Рішення

від 07.06.2024 по справі 905/1862/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.06.2024 м. Харків Справа №905/1862/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши справу № 905/1862/20

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до відповідачів 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-Строй М», 2. ОСОБА_1

про стягнення 27 894,10 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Суть спору: АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про солідарне стягнення з ТОВ «Авантаж-Строй М» та ОСОБА_1 27 894,10 грн, з яких 24 721,70 грн заборгованість за кредитом, 2 248,66 грн заборгованість за відсотками з користування кредитом, 867,41 грн заборгованість по комісії за користування кредитом, 56,33 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами 1,2 зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 13.04.2017 та договором поруки № Р1570690447227575921 від 10.10.2019.

30.11.2020 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач 1 відзив на позов не подав. Про розгляд справи відповідач 1 повідомлявся шляхом направлення ухвали від 30.11.2020 на його юридичну адресу 87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд. 16/22, яка зазначена в позові та ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала одержана відповідачем 1 16.12.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 6102253836341.

Відповідач 2 відзив на позов не подав. Про розгляд справи відповідач 2 повідомлявся шляхом направлення ухвали від 30.11.2020 на його адресу АДРЕСА_1 , яка зазначена Відділом аналітичного забезпечення Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради у листі за вх.№22286/20 від 24.11.2020. Вказана ухвала (поштове відправлення 6102253836333) повернута до суду з відміткою органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (проставлена 24.12.2020).

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відомості про іншу адресу відповідача 2 у справі відсутні.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, відповідачі 1,2 повідомлені про розгляд справи належним чином.

Слід зазначити, що з метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи на офіційному сайті суду https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/pov/1050780/ додатково 31.12.2020 розміщено відповідне оголошення.

Крім того, ухвала від 30.11.2020 розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), та відповідачі 1,2 мали право та дійсну можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.

Враховуючи, що господарським судом вжито всі можливі та залежні від нього заходи задля повідомлення відповідачів 1,2 про розгляд справи та забезпечення реалізації ними процесуальних прав на судовий захист, спір вирішено за наявними матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 07.06.2024 господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

13.04.2017 ТОВ «Авантаж-Строй М» в особі генерального директора Щербакової А.В. (клієнт, відповідач 1) підписано та подано до ПАТ КБ «Приватбанк» (в подальшому найменування змінено на АТ КБ «Приватбанк») (банк, позивач) заяву на відкриття рахунку, на підставі якої клієнту відкрито поточний рахунок 26009054011351 UAH з метою надходження коштів від покупців або одержувачів товарів, позики, кредиту, та анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, на підставі якої клієнт погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (розміщено на сайті банку www.pb.ua), тарифами банку, що разом із цією анкетою становлять договір банківського обслуговування.

До позову додано витяг з Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови та правила) розд. 3.2.1.1 вид кредиту «Кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта.

За змістом цього витягу з Умов та правил:

- кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта (системи клієнт банк, інтернет банку «Приват 24», мобільний додаток Приват 24, SMS повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (п. 3.2.1.1.1. Умов та правил);

- кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3 Умов та правил);

- кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно внутрішньобанківських нормативів і нормативних актів Національного банку України. Обов`язковою умовою встановлення/користування кредитним лімітом на розрахунковому рахунку є надання поруки фізичною особою-поручителем (п. 3.2.1.1.5 Умов та правил);

- ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших) (п. 3.2.1.1.6. Умов та правил);

- проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - «угода»). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, банк на свій розсуд має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов`язань, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг, за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк (3.2.1.1.8 Умов та правил);

- проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим розділом Умов та правил надання банківських послуг, проводиться банком до дати, яка встановлюється відповідно до п. 3.2.1.1.8 цього розділу Умов та правил надання банківських послуг (п.3.2.1.1.10 Умов та правил);

- за сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015, періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування кредитним лімітом на поточному рахунку не більше 30 днів (п. 3.2.1.1.11 Умов та правил);

-за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) (п. 3.2.1.4.1 Умов та правил).

-за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017, при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 28 (двадцять вісім) % річних для договорів забезпечених порукою, 34 (тридцять чотири) % річних для договорів незабезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць (пункт 3.2.1.4.1.2 Умов та правил);

-за сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го* дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів забезпечених порукою, 68 % річних для договорів незабезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня , наступного за датою порушення зобов`язань.

* Банк залишає за собою право продовжити період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення клієнта за допомогою повідомлення в системі Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу клієнта. При цьому, додаткових погоджень з клієнтом не потрібно (п. 3.2.1.4.1.3 Умов та правил);

-під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов та правил);

-клієнт сплачує банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4 (п. 3.2.1.4.5 Умов та правил). Клієнт сплачує банку комісію за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2. 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць не перевищувало 100 гривень. Сума стягуваної комісії не менше 200 гривень (п.3.2.1.4.4 Умов та правил);

-розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов та правил);

-при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (п. 3.2.1.5.1 Умов та правил);

-цей договір, а саме обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта, набирає чинності з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором (п. 3.2.1.6.1 Умов та правил).

10.10.2019 між АТ КБ «Приватбанк» (кредитор, позивач) та Щербаковою А.В. (поручитель, відповідач 2) укладений договір поруки № Р1570690447227575921 (далі також договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ «Авантаж-Строй М» (боржник, відповідач 1) зобов`язань, зокрема, за договором приєднання до: розділу 3.2.1. «Кредитний Ліміт» Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms (далі - угода 1), по сплаті:

- процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.2. «угоди 1» - 21% річних для договорів забезпечених порукою, 34% річних для договорів, не забезпечених порукою; за період користування кредитом згідно п. 3.2.1.4.2.3. «угоди 1» - 42% річних для договорів забезпечених порукою, 68% річних для договорів, не забезпечених порукою;

- комісійної винагороди згідно п. 3.2.1.4.15. «угоди 1» в розмірі 3% від суми перерахувань;

- винагороди за користування ліміту відповідно до 3.2.1.4.11. «угоди 1» 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,5 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць;

- кредиту в розмірі 50 000 грн.

Якщо під час виконання угоди 1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за угодою 1 (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за угодою 1) в розмірі таких збільшень. Додаткові узгодження, повідомлення поручителя та укладення окремої угоди про такі збільшення з поручителем не потрібні (пп. 1.1.1. п. 1.1 договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань, зокрема, за угодою 1 в тому ж розмірі що і боржник, включаючи оплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2. договору поруки).

У випадку невиконання боржником зобов`язань, зокрема, за угодою 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору поруки).

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань, зокрема, за угодою 1, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (пп. 2.1.2 п. 2.1 договору поруки)

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань, зокрема, за угодою 1, цей договір припиняє свою дію (п. 5.1 договору поруки).

Згідно з довідкою АТ КБ «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів від 10.09.2020 за вих. №70417MRТ9S0К5 на поточний рахунок ТОВ «Авантаж-Строй М» 26009054011351 UAH встановлено наступні кредитні ліміти: 17.04.2017 - 0 грн; 18.10.2019 - 50 000 грн; 10.03.2020 10 000 грн; 13.03.2020 - 0 грн.

Відповідно до банківських виписок за період з 17.04.2017 по 07.09.2020 та розрахунку позивача станом на 07.09.2020 заборгованість відповідача 1 за договором №б/н від 13.04.2017 становить 27 894,10 грн, з яких: 24 721,70 грн - заборгованість за кредитом, 2 248,66 грн - заборгованість за відсотками з користування кредитом, 867,41 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом, 56,33 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання.

Оскільки відповідачами 1,2 не виконані грошові зобов`язання за договором №б/н від 13.04.2017, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути солідарно з них 27 894,10 грн, з яких 24 721,70 грн заборгованість за кредитом, 2 248,66 грн заборгованість за відсотками з користування кредитом, 867,41 грн заборгованість по комісії за користування кредитом, 56,33 грн пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ч. 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В силу приписів ч. ч. 1, 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 1072 ЦК України банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України (ст. 1069 ЦК України).

Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатності грошових коштів на його рахунку (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 18.02.2020 у справі № 914/504/18, від 12.03.2020 у справі № 916/548/19).

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У ч.1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1,2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вище встановлено судом, між позивачем та відповідачем 1 укладено договір банківського обслуговування б/н від 13.04.2017 шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті банку www.pb.ua. За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем 1 договір є змішаним договором і містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

На виконання цього договору позивач надав відповідачу 1 кредитний ліміт у розмірі 50 000 грн. Проте відповідач 1 не повернув кредитні кошти в повному обсязі, внаслідок чого станом на 26.10.2020 (дата звернення позивача до суду з позовом) його заборгованість за кредитом складає 24 721,70 грн.

Ці обставини підтверджуються довідкою АТ КБ «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів від 10.09.2020 за вих. №70417MRТ9S0К5, банківською випискою за період з 17.04.2017 по 07.09.2020.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (надалі - Положення), затв. Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлені основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України.

Пунктами 41, 42, 44, 46, 57, 60, 62 Положення передбачено, що операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують, зокрема, за змістом на касові та меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій). Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц викладено висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, банківська виписка за період з 17.04.2017 по 07.09.2020, яка надана позивачем, є належним і допустимим доказом, що підтверджує наявність заборгованості відповідача 1 за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Також судом встановлено, що виконання зобов`язань за договором банківського обслуговування б/н від 13.04.2017, зокрема, щодо сплати кредиту в розмірі 50 000 грн, забезпечене договором поруки № Р1570690447227575921 від 10.10.2019, який укладений між позивачем та відповідачем 2 та передбачає солідарну відповідальність відповідачів 1,2 перед позивачем у випадку невиконання відповідачем 1 своїх зобов`язань.

Отже, зважаючи на те, що відповідачем 1 порушено зобов`язання за договором банківського обслуговування б/н від 13.04.2017, у відповідача 2, як поручителя, виникло зобов`язання щодо повернення кредиту в розмірі 24 721,70 грн, яке ним також не виконано.

Під час розгляду цієї справи відповідачами 1,2 не надано жодних заперечень щодо наявності заборгованості в розмірі 24 721,70 грн та/або доказів, що її спростовують.

За таких обставин, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1,2 заборгованості в розмірі 24 721,70 грн є обґрунтованими та правомірними, а отже і такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів 1,2 заборгованості за відсотками та комісією за користування кредитом, пені суд виходить з того, що умови договору приєднання, що розробляються банком, повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, а банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У заяві на відкриття рахунку та анкеті про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені. Умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру також відсутні.

Одночасно, витяг з Умов та правил надання банківських послуг розд. 3.2.1.1 вид кредиту «Кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта, який доданий до позову та в якому визначені в т.ч.: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема, пеня за несвоєчасне погашення клієнтом (позичальником) кредиту та/або процентів та ін., підпис позичальника не містить.

Тобто, матеріалами справи не підтверджено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач 1 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також те, що на момент отримання відповідачем 1 кредитних коштів вони взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитними коштами, щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема, саме у зазначених в них розмірі і порядку нарахування.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису відповідача 1, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 13.04.2017 шляхом підписання заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, в якій не зазначено до яких саме Умов та правил приєднався відповідач 1.

Також суд вважає, що в цьому випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися самим банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто позивач міг додати до позову витяг з Умов та правил у будь-якій редакції, що найбільш сприятлива для задоволення позову.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу 1 Умови та правила банківських послуг, наданий банком витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем 1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг (витяг з них), з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18, від 12.03.2020 у справі № 916/548/19.

Також судом враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 17.07.2020 у справі №910/8189/19, щодо відхилення доводів АТ КБ «Приватбанк» про відсутність підстав для застосування висновку у справі № 342/180/17-ц з огляду на те, що відповідачем у цій справі була фізична особа, а не юридична, яка в силу свого правового статусу має можливість усвідомлювати значення та наслідки своїх дій, здатна ознайомитися з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку при укладенні кредитного договору. Суд касаційної інстанції зазначив, що під час вирішення спору слід виходити з наданого Великою Палатою Верховного Суду тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору.

Отже, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, покладення на боржника відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне виконання зобов`язань по договору.

Оскільки судом не встановлено обов`язку відповідача 1 щодо сплати процентів, комісії та пені, відповідно, відсутній і солідарний обов`язок відповідача 2 щодо сплати позивачу відповідних нарахувань.

Вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст. 625, 1048 ЦК України позивачем не заявлено.

За таких обставин, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1,2 заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 2 248,66 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 867,41 грн, пені за несвоєчасність виконання зобов`язання в розмірі 56,33 грн є необґрунтованими та неправомірними, а отже і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд виходить з того, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.1. Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

На підставі платіжного доручення № ВОJ69В33ТJ від 09.09.2020 за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Отже, зважаючи на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 239,06 грн, на відповідачів 1,2 - 1 862,94 грн в рівних частинах (по 931,47 грн).

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-Строй М» (87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд. 16/22; ідент. код 41272316) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; ідент. код 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 24 721 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять одна) грн 70 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-Строй М» (87502, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Перемоги, буд. 16/22; ідент. код 41272316) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідент. код 14360570) судовий збір у розмірі 931 (дев`ятсот тридцять одна) грн 47 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ідент. код 14360570) судовий збір у розмірі 931 (дев`ятсот тридцять одна) грн 47 коп.

5. В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 07.06.2024.

Суддя Л.В. Ніколаєва