Рішення

від 23.05.2024 по справі 910/19069/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2024Справа № 910/19069/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техспейс"

про стягнення 6 812 903, 23 грн.

Представники:

від позивача: Пилипак Я.С.;

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техспейс" (далі-відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 6 812 903, 23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за ліцензійним договором № 01/23 про надання права на використання товарних знаків від 01.02.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.01.2024.

У судовому засіданні 25.01.2024 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 15.02.2024.

У судовому засіданні 15.02.2024 суд на місці ухвалив продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав розгляд справи на 07.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/19069/23 призначено на 11.04.2024.

У судовому засіданні 11.04.2024 оголошено перерву до 25.04.2024.

Судове засідання призначене на 25.04.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 призначено судове засідання на 23.05.2023.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.05.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.02.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техспейс" (далі - ліцензіар) та Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" (далі - ліцензіат/банк) укладено ліцензійний договір про надання права на використання товарних знаків № 01/23, умовами якого передбачено, що Ліцензіар надає Ліцензіату на Строк дії цього Договору невиключну ліцензію (надалі - «Ліцензія») на використання на Території (України) Товарних знаків для пропонування та надання усіх Послуг, зазначених у свідоцтві на Товарний знак, а Ліцензіат зобов?язується належним чином сплачувати роялті за використання Товарних знаків та виконувати інші свої зобов`язання, передбачені цим договором.

У розділі 1 договору сторони визначили терміни, що використовуються у договорі, зокрема товарні знаки - зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг: свідоцтво № 194812 на знак для товарів і послуг «ІВОХ», що зареєстрований 25.12.2014 року, Бюлетень № 24 відносно товарів і послуг 35 та 36 класу МКТП.

Відповідно до п. 3.1. договору, роялті за використання Товарних знаків за цим Договором сплачується Ліцензіатом у сумі та згідно умов оплати, зазначених у Додатку № 4 до цього Договору. Роялті не є об?єктом оподаткування ПДВ на підставі абз.2 пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 Податкового Кодексу України.

Згідно п. 3.2. договору, датою початку нарахування роялті є дата підписання Сторонами Акту приймання - передачі права на використання Товарних знаків.

У цьому Договорі Сторони домовилися, що Ліцензіат отримує право на використання Товарного знаку з моменту підписання Акту приймання-передачі права на використання Товарних знаків (п. 4.1. договору).

За умовами п. 4.2. договору, підписання Акту приймання - передачі права на використання Товарних знаків здійснюється щомісячно на початку місяця, за який здійснюється оплата.

У п. 5.1. договору сторони погодили, що згідно Ліцензії на використання Товарних знаків Ліцензіат одержує право на використання Товарного знака для надання ним Послуг наступними способами: (а) застосування під час пропонування, надання та просування Послуг; (б) застосування в інформаційних та рекламних матеріалах, під час проведення акцій для популяризації (просування) Банком Послуг, конкурсів, рекламних кампаній, культурно-іміджевих, спонсорських і благодійних акцій; (в) застосування в діловій документації, пов?язаній з господарською діяльністю Банку, канцелярських виробах, упаковках, на телебаченні, радіо, в мережі Інтернет, (г) застосування на платіжних картках (як дебетних так і кредитних), що випускаються Банком, поліграфічній продукції; (д) для застосування у внутрішньому оформленні будинку, внутрішній та зовнішній рекламі, відділеннях Банку.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що ліцензіат зобов`язується оплачувати ліцензіару роялті в порядку та розмірі, передбачених цим договором.

За умовами п. 6.11 договору, навіть після припинення цього договору, ліцензіар не має права заборонити ліцензіату використання товарних знаків, розміщеного на платіжних картках (як дебетових так і кредитних), емітованих банком в період дії цього договору.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами, якою є дата, зазначена вище в цьому Договорі, та діятиме до « 01» листопада 2023 року, якщо дія Договору не буде достроково припинена однією із Сторін з урахуванням положень пп. 11.7, 15.3 та 15.4 цього Договору, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами зобов?язань за цим Договором (п. 8.1. договору).

Згідно п. 15.2. договору, жодна із сторін не має права відмовитися в односторонньому порядку від виконання даного Договору або в односторонньому порядку змінити умови даного Договору, крім як у випадках, прямо передбачених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 15.3. договору, ліцензіат має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення Ліцензіара за 7 днів до дати розірвання. В такому разі оплата Роялті здійснюється пропорційно фактичному періоду використання Товарних знаків.

Дія цього Договору може бути достроково припинена за взаємною згодою Сторін або на підставі рішення суду. Сторона, яка вважає за необхідне достроково припинити дію Договору, надсилає пропозиції про це другій Стороні. Сторона, що одержала пропозицію про дострокове припинення дії Договору, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо Сторони не досягли згоди щодо дострокового припинення дії Договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена Сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 15.4 договору).

Додатком № 1 до договору сторони визначили інформацію про знаки для товарів і послуг.

Додатком № 2 до договору є акт № 1 приймання-передачі права на використання товарних знаків від 01.02.2023, відповідно до якого ліцензіат отримав на підставі ліцензійного договору невиключну ліцензію на використання наступних товарних знаків на період з 01.02.2023 року по 01.11.2023 року - на знак для товарів і послуг «ІВОХ», що зареєстрований 25.12.2014 року, згідно свідоцтва № 194812, бюлетень № 24.

Додатком № 3 до договору сторони погодили зображення товарного знака, що ліцензіат зобов`язується використовувати товарний знак у наступному вигляді: свідоцтво на товарний знак № 194812, зображення «ІВОХ».

Додатком № 4 від 01.02.2023 до договору сторони погодили розрахунок порядку, розміру і строків сплати роялті за використання товарних знаків, а саме, зокрема:

1. Ліцензіат сплачує роялті за використання Товарних знаків ліцензіара у виді паушального платежу.

2. Щомісячна сума роялті складає 8 800 000, 00 грн.

3. Платіж за період з 01 лютого 2023 по 28 лютого 2023 року включно:

3.1. 70 % (сімдесят відсотків) від суми роялті сплачується п?ятьма рівними частинами, а саме: перша частина не пізніше 6 (шостого) числа звітного місяця, протягом усього строку дії Договору; друга частина не пізніше 12 (дванадцятого) числа звітного місяця, протягом усього строку дії Договору; третя частина не пізніше 18 (вісімнадцятого) числа звітного місяця, протягом усього строку дії Договору; четверта частина не пізніше 24 (двадцять четвертого) числа звітного місяця, протягом усього строку; п?ята частина не пізніше останнього числа звітного місяця, протягом усього строку дії Договору;

3.2. 30 % (тридцять відсотків) від суми роялті сплачується не пізніше 5 (п?ятого) числа місяця наступного за звітним.

4. Платіж за період з 01 березня 2023 року по 01 листопада 2023 року в розмірі 70 400 000,00 гривень сплачується авансовим платежем до 6 березня 2023 року включно.

5. Сторони погодили, що ціна цього Договору визначається сумою всіх платежів, що будуть сплачені ліцензіатом, як винагорода за використання або за надання права на використання об?єкта права інтелектуальної власності (роялті), на користь ліцензіара. Всі розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті Україні - гривні.

7. У випадку дострокового розірвання Договору ліцензіар зобов?язується повернути ліцензіату частину авансового платежу за період, протягом якого ліцензіат не використовував Товарний знак, відповідно до умов Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ліцензіата, зазначений в реквізитах цього Договору, або додатково повідомлений ліцензіатом окремо.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору та п.п.3.1., 3.2. додатку № 4 до договору Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" було здійснено на користь відповідача сплату роялті за використання товарного знака «ІВОХ» на загальну суму 8 800 000, 00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 4207689 від 06.02.2023 на суму 1 246 000, 00 грн, № 4660952 від 10.02.2023 на суму 1 218 000, 00 грн, № 5529721 від 17.02.2023 на суму 1 232 000, 00 грн, №6349468 від 24.02.2023 на суму 1 232 000, 00 грн, № 6828766 від 28.02.2023 на суму 1 232 000, 00 грн, № 72223591 від 03.03.2023 на суму 2 640 000, 00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 4. додатку № 4 від 01.02.2023 до договору, ПрАТ "Айбокс Банк" здійснено авансовий платіж за період з 01 березня 2023 року по 01 листопада 2023 року у розмірі 70 400 000, 00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 7314767 від 03.03.2023).

Позивач зазначає, що з 08.03.2023 АТ "Айбокс Банк" припинило використання товарного знака ліцензіара - відповідача, внаслідок відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ "Айбокс Банк" на підставі рішення Правління Національного банку України № 89-рш від 07.03.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з повідомленням № 227/012-23ЛК від 23.03.2023 про дострокове розірвання ліцензійного договору № 01/23 про надання права на використання товарних знаків від 01.02.2023 та повернення грошових коштів, в якому у зв`язку з відкликанням банківської ліцензії та припиненням використання товарного знака з 08.03.2023 повідомив відповідача про дострокове розірвання ліцензійного договору № 01/23 про надання права на використання товарних знаків від 01.02.2023 з 31.03.2023 та вимагав відповідача повернути грошові кошти у розмірі 68 412 903, 23 грн, що розраховані як сума за період, протягом якого АТ "Айбокс Банк" не використовувався товарний знак, тобто з 08.03.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень «рекомендованим листом» від 24.03.2023 та фіскальним чеком. Вказане повідомлення отримано відповідачем 03.04.2023 згідно відстеження пересилання поштових відправлень за сайті «АТ Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором 0600025091270.

Відповідач на вищезазначене повідомлення відповіді не надав.

Тож, позивач повторно звернувся до відповідача з повідомленням № 538/015-23ЛК від 05.04.2023 про дострокове розірвання ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023 та повернення грошових коштів, в якому повідомив відповідача про дострокове розірвання ліцензійного договору № 01/23 про надання права на використання товарних знаків від 01.02.2023 з 31.03.2023 та вимагав відповідача повернути грошові кошти у розмірі 68 412 903, 23 грн, що розраховані як сума за період, протягом якого АТ "Айбокс Банк" не використовувався товарний знак, тобто з 08.03.2023, яке отримано відповідачем 19.04.2023 згідно відстеження пересилання поштових відправлень за сайті «АТ Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором 0600025451110.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що з 08.03.2023 фактично припинив використання Товарного знаку відповідача (Свідоцтво на товарний знак № 194812) та враховуючи що позивачем відповідно до пункту 4 додатку до ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023 здійснено авансовий платіж за період з 01 березня 2023 року по 01 листопада 2023 року в розмірі 70 400 000, 00 грн, відповідач зобов?язаний повернути позивачу частину авансового платежу за період, протягом якого Позивач не використовував товарний знак, тобто з 08.03.2023 року по 01.11.2023 року, що за розрахунком позивача складає 68 412 903, 23 грн. В той же час, при зверненні до суду з даним позовом, АТ "Айбокс Банк" просить суд стягнути з відповідача частину авансового платежу за період з 08.03.2023 по 31.03.2023 (за 24 дні) у розмірі 6 812 903, 23 грн, розраховані позивачем наступним чином:

щомісячна сума роялті - 8800000,00 грн;

кількість днів в березні - 31;

вартість ліцензії за 1 день березня становить 8800000,00/31=283870, 968 грн.;

період за який позивач заявляє позовні вимоги - з 8 березня по 31 березня (24 дні), відтак 24 дні * 283870,968 грн = 6 812 903, 23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що на підставі укладеного з відповідачем ліцензійного договору № 01/23 про надання права на використання товарних знаків від 01.02.2023 позивач отримав невиключну ліцензію на використання товарного знака на період з 01.02.2023 року по 01.11.2023 року, а саме на знак для товарів і послуг «ІВОХ», що зареєстрований 25.12.2014 року, згідно свідоцтва № 194812, бюлетень № 24.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та п.п.3.1., 3.2. додатку № 4 до договору Приватним акціонерним товариством "Айбокс Банк" було здійснено на користь відповідача сплату роялті за використання товарного знака «ІВОХ» на загальну суму 8 800 000, 00 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 4207689 від 06.02.2023 на суму 1 246 000, 00 грн, № 4660952 від 10.02.2023 на суму 1 218 000, 00 грн, № 5529721 від 17.02.2023 на суму 1 232 000, 00 грн, №6349468 від 24.02.2023 на суму 1 232 000, 00 грн, № 6828766 від 28.02.2023 на суму 1 232 000, 00 грн, № 72223591 від 03.03.2023 на суму 2 640 000, 00 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 4. додатку № 4 від 01.02.2023 до договору, ПрАТ "Айбокс Банк" здійснено авансовий платіж за період з 01 березня 2023 року по 01 листопада 2023 року у розмірі 70 400 000, 00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 7314767 від 03.03.2023).

Разом з тим, рішенням Правління Національного банку України № 89-рш від 07.03.2023 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" вирішено, зокрема відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ "Айбокс Банк"; Департаменту фінансового моніторингу повідомити про це рішення АТ "Айбокс Банк" та надіслати його Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Тож, на підставі вказаного рішення Правління Національного банку України виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 07 березня 2023 року № 277 «Про початок процедури ліквідації АТ "Айбокс Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" строком на три роки з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора АТ «АЙБОКС БАНК», визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п`ятій та десятій статті 52 Закону, призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Федорченка Андрія Володимировича строком на три роки з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно.

В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 531 від 04.05.2023 відкликано всі повноваження ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк", делеговані Фондом провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Федорченку Андрію Володимировичу з 05.05.2023.

Крім того, відповідно до зазначеного рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ "Айбокс Банк" з 05 травня 2023 року призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича, якому делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Айбокс Банк", визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписанням всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, та звернення з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), зазначеними у частинах п`ятій та десятій статті 52 Закону.

Тож, позивач починаючи з 08.03.2023 припинив використання товарного знака ліцензіара - відповідача, внаслідок відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації АТ "Айбокс Банк".

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно п. 15.2. договору, жодна із сторін не має права відмовитися в односторонньому порядку від виконання даного Договору або в односторонньому порядку змінити умови даного Договору, крім як у випадках, прямо передбачених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 15.3. договору, ліцензіат має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку за умови письмового повідомлення Ліцензіара за 7 днів до дати розірвання. В такому разі оплата Роялті здійснюється пропорційно фактичному періоду використання Товарних знаків.

Як зазначено судом вище, позивач звертався до відповідача з повідомленням № 227/012-23ЛК від 23.03.2023 про дострокове розірвання ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023 та повернення грошових коштів, в якому у зв`язку з відкликанням банківської ліцензії та припиненням використання товарного знака з 08.03.2023 повідомив відповідача про дострокове розірвання ліцензійного договору № 01/23 про надання права на використання товарних знаків від 01.02.2023 з 31.03.2023 та вимагав відповідача повернути грошові кошти у розмірі 68 412 903, 23 грн, що розраховані як сума за період, протягом якого АТ "Айбокс Банк" не використовувався товарний знак, тобто з 08.03.2023, що підтверджується списком згрупованих відправлень «рекомендованим листом» від 24.03.2023 та фіскальним чеком. Вказане повідомлення отримано відповідачем 03.04.2023 згідно відстеження пересилання поштових відправлень за сайті «АТ Укрпошта» за штрихкодовим ідентифікатором 0600025091270.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, враховуючи що умовами ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023 передбачено право ліцензіата в односторонньому порядку розірвати вказаний договір шляхом письмового повідомлення Ліцензіара за 7 днів до дати розірвання, та приймаючи до уваги відкликання банківської ліцензії позивача та початку процедури ліквідації АТ "Айбокс Банк" на підставі рішення Правління Національного банку України № 89-рш від 07.03.2023, у зв`язку з чим позивач фактично з 08.03.2023 припинив використання товарного знака ліцензіара - відповідача, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості відмови позивача від ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023.

Отже, ліцензійний договір № 01/23 від 01.02.2023 є розірваним в односторонньому порядку з 31.03.2023.

Відповідно до п. 7.додатку № 4 від 01.02.2023 до ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023, у випадку дострокового розірвання Договору ліцензіар зобов?язується повернути ліцензіату частину авансового платежу за період, протягом якого ліцензіат не використовував Товарний знак, відповідно до умов Договору, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ліцензіата, зазначений в реквізитах цього Договору, або додатково повідомлений ліцензіатом окремо.

Як встановлено судом, позивачем відповідно до пункту 4 додатку від 01.02.2023 до ліцензійного договору № 01/23 від 01.02.2023 було здійснено авансовий платіж за період з 01 березня 2023 року по 01 листопада 2023 року в розмірі 70 400 000, 00 грн.

Тож, відповідач зобов`язаний повернути позивачу частину авансового платежу, у зв`язку з достроковим розірванням Договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору не повернув позивачу частину авансового платежу за період, протягом якого ліцензіат не використовував Товарний знак.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов`язання щодо повернення позивачеві частини перерахованих коштів.

Наразі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача частини авансового платежу за період з 08.03.2023 по 31.03.2023 (за 24 дні) у розмірі 6 812 903, 23 грн, розраховані позивачем наступним чином: щомісячна сума роялті - 8800000,00 грн; кількість днів в березні - 31; вартість ліцензії за 1 день березня становить 8800000,00/31=283870, 968 грн.; період за який позивач заявляє позовні вимоги - з 8 березня по 31 березня (24 дні), відтак 24 дні * 283870,968 грн = 6 812 903, 23 грн.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку частини авансового платежу та встановлено, що нарахування проведено вірно.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти у розмірі 6 812 903, 23 грн., які підлягають поверненню позивачу, при цьому, договірні зобов`язання між сторонами припинились, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 812 903, 23 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техспейс" (вул. Ярославська, буд. 39 Г, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код - 43545960) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (вул. Ділова, буд. 9 А, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код - 21570492) 6 812 903 (шість мільйонів вісімсот дванадцять тисяч дев`ятсот три) грн 23 коп. - заборгованості та 102 193 (сто дві тисячі сто дев`яносто три) грн 55 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 10.06.2024.

Суддя Щербаков С.О.