Ухвала

від 12.06.2024 по справі 911/1468/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" червня 2024 р. Справа № 911/1468/24

Суддя Господарського суду Київської області Шевчук Н.Г. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Районний центр медичної допомоги та реабілітації" (09104, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, вул. Гайок, будинок 4 А, код ЄДРПОУ 42832647)

до Фізичної особи підприємця Погорельчука Миколи Афанасійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором № 01/12/2023-ТР/1 суборенди нерухомого майна від 01.12.2023 та судових витрат у загальному розмірі 181 761, 58 грн

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Районний центр медичної допомоги та реабілітації" звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення із Фізичної особи підприємця Погорельчука Миколи Афанасійовича заборгованість за договором № 01/12/2023-ТР/1 суборенди нерухомого майна від 01.12.2023 у загальному розмірі 175 459, 58 грн, з яких 88 621, 00 грн основна заборгованість за договором, 829, 83 грн 3% річних, 930, 25 грн інфляційні втрати, 44 310, 50 грн штраф та 40 768, 00 грн неустойка в розмірі подвійної орендної плати. Крім того, заявник просить суд стягнути з боржника судовий збір у сумі 302, 80 грн та 6 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як на підставу своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником умов договору № 01/12/2023-ТР/1 суборенди нерухомого майна від 01.12.2023 в частині оплати орендних та комунальних платежів, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 88 621, 00 грн, яка послугувала для нарахування 829, 83 грн 3% річних, 930, 25 грн інфляційних втрат та 44 310, 50 грн штрафу.

Натомість у зв`язку із невиконанням умов договору ФОП Погорельчуком М.А. в частині оплати за користування майном та відшкодування комунальних послуг, заявником було достроково розірвано договір суборенди шляхом направлення повідомлення № 5 від 05.03.2024 про таке розірвання. Оскільки боржник майно своєчасно не повернув заявник також просить стягнути з боржника 40 768, 00 грн неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд звертає увагу заявника на положення частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов`язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.

Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Судом встановлено, що 01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" (найменування якого згідно рішення єдиного учасника № 20/05/24-01 ТОВ "Тираспільський ринок" від 20.05.2024 змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Районний центр медичної допомоги та реабілітації") (надалі Суборендодавець) та Фізичною особою підприємцем Погорельчук Миколою Афанасійовичем (надалі Суборендар) укладено договір № 01/12/2023-ТР/1 суборенди нерухомого майна, за умовами якого суборендодавець передає по акту прийому-передачі, а суборендар приймає у строкове платне користування частину нежитлового приміщення на другому поверсі літ "Т", яке розташоване за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Біла Церква, бульв. М.Грушевського, 13, а саме: приміщення № 70, площею 104, 6 кв. м та приміщення № 71, площею 52, 20 кв. м.

У зв`язку із невиконанням умов договору ФОП Погорельчуком М.А. в частині оплати за користування майном та відшкодування комунальних послуг, заявник керуючись пунктом 5.4.7 Договору достроково розірвав договір суборенди шляхом направлення повідомлення № 5 від 05.03.2024 про таке розірвання, яке, як вказує стягував, отримано боржником 30.03.2024.

Оскільки ФОП Погорельчук М.А. своєчасно на вимогу стягувача орендне майно не повернув, суборендодавець здійснив комісійне повернення майна з користування ФОП Погорельчука М.А. за участю третіх осіб 29.04.2024.

Враховуючи викладене заявник просить стягнути з ФОП Погорельчука М.А. неустойку на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України за період з 04.04.2024 по 29.04.2024 у розмірі 40 768, 00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких суборендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

З урахуванням наведеного, вимога заявника щодо стягнення неустойки на підставі положень частини другої статті 785 Цивільного кодексу України не може бути розглянута судом в порядку наказного провадження, оскільки під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.

Окрім цього, неустойка, передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України, не є грошовою заборгованістю за договором. Натомість, згідно зі статтею 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором.

Таким чином, стягнення неустойки в порядку статті 785 Цивільного кодексу України в наказному провадженні прямо суперечить положенням статті 148 Господарського процесуального кодексу України.

Також, заявник просить стягнути з боржника 6 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вже зазначалося судом, наказне провадження передбачає можливість стягнення лише неоспорюваної заборгованості за заявою особи, якій належить таке право вимоги.

Натомість процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості, та судових витрат на професійну правничу допомогу за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, на підставі положень Господарського процесуального кодексу України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно із частиною першою статті 150 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частини друга і третя зазначеної статті встановлюють, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.

Так, розділ II Господарського процесуального кодексу України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі статі 126 Господарського процесуального кодексу України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, стягнення заявником з боржника витрат на професійну правову допомогу за договором № 17/01/24-01 про надання правничої допомоги від 17.01.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тираспільський ринок" (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Районний центр медичної допомоги та реабілітації") та адвокатом Здоровєйщевою Т.Ю. суперечить самій суті наказного провадження.

Наведені вище обставини згідно з пунктом 3 частини третьої статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.

У відповідності до частин другої третьої статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Враховуючи викладене, суд не вбачає достатніх правових підстав для видачі судового наказу про стягнення із Фізичної особи підприємця Погорельчука Миколи Афанасійовича 40 768, 00 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати та 6 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Керуючись статтями 148, 152, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Районний центр медичної допомоги та реабілітації" у видачі судового наказу в частині вимог про стягнення із Фізичної особи підприємця Погорельчука Миколи Афанасійовича 40 768, 00 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати та 6 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Ухвалу підписано: 12.06.2024