповідно до передбачених договором умов, є недоведеним, а тому відхиляється судом як безпідставне.

З огляду на усе викладене вище, а також факт визнання відповідачем позову, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2024 у справі № 924/76/24 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві та підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого під час подання апеляційної скарги.

Отже, зважаючи на визнання скаржником позову на стадії перегляду судового рішення, апелянту підлягає поверненню 50 відсотків судового збору за окремою ухвалою суду. Інша частина судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на скаржника з огляду на відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Капабланка" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 25 березня 2024 року у справі № 924/76/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 924/76/24 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено "10" червня 2024 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.