Рішення

від 12.06.2024 по справі 904/1901/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024м. ДніпроСправа № 904/1901/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна", м. Київ

до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м. Дніпро

про стягнення 210 941,84грн

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" заборгованість у розмірі 210 941,84грн, з яких:

- основний борг у розмірі 138 234,59грн;

- пеня у розмірі 13 888,64грн;

- 3 % річних у розмірі 9 796,32грн;

- втрати від інфляції у розмір 49 022,29грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні №29062021 від 29 червня 2021 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 3028,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000,00грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2024 справу №904/1901/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду 06.05.2024 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Ухвалу суду від 06.05.2024 в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету відповідача 06.05.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 70). Строк для надання відзиву на позов сплинув. У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

Пунктом 2 ч.6 ст.242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

21 травня 2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" до господарського суду надійшло клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі №904/1901/24. Позивач просить, у разі ухвалення рішення по справі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" включити до судових витрат стягнення з відповідача - Акціонерного товариства "Дніпроважмаш", пропорційно до суми задоволених позовних вимог суму витрат на професійну правничу допомогу (витрати на послуги адвоката - АО "КД-Груп") в розмірі 28 000,00грн.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення підписано без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

29 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (експедитор, позивач) та Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні №29062021 (а.с. 6-12).

За умовами пункту 1.1 договору експедитор зобов`язується від свого імені та за рахунок замовника укласти один або декілька договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні, тим самим організувавши та забезпечивши транспортування вантажів замовника (або його контрагентів) відповідно до його письмових вказівок-доручень, які оформляються у вигляді заявок, листів або транспортних замовлень та стають невід`ємною частиною договору (далі по тексту - заявки), а замовник, в свою чергу, зобов`язується сплатити експедитору винагороду за виконання згаданого доручення.

Для здійснення кожного перевезення замовник в строк не пізніше 48-ми годин до бажаної дати початку перевезень оформлює та передає експедитору факсимільним зв`язком заявку, складену у довільній формі, яка в обов`язковому порядку містить в собі наступну інформацію: адресу місця завантаження та розвантаження вантажу; дата та час подачі автомобіля на завантаження; вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, а також, кількість місць та вид пакування; адресу відправника та одержувача вантажу, контактні телефони відповідальних осіб за завантаження та розвантаження вантажу, а також його кріплення; адресу проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження; бажаний строк доставки вантажу; вартість перевезення (або фрахту), що включає в себе вартість перевезення та винагороду експедитора; при необхідності, інші особливості перевезень вантажу (п. 2.1 договору).

Для цілей даного договору, вищезгадана заявка буде розглядатися експедитором як належна письмова вказівка замовника на організацію та забезпечення транспортування вантажу шляхом укладання від імені експедитора та за рахунок замовника одного або декількох договорів перевезень в міжнародному автомобільному сполученні (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору для цілей даного договору, належним документом, що підтверджує виконання своїх обов`язків експедитора, буде вважатися завірена печаткою перевізника копія товарно-транспортної накладної (СМР) з відміткою відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів на шляху прямування вантажу.

У встановлені даним договором строки замовник зобов`язується підписати акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (п. 3.6 договору).

Розрахунки за договором здійснюються сторонами у безготівковій формі та в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку замовника на рахунок експедитора, при цьому, всі банківські витрати та комісії у зв`язку з таким перерахуванням сплачуються замовником. Замовник зобов`язаний оплатити експедитору в узгодженій формі всі суми в обумовлений термін без вирахувань або віднесення за рахунок будь-якої претензії, контрпретензій або заліку, якщо сторонами додатково не обумовлено інше (п. 4.1 договору).

За кожне завершене перевезення замовник-виплачує експедитору винагороду, розміри якої сторони визначають у заявках, а також, здійснює оплату вартості такого перевезення у розмірі, раніше узгодженому сторонами, та, додатково, відшкодовує витрати експедитора, які були пов`язані з виконанням заявки (п. 4.2 договору).

За взаємною згодою сторін вартість транспортно-експедиційних послуг може узгоджуватися та виражатися в грошовому еквіваленті іноземної валюти. Розрахунок суми вартості транспортно-експедиційних послуг, що підлягає сплаті у гривні, буде проводитися згідно офіційного курсу гривні до іноземної валюти на день завантаження авто, якщо інший порядок визначення суми не буде встановлений сторонами (п. 4.3 договору).

Згідно п. 4.4 договору строк проведення розрахунків за договором, тобто за кожне організоване та здійснене перевезення, 14 днів з моменту отримання замовником оригіналів рахунку, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно-транспортної накладної (СМR), засвідченої вантажоодержувачем.

Припускається повне або часткове авансування окремих перевезень, при цьому наперед сплачена сума буде враховуватися експедитором в рахунок оплати перевезення, яке фактично авансувалося замовником. Для цілей даного договору, датою належного виконання замовником зобов`язань з проведення розрахунків за договором буде вважатися дата зарахування на рахунок експедитора всієї суми розрахунку за кожне завершене перевезення, включаючи виплату винагороди експедитора та відшкодування його витрат, узгоджених із замовником (п. 4.5 договору).

Якщо в день проведення замовником оплат транспортно-експедиційних послуг офіційний курс гривні до іноземної валюти буде більшим, порівняно з курсом гривні до іноземної валюти на день, який був прийнятий сторонами для визначення суми грошового зобов`язання в гривнях, то експедитор має право здійснити перерахунок та збільшити вартість наданих послуг або інших грошових зобов`язань на суму різниці, що виникла між сумою грошового зобов`язання, розрахованої по курсу гривні до іноземної валюти на день, який був прийнятий сторонами для визначення сум грошових зобов`язань в гривнях, та сумою грошового зобов`язання, розрахованої по курсу гривні до іноземної валюти на день проведення оплат, а замовник зобов`язаний буде сплатити таку різницю (п. 4.6 договору).

Для цілей даного договору відповідальність експедитора перед замовником з приводу перевезення вантажу визначається як відповідальність перевізника відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (п. 5.1 договору).

За порушення замовником термінів розрахунків, встановлених договором або умовами заявок, експедитор вправі нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу (п. 5.5 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і має необмежений строк дії, при цьому кожна зі сторін в будь-який час і за будь-якої причини може достроково припинити дію такого договору, заздалегідь, але не пізніше ніж за тридцять календарних днів, письмово, повідомивши про це іншу сторону (п. 8.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

До цього договору було підписано заявку на організацію транспортно-експедиційних послуг за маршрутом від 18.10.2021 (а.с. 25).

На виконання умов договору, позивач здійснив перевезення вантажу автомобільним транспортом, що підтверджується Міжнародними транспортними накладними (СМR);

№1143039: відправник АТ "Дніпроважмаш", завантаження вантажу 01.07.2021 Україна, м. Дніпро, автомобіль СВ6005ВІ/СВ9543ХР, отримувач Trankmann OU, розвантаження вантажу Естонія, порт Сілламае, вантаж отримано 08.07.2021 (а.с. 13);

№0173859: відправник АТ "Дніпроважмаш", завантаження вантажу 19.10.2021 Україна, м. Дніпро, автомобіль АЕ3705ІЕ/ НОМЕР_1 , отримувач Trankmann OU, розвантаження вантажу Естонія, порт Сілламае, вантаж отримано 26.10.2021 (а.с. 26);

№908936: відправник АТ "Дніпроважмаш", завантаження вантажу 23.10.2021 Україна, м. Дніпро, автомобіль АЕ3705ІЕ/ НОМЕР_1 , отримувач ArcelorMittal Poland S.A., розвантаження вантажу Польща, м. Здзешовіце, вантаж отримано 28.10.2021 (а.с. 35).

Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" складено акти здачі приймання робіт (надання послуг) та виставлені рахунки на оплату:

Акт №20210629-0594-10 від 08.07.2021, транспорті послуги по міжнародному перевезенню на суму 58123,80грн, транспортно експедиційні послуги на суму 3249,62грн (рахунок фактура №20210629-0594-10 від 08.07.2021 на суму 61373,42грн) (а.с. 15, 14);

Акт №20211018-0706-10 від 26.10.2021, транспорті послуги по міжнародному перевезенню на суму 61 149,80грн, транспортно експедиційні послуги на суму 4556,57грн (рахунок фактура №20211018-0706-10 від 26.10.2021 на суму 65706,37грн) (а.с. 28, 27);

Акт №20211021-0518-11 від 28.10.2021, транспорті послуги по міжнародному перевезенню на суму 52095,00грн, транспортно експедиційні послуги на суму 9059,80грн (рахунок фактура №20211021-0518-11 від 28.10.2021 на суму 61154,80грн) (а.с. 37, 36).

Міжнародні накладні (СМR), Акти виконаних робіт та рахунки були направлені на адресу відповідача та отримані 10.08.2021, 23.11.2021, 22.11.2021 (а.с. 16, 30, 51).

Заперечень щодо викладеної в актах інформації матеріали справи не містять.

Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" частково розрахувалось за надані послуги, сплатило на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 50 000,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями (інструкціями):

№17625 від 19.10.2021 на суму 20 000,00грн, призначення платежу: оплата за транспортні послуги зг. рах. №20210629-0594-10 від 08.07.2021 (а.с. 17);

№18881 від 16.11.2021 на суму 20 000,00грн, призначення платежу: оплата за транспортні послуги зг. рах. №20210629-0594-10 від 08.07.2021 (а.с. 18);

№19706 від 25.11.2021 на суму 10 000,00грн, призначення платежу: оплата за транспортні послуги зг. рах. №20210629-0594-10 від 08.07.2021 (а.с. 20).

25.11.2021 відповідач надав позивачу лист за вих. №62/186, яким гарантував сплатити борг в розмірі 21 373,00грн: 10 000,00грн - 26.11.2021; 11 373,00грн 10.12.2021 (а.с. 19).

Залишок несплаченої суми становить 138 234,59грн (188234,59грн 50000,00грн).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за договором №29062021 про транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному автомобільному сполученні від 29.06.2021 у сумі 138 234,59грн відповідачем не сплачена.

Позивач посилається на те, що ним належним чином виконано зобов`язання, надано послуги, натомість відповідач взяті на себе зобов`язання з повної оплати не виконав, внаслідок чого позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 138 234,59грн, пені у розмірі 13888,64грн, 3% річних у розмірі 9796,32грн, інфляційній втрати у розмірі 49022,29грн, що і стало причиною виникнення спору.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору, строк дії договору, строк та порядок оплати наданих послуг, факт надання послуг, наявність порушення споживачем умов договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, правомірність та обґрунтованість нарахування основного боргу, наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов`язань за договором.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цім Кодексом.

За приписами статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. Експедитор (транспортний експедитор) - це суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.

Отже, транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до положень ч.1 ст.307 Господарського кодексу України (аналогічної ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини 2 статті 307 Господарського кодексу України (аналогічної ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Так, укладений між сторонами по справі договір є підставою для виникнення у сторін договору зобов`язань відповідно до ст. 173, 174 ГК України (ст. 11, 202, 509 ЦК України). В свою чергу згідно ст. 629 ЦК України вказаний договір є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зазначає, що уклавши договір, сторони погодилися з передбаченими у ньому умовами щодо строків надання послуг та розрахунків, і кожна зі сторін цього договору беззаперечно взяла на себе певні обов`язки, які відображені в його умовах.

Згідно п. 4.4 договору строк проведення розрахунків за договором, тобто за кожне організоване та здійснене перевезення, 14 днів з моменту отримання замовником оригіналів рахунку, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг), товарно-транспортної накладної (СМR), засвідченої вантажоодержувачем.

Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на положення спірного договору відповідач повинен був оплатити вартість послуг:

за актом №20210629-0594-10 від 08.07.2021, не пізніше 25 серпня 2021 року (з урахуванням ч.5 ст. 254 ЦК України, відповідно до статті 73 Кодексу законів про працю України 24 серпня 2021 року День незалежності України - святковий день), прострочка виконання настає з 26.08.2021;

за актом №20211018-0706-10 від 26.10.2021, не пізніше 07 грудня 2021 року, прострочка виконання настає з 08.12.2021;

за актом №20211021-0518-11 від 28.10.2021, не пізніше 06 грудня 2021 року, прострочка виконання настає з 07.12.2021.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 138 234,59грн відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 138234,59грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.5 договору визначено, що порушення замовником термінів розрахунків, встановлених договором або умовами заявок, експедитор вправі нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 13888,64грн за загальний період з 25.11.2021 до 06.06.2022 (по кожному акту окремо).

Перевіркою наданого позивачем розрахунку пені встановлено, що пеня розрахована відповідно до умов п. 5.5 договору, не суперечить вимогам наведених вище положень діючого законодавства в частині її нарахування.

Однак, при проведенні розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, загальний розмір пені у заявленому періоді складає 13 898,64грн. Позивач просить стягнути пеню у розмірі 13 888,64грн, що є його правом.

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 9796,32грн за період з 25.11.2021 до 16.04.2024 та інфляційні втрати за період з грудня 2021 року до березня 2024 року у розмірі 49022,29грн (по кожному акту окремо).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Поряд із цим, суд не погоджується з визначенням позивачем величини приросту індексу споживчих цін, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України, про що зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26 червня 2020 року у справі № 905/21/19).

Сума інфляційних втрат складає 49 073,27грн:

на суму боргу 11373,42грн * 135,5% (сукупний індекс інфляції за грудень 2021 року березень 2024 року) = 15410,98грн 11373,42грн = 4037,56грн;

на суму боргу 65706,37грн * 135,5% (сукупний індекс інфляції за грудень 2021 року березень 2024 року) = 89032,13грн 65706,37грн = 23325,76грн;

на суму боргу 61154,80грн * 135,5% (сукупний індекс інфляції за грудень 2021 року березень 2024 року) = 82864,75грн 61154,80грн = 21709,95грн;

Позивач просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 49 022,29грн, що є його правом. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг у розмірі 138 234,59грн, пеня у розмірі 13 888,64грн, 3% річних у розмірі 9796,32грн та втрати від інфляції у розмірі 49022,29грн, а всього 210 941,84грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

23 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (клієнт, позивач) та Адвокатським об`єднанням "КД-Груп" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги №23/02-1 (а.с. 76-77).

На умовах даного договору, адвокатське об`єднання зобов`язується відповідно до умов даного договору надати клієнту правову допомогу, зокрема адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання:

- розробити правову позицію захисту прав та інтересів клієнта, пов`язану із стягненням з АТ "Дніпроважмаш", код 00168076, заборгованості за надані послуги;

- підготувати (скласти) та подати до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про стягнення заборгованості , пені, інфляційних втрат та річних з АТ "Дніпроважмаш", код 00168076 (п. 1.1 договору).

На підтвердження факту надання Адвокатським об`єднанням клієнту правової допомоги відповідно до умов цього договору складається акт прийому передачі наданих послуг (п. 1.2 договору).

За пунктом 2.2.2 договору клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню вартість послуг за цим договором.

Для надання клієнту правової допомоги за цим договором адвокатське об`єднання призначає адвокатів Дробота Євгенія Сергійовича, Козара Андрія Васильовича, Левковську Катерину Юріївну , які мають повноваження надавати правову допомогу клієнту як спільно, так і окремо кожний (п. 3.2 договору).

Вартість послуг, передбачених пунктом 1.1 цього договору складає 28 000 (двадцять вісім тисяч)грн 00коп. без ПДВ (п. 4.1 договору).

За послуги, передбачені пунктом 1.1 договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню грошові кошти шляхом перерахування 100% передоплати в сумі 28000,00грн протягом трьох календарних днів з моменту укладення даного договору (п. 4.2 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, а в частині розрахунків до їх повного виконання (п. 7.3 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою без зауважень та заперечень до нього.

27 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" перерахувало на розрахунковий рахунок Адвокатського об`єднання "КД-Груп" грошові кошти у розмірі 28000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №543 (а.с. 78 на звороті).

07 травня 2024 року сторонами підписано Акт прийому передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №23/02-1 від 23.02.2024 (а.с. 78).

Адвокатське об`єднання повністю виконало свої зобов`язання за договором про надання правничої допомоги №23/02-1 від 23 лютого 2024 року. Клієнт прийняв послуги адвокатського об`єднання та не має до нього жодних претензій та зауважень (п. 1, 3 акту).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір про надання правничої допомоги від 23.02.2024; ордер серії АЕ №1287589 від 21.05.2024. Статус адвоката Дробота Євгенія Сергійовича підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №2058 від 19.10.2009 (а.с. 76-77, 74, 75).

Позивач просить стягнути з відповідача суму витрат понесених на правову допомогу адвоката у розмірі 28 000,00грн.

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Наведені вище положення ГПК є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто встановлене ними нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування у правозастосовчій діяльності.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Відповідач заперечення проти заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу не надав.

Проаналізувавши надані позивачем документи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, господарський суд вважає, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яка є обґрунтованою у цій справі складає 5 000,00грн та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1086 від 10.04.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою (а.с. 63, 67).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 3028,00грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення 210 941,84грн задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (ідентифікаційний код 00168076; вул. Сухий Острів, буд. 3, м. Дніпро, 49000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асстра Україна" (ідентифікаційний код 32493177; пр-т. Голосіївський, 132, м. Київ, 03127) основний борг у розмірі 138 234,59грн (сто тридцять вісім тисяч двісті тридцять чотири гривні 59коп.), пеня у розмірі 13 888,64грн (тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 64коп.), 3% річних у розмірі 9796,32грн (дев`ять тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 32коп.), втрати від інфляції у розмірі 49 022,29грн (сорок дев`ять тисяч двадцять дві гривні 29коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн (п`ять тисяч гривень 00коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 12.06.2024

Суддя Н.М. Євстигнеєва