Рішення

від 12.06.2024 по справі 911/3875/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3875/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, код: 23697280)

до

Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Джи Пі Страхування» (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 2/1, код: 34663389)

про стягнення 57658,64 гривень,

До Господарського суду Київської області 25.12.2023 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі по тексту позивач/Банк) про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Джи Пі Страхування» (надалі по тексту відповідач/Товариство) заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах від 25.04.2013 № 4216/13 у загальному розмірі 57658,64 гривень, з яких: 500,00 гривень заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи строкова, 32100,00 гривень заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи прострочена, 13256,77 гривень пеня, 2550,77 гривень 3% річних, 9251,10 гривень інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за вказаним вище договором у період з квітня 2018 року по листопад 2023 року, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3875/23. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Поштове відправлення, яким суд надсилав за адресою місцезнаходження відповідача, ухвалу про відкриття провадження у справі, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду з відміткою про невручення відповідачу поштового відправлення та його повернення у зв`язку із «адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Пунктом 10) частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, зокрема місцезнаходження юридичної особи.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13 та підлягають застосуванню з огляду на ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у цьому випадку, суду. Факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, проте, процесуальним правом на подання відзиву не скористався.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Банком (далі також зберігач) та Товариством (далі також депонент) 25.04.2013 укладено договір про відкриття рахунка в цінних паперах № 4216/13 (далі договір), за змістом п. 1.1. якого депонент доручає, а зберігач зобов`язується надавати депоненту послуги щодо відкриття та ведення рахунку у цінних паперах, зберігання належних депоненту цінних паперів, обслуговування операцій за цим рахунком, отримання доходів за цінними паперами на викладених нижче умовах відповідно до «Положення про депозитарну діяльність», затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17.10.2006 № 999. Внутрішнього положення зберігача, чинного законодавства України та на підставі розпоряджень депонента.

За змістом підп. 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. пункту 2.1. договору, зберігач зобов`язаний відкрити депоненту рахунок у цінних паперах протягом трьох банківських днів після подання депонентом документів, яких вимагає чинне законодавство України; здійснювати зберігання та облік цінних паперів депонента, що зберігаються у зберігача; здійснювати ведення рахунку у цінних паперах шляхом виконання операцій згідно з порядком та у термін, обумовлений внутрішніми документами зберігача, якщо порядок виконання операцій не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до підп. 2.2.8., 2.2.9 пункту 2.2. договору, зберігач має право на відшкодування витрат пов`язаних з виконанням цього договору; на отримання винагороди згідно тарифів на послуги зберігача.

За змістом підп. 2.4.1.-2.4.2. пункту 2.4. договору, депонент зобов`язаний: дотримуватись вимог внутрішніх документів зберігача, які обумовлені в витягах із них, що стосуються взаємин депонента і зберігача; оплачувати послуги зберігача згідно з тарифами, умовами та строками передбаченими цим договором та тарифами зберігача.

Відповідно до п. 3.1. договору, депонент оплачує послуги зберігача згідно з цим договором та відповідно до «Тарифів на послуги зберігача цінних паперів» (надалі-тарифи), згідно з додатком № 2, що е невід`ємною частиною цього договору. Депонент підтверджує, що він ознайомлений на момент укладання цього договору з тарифами зберігача на депозитарні послуги, засвідчуючи їх підписом уповноваженої особи та печаткою депонента.

Сторони домовились про те, що тарифи на послуги зберігача, які надаються зберігачем депоненту згідно з цим договором, можуть бути змінені зберігачем в односторонньому порядку у відповідності до пункту 3.3. цього договору. При зміні тарифів зберігачем, нові (змінені) тарифи зберігача не повинні перевищувати максимального розміру, що встановлюється національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Антимонопольним комітетом України (пункт 3.2. договору).

Згідно з п. 3.3. договору про зміну тарифів на послуги зберігача, які надаються згідно з цим договором, зберігач повідомляє депонента письмово не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати зміни тарифів. Змінені у відповідності до пункту 3.2. та цього пункту договору тарифи зберігача набувають чинності та застосовуються до правовідносин сторін з дати, зазначеної у відповідному письмовому повідомленні зберігача.

За змістом пункту 3.5. договору, оплата послуг зберігача здійснюється депонентом до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком № 1, що є невід`ємною частиною Договору.

У пункті 3.6. договору сторони узгодили, що зберігач готує та надає депоненту Акт-рахунок прийому-здачі депозитарних послуг (додаток № 1) за наслідком виконаних операцій та наданих зберігачем послуг у звітному місяці щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом. Зберігач передає для підписання депоненту 2 примірники Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг (додаток № 1), які депонент повинен підписати та передати зберігачу один примірник Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

Сторонами договору підписано додаток № 2 до договору «Тарифи на послуги зберігача цінних паперів».

Також в матеріалах справи наявні тарифи депозитарної установи АБ «Укргазбанк» на депозитарні послуги для юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), які є додатками № 3 до Протоколу Тарифного комітету від 28.02.2018 № 180228/10 та № 2 до Протоколу Тарифного комітету від 31.10.2018 № 181031/5.

На виконання умов договору позивач, зокрема у період з квітня 2018 року по листопад 2023 року надав відповідачу послуги з обслуговування в системі депозитарного обліку, про що позивачем були складені акти-рахунки за спірний період та надіслані на адресу відповідача, що підтверджується наявними у матеріалах справи фіскальними чеками поштового зв`язку та списками згрупованих поштових відправлень.

Згідно виписки про операції з цінними паперами за період з 25.04.2013 по 07.12.2023 рахунок відповідача у цінних паперах є чинним, а позивач продовжує здійснювати його обслуговування.

Зі змісту виписки про стан рахунку в цінних паперах станом на 07.12.2023 вбачається, що станом на 07.12.2023 на рахунку відповідача обліковуються цінні папери в кількості 4220 шт. загальною номінальною вартістю 4220000,00 гривень.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач, стало неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за укладеним договором у період з квітня 2018 року по листопад 2023 року, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 57658,64 гривень, з яких: 32100 гривень прострочена заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи, 500,00 гривень строкова заборгованість по сплаті комісії депозитарної установи, 13256,77 гривень пеня, 2550,77 гривень 3% річних, 9251,10 гривень інфляційні втрати, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктами 8.1., 8.2. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє протягом трьох років. Договір вважається пролонгованим на кожні наступні три роки, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії цього договору, сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

У статті 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання укладеного сторонами договору чи визнання його недійсними до матеріалів справи не надано, відтак є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів регулюються Законом України «Про депозитарну систему України».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, депонентів, номінальних утримувачів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Статтею 4 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що система депозитарного обліку цінних паперів (далі - система депозитарного обліку) - сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери (вид із зазначенням типу, номінальна вартість і кількість, реєстр кодів цінних паперів (міжнародних ідентифікаційних номерів цінних паперів), обмеження обігу тощо) на рахунках у цінних паперах власників таких рахунків; інформації про емітентів; про власників цінних паперів, які мають права за цінними паперами та права на цінні папери; про обмеження прав на цінні папери та прав за цінними паперами; про осіб, уповноважених власниками цінних паперів (управителів, заставодержателів, інших осіб, наділених відповідними правами щодо цінних паперів); про номінальних утримувачів; інші дані, що дають змогу ідентифікувати емісійні цінні папери і зазначених осіб; інша передбачена законодавством інформація. Набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку.

Приписами статті 1 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що власник рахунка у цінних паперах - особа, якій професійним учасником депозитарної системи України та/або Національним банком України відкрито рахунок у цінних паперах.

Частиною 1 статті 194 Цивільного кодексу України передбачено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про депозитарну систему», рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

За змістом статті 6 Закону України «Про депозитарну систему України», депозитарний облік цінних паперів - облік цінних паперів, прав на цінні папери та їх обмежень на рахунках у цінних паперах (далі - депозитарний облік).

Депозитарний облік у системі депозитарного обліку цінних паперів ведеться у кількісному виразі.

При цьому облік прав на цінні папери конкретного власника ведеться виключно депозитарними установами (крім обліку прав на цінні папери, які обліковуються на рахунку номінального утримувача), Національним банком України у визначених цим Законом випадках і депозитаріями-кореспондентами, номінальними утримувачами чи їх клієнтами, а облік цінних паперів і прав за цінними паперами - виключно Центральним депозитарієм або Національним банком України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про депозитарну систему України» виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах (постанова Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 917/1746/20).

Судом встановлено, що на рахунку відповідача обліковуються цінні папери у кількості 4220 шт. загальною номінальною вартістю 4220000 гривень, що підтверджується банківською випискою про стан рахунку в цінних паперах станом на 07.12.2023.

Також судом встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду із розглядуваним позовом договір є чинним, рахунок відповідача у цінних паперах не закритий та позивач продовжує здійснювати його обслуговування.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 3.5. договору оплата послуг зберігача здійснюється депонентом до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом проведення операції на підставі виставленого зберігачем Акту-рахунку прийому-здачі депозитарних послуг, згідно з додатком № 1, що є невід`ємною частиною Договору.

Позивачем відповідно до умов договору на адресу відповідача направлялись акти-рахунки за надані позивачем послуги у період з квітня 2018 року по листопад 2023 року включно на загальну суму 32600,00 гривень, що підтверджується наявними в матеріалах справи списками згрупованих рекомендованих відправлень та фіскальними чеками.

Доказів підписання відповідачем вказаних актів або мотивованої відмови від їх підписання сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Суд зазначає, що не підписання відповідачем актів за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, послуги вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень, відповідно останній зобов`язаний здійснити оплату послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах за тарифами, за якими позивачем проводились нарахування.

Отже, з урахуванням умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати наданих позивачем послуг з обслуговування рахунку в системі депозитарного обліку на загальну суму 32600,00 гривень станом на дату розгляду даної справи є таким, що настав.

Однак, в порушення умов договору відповідач свій обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг за договором не виконав, доказів протилежного сторонами в перебігу розгляду справи не надано.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані позивачем послуги не надав, заперечень щодо факту надання позивачем послуг не висловив, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих позивачем послуг також не надано.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем у загальному розмірі 32600,00 гривень, яка складається із строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 500,00 гривень та простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи у розмірі 32100,00 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 13256,77 гривень пені, розрахованої за загальний період з 04.12.2022 по 03.12.2023, 9251,10 гривень інфляційних втрат та 2550,77 гривень 3% річних, розрахованих за загальний період з 01.06.2018 по 03.12.2023.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Судом встановлено, що пунктом 6.7. договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, які передбачені цим договором, депонент зобов`язаний сплатити зберігачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», за змістом яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20 уточнила правову позицію, викладену у справі № 911/634/19, вказавши, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців.

Як встановлено судом умовами пункту 6.7. укладеного між сторонами договору не передбачено інших умов нарахування пені, ніж встановлено приписами ст. 232 Господарського кодексу України, тому пеня має розраховуватися з наступного дня після визначеного договором терміну оплати та до виконання грошового зобов`язання або до відповідного дня останнього місяця шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Водночас, 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України доповнено пунктом 7, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 карантин на всій території України відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023.

Отже, вищевказаним законом строк, встановлений, зокрема частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, у разі якщо такий строк припадав на період дії карантину, був продовжений на строк дії карантину (до 30.06.2023), тобто вказана норма не обмежує нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що такий є необґрунтованим, адже при нарахуванні пені за порушення відповідачем грошового зобов`язання, позивачем не взято до уваги, що нарахування пені, понад строк встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, можливо здійснювати з моменту встановлення карантину та до завершення строку його дії (30.06.2023).

Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням вірно визначеної бази для нарахування, початкового та кінцевого періоду нарахування, з урахуванням наведених вище положень законодавства, не виходячи за межі заявлених позивачем періодів наступним чином:

- за надані позивачем депозитарні послуги за період з серпня 2019 року по жовтень 2022 року на загальну суму 19500,00 гривень, з урахуванням того, що строк нарахування пені за вказаний період було продовжено на строк дії карантину, судом розраховано пеню за період прострочення з 04.12.2022 (визначена позивачем дата прострочення) до 30.06.2023 (кінцевий термін дії карантину), сума пені становить 5582,88 гривень;

- за надані депозитарні послуги у листопаді 2022 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.12.2022 до 30.06.2023, сума пені становить 134,93 гривень;

- за надані депозитарні послуги у грудні 2022 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.01.2023 до 16.07.2023, сума пені становить 124,66 гривень;

- за надані депозитарні послуги в січні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.02.2023 до 16.08.2023, сума пені становить 123,01 гривень;

- за надані депозитарні послуги у лютому 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.03.2023 до 16.09.2023, сума пені становить 122,41 гривень;

- за надані депозитарні послуги у березні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.04.2023 до 16.10.2023, сума пені становить 117,62 гривень;

- за надані депозитарні послуги у квітні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.05.2023 до 16.11.2023, сума пені становить 111,75 гривень;

- за надані депозитарні послуги у травні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.06.2023 до 03.12.2023, сума пені становить 97,97 гривень;

- за надані депозитарні послуги у червні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.07.2023 до 03.12.2023, сума пені становить 77,42 гривень;

- за надані депозитарні послуги у липні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.08.2023 до 03.12.2023, сума пені становить 57,75 гривень;

- за надані депозитарні послуги у серпні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5 договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.09.2023 до 03.12.2023, сума пені становить 39,12 гривень;

- за надані депозитарні послуги у вересні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.10.2023 до 03.12.2023, сума пені становить 22,68 гривень;

- за надані депозитарні послуги у жовтні 2023 року на суму 500,00 гривень, з урахуванням п. 3.5. договору та в межах розрахунку позивача, нарахування пені здійснено судом за період прострочення з 16.11.2023 до 03.12.2023, сума пені становить 7,89 гривень.

Суд зазначає, що строк нарахування пені за надані позивачем депозитарні послуги за період квітень 2018-липень 2019 років обмежений шестимісячним строком нарахування, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та припинився до дати введення на всій території України карантину, у зв`язку із чим нарахування пені за вказаний період надання депозитарних послуг в межах заявленого позивачем періоду прострочення з 04.12.2022 до 03.12.2023 є неправомірним та в цій частині задоволенню не підлягає.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, з урахуванням встановлених судом періодів нарахування та сум, в межах розрахунку позивача, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача пені становить 6620,09 гривень.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13256,77 гривень пені підлягають частковому задоволенню у розмірі встановленому судом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останній здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов договору, обставин справи та вимог закону, тож вимоги позивача про стягнення з відповідача 2550,77 гривень 3% річних та 9251,10 гривень інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Товариства користь Банку 500,00 гривень строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 32100,00 гривень простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 6620,09 гривень пені, 2550,77 гривень 3% річних та 9251,10 гривень інфляційних втрат.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 2375,06 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Джи Пі Страхування» (08205, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Університетська, будинок 2/1, код: 34663389) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» (03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок 1, код: 23697280) 500,00 гривень строкової заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 32100,00 гривень простроченої заборгованості по сплаті комісії депозитарної установи, 6620,09 гривень пені, 2550,77 гривень 3% річних, 9251,10 гривень інфляційних втрат та 2375,06 гривень судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2024.

Суддя Р.М. Колесник