Постанова

від 12.06.2024 по справі 904/78/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 року м.Дніпро Справа № 904/78/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В. (доповідач)

судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 (повний текст рішення складено 08.03.2024, суддя Татарчук В.О.) у справі № 904/78/24

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м.Дніпро)

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради (Дніпропетровська обл., м. Марганець)

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 64289,80грн. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян Марганецької міської територіальної громади залізничним транспортом приміського сполучення, що фінансується за рахунок коштів міського бюджету №1 ПР/ДН-2-2014/НЮдч від 11.01.2020 за період з січня 2020 року по грудень 2020 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024, у даній справі, позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 64289,80 грн - задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради (53407, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 66, ідентифікаційний код 03192193) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, ідентифікаційний код 40081237) 64289,80 грн заборгованості за пільгове перевезення пасажирів та 2684,00грн - витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивовано тим, що з урахуванням встановлених обставин, які підтверджені належними доказами, вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача 64 289,80 грн за пільгове перевезення пасажирів.

Не погодившись з зазначеним рішенням, через систему «Електронний суд», Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази на підтвердження виконання умов Договору позивачем. Так, обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач посилається на ті обставини, що між ним та відповідачем 11.01.2020 укладено Договір № 1ПР/ДН-2-2014/НЮдч на виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян м. Марганця залізничним транспортом приміського сполучення, що фінансується за рахунок коштів міського бюджету. Відповідно до п. 1.3. Договору загальна його сума на 2020 рік становить 461 137,29 грн. Пунктом 2.2.2. Договору Сторони визначили що перерахування коштів здійснюється в межах затверджених планових асигнувань на 2020 рік. Більш того згідно додаткової угоди № 2 від 02.02.2021 загальний розмір заборгованості станом на 01.01.2021 становить 34395,26 грн. а не 64 289,80 грн., як заявляє позивач в позові.

Крім того, Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання послуг з пільгового перевезення громадян.

Також апелянт в апеляційній скарзі вказує на те, що Позивач не надав до суду жодних документів на підтвердження того, що заявлена ними в облікових формах кількість пасажирів не дає можливості встановити що вони є саме мешканцями м. Марганець. Крім того облікова форма не відповідає вимогам, затвердженим Постановою КМУ № 1359 від 16.12.2009 року, оскільки в ній відсутня графа «Категорія пільговиків».

Як зазначає апелянт, з вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги необґрунтовані, а рішення суду про їх задоволення - передчасне.

Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не було враховано висновків, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/78/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/78/24.

27.03.2024 матеріали справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2024 апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 у справі № 904/78/24 - залишено без руху. Рекомендовано скаржнику усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду належні докази сплати судового збору, надавши строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

05.04.2024 від представника скаржника до Центрального апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги платіжну інструкцію від 04.04.2024 про сплату судового збору в розмірі 3220,80 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 у справі № 904/78/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

03.06.2024 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що у справі наявні докази, які підтверджують, що Позивач з метою відшкодування коштів з перевезення пільгових категорій громадян вчинив необхідні передбачені чинним законодавством дії, у той час, як Відповідач, посилаючись на відсутність обов`язку відшкодовувати витрати на перевезення пільговиків, а також відсутність коштів у місцевому бюджеті, не надав жодного доказу, який би свідчив про фінансову неспроможність місцевого бюджету та відсутність зобов`язань за укладеним Договором.

Просить залишити апеляційну скаргу Відповідача без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 по справі №904/78/24 - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про залізничний транспорт", відносини залізниць з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування базуються на податковій і договірних основах відповідно до чинного законодавства України.

У статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з підпунктом "г" пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України до видатків, що можуть здійснюватися з усіх бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту частини першої статті 89 цього кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №252 від 19.03.1997 (далі - порядок №252) суб`єкти господарювання, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно з законодавством України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - постанова КМУ №256).

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами на зазначені цілі встановлено постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 "Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян" (далі - постанова КМУ №1359).

Пунктом 2 постанови КМУ №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку, затвердженого постановою КМУ №256, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів. Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконанням державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Згідно з пунктом 5 вказаного Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами надавачами фактичних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомам міських рад.

Пунктами 3-5, 7 Порядку, затвердженого постановою КМУ №1359, встановлено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими та перевезеннями реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки); сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг; інформація про оформлені та видані пасажирами безоплатні та пільгові поїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ, квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно з пунктом 9 Порядку, на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку залізниці не пізніше ніж 15-го числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми; головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Згідно з частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законом України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до наведеного вище законодавства Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" здійснила перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами.

На підтвердження здійсненого перевезення пільгових категорій населення за пільговими тарифами позивачем надані облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджету за період з січня по грудень 2020 року.

Відповідно до облікових форм про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджетів (далі-облікова форма) позивачем визначені періоди, кількість оформлених пільгових проїзних квитків, сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість.

Так, відповідно до облікових форм за період з січня по грудень 2020 року, загальна сума недоотриманих коштів з урахуванням податку на додану вартість склала 362 149,53 грн, з якої:

- за січень 2020 року 61488,86 грн;

-за лютий 2020 року 81965,97 грн;

-за березень 2020 року 45035,94 грн;

-за квітень 2020 року 0,00 грн;

-за травень 2020 року 0,00 грн;

- за червень 2020 року 18872,21 грн;

-за липень 2020 року 28271,40 грн;

-за серпень 2020 року 30933,71 грн;

- за вересень 2020 року 31514,64 грн;

- за жовтень 2020 року 29072,51 грн;

- за листопад 2020 року 17420,64 грн;

- за грудень 2020 року 16974,62 грн.

Враховуючи відомості вказаних вище облікових форм, Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян в період з січня по грудень 2020 року, витрати на перевезення яких відшкодовуються з місцевого бюджетів недоотримала грошових коштів у загальному розмірі 362149,53 грн.

При цьому, в п. 1.3 договору на виплату компенсації за пільговий проїзд окремих категорії громадян Марганецької міської територіальної громади залізничним транспортом приміського сполучення, що фінансується за рахунок коштів міського бюджету №1ПР/ДН-2-2014/НЮдч від 11.01.2020, сторони передбачили суму договору на 2020 рік 461137,29грн.

Відповідно до платіжних доручень №648 від 10.04.2020, №1038 від 11.06.2020, №1560 від 25.08.2020, №1037 від 11.06.2020, №1507 від 12.08.2020, №2001 від 20.10.2020, №1826 від 06.10.2020, №2231 від 20.11.2020, №229 від 09.02.2021, №230 від 09.02.2021 відповідачем компенсовано 297859,73 грн.

Отже, за наведений період відповідачем було відшкодовано позивачу лише частину суми, визначену договором, а саме: 297859,73 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 64289,80 грн.

За викладених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні залізничним транспортом за період з січня по грудень 2020 року в сумі 64289,80грн, що і є причиною спору.

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за перевезення пільгових категорій громадян у приміському сполученні залізничним транспортом позивача за період з січня по грудень 2020 року в сумі 64289,80 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються, зокрема: пільги щодо оплати транспортних послуг та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, "Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них" від 12.03.1993 року, Законами України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про охорону дитинства", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом (затвердженого Постановою КМ України від 19.03.1997 року № 252) суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256)

Пунктом 2 Порядку № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян. При цьому зобов`язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із актів цивільного законодавства.

Встановлення тарифів на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських перевезень) у межах України здійснюється на підставі бюджетної, цінової та тарифної політики у порядку, що визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на перевезення пасажирів і багажу в приміському сполученні встановлюються АТ "Укрзалізниця" за погодженням з місцевими органами виконавчої влади. При рівні тарифів, що не забезпечують рентабельності цих перевезень, збитки компенсуються з місцевих бюджетів. Розрахунки за роботи і послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу, пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції. Для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг (ст. 9 Закону України "Про залізничний транспорт").

До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених п. 5 ч.2 ст. 67-1 цього Кодексу), належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення (п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України).

До видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян (пп. ґ п. 3 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України).

За змістом ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету".

Пунктом 3 Порядку № 256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об`єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Окрім того, законодавством не передбачена залежність розміру відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власного бажання, а у відповідності до вимог чинного законодавства.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції було обґрунтовано відхилено заперечення відповідача в частині наявності певних обмежень, встановлених Марганецькою міською радою.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів готують щомісяця інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об`єднаних територіальних громад (п. 5 Порядку № 256).

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Порядком розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 року № 1359) (далі Порядок № 1359).

Облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки) (п. 3 Порядку № 1359).

Сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг (п. 4 Порядку № 1359).

Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності (п. 5 Порядку № 1359).

Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира (п. 7 Порядку № 1359).

На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом (п. 9 Порядку № 1359).

Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми (п. 10 Порядку № 1359).

Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п`ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці (п. 11 Порядку № 1359).

Як доречно зазначив суд першої інстанції, що вищезазначені нормативні акти покладають на відповідача обов`язок компенсувати підтверджені обліковими формами недоотримані кошти позивачем за перевезення пільгової категорії населення в повному обсязі. При цьому, подання облікових форм за період з січня по грудень 2020 року відповідає пункту 10 Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, а тому такі облікові форми повинні бути прийняті відповідачем та оплачені.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Доводи апелянта про те, що згідно додаткової угоди № 2 від 02.02.2021 до Договору № 1 від 11.01.2020 загальний розмір заборгованості станом на 01.01.2021 становить 34 395,26 грн, а не 64 289,80 грн відхиляються колегією суддів з огляду на те, що зобов`язання відповідача перед позивачем виникло не лише з договору, а й з вимог закону.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Закон України "Про залізничний транспорт" та Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №1196 від 27.12.2006 не передбачають жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі.

Також, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00), суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" виконала перевезення пасажирів на пільгових умовах не за власною ініціативою, а на виконання імперативних норм, передбачених законодавством, у зв`язку з чим, уповноважений державою орган - відповідач у справі в силу закону має відшкодувати за рахунок бюджетних коштів понесені витрати позивачу.

Сума недоотриманих коштів, яка зазначена в наданих відповідачу облікових формах, складається з вартості пільгових квитків, оформлених в касах вокзалу м. Марганець (протилежне не доведено відповідачем).

Недоотримані доходні надходження розраховуються автоматизовано за кожним пільговим (безкоштовним) квитком у залежності від маршруту прямування згідно з діючими тарифами та включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив посилання відповідача на відсутність в облікових формах ідентифікуючої інформації щодо осіб, які скористалися пільгами відповідно до Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Кабінетом Міністрів України постановою від 29.01.2003 №117, оскільки надані до суду позивачем щомісячні облікові форми за 2020 рік відповідають затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009 №1359 типовій формі.

Внесення додаткової інформації, про яку зазначає відповідач, затвердженою обліковою формою не передбачено.

Щодо посилання скаржника на необхідність компенсації пільгового проїзду лише для мешканців м. Марганець необхідно зазначити, що нормами діючого законодавства не передбачена залежність відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

З огляду на встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275 - 282, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Марганецької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 у справі № 904/78/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.03.2024 у справі № 904/78/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв