Рішення

від 12.06.2024 по справі 907/275/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2024 Справа № 907/275/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін

справу № 907/275/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Унібрук, с. Вигода Івано-Франківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЦБ, м. Турка Львівської області

про стягнення 48 599, 90 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.03.2024 передано матеріали справи № 907/275/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Унібрук до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПЦБ про стягнення 48 599, 90 грн за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Львівської області.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.04.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін; відповідачу впродовж 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Позивач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали від 15.04.2024 в його електронний кабінет.

Відповідачу копія ухвали скеровувалась на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу засновника товариства, однак поштова кореспонденція повертається суду із зазначенням причин: адресат відсутній за вказаною адресою.

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Враховуючи викладене, суд здійснив усі дії для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, тому такий є належно повідомлений.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 146/2023 від 18.09.2023 в частині оплати за отриманий товар на суму 38 780, 80 грн. Також за порушення зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 5 817, 00 грн штрафу, 3 395, 64 грн пені, 271, 46 грн інфляційних втрат та 335, 00 грн 3% річних.

10 червня 2024 року від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині заявленого до стягнення основного боргу на суму 38 780, 80 грн у зв`язку з оплатою такого відповідачем після відкриття провадження у справі.

Тому позивач просив винести рішення, яким стягнути з відповідача 5 817, 00 грн штрафу, 3 395, 64 грн пені, 271, 46 грн інфляційних втрат, 335, 00 грн 3% річних та 3 028, 00 грн судового збору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи.

18 вересня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Унібрук (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю ПЦБ (Покупець) уклали договір поставки № 146/2023 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця бетонні вироби далі за текстом «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Об`єм, загальна кількість, асортимент, найменування та ціна товару, що підлягають поставці за цим договором, визначаються у накладній, яка має силу специфікації і є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3. договору оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на умовах: 50% передоплати вартості партії товару на підставі рахунку та/або накладної; решта 50% вартості партії товару у строк, що не перевищує 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідальність сторін погоджена у розділі 5, зокрема, пунктом 5.1 передбачено, що у разі порушення Покупцем терміну оплати товару, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми несплаченої вартості товару і за весь період прострочення оплати починаючи з дня, подальшого за днем належного платежу у відповідності із Договором, до дня фактичного погашення суми боргу в повному обсязі.

Пунктом 5.3 договору також погоджено, що у випадку прострочення оплати більше як на 30 днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 15% від суми отриманого та неоплаченого товару.

На виконання умов договору сторони підписали та скріпили печатками товариств видаткові накладні на загальну суму 335 013, 56 грн, а саме: № 2870 від 25.09.2023 на суму 58 074, 07 грн, № 2861 від 25.09.2023 на суму 61 430, 47 грн, № 2931 від 29.09.2023 на суму 19 081, 03 грн, № 3083 від 10.10.2023 на суму 31 221, 46 грн, № 3148 від 13.10.2023 на суму 23 341, 44 грн, № 3149 від 13.10.2023 на суму 25 284, 50 грн, № 3175 від 16.10.2023 на суму 49 062, 29 грн, № 3367 від 01.11.2023 на суму 57 475, 00 грн та № 3423 від 06.11.2023 на суму 10 043, 30 грн.

Відповідач до відкриття провадження у справі сплатив позивачу 296 232, 76 грн.

Тобто неоплаченою залишилась частина накладної від 01.11.2023 на суму 28 737, 50 грн та повністю накладна від 06.11.2023 на суму 10 043, 30 грн.

Однак після відкриття провадження у справі відповідач добровільно сплатив 38 780, 80 грн основного боргу, що підтверджується платіжною інструкцією № 553 від 30.05.2024.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору № 146/2023 від 18.09.2023 поставив відповідачу з 25.09.2023 по 06.11.2023 товар на загальну суму 335 013, 56 грн.

Зазначені обставини підтверджено належним чином оформленими та підписаними видатковими накладними.

На момент подання позову неоплаченою залишилась частина накладної від 01.11.2023 на суму 28 737, 50 грн та повністю накладна від 06.11.2023 на суму 10 043, 30 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору сторони передбачили строк оплати - 50 % передоплати на підставі рахунку/накладної, решта 50% - 15 календарних днів з моменту отримання товару.

Отже, позивач підтвердив, а відповідач не спростував наявність в останнього несплаченої станом на подання позову заборгованості на суму 38 780, 80 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позовна заява подана суду 14.03.2024, а провадження у справі відкрито 15.04.2024.

Суд встановив, що після відкриття провадження у справі основна заборгованість на суму 38 780, 80 грн, яка є предметом спору, погашена відповідачем, що підтверджено платіжною інструкцією № 553 від 30.05.2024.

Враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив 38 780, 80 грн, провадження у справі у цій частині підлягає закриттю.

Щодо заявленої до стягнення штрафу, пені.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Позивач заявив до стягнення 3 395, 64 грн пені, нарахованої на суму основного боргу з 22.11.2023 по 06.03.2024.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що фактичний розмір пені за заявлений період є більшим, проте враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає 3 395, 64 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд встановив, що такий є арифметично правильним, тому до стягнення підлягає також 5 817, 00 грн штрафу.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував 3% річних на суму 335, 00 грн (період нарахування з 22.11.2023 по 06.03.2024) та 371, 46 грн інфляційних втрат за грудень 2023 року.

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що розрахунок інфляційних втрат є правильним, а 3% річних нараховано у меншому розмірі.

Тому до стягнення підлягає 335, 00 грн 3% річних (у межах позовних вимог) та 271, 46 грн інфляційних втрат.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судові витрати.

У пункті 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У заяві від 10.06.2024 позивач просив покласти на відповідача 3 028, 00 грн судового збору.

Враховуючи приписи частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір, який підлягав сплаті при поданні позову, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 231, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 38 780, 80 грн основного боргу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПЦБ (місцезнаходження: 82500, Львівська обл., Самбірський р-н, місто Турка, вул. Міцкевича, будинок 77, ідент. код: 44225075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Унібрук (місцезнаходження: 77552, Івано-Франківська обл., Калуський р-н, селище міського типу Вигода, вул. Данила Галицького, будинок 34, ідент. код: 40824985) 3 395, 64 грн пені, 5 817, 00 грн штрафу, 335, 00 грн 3% річних, 271, 46 грн інфляційних втрат та 2 422, 40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Галамай О.З.