Рішення

від 12.06.2024 по справі 910/4143/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024Справа № 910/4143/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» (01054, місто Київ, вул.Гончара Олеся, будинок 35, приміщення 16-18, Ідентифікаційний код юридичної особи 41434866) до проАкціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) визнання відсутнім права та зобов`язання внести зміни до особового рахункуПредставники:

від Позивача: Цигарьов О.О. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Шукліна О.В. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» (надалі також «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі також «Відповідач») про визнання відсутнім права та зобов`язання внести зміни до особового рахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання відсутнім у АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" права на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» та списання неустойки, передбаченої п.7.2 Додатку 1-8 до договору перевезення та зобов`язання АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» №8210257 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79 662 грн. 20 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі №910/4143/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.05.2024 року.

25.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 17.05.2024 року.

07.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

17.05.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.06.2024 року.

В судовому засіданні 12 червня 2024 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі. Представник Відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 12 червня 2024 року на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (Замовник) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Перевізник) було укладено Договір про надання послуг №09357/ЦТЛ-2018. (а.с.16-36)

Повідомленням від 03.03.2020 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомило Замовника про припинення (розірвання) Договору про надання послуг з 31.03.2020 включно. (а.с.37)

Повідомленням від 31.03.2020 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомило Замовника про відкликання раніше направлених повідомлень та про припинення (розірвання) Договору про надання послуг з 31.05.2020 включно. (а.с.38)

Повідомленням від 29.05.2020 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомило Замовника про відкликання раніше направленого замовникам повідомлення про припинення Договору про надання послуг та повідомлено про припинення (розірвання) Договору про надання послуг 30.06.2020 року включно. (а.с.101)

25.05.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" (Замовник) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Перевізник) на підставі поданої в електронній формі Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладання договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №41434866/2020-001 від 31.03.2020, було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 8210257. (а.с.39-100)

АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомлено замовника про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8372; платника: 8210257 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером, що підтверджується наявним в матеріалах справи Повідомленням залізниці про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.05.2020 № 99-41434866/2020-001. (а.с.40)

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 2.3.2 та п. 2.3.3. Договору обов`язками перевізника є: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів; вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 Договору).

У п. 12.2 Договору сторони погодили, що договір або його окремі умови щодо певних послуг припиняється: - за згодою сторін; - за ініціативи однієї з сторін. Ініціатива перевізника про припинення договору має бути мотивованою; - з підстав визначених законодавством.

Згідно з п. 12.4 Договору дію додаткових умов до договору може бути припинено в односторонньому порядку шляхом направлення однією стороною іншій стороні повідомлення про їх припинення. У такому випадку дія відповідного додатку вважається припиненою через 10 днів з дня направлення відповідного інформаційного повідомлення перевізником.

Відповідно до п. 13.1 Договору у випадку, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.

З 04.06.2020 року Відповідач запровадив нову/додаткову послугу, а саме перевезення вантажів з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника.

21.07.2020 АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" викладено нову редакцію договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, відповідно до якої договір доповнено Додатком 1-8 "Умови надання послуги перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника".

Як зазначає Позивач, 31.07.2020 року він відповідно до договору подав замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №41434866/2020-00009 від 31.07.2020: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 700. В свою чергу 03.08.2020 року Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» розглянуто та погоджено замовлення ТОВ "ОССОЙО" від 31.07.2020 № 41434866/2020-00009 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 495; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн, що підтверджується Повідомленням про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2020 року № УЗ-41434866/2020-00012.

Відповідно до п. 2.1 Додатку № 1-8 перевізник надає замовнику послуги з перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (узгоджена щомісячна кількість вагонів визначеного роду рухомого складу протягом узгодженого сторонами строку надання послуги), надалі в цьому Додатку до договору - послуга. Замовник здійснює оплату такої послуги відповідно до умов цього Додатку до договору.

Згідно з п. 2.2 Додатку № 1-8 сторони домовились, що у випадку надання такої послуги, до відповідних відносин застосовуватимуться спеціальні умови цього Додатку до Договору, які матимуть пріоритет над умовами договору. Умови договору, не визначені цим Додатком до договору, застосовуватимуться в частині, що не суперечить цьому Додатку до договору.

У разі невиконання замовником узгоджених обсягів перевезень, перевізником нараховується замовнику неустойка, яка відображається в інформаційному повідомленні щодобового переліку та зведеній відомості (п. 3.15 Додатку 1-8).

У відповідності до п. 7.2. Додатку 1-8 замовник, у разі невиконання погодженого замовлення в цілому або у випадку навантаження і відправки поданих перевізником під навантаження вагонів у кількості меншій, ніж визначено в погодженому замовленні щомісячно, сплачує неустойку у розмірі, який розраховується за формулою: Пн = Спл1 * Кнорм * Кваг3, де Пн сума неустойки за невиконання умов додаткової угоди та/або замовлення; Спл1 ставка плати за використання вагонів перевізника при перевезенні вантажів з узгодженими строками та обсягами, відповідно до погодженого замовлення; Кнорм показник, який визначається перевізником та публікується в оголошенні; Кваг3 кількість вагонів, що недовантажені замовником.

Пунктом 7.3. Додатку 1-8 передбачено, що у разі наявності на особовому рахунку замовника достатньої суми коштів для сплати неустойки, сплата неустойки замовником здійснюється шляхом списання перевізником грошових коштів з особового рахунку замовника в останній календарний день кожного місяця із сум грошових коштів, перерахованих замовником для виконання грошового зобов`язання за договором, та факт списання такої неустойки відображається перевізником в інформаційному повідомленні в особовому рахунку замовника і підтверджується зведеною відомістю. У разі відсутності на особовому рахунку замовника достатньої кількості сум грошових коштів для сплати неустойки, неустойку має бути сплачено замовником не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, шляхом внесення грошових коштів на особовий рахунок замовника для виконання грошового зобов`язання за договором.

Листом №180 від 26.11.2022 року Позивач звернувся до Відповідача, в якому просив припинити умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додаток 1-8) з 31.12.2020 без застосування до замовника штрафних санкцій. (а.с.134 зворотна сторона)

У відповідь на який Відповідач листом від 18.12.2020 № ЦТЛ-19/2013 повідомив про необхідність дотримання умов п. 4.1.3 додатку № 1-8 до договору перевезення, згідно з яким замовник має право відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 1-15 до договору перевезення) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору перевезення, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невикористаний строк на обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбаченому розділом 7 цього додатку до договору перевезення. (а.с.135)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що повідомленням від 29.05.2020 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомило Замовника про припинення (розірвання) Договору про надання послуг з 30.06.2020 включно, а тому Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року був розірваний за ініціативою Відповідача з 30.06.2020, іншого договору між сторонами укладено не було, а тому Додаток 1-8 між сторонами також не укладався. За таких підстав, просить Суд визнати відсутнім у Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" права на нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» та списання неустойки, передбаченої п.7.2 Додатку 1-8 до договору перевезення, зобов`язати АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» №8210257 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 79 662 грн. 20 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що твердження ТОВ «ОССОЙО», що укладений Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом (Договір 2020 року), укладений між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «ОССОЙО» 25.05.2020, був розірваний за ініціативою АТ «Укрзалізниця» на підставі повідомлення від 29.05.2020 з 30.06.2020, не відповідає змісту повідомлення від 29.05.2020, яким чітко зазначено про припинення 30.06.2020 саме Договору про надання послуг (Договору 2018 року); про подальше надання послуг на підставі Договору про надання послуг з організації перевезень залізничним транспортом (Договору 2020 року), який розміщено за посиланням на вебсайті, скріншот якого долучено до матеріалів справи та який було укладено ТОВ «ОССОЙО» 25.05.2020, що не заперечується Позивачем. З моменту введення 01.07.2020 в дію Договору № 8210257, укладеного 25.05.2020 з ТОВ «ОССОЙО», ТОВ «ОССОЙО» замовляло, а АТ «Укрзалізниця» надавало послуги саме на умовах зазначеного договору, в тому числі, на підставі Додатку 1-8 до такого Договору, що підтверджується і самим ТОВ «ОССОЙО». Листів, які б свідчили про розірвання саме Договору № 8210257, укладеного 25.05.2020, матеріали справи не містять. Крім того, заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог Позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено та не заперечувалось представниками Сторін у поданих заявах по суті спору, що 31.07.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» відповідно до договору подало замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами №41434866/2020-00009 від 31.07.2020: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 700. В свою чергу 03.08.2020 року Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» розглянуто та погоджено замовлення ТОВ "ОССОЙО" від 31.07.2020 № 41434866/2020-00009 про надання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами: початок періоду замовлення: 08.2020; завершення періоду замовлення: 07.2021; кількість місяців: 12; тип рухомого складу: зерновози; щомісячна кількість рухомого складу: 495; нормативна кількість діб: 7; ставка плати за використання вагону перевізника: 584,00 грн, що підтверджується Повідомленням про погодження Замовлення на отримання послуги з перевезення вантажу з узгодженими строками та обсягами від 03.08.2020 року № УЗ-41434866/2020-00012.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що повідомленням від 29.05.2020 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомило Замовника про припинення (розірвання) Договору про надання послуг з 30.06.2020 включно, а тому Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року був розірваний за ініціативою Відповідача з 30.06.2020, іншого договору між сторонами укладено не було, а тому Додаток 1-8 між сторонами також не укладався.

Повідомленням від 29.05.2020 року Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" повідомило Замовника про відкликання раніше направленого замовникам повідомлення про припинення Договору про надання послуг та повідомлено про припинення (розірвання) Договору про надання послуг з 30.06.2020 року включно. Також зазначено, що подальше замовлення послуг з 01.07.2020 року можливе на умовах Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, який розміщено на вебсайті філії «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця» uz-cargo.com/contractcarriage.html, та вже доступний для укладення шляхом обміну електронними документами засобами АС Клієнт-УЗ. (а.с.101)

Суд, дослідивши зміст повідомлення Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" від 29.05.2020 року, адресованого Замовнику, зазначає, що Перевізником повідомлено про припинення (розірвання) саме Договору про надання послуг з 30.06.2020 року включно, тобто саме Договору про надання послуг №09357/ЦТЛ-2018, який був укладений 13.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОССОЙО" та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ", а не про розірвання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року, як помилково вважає Позивач. Крім того, роз`яснено, що подальше замовлення послуг з 01.07.2020 року можливе на умовах Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, який розміщено на вебсайті філії «ЦТЛ» АТ «Укрзалізниця».

За таких підстав, Суд не приймає до уваги доводи Позивача щодо розірвання Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року за ініціативою Відповідача з 30.06.2020 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після направлення повідомлення Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" від 29.05.2020 року, Позивач продовжував замовляти послуги на підставі Додатку 1-8, зокрема, в січні 2021 року, що підтверджується відповідними відмітками у залізничних накладних (графа 7): №№34767228, 34765792, 34765933, 34760272, 34760496 від 05.01.2021, № 34756775 від 04.01.2021, №34824102 від 12.01.2021, №№ 34774158, 34776211 від 06.01.2021. (а.с.139-156)

Також листом №180 від 26.11.2022 року Позивач звернувся до Відповідача, в якому просив припинити умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додаток 1-8) з 31.12.2020 без застосування до замовника штрафних санкцій. (а.с.134 зворотна сторона)

У відповідь на який Відповідач листом від 18.12.2020 № ЦТЛ-19/2013 повідомив про необхідність дотримання умов п. 4.1.3 додатку № 1-8 до договору перевезення, згідно з яким замовник має право відмовитись від погодженого замовлення (скасувати замовлення), повідомивши про таке перевізника шляхом направлення йому повідомлення про скасування замовлення (за формою відповідно до додатку 1-15 до договору перевезення) не пізніше ніж за три робочих дні до дати скасування замовлення в порядку, визначеному цим додатком до договору перевезення, при цьому замовник зобов`язаний сплатити неустойку за весь невикористаний строк на обсяг перевезень, зазначений у погодженому замовленні, передбаченому розділом 7 цього додатку до договору перевезення. (а.с.135)

Враховуючи вищевикладені докази у справі, Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» своїми конклюдентними діями шляхом замовлення послуг на підставі Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року, направлення на адресу Відповідача листа №180 від 26.11.2022 року про припинення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним в частині надання послуг перевезення з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника (Додаток 1-8) з 31.12.2020 підтвердило факт дії Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8210257 від 25.05.2020 року після 30.06.2020 року, який визначений в якості підстави позову.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про визнання відсутнім права та зобов`язання внести зміни до особового рахунку є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Що стосується Заяви Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про застосування строків позовної давності до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО», Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки Суд відмовляє Позивачу у позові по суті в зв`язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОССОЙО» до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про визнання відсутнім права та зобов`язання внести зміни до особового рахунку - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12 червня 2024 року.

СуддяО.В. Чинчин