Рішення

від 10.06.2024 по справі 910/4102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024Справа № 910/4102/24Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» (01024, місто Київ, вул.Басейна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 38435278) до проФізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) стягнення заборгованості у розмірі 109 095 грн. 79 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 109 095 грн. 79 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/4102/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

10.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.05.2024 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.04.2024 року була направлена до електронного кабінету Позивача у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа Позивачу, та була направлена на адресу Відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, за закінченням встановленого терміну заберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни є АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/4102/24 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Водночас, ухвала суду повернута підприємством зв`язку на адресу суду із відміткою про закінчення терміну зберігання та відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п.п. 91, 117, 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді смс-повідомлення за номером мобільного телефону, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а у разі відсутності номера мобільного телефону - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланку повідомлення встановленого зразка.

Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

При цьому, відповідно до п. 99-1 вказаних Правил рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Таким чином, факт не звернення Відповідача для отримання листів до підприємства зв`язку протягом місяця та повернення останніх на адресу суду за закінченням терміну зберігання, застосовуючи принцип аналогії закону, свідчить про те, що Відповідач відсутній за вказаною адресою, тому Суд вважає судові рішення врученими в порядку ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Суд зазначає, що жодної іншої адреси або адреси електронної пошти відповідача суду не повідомлено.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

26.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (Суборендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Браніште Вікторією Іванівною (Суборендар) було укладено Договір суборенди №209, за умовами якого Суборендодавець зобов?язується передати у строкове, платне користування Суборендарю Приміщення, а Суборендар зобов?язаний прийняти Примішення в строкове користування, сплачувати Суборендодавцеві обумовлені в цьому Договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього Договору суборенди. Суборендодавець має право передавати Приміщення в суборенду на підставі Основного договору. (а.с. 8-24)

Відповідно до п. 4.1 Договору суборендар набуває право використовувати приміщення за цільовим призначенням в день початку строку суборенди. Якщо інше не погоджено сторонами суборендодавець передає суборендареві приміщення не пізніше наступного дня після підписання договору суборенди (п. 4.2 Договору). Будь-яка передача приміщень між сторонами повинна оформлюватись відповідним актом приймання-передачі приміщення (п. 4.4 Договору).

З моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором (п. 10.1 Договору).

Орендна плата, яку суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві складається з таких частин: основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата, плата з обороту. Суборендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту) щомісячно різними платежами до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному (п. 10.2, 13.1 Договору).

Відповідно до п. 17.1 Договору суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов`язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.

У пункті 24.1 Договору сторони погодили, що на вимогу суборендодавця суборендар зобов`язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення. Якщо протягом 5 календарних днів з дати отримання актів Суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими Суборендарем. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці свідчить про використання приміщення.

Договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку суборенди (п. 3.1 Договору).

Додатком №1 до Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року Сторони погодили, зокрема, що ставка орендної плати (п.10.4) 7041,63 грн., що еквівалентно 250 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка експлуатаційної орендної плати (п.10.4) 225,33 грн., що еквівалентно 8 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка маркетингової орендної плати (п.10.4) 112,67 грн., що еквівалентно 4,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати (п.13.1) до 15 числа відповідного місяця, що передує оплачуваному; строки сплати компенсації комунальних послуг (п.17.6) до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку Суборендодавця, який надається Суборендареві протягом 5 робочих днів з початку наступного місяця.

У п.18 Додатку визначено, що авансовий платіж (п.16.1, 16.2, 16.3) 51657,36 грн., ПДВ - 10331,47 грн., всього з урахуванням ПДВ - 61 988,83 грн., але не менше гривневого еквіваленту 1834,00 доларів США згідно з Офіційним курсом на дату укладення Договору (без ПДВ). в т.ч.:

Експлуатаційна орендна плата - 1577,32 грн., ПДВ - 315.46 грн.. всього з урахуванням ПДВ- 1892,78грн., але не менше гривневого еквіваленту 56,00 доларів США згідно з Офіційним курсом на дату укладення Договору (без ПДВ).

Маркетингова орендна плата - 788,66грн., ПДВ - 157,73грн., всього з урахуванням ПДВ - 946,39грн., але не менше гривневого сквіваленту 28,00 доларів США згідно з Офіційним курсом на дату укладення Договору (без П/ІВ).

Строки сплати авансового платежу (п.16.1) протягом 5 календарних днів з моменту підписання акту приймання - передачі приміщення. (п.19 Додатку)

27.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковчег» (Первісний Суборендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» (Новий Суборендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Браніште Вікторією Іванівною (Суборендар) було укладено Договір про заміну сторони та передачу прав та обов`язків від за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року, відповідно до умов якого у зв?язку зі зміною сторони за Основним договором №209 від 26.01.2021 року, укладеним між Первісним Суборендодавцем та Власником (Орендодавцем), керуючись ст.ст. 512-521 Цивільного кодексу України, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний Суборендодавець передас, а Новий Суборендодавець приймає весь обсяг прав та обов?язків, які виникли у Первісного Суборендодавця за Договором суборенди, укладеним між Первісним Суборендодавцем і Суборендарем. (а.с.26)

З 01.03.2023 року Первісний Суборендодавець передає, а Новий Суборендодавець приймає на себе усі права і обов?язки Первісного Суборендодавця за Договором суборенди, а також відповідальність за неналежне виконання

зобов`язань за Договором суборенди. (п.3 Договору про заміну сторони)

З 01.03.2023 року як Новий Суборендодавець набуває право вимагати від Суборендаря належного виконання обов?язків за Договором суборенди, так і Суборендар набуває право вимагати від Нового Суборендодавця належного виконання обов?язків за Договором суборенди. (п.5 Договору про заміну сторони)

Додатковими договорами від 01.03.2023 року, від 10.05.2023 року до Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року Сторони вирішили внести зміни та доповнити новим абзацом п. 8 (Ставка Основної Орендної Плати) Додатку №l (Основні умови до Договору суборенди) Договору суборенди та викласти його в наступній редакції: «В період з 01.06.2023 року по 31.08.2023 року включно - 5 126,30 грн., що еквівалентно 182,00 доларам США згідно з Офіційним курсом на дату укладення Договору (без ПДВ), щомісячно». (а.с.28-29)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року Суборендодавець передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в суборенду з метою ведення господарської діяльності, частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщення в суборендне користування від 01.03.2023 року. (а.с.27)

Позивач направляв на адресу Відповідача повідомлення про застосування оперативно - господарських санкцій №25/05/23/1 від 25.05.2023 року, вимоги про сплату заборгованості №05/06/23/1 від 05.06.2023 р., №03/07/23/1 від 03.07.2023 р., що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 07.06.2023 р., 06.07.2023 р., фіскальних чеків, накладних. (а.с.30-35)

Листом №12/07/23/1 від 12.07.2023 року Позивач повідомив Відповідача про припинення дії (розірвання) Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року 22.07.2023 року, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 12.07.2023 р. (а.с.36-37)

22.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» за участю двох представників Суборендодавця було складено Акт приймання - повернення приміщення з суборендного користування за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року, за яким Суборендар передав, а Суборендодавцеь прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д. (а.с.28)

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року він надав послуги з оренди нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, на підтвердження чого склав Акти надання послуг №526 від 30.06.2023 року на суму 59 592 грн. 20 коп., №766 від 22.07.2023 року на суму 42 291 грн. 31 коп., №462 від 31.05.2023 року на суму 1 052 грн. 03 коп., №665 від 30.06.2023 року на суму 777 грн. 72 коп., №884 від 31.07.2023 року на суму 258 грн. 14 коп., які були направлені на адресу Відповідача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 08.01.2024 р., накладної, фіскального чеку. (а.с.40-47)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за період червень 2023 року по липень 2023 року та комунальних витрат за період травень 2023 року по липень 2023 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 70 971 грн. 40 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни штрафи у розмірі 35 485 грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 1 363 грн. 55 коп. та інфляційні у розмірі 1 275 грн. 14 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що з 01.07.2023 року припинив користуватись суборендованим майном. Крім того, акти надання послуг не підписані Відповідачем й не були отримані останнім. Відповідач погоджується про наявність заборгованості за червень 2023 р. у розмірі 26 592 грн. 20 коп. Також на виконання умов Договору Відповідачем було сплачено гарантійний платіж у розмірі 61 998 грн. 83 коп., а тому вказана заборгованість повністю забезпечується гарантованим фондом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року Суборендодавець передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в суборенду з метою ведення господарської діяльності, частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщення в суборендне користування від 01.03.2023 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.27)

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що з 01.07.2023 року припинив користуватись суборендованим майном, а тому заборгованість за липень 2023 року нарахована безпідставно.

Приписами частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до п. 4.4 Договору будь-яка передача Приміщень між Сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідним Актом приймання-передачі Приміщення.

Згідно з п. 9.1 Договору після закінчення строку суборенди (в тому числі дострокового припинення Договору) не пізніше як в останній день строку суборенди Суборендар зобов`язаний повернути Суборендодавцеві Приміщення та ключі від вхідних груп та інших дверей Приміщення у справному стані відповідно до технічних паспортів на Приміщення та іншої технічної документації щодо Приміщення.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що повернення приміщення та ключів фіксується Сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі Приміщення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» орендованого приміщення, переданого за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року шляхом складання й підписання Сторонами акту приймання-передачі Приміщення з суборенди відповідно до п.9.2 Договору.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що Відповідач продовжував користуватися частиною нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, яке було передано за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року у липні 2023 року, а тому Суд не приймає до уваги вказані заперечення Відповідача.

В той же час, Судом встановлено, що листом №12/07/23/1 від 12.07.2023 року Позивач повідомив Відповідача про припинення дії (розірвання) Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року 22.07.2023 року, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 12.07.2023 р. (а.с.36-37)

Положеннями п. 9.3. Договору встановлено, що в тому випадку, якщо на вимогу Суборендодавця Суборендар не підпише Акт приймання-передачі Приміщення з суборенди, Суборендодавець має право підписати Акт приймання-передачі Приміщення з суборенди із залученням третьої особи із зазначенням фактичної дати підписання такого акту із третьою особою. В такому випадку Приміщення вважається повернутим Суборендодавцеві з орендного користування в дату підписання такого акту із третьою особою.

22.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» за участю двох представників Суборендодавця було складено Акт приймання - повернення приміщення з суборендного користування за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року, за яким Суборендар передав, а Суборендодавцеь прийняв частину нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д. (а.с.28)

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Договір суборенди №209 від 26.01.2021 року припинив свою дію 22.07.2023 року у зв`язку з одностороннім розірванням на підставі п.23.4 Договору.

З моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені цим договором (п. 10.1 Договору).

Орендна плата, яку суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві складається з таких частин: основна орендна плата, експлуатаційна орендна плата, маркетингова орендна плата, плата з обороту. Суборендар сплачує окремими платежами кожну із частин орендної плати (окремо основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату, плату з обороту) щомісячно різними платежами до 15 числа відповідного місяця, який передує оплачуваному (п. 10.2, 13.1 Договору).

Відповідно до п. 17.1 Договору суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов`язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією торгового центру та площ загального користування, а також земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями торгового центру пропорційно площі приміщення до загальної площі торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.

Додатком №1 до Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року Сторони погодили, зокрема, що ставка орендної плати (п.10.4) 7041,63 грн., що еквівалентно 250 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка експлуатаційної орендної плати (п.10.4) 225,33 грн., що еквівалентно 8 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); ставка маркетингової орендної плати (п.10.4) 112,67 грн., що еквівалентно 4,00 доларам США згідно з офіційним курсом на дату укладення договору (без ПДВ); строк сплати основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати (п.13.1) до 15 числа відповідного місяця, що передує оплачуваному; строки сплати компенсації комунальних послуг (п.17.6) до 10 числа наступного місяця за оплачуваний місяць (попередній) на підставі рахунку Суборендодавця, який надається Суборендареві протягом 5 робочих днів з початку наступного місяця.

Додатковими договорами від 01.03.2023 року, від 10.05.2023 року до Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року Сторони вирішили внести зміни та доповнити новим абзацом п. 8 (Ставка Основної Орендної Плати) Додатку №l (Основні умови до Договору суборенди) Договору суборенди та викласти його в наступній редакції: «В період з 01.06.2023 року по 31.08.2023 року включно - 5 126,30 грн., що еквівалентно 182,00 доларам США згідно з Офіційним курсом на дату укладення Договору (без ПДВ), щомісячно». (а.с.28-29)

У пункті 24.1 Договору сторони погодили, що на вимогу суборендодавця суборендар зобов`язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення. Якщо протягом 5 календарних днів з дати отримання актів Суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими Суборендарем. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці свідчить про використання приміщення.

Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року він надав послуги з оренди нерухомого майна, що являє собою приміщення лот №209, розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, на підтвердження чого склав Акти надання послуг №526 від 30.06.2023 року на суму 59 592 грн. 20 коп., №766 від 22.07.2023 року на суму 42 291 грн. 31 коп., №462 від 31.05.2023 року на суму 1 052 грн. 03 коп., №665 від 30.06.2023 року на суму 777 грн. 72 коп., №884 від 31.07.2023 року на суму 258 грн. 14 коп., які були направлені на адресу Відповідача, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 08.01.2024 р., накладної, фіскального чеку. (а.с.40-47)

Проте, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання обґрунтованих заперечень проти підписання вказаних актів, а тому вказані акти вважаються підписаними, а послуги - прийнятими суборендарем. Крім того, Відповідач своїми конклюдентними діями із здійснення часткової оплати підтвердив факт отримання послуг з оренди.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо неотримання вказаних актів, оскільки матеріали справи містять докази надсилання вказаних актів на адресу Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни, зазначену в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а неотримання вказаної поштової кореспонденції зумовлено пасивною поведінкою Відповідача.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору суборенди №209 від 26.01.2021 року, обов`язок Відповідача по оплаті орендної плати за період червень 2023 року - липень 2023 року, спожитих комунальних послуг за період травень 2023 року по липень 2023 року на момент розгляду даної справи настав.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що на виконання умов Договору Відповідачем було сплачено гарантійний платіж у розмірі 61 998 грн. 83 коп., а тому вказана заборгованість повністю забезпечується гарантованим фондом.

Відповідно до п. 16.6. Договору протягом всього строку дії Договору суборенди сума Забезпечувального платежу має дорівнювати розміру Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної орендної плати та Маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в Додатку №1 (пункт 21). Зазначене, зокрема, означає, що якщо у будь-який час впродовж строку дії цього Договору суборенди сума Забезпечувального платежу виявиться меншою, ніж розмір Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної орендної плати та Маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в Додатку №1 (пункт 21) (наприклад, якщо Орендна плата збільшуватимуться або індексуватимуться), Суборендар зобов`язаний на вимогу Суборендодавця доплатити відповідні суми таким чином, щоб сума Забезпечувального платежу дорівнювала розміру Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної орендної плати та Маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в Додатку №1 (пункт 21).

Згідно з п. 16.7 Договору у випадку невиконання (прострочення) Суборендарем будь-якого із його обов`язків за Договором суборенди, пов`язаним із здійсненням на користь Суборендодавця будь-яких платежів (в тому числі, Орендної плати, сплати будь-яких штрафних санкцій, відшкодування збитків, тощо), Субрендодавець має право погасити таку заборгованість Суборендаря за рахунок Забезпечувального платежу. В такому випадку Суборендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення від Суборендодавця про погашення заборгованості Суборендаря за рахунок Забезпечувального платежу поповнити суму Забезпечувального платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму Орендної плати (Основної орендної плати, Експлуатаційної орендної плати та Маркетингової орендної плати) за місяці суборенди, які вказані в Додатку №1 (пункт 21).

Положеннями п. 16.9 Договору визначено, що у випадку розірвання та/або припинення дії цього Договору суборенди з вини Суборендаря (в тому числі у випадку дострокового припинення (розірвання) в односторонньому порядку зі сторони Суборендодавця в зв`язку з порушенням Суборендарем Договору суборенди) Забезпечувальний платіж не повертається Суборендареві та залишається у Суборендодавця.

Враховуючи те, що Договір суборенди №209 від 26.01.2021 року було розірвано в односторонньому порядку Суборендодавцем у зв`язку з порушенням Суборендарем умов Договору суборенди в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів, на підставі п.16.9 Договору забезпечувальний платіж не повертається Суборендареві та залишається у Суборендодавця, а тому Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача в цій частині.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» за Договором суборенди №209 від 26.01.2021 року становить 70 971 грн. 40 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» по орендній платі та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, за період травень 2023 року - липень 2023 року у розмірі 70 971 грн. 40 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 70 971 грн. 40 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 10.08.2023 р. по 30.03.2024 р. у розмірі 1 363 грн. 55 коп. та інфляційні у розмірі 1 275 грн. 14 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 10.08.2023 р. по 30.03.2024 р. у розмірі 1 363 грн. 55 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 10.08.2023 р. по 30.03.2024 р. у розмірі 1 275 грн. 14 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявлено Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь штраф у розмірі 35 485 грн. 70 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 20.6 Договору передбачено, що в тому випадку, якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві будь-яких платежів орендар сплачує на користь орендодавця наступні штрафні санкції в розмірі, визначеному в додатку №1 (п.34).

У Додатку №1 до договору суборенди сторони погодили, що в тому випадку, якщо орендар прострочить сплату орендодавцеві будь-яких платежів (ст.20 п.20.5) - у випадку прострочення більш, ніж на 3 (три) календарних дні - договірні штрафні санкції у розмірі 10% (десять відсотків) від суми прострочення; - у випадку прострочення більш, ніж на 5 (п`ять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від суми прострочення; - у випадку прострочення більш, ніж на 10 (десять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від суми прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок 50% штрафу у розмірі 35 485 грн. 70 коп. на підставі п.20.5 Договору, Додатку №1 до договору суборенди, прийшов до висновку, що вказані позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 70 971 грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 1 363 грн. 55 коп., інфляційні у розмірі 1 275 грн. 14 коп. та штраф у розмірі 35 485 грн. 70 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Браніште Вікторії Іванівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛОКБАСТЕР МОЛЛ» (01024, місто Київ, вул.Басейна, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 38435278) заборгованість у розмірі 70 971 (сімдесят тисяч дев`ятсот сімдесят одна) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 1 363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 55 коп., інфляційні у розмірі 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п`ять) грн. 14 коп., штраф у розмірі 35 485 (тридцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн. 70 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 червня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин