Рішення

від 03.06.2024 по справі 903/236/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2024 року Справа № 903/236/24

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект (43021, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22, код ЄДРПОУ 03577906)

відповідача-2: Виконавчого комітету Луцької міської ради (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Б.Хмельницького, будинок 19, код ЄДРПОУ 04051327)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Армаліт-Строй» (69002, місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок 40, код ЄДРПОУ 35924435)

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін:

Уповноважені представники сторін не прибули у судове засідання

Встановив: ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та Виконавчого комітету Луцької міської ради , в якому просить суд:

1) визнати припиненими трудові відносини та відносини представництва між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ОСОБА_1 з моменту набуття законної сили рішенням суду у справі;

2) зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Луцької міської ради вчинити реєстраційні дії внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розділ «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» наступні відомості:

- після слів « ОСОБА_1 керівник» - внести «трудові відносини припинено рішення Господарського суду Волинської області»;

- після слів « ОСОБА_1 представник» - внести «відносини представництва припинено рішення Господарського суду Волинської області».

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що позбавлений можливості самостійно припинити трудові відносини з відповідачем, оскільки без відповідного і належно оформленого рішення учасника товариства ініціювати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі власного наказу, не вбачається можливим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засдіання призначено на 10.04.2024, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне підприємство «Армаліт-Строй».

Ухвалою суду від 10.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 10.06.2023, відкладено підготовче засідання на 20.05.2024, постановлено здійснити офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та третьої особи Приватне підприємство «Армаліт-Строй» про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 20.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2024.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання за вх.№ 01-74/3807/24 від 03.06.2024 у якому просить судове засідання проводити без участі позивача та його представника. Крім того, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача-2 у судове засідання не прибув, через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заяву за вх.№ 01-75/3815/24 від 03.06.2024 у якій просить суд справу розглянути без участі представника відповідача-2. Також зазначив, що в позові просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представники відповідача-1 та третьої особи не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд врахував, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-1 та третя особа мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 11.03.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Відповідач-1 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 11.03.2024, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19.08.2021 у відповідності до пункту 1 рішення №3 власника приватного підприємства «Армаліт-строй» прийнято рішення уповноважити директора підприємства Цокура Олександра Вікторовича на підписання від імені підприємства ПП «Армаліт-строй» рішення про зміну керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» (а.с. 11).

Крім того, 19.08.2021 у відповідності до пункту 1 та 2 рішення №4 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» код (далі ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект», товариство) прийнято рішення звільнити з посади директора товариства ОСОБА_2 за власним бажанням з 19.08.2021 та призначити тимчасово виконуючим обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 24.09.2002 року, з укладенням трудового договору та нарахуванням заробітної плати з посадовим окладом згідно з штатним розписом з 20.08.2021 (а.с. 12).

Зазначені обставини підтверджуються відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 23-29).

Зі змісту статуту ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» затвердженого протоколом №2 від 28.05.2014 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» вбачається, що єдиним засновником/учасником товариства є Приватне підприємство «Армаліт-Строй», ідентифікаційний код 35924435, місцезнаходження: 69002, м.Запоріжжя, Жовтневий район, вул.Червоногвардійська,40 (а.с. 13-22).

Пунктом 1.3. статуту визначено, що учасником товариства є юридична особа, зареєстрована за законодавством України: Приватне підприємство «АРМАЛІТ-СТРОЙ».

У відповідності до п. 4.2. статуту, розмір статутного капіталу Товариства розподіляється між Учасниками Товариства наступним чином: Приватне підприємство «АРМАЛІТ-СТРОЙ» - 57 396 (п`ятдесят сім тисяч триста дев`яносто шість) гривень 23 копійки, що становить 100% (сто відсотків) Статутного капіталу Товариства.

До компетенції Загальних зборів Учасників належить вибори (призначення) та відкликання виконавчого органу Товариства Директора (п.7.4.3. статуту).

При цьому, пунктом. 7.4.10. статуту визначено, що питання п. 7.4.1. 7.4.9 належать до виключної компетенції Загальних зборів Учасників.

Згідно п. 7.11. статуту, збори учасників не мають права приймати рішення з питань, що не включені до порядку денного, якщо на це було згоди всіх учасників. Порядок денний розсилається не пізніше ніж за 30 днів до зборів.

Директор призначається за рішенням Загальних зборів (п.8.3. статуту).

Статут підписаний Учасником: Приватним підприємством «АРМАЛІТ-СТРОЙ» в особі директора Цокура О.В. та скріплений печаткою.

Позивач у позовній заяві зазначає, що з початку 2023 року неодноразово вчиняв дії щодо встановлення контакту з єдиним учасником і кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» ОСОБА_3 щодо узгодження з власником товариства звільнення з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства, зокрема за відомими позивачу номерами мобільних телефонів, які вказані на сайтах різних інтернет-ресурсів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач підписав заяву про звільнення з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства за власним бажанням (а.с. 31).

Також позивач підписав лист про ініціювання скликання та проведення загальних зборів учасників товариства на 10 годину 18 січня 2024 року з повідомленням про винесення на порядок денний розгляд заяви про звільнення з 18.01.2024 ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства за власним бажанням, а також визначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки керівника товариства (а.с. 32).

Зазначену заяву та лист позивач надіслав 04.12.2023 рекомендованими листами із описами вкладення (а.с. 33-34) на юридичну адресу учасника (засновника) ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» - Приватного підприємства «Армаліт-строй» в особі директора ОСОБА_3 , а саме - АДРЕСА_2 , а також за відомою адресою кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ОСОБА_3 , а саме - АДРЕСА_3 (а.с. 38-39), однак останні залишені без належного реагування.

Факт не прибуття учасника (засновника) ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» для проведення загальних зборів та вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням та визначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки керівника товариства підтверджується актом, що складений тимчасово виконуючим обов`язки директора ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» від 18.01.2024 (а.с. 45).

Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає, що використав усі можливі способи, визначені нормами чинного законодавства для його звільнення з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства, та доводить, що самостійно, без відповідного і належно оформленого рішення учасника товариства ініціювати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на підставі власного наказу, не вбачається можливим, оскільки це суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак звернувся із позовними вимогами про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Відповідач-2 (Виконавчий комітет Луцької міської ради), не погоджуючись із доводами позивача, викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/2400/24 від 25.03.2024 у якому зазначає, що Виконавчий комітет не є належним відповідачем у даній справі. Крім того доводить, що заявлені вимоги про зобов`язання державного реєстратора вчинити реєстраційні дії є передчасним та неналежним способом захисту права позивача, оскільки задоволення зазначеної позовної вимоги за відсутності факту прийняття державним реєстратором незаконного рішення щодо відмови у вчиненні таких дій, буде втручанням в його дискреційні повноваження.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам судом встановлено, наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналогічні положення містяться у частині першій статті 4 ЦПК України.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

У постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду вказала на те, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.18, справа № 338/180/17, від 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц, від 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц, від 15.09.20, справа № 469/1044/17).

Крім того, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.05.2020 по справі № 910/7164/19, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

За змістом пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі пов`язані з управлінням юридичної особою.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (частина перша статті 43 Конституції України).

До трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами (частина перша статті 3 КЗпП України.

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (речення перше частини першої статті 21 КЗпП України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі №488/362/22 зазначила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальним у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

19.08.2021 прийнято рішення призначити тимчасово виконуючим обов`язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» позивача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 24.09.2002 року, з укладенням трудового договору та нарахуванням заробітної плати з посадовим окладом згідно з штатним розписом з 20.08.2021.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відтак, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Із статуту ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» затвердженого протоколом №2 від 28.05.2014 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» вбачається, що єдиним засновником/учасником товариства є Приватне підприємство «Армаліт-Строй», ідентифікаційний код 35924435, місцезнаходження: 69002, м.Запоріжжя, Жовтневий район, вул.Червоногвардійська,40 (а.с. 13-22).

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь в управлінні ним шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на їхнє прийняття органу можуть мати наслідки і для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні, тобто пов`язані з управлінням товариством (Аналогічні висновки викладені у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 від 8 листопада 2019 року у справі № 667/1/16, від 4 лютого 2020 року у справі № 915/540/16 (пункт 34), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166/18 (пункт 53), від 12 січня 2021 року у справі № 127/21764/17).

До компетенції Загальних зборів Учасників належить вибори (призначення) та відкликання виконавчого органу Товариства Директора (п.7.4.3. статуту).

Згідно з ч. 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Згідно п. 7.11. статуту, збори учасників не мають права приймати рішення з питань, що не включені до порядку денного, якщо на це було згоди всіх учасників. Порядок денний розсилається не пізніше ніж за 30 днів до зборів.

Як вже зазначив суд, заяву та лист позивач надіслав 04.12.2023 рекомендованими листами із описами вкладення (а.с. 33-34) на юридичну адресу учасника (засновника) ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» - Приватного підприємства «Армаліт-строй» в особі директора ОСОБА_3 , а саме - АДРЕСА_2 , а також за відомою адресою кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ОСОБА_3 , а саме - АДРЕСА_3 (а.с. 38-39), однак останні залишені без належного реагування.

Додатково, факт не прибуття учасника (засновника) ТОВ «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» для проведення загальних зборів та вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням та визначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки керівника товариства підтверджується актом, що складений тимчасово виконуючим обов`язки директора ТОВ «ПВІ «Волиньагропроект» від 18.01.2024 (а.с. 45).

У відповідності до ч.1 ст. 37 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», однією з особливостей проведення загальних зборів учасників товариства, яке має одного учасника, є те, що у цьому товаристві рішення з питань, які належать до компетенції загальних зборів учасників товариства, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

У відповідності до витягу з ЄДР - Засновником та єдиним учасником товариства є Приватне підприємство «АРМАЛІТ-СТРОЙ» (а.с. 25).

Пунктом 1.3. статуту визначено, що учасником товариства є юридична особа, зареєстрована за законодавством України: Приватне підприємство «АРМАЛІТ-СТРОЙ» (ідентифікаційний код 35924435, місцезнаходження: 69002, м. Запоріжжя, Жовтневий район, вул.Червоногвардійська,40).

На відміну від випадку, коли роботодавець в особі загальних зборів товариства ініціює припинення повноважень одноосібного виконавчого органу згідно з пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), директор у випадку вияву ним ініціативи згідно зі статтею 38 КЗпП України щодо звільнення з посади може сам ініціювати скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання про своє звільнення. У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (п. 50-51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Суд встановив, що позивач надіслав заяву про звільнення з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства за власним бажанням (а.с. 31).

Також позивач надіслав лист про ініціювання скликання та проведення загальних зборів учасників товариства на 10 годину 18 січня 2024 року з повідомленням про винесення на порядок денний розгляд заяви про звільнення з 18.01.2024 ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов`язки директора товариства за власним бажанням, а також визначення особи, яка тимчасово виконуватиме обов`язки керівника товариства (а.с. 32).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 врахувала, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовуються насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі №127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю») з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків (частина тринадцята статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Враховуючи вищевикладені висновки та норми права, позивач ОСОБА_1 дотримав вимоги статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомив кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надав учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.

Отже, докази, що містяться у матеріалах справи, свідчать про дотримання позивачем також вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із відповідачем-1.

Між тим, матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади т.в.о. директора на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Водночас, невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення за власним бажанням ОСОБА_1 з посади директора у даному випадку є порушенням зазначеного права позивача.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Позивач, з метою захисту своїх прав, просить визнати припиненими трудові відносини та відносини представництва між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ОСОБА_1 з моменту набуття законної сили рішенням суду у справі.

За умовами статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.

Слід врахувати, що суд не може вирішити (визначити юридичний факт) про визнання припиненими трудових відносин між позивачем та відповідачем-1.

Разом з тим, з встановлених обставин у даній справі та з позиції Великої Палати Верховного Суду, підлягає до задоволення вимога про припинення трудових відносин та відносин представництва між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ОСОБА_1 з моменту набуття законної сили рішенням суду у справі.

За відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі N 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №127/27466/20 від 06.09.2023.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підлягають захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносин та відносин представництва між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ОСОБА_1 , підлягають до задоволення частково, а саме суд дійшов висновку не визнати припиненими, а припинити трудові відносини та відносини представництва між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут Волиньагропроект та ОСОБА_1 з моменту набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання державного реєстратора Виконавчого комітету Луцької міської ради вчинити реєстраційні дії слід врахувати наступне.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» систему органів у сфері державної реєстрації становлять: Міністерство юстиції України, інші суб`єкти державної реєстрації.

За змістом пункту 14 статті 1 цього Закону суб`єктами державної реєстрації в тому числі є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб - підприємців (крім випадків, передбачених статтею 25-1 цього Закону).

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до статті 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

У відповідності до ст. 53 зазначеного Закону, основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць, і є правомочними, якщо в них бере участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.

Як вже зазначено вище, у позовній заяві позивач просить суд зобов`язати державного реєстратора Виконавчого комітету Луцької міської ради вчинити реєстраційні дії внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розділ «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» наступні відомості:

- після слів « ОСОБА_1 керівник» - внести «трудові відносини припинено рішення Господарського суду Волинської області»;

- після слів « ОСОБА_1 представник» - внести «відносини представництва припинено рішення Господарського суду Волинської області».

Відповідно до статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус.

Отже, державним реєстратором є конкретна фізична особа, яка має прізвище, ім`я, по батькові, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації.

Водночас, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивач не вказав якими саме рішеннями дією чи бездіяльністю Виконавчого комітету Луцької міської ради порушено право позивача.

Позивачем не доведено, а судом не встановлено, у яких саме спірних правовідносинах перебуває останній із Виконавчим комітетом Луцької міської ради, а відтак сама лише наявність повноваження державного реєстратора на вчинення реєстраційних дій не є порушенням законних прав та/чи інтересів позивача з боку відповідача-2.

Отже, відповідач-2: Виконавчий комітет Луцької міської ради не є належним відповідачем у даній справі.

Між тим, рішення про задоволення позовної вимоги щодо визнання трудових відносин припиненими є підставою для вчинення реєстраційних дій, а відтак достатнім для відновлення порушеного права позивача, що підтверджується наведеними вище правовими позиціями Верховного Суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.18, справа № 338/180/17, від 30.01.19, справа № 569/17272/15-ц, від 16.06.20, справа № 145/2047/16-ц, від 15.09.20, справа № 469/1044/17).

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення саме суд, а не позивач вирішує яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу судів, що відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц.

Принцип «jura novit curia», з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі «Гусєв проти України» (скарга № 25531/12)).

При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

За змістом п.13 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Отже, процедура припинення трудових відносин керівника з товариством має супроводжуватись внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань змін до відомостей про керівника юридичної особи.

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення про припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про зазначення в рішенні суду про зобов`язання вчинення реєстраційної дії щодо внесення до ЄДР відомостей про зміну (припинення повноважень) керівника Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» - ОСОБА_1 .

При цьому, у даному випадку зобов`язання реєстратора на підставі судового рішення здійснити дії щодо внесення до ЄДР відповідних змін до відомостей про керівника юридичної особи, без виключення при цьому з ЄДР відомостей про попереднього керівника юридичної особи, не буде примушенням державного реєстратора здійснити дії, які суперечать статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а також не буде порушувати публічний порядок.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно з приписами п.2 ч.1 ст.129 ГПК, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 231, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити трудові відносини та відносини представництва між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» (43021, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22, код ЄДРПОУ 03577906) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з моменту набрання законної сили рішенням суду у справі.

3. Зобов`язати реєстратора вчинити реєстраційні дії внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розділ «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо» наступні відомості:

- після слів « ОСОБА_1 керівник» - внести «трудові відносини припинено рішення Господарського суду Волинської області»;

- після слів « ОСОБА_1 представник» - внести «відносини представництва припинено рішення Господарського суду Волинської області».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-вишукувальний інститут «Волиньагропроект» (43021, місто Луцьк, вулиця Шопена, будинок 22, код ЄДРПОУ 03577906) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 3028 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складено 12.06.2024

СуддяВ. М. Дем`як