Постанова

від 06.06.2024 по справі 903/1047/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Справа № 903/1047/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Романець Х.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лівак Т.О.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича на рішення Господарського суду Волинської області від 14 лютого 2024 року (повний текст складено 26.02.2024) у справі №903/1047/23 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галанторг"

до Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича

про стягнення 1 062 394 грн 00 коп

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14 лютого 2024 року у справі №903/1047/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галанторг" до Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича про стягнення 1 062 394 грн 00 коп задоволено.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галанторг" 753 840 грн 00 коп вартості товару, 307 244 грн 00 коп акцизного податку, 1 310 грн 00 коп боргу за акцизні марки, 15935 грн 91 коп витрат по сплаті судового збору, а всього: 1 078 329 грн 91 коп.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ФОП Пінкевич С.І. звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича на рішення Господарського суду Волинської області від 14 лютого 2024 року у справі №903/1047/23 - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

23.04.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича на рішення Господарського суду Волинської області від 14 лютого 2024 року у справі №903/1047/23. Призначено справу №903/1047/23 до розгляду на 06 червня 2024 року об 11:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

06 червня 2024 року до початку судового засідання від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке судом апеляційної інстанції було задоволено.

Однак, в судове засідання представник відповідача на відеоконференцзв`язок не вийшов. При цьому, колегією суддів було надано представнику достатньо часу для забезпечення участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів заявника.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи положення ч.5ст.197 ГПК України, якою передбачено, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, та зважаючи на те, що позиція Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича викладена безпосередньо у розглядуваній апеляційній скарзі, а також те, що явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27 червня 2022 року між ТОВ "Галанторг" (виконавець/позивач) та ТОВ "Нікомюкрейн" (замовник) укладено договір №Е27062022-1 про надання послуг з організації та перевезення вантажів, згідно п.1.1 якого виконавець організовує та виконує перевезення вантажу автомобільним транспортом територією України та надає послуги з перевезення вантажу та транспортного експедитування у міжнародному сполученні, замовник приймає та оплачує надані послуги. Виконавець має право здійснювати перевезення власним транспортом та/або залучати до виконання перевезень та інших послуг третіх осіб (перевізників) для забезпечення виконання умов цього договору (п. 2.3.6 договору) (т.1, а.с. 16-29).

27 грудня 2022 року між ТОВ "Галанторг" (замовник/експедитор/позивач) та ФОП Пінкевичем Сергієм Ігоровичем (перевізник/відповідач) був укладений договір №П27122022-1 перевезення вантажів по Україні та в міжнародному сполученні автомобільним транспортом (далі договір перевезення, т.1, а.с.77-78), згідно умов якого замовник (експедитор) доручає і надає для перевезення вантаж, а перевізник в свою чергу зобов`язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та по Україні до умов Заявок замовника (експедитора), а замовник (експедитор) зобов`язується оплатити погоджену сторонами провізну плату.

Заявка є невід`ємною частиною договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування товару, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та адреса відправника та одержувача вантажу, напрямок перевезення, пункти завантаження та розвантаження, перетину кордону України, державні реєстраційні номери транспортного засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір оплати (що включає плату експедитора та вартість послуг третіх осіб, якщо вони залучались) (п.1.2 договору перевезення).

Перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ 1956 року), Статуту автомобільного транспорту України чи чинного законодавства України (п.4.2 договору перевезення).

27 грудня 2022 року між ТОВ "Галанторг" та ФОП Пінкевичем С.І. підписано заявку №24122022-1, якою визначили: місце та дата завантаження - GN Tobacco Sweden AB Varggatan 13 749 40 Enkoping Sverige, 29.12.2022 09:00, місце та дата розвантаження м. Київ, 03.01.2023, вантаж 3 палети 12/0,8, вага/об`єм 0,5, ставка 1000 євро. Обов`язкові умови: перевізник несе відповідальність за розміщення товару на причипі, матеріальну відповідальність за збереження товару з моменту завантаження і до моменту вивантаження. Марка автомобіля Рено Мастер, НОМЕР_1 , водій Войтович Андрій (т.1, а.с. 13).

Перевізник приступив до здійснення перевезення за даною Заявкою, яке здійснювалось водієм ОСОБА_1 на транспортному засобі з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що підтверджується міжнародною автомобільною товарно-транспортною накладною (CMR) від 27.12.2022 (т.1, а.с. 14).

29 грудня 2022 року під час зупинки водія на відпочинок на трасі Е6 Лонгеберга у напрямку півдня скоєно крадіжку вантажу, про що було повідомлено в поліцію Швеції.

Згідно повідомлення поліції Швеції потерпілому про прийняте рішення від 13.04.2023 справа №5000-К1559789-22, адресованого ОСОБА_2 , встановлено: злочин/подія - крадіжка, місце злочину - контрольний пункт Лонгеберга південь, дата та час - з 29.12.2022 о 02:00 до 29.12.2022 о 08:00, рішення від 29.12.2022 - попереднє розслідування не ініційоване. Злочин не може бути розслідуваний, оскільки відсутні сліди та інші заходи, які могли б привести до розкриття злочину. Якщо поліція вирішить не розпочинати попереднє розслідування таке рішення може бути переглянуте прокурором (т.1, а.с. 17-21).

10 січня 2023 ТОВ "Нікомюкрейн" в особі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (начальник відділу логістики) та водієм ОСОБА_5 складено акт про невідповідність (розбіжності), згідно якого при прийнятті товару згідно СМR від 27.12.2022 виявлено розбіжності: chewing tobacco (жувальний тютюн) - нестача 14 400 коробок на загальну суму 216 000 шведських крон (згідно з інвойсом №3915 від 27.12.2022). Долучено відеофайл, що свідчить про відсутність двох палет товару (485 кг) (т.1, а.с. 79).

25 травня 2023 року листом-відповіддю ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на запит позивача про настання страхового випадку відмовило ТОВ "Галанторг" у виплаті страхового відшкодування по заявленій події, оскільки згідно отриманих відповідей від поліції Швеції місце зупинки автомобіля за адресою: 56.08155,12.83129,Е 6, 256 69, Helsinghord, Швеція, не є охоронюваним блокпостом вздовж траси, а тому не було безпечним (т.1, а.с. 51-53).

ТОВ "Нікомюкрейн" звернулось до ТОВ "Галанторг" з претензію від 30.01.2023 №1-20 та листом від 23.02.2023 №1-38, в яких просило компенсувати збитки, завдані у зв`язку із втратою вантажу, в розмірі 1062394,00 грн, з яких 753840,00 грн вартість вантажу, 307244,00 грн сплаченого акцизного податку, 1310,00 грн втрачених акцизних марок (т.1, а.с. 22-25).

ТОВ "Галанторг", посилаючись на те, що ним, як експедитором, здійснено відшкодування збитків ТОВ "Нікомюкрейн" в розмірі 1062394,00 грн, звернулося до ФОП Пінкевичем С.І., як перевізника, з претензією від 19.07.2023 №97, в якій просило в добровільному порядку відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою вантажу, в розмірі 1062394,00 грн, з яких 753840,00 грн вартість вантажу, 307244,00 грн сплаченого акцизного податку, 1310,00 грн втрачених акцизних марок (т.1, а.с. 56-60).

У відповіді на претензію ФОП Пінкевич С.І. зазначив про відсутність правових підстав для задоволення претензії та, відповідно, відшкодування вказаних збитків, а також повідомив, що втрата вантажу сталася внаслідок випадку та у зв`язку з обставинами, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Крім того, вказав, що поліція Швеції кваліфікувала випадок щодо втрати вантажу як злочин у формі крадіжки, а особу заявника жертвою злочину. При цьому, висновки поліції щодо винуватості службової особи перевізника у крадіжці вантажу відсутні. Відтак вважає, що факт оплати ТОВ "Галанторг" завданих збитків власнику товарів не є підставою для їх компенсації перевізником (т.1, а.с. 61-64).

Враховуючи викладене, ТОВ "Галанторг" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП Пінкевича С.І. збитків в розмірі 1062394,00 грн, з яких 753840,00 грн вартість вантажу, 307244,00 грн сплаченого акцизного податку, 1310,00 грн втрачених акцизних марок.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 909 Цивільного кодексу Українивизначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Аналогічні норми містяться і в статті 307 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту наведених норм перевізник є таким учасником процесу перевезення вантажів, функціональне призначення якого полягає у наданні транспортної послуги - переміщення продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання.

Правовий статус перевізника характеризує те, що він є суб`єктом господарювання, який на виконання умов договору перевезення вантажу зобов`язується доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі - вантажоодержувачу. Перевізник є стороною договору перевезення вантажу і зазначається як такий у відповідних транспортних документах.

В той же час, згідно зіст.929 ЦК Україниза договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

ПоложенняЦК Українищодо транспортного експедирування поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником (ч.2ст.929 ЦК України).

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч.3ст.929 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

У частині 4 цієї статті вказано, що допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 Господарського кодексу Українивизначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу вантажів. Експедитором може бути, як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Основні умови здійснення транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторговельних і транзитних вантажів визначено у Законі України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, з аналізу частини 1статті 929 Цивільного кодексу Українивипливає, що за предметом договори транспортного експедирування поділяються на договори з виконання послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу, договори з організації виконання таких послуг, а також договори, у яких обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер.

При цьому можливим є укладення різних видів договору транспортного експедирування в залежності від обсягу зобов`язань експедитора. Зокрема, сторони можуть укласти договір про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу, договір про транспортно-експедиційне забезпечення завезення (вивезення) вантажів на станції залізниць, у порти (на пристані) та аеропорти, а також договір про окремі транспортно-експедиційні операції та послуги.

Статтею 932 Цивільного кодексу Українипередбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно зіст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність"транспортно-експедиторська діяльність визначається як підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч.ч. 2,3ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно зЦивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналася 01.08.2006, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому позивачем вантажу з території іншої держави на територію України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення даної Конвенції.

У відповідності до ч.1 ст.7 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Відповідно до ст.37 Конвенції, перевізник, який сплатив компенсацію за збитки згідно з положеннями цієї Конвенції, має право отримати відшкодування такої компенсації разом з відсотками на неї і всіма витратами, понесеними внаслідок позову, від інших перевізників, які брали участь у перевезенні.

Частиною 1 ст.18 Конвенції встановлено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Таким чином, Конвенція закріплює презумпцію вини перевізника у випадку повної чи часткової втрати вантажу, його пошкодження чи прострочення доставки.

Цей принцип, закріплений також і в законодавстві України, зокрема, у ч.2 ст.924 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зіст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Таким чином, і цивільне, і господарське законодавство передбачає стягнення збитків з порушника в силу закону. Тобто незалежно від того, передбачено таке стягнення умовами договору чи ні. Сторона, чиї права порушено, має право розраховувати на відшкодування збитків на підставі ст.ст.16,623 Цивільного кодексу України; ст.ст.20,216,224 Господарського кодексу України.

Як зазначено в ч.3ст.216 Господарського кодексу України, одиніз принципів господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження з цього приводу в договорі.

Згідно п.4.2 договору перевезення перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ 1956 року), Статуту автомобільного транспорту України чи чинного законодавства України.

У відповідності до ч.2ст.924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

У відповідності до п.1 ч.2ст.22 Цивільного кодексу України, збитками (фактичною шкодою) є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У зв`язку із тим, що тютюнові вироби є підакцизним товаром, вказані товари були марковані за рахунок ТОВ "Нікомюкрейн" (т.1, а.с. 33-46), що збільшує їх фактичну вартість на суму акцизного податку.

У відповідності до п.30постанови Кабінету Міністрів України №1251 від 27.12.2010 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів", у разі не ввезення готової маркованої продукції з об`єктивних причин або неможливості і повернення пошкоджених марок, вартість марок та акцизний податок в такому разі не відшкодовуються.

Таким чином, у відповідності до супровідних документів на товар, що експедирувався, вартість вантажу (розмір фактичної шкоди/матеріальних збитків) включає в себе: вартість втраченого товару, втрачених акцизних марок, сплаченого акцизного податку.

У відповідності до інвойсу №3915 від 27.12.2022 вартість товару становить 216 000 шведських крон (т.1, а.с. 30), що станом на 10.01.2023 (день складання акту про невідповідність) складає 753 840 грн (216000х3,49 (вартість шведської крони)).

Вартість сплаченого акцизного податку за спірний товар становить 307 244 грн 00 коп. (14 400 кількість коробок (згідно інвойсу, т.1, а.с. 30) х 21,3363 (14 540 коробок вартістю 310 230.96 грн, т.1, а.с. 33-37 оплачено).

Вартість втрачених акцизних марок становить 1 310 грн 40 коп (1323.14 (ціна закуплених марок) / 14 540 (кількість закуплених марок)х14 400 (кількість втрачених).

Оплата ТОВ "Галанторг" на користь ТОВ "Нікомюкрейн" збитків в сумі 1 062394,00 грн підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями (т.1, а.с. 54-55).

Отже, у діях відповідача наявні усі елементи господарського правопорушення, а саме:

-протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні ним договору та заявки, за якими він був зобов`язаний доставити вантаж, але не доставив його (сталася крадіжка). При цьому, згідно умов Заявки перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження товару з моменту завантаження і до моменту вивантаження;

-наявні збитки, заявлені позивачем, їх розмір доведено і становить 1062394,00 грн;

- причинний зв`язок між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною відповідачем невиконанням умов договору, заявки (через недогляд водія відповідача вантаж було викрадено);

- вина відповідача презюмується в силу ч.2ст.924 ЦК України(перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини) та полягає у невиконанні умов договору, заявки (зупинка в неохоронюваному місці).

При цьому, доводи скаржника про відсутність його вини у втраті вантажу, яка відбулась внаслідок крадіжки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до положень чинного законодавства, наявність його, як перевізника, вини у завданні збитків презюмується, а відтак відсутність цього елементу складу цивільного правопорушення слід доказувати конкретними, належними та допустимими доказами.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відсутності вини перевізника у втраті вантажу, вчинення ним всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його безпечного знаходження у своєму тимчасовому фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов`язань по перевезенню вантажу.

Згідно листа ПАТ "СК "ПЗУ Україна" (т.1, а.с. 51) з посиланням на заяву ТОВ "Галанторг" про настання збитку крадіжку скоєно під час зупинки на відпочинок на стоянці для авто. Згідно повідомлення поліції Швеції - це не охоронюваний блокпост вздовж траси. Також в листі від 25.05.2023 №667-31 страхова компанія посилається на умови договору добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994235626.20253 від 21.07.2022, згідно п. 2.1.3 якого безпечне місце паркування - це таке місце паркування чи стоянки ТЗ, що в обов`язковому порядку повинно відповідати одній з таких умов: спеціально обладнана стоянка для автомобільних перевізників - TIR Parking, при цьому водію, що здійснює перевезення і що виконав зупинку на такому TIR Parking забороняється залишати кабіну ТЗ на термін, більший ніж 60 хвилин. Водій зобов`язаний отримати документ, що підтверджує оплату послуг стоянки (TIR Parking).

Отже, зупинка автомобіля у неохоронюваному місці не спростована відповідачем.

Також відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не було надано підтверджуючих доказів про перебування авто відповідача на КПП (пункті зважування), як про це наголошує апелянт в апеляційній скарзі.

Разом з тим, згідно пояснювальної записки відповідача від 18.04.2023, яка була надана для Страхової компанії під час розслідування страхового випадку, вбачається, що водій в районі Хельсінборг 29.12.2022 о 3:00 став на паркінг для відпочинку, що вкотре спростовує доводи скаржника, що авто перебувало на КПП в очікуванні зважування транспортного засобу чи проходження будь-яких інших митних формальностей.

При цьому, вказана пояснювальна записка хоч і була надана представником позивача лише в суд апеляційної інстанції, однак з метою всебічного, вірного та повного встановлення всіх обставин справи, а також беручи до уваги те, що спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення, судом приймається до розгляду, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на нові обставини, а саме про перебування авто відповідача саме на КПП в очікуванні зважування транспортного засобу.

Враховуючи викладене та зважаючи, що матеріалами справи підтверджено те, що вантаж був втрачений, а перевізником не було здійснено всіх можливих заходів задля збереження вантажу, та з огляду на те, що згідно п.4.2 договору перевезення перевізник несе відповідальність за цілісність вантажу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 1062394,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Пінкевича Сергія Ігоровича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 14 лютого 2024 року у справі №903/1047/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складений "11" червня 2024 р.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Саврій В.А.