Рішення

від 03.06.2024 по справі 916/531/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/531/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Черненко М.О.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Одеської контори матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ (65013, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 161; код ЄДРПОУ 01761563);

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

про стягнення 21 927,59 грн.

1. Суть спору.

12.02.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх. № 555/24 ) Одеської контори матеріально технічного постачання Облкооппостач до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить суд стягнути з відповідача 21 927,59 грн., з яких: заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 17 000,89 грн; 3% річних у розмірі 895,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 4031,44 грн, а також витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору оренди об`єкта нерухомості № 09/07-01 від 09.07.2021 року в частині сплати орендної плати з лютого 2022 року по липень 2022 року, включно.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2024 відкрито провадження у справі №916/531/24 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.03.2024.

19.02.2024 до суду від позивача надійшло повідомлення із зазначенням вірного найменування позивача (вх.№ 6717/24).

Судове засідання 18.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою суду від 26.03.2024 було розгляд справи №916/531/24 було призначено на 11.04.2024.

У судовому засіданні 11.04.2024 суд дійшов висновку, що спір по справі №916/531/24 розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, в зв`язку з чим судом було оголошено перерву у розгляді справи до 06.05.2024.

06.05.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 18140/24).

У судовому засіданні 06.05.2024 судом, за результатом задоволення клопотання відповідача, було оголошено протокольну ухвалу про перерву у розгляді справи до 03.06.2024.

15.05.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі (вх. №19510/24).

У судове засіданні 03.06.2024 з`явився представник позивача, який підтримав позовну заяву та просив суд її задовольнити, представник відповідача не з`явився.

У судовому засідання 03.06.2023 засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч.6 ст. 233 Господарським процесуальним кодексом України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Одеської контори матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ.

Як зазначає позивач, 09.07.2021 року між Одеською конторою матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ (ОКМТП ОБЛКООППОСТАЧ) та Фізичною особою - підприємцем Вагнером Тимуром Євгеновичем, укладено Договір оренди об`єкта нерухомості №09/07-01.

Згідно тверджень позивача, станом на 18.01.2024 у відповідача наявна заборгованість зі сплати орендної плати, 3% річних, індексу інфляції та відшкодування вартості комунальних послуг, складає 21927,59 грн, а саме: 17000,89 грн заборгованість зі сплати орендної плати (з лютого 2022 року по липень 2022 року включно); 895,26 грн - 3% річних; 4 031,44 грн - інфляційне збільшення.

3.2. Доводи ОСОБА_1 .

Відповідач зазначає, що він припинив господарчу діяльність 10.05.2023, та на момент подання позову Одеської контори матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ, є фізичною особою, яка не є підприємцем.

З огляду на вказане, відповідач просить суд залишити без розгляду позовну заяву Одеської контори матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ.

4. Щодо юрисдикції даного спору.

Враховуючи, що 10.05.2023 ФОП Вагнерем Тимуром Євгеновичем було припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, про що свідчить відповідний запис у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.54), з урахуванням чого відповідачем у даній справі є фізична особа, суд перш за все вважає за необхідне надати оцінку питанню юрисдикції даного спору.

Так, відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За змістом статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.

Згідно зі ст.25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право-і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.

Відповідно до ст.52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив господарську юрисдикцію спору відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін, оскільки господарські правовідносини, які є предметом розгляду у даній справі пов`язані із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності та виникли до моменту його припинення.

5. Обставини справи, встановлені судом.

09.07.2021 між Одеською конторою матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ (орендодавець) та ФОП Вагнером Тимуром Євгеновичем (орендар) укладено Договір оренди об`єкта нерухомості №09/07-01, відповідно до умов п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення 2-го поверху літери «Б» адміністративної будівлі виробничо-складського комплексу загальною площею 15,4 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Отамана Головатого, 161 (об`єкт оренди) та відмічено в технічному паспорті за №21.

Згідно п. 1.4. Договору, об`єкт оренди належить Одеській обласній спілці споживчих товариств «Облспоживспілка» на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності №023465 від 03.01.2003, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради м. Одеси.

Об`єкт оренди закріплено за Орендодавцем на праві оперативного управління згідно постанови Одеської Облспоживспілки №106 від 16.08.2011 (п. 1.5. Договору).

У п. 2.1. Договору сторони погодили, що об`єкт оренди передається Орендарю після укладення договору та з початку терміну дії договору, вказаного в п. 4.2. цього договору, за актом приймання-передачі, який є невід' ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору, одночасно з передачею об`єкта оренди, Орендарю за актом приймання _ передачі передаються електроні ключі пропуску, а також ключі від вхідних дверей до об`єкту оренди, які Орендар зобов`язується повернути Орендодавцю у разі припинення цього Договору з будь - яких підстав, крім випадку коли з Орендарем, після настання дати вказаної в п. 4.2., буде укладено новий договір оренди.

За умовами п.2.3. Договору, об`єкт оренди повертається Орендодавцеві Орендарем з урахуванням нормального фізичного зносу за актом приймання - передачі. в якому Сторони зазначають склад об`єкта оренди, його стан на момент повернення. в день закінчення строку дії Договору до 17год.00хв., або у разі дострокового припинення строку дії Договору - з дати припинення строку дії Договору. У мовами повернення Орендодавцеві об`єкта оренди є: звільнення Орендарем орендованої площі від меблів та іншого майна, вилучення зроблених Орендарем поліпшень об`єкта оренди, які є власністю Орендаря і відокремлюються від об`єкта оренди без завдання йому шкоди

В разі, якщо Орендар не вивезе у встановлений строк своє майно та не поверне об`єкт оренди, Орендодавець не несе відповідальності за збереження майна Орендаря. Будь-яке майно Орендаря, яке залишається в орендованих приміщеннях після закінчення терміну, вказаного в цьому Договорі, вважається сміттям, яке може бути видалене з об`єкту оренди на власний розсуд Орендодавцем або будь-якою іншою особою. За відмову від підписання Акту приймання - передачі майна з оренди або несвоєчасне підписання такого акту Орендар несе відповідальність згідно цього Договору.

За умовами п. 2.5. Договору, обов`язок з складання акта приймання - передачі майна в оренду покладається на Орендодавця, а при поверненні майна з оренди - складання акту приймання-передачі покладається на Орендаря.

У п. 3.3.3 Договору передбачено, обов`язок орендаря, зокрема, вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов Договору, сплачувати орендну плату та відшкодовувати вартість спожитих комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.2. Договору, термін дії цього Договору становить: з 14 липня 2021 року по 31 липня 2022 року, включно.

Після настання дати закінчення договору, вказаної в п. 4.2. Договору, цей договір вважається розірваним (п. 4.3. Договору).

Положеннями п. 4.4.1 передбачено, що дія Договору припиняється у випадках, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 5.1. Договору, орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 200,00 грн в місяць, з урахуванням єдиного податку.

Орендна плата сплачується в національній валюті України. Загальний розмір місячної орендної плати за користування об`єктом оренди становить 3 080,00 грн, з щомісячним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, таким чином проіндексована орендна плата за попередній місяць є новою базовою для звітного місяця.

У разі зміни земельного та/або податкового законодавства в Україні та можливого переходу Орендодавця на загальну систему оподаткування та реєстрації платником ПДВ, Сторони домовилися про перегляд розміру орендної плати за договором оренди.

У разі зміни офіційного курсу НБУ долара США до гривні більш ніж на 50% від курсу визначеного на момент укладання цього договору, Сторони домовились про перегляд розміру орендної плати, визначеної цим пунктом.

У п. 5.2. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується Орендарем на рахунок Орендодавця до 5 - го числа кожного місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди. Орендар зобов`язується при укладанні та підписані цього Договору здійснити передплату орендної плати за перший та останній місяць оренди. Нарахування орендної плати за цим Договором розпочинається з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі об`єкта нерухомості в оренду. Датою сплати орендної плати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця. Орендна плата сплачується Орендарем по день фактичного повернення об`єкта оренди (приміщення) Орендодавцю. Факт повернення приміщення (об`єкту оренди) підтверджується підписанням Сторонами акта приймання - передачі (повернення) майна з оренди.

Відповідно до п. 7.1. Договору, всі зміни та доповнення до цього Договору є чинними, якщо вони оформлені у письмовому вигляді за належними підписами повноважних представників обох Сторін.

Згідно п. 7.2. Договору, всі Додаткові угоди до цього Договору є його невід`ємною частиною.

За невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства України і цим Договором. Орендар несе повну відповідальність за порушення вимог охорони праці, пожежної безпеки, санітарних та екологічних норм і правил (п. 8.1. Договору).

За умовами п. 8.2. Договору, у випадку несвоєчасної сплати орендних платежів та/або відшкодування вартості комунальних послуг, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення та три проценти річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, якщо прострочення сплати орендних платежів становить від 15 до зо календарних днів Орендар додатково сплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми заборгованості; - якщо прострочення платежів становить від зо до 45 календарних днів Орендар додатково сплачує штраф 20% від простроченої суми заборгованості; - якщо прострочення становить більше 45 календарних днів Орендар сплачує 50% штрафу від суми заборгованості відповідно.

У п. 8.8. Договору сторони погодили, що закінчення терміну дії Договору та/або його дострокове припинення не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії Договору. Припинення Договору не тягне за собою припинення зобов`язання Орендаря щодо погашення заборгованості з орендної плати, сплати інших платежів та/або пені. Припинення даного зобов`язання Орендаря відбувається лише його належним виконанням.

Відповідно до п. 9.1. Договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, якщо воно сталося внаслідок дії обставин непереборної сили (форс - мажор).

Згідно п. 9.2. Договору, під форс - мажором в цьому Договорі варто розуміти будь - які обставини, що виникли поза волею або всупереч бажанню Сторін, і яких не можна було ні передбачити, ні уникнути розумним чином, включаючи воєнні дії, громадські заворушення, епідемії, блокаду, землетруси, повені, пожежі та інші стихійні лиха.

Сторона, що не має можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим Договором внаслідок дій форс - мажору, повинна в триденний термін письмово повідомити іншу Сторону про існуючі перешкоди та їх вплив на виконання зобов`язань за цим Договором (п. 9.3. Договору).

За умовами п. 9.4. Договору, якщо форс - мажор діє протягом 1 місяця і не виявляє ознак припинення, цей Договір може бути розірваний Орендарем або Орендодавцем шляхом направлення письмового повідомлення про це іншій Стороні.

Згідно п. 9.5. Договору, існування форс - мажору повинно бути підтверджено компетентним органом.

У п. 10.1. Договору сторони погодили, що на відносини, що виникають з цього Договору, не поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до п.11.2. Договору, сторони домовилися, що листування та відправлення будь - якої кореспонденції між Сторонами протягом строку дії цього Договору відбувається поштою та/або електронною поштою за поштовими та/або електронними адресами, які вказані в розділі 12 Договору "Місцезнаходження, банківські реквізити та підписи сторін", та/або за допомогою додатків-месенджерів.

У випадку відправлення кореспонденції поштою вона є отриманою Орендарем з наступного дня після календарної дати здачі до установи зв`язку відповідного листа.

У випадку відправлення кореспонденції електронною поштою, вона є доставленою Орендарю в день її відправлення з відповідної адреси електронної пошти, вказаної в розділі Договору.

У випадку відправлення кореспонденції за допомогою додатків - месенджерів (viber, WhatsApp, Telegram тощо), вона вважається доставленою у день ті відправлення на відповідний номер телефону, вказаний у розділі 12 цього Договору.

У разі необхідності отримати оригінали рахунків та/або актів надання послуг, орендар може одержати їх в бухгалтерії, або за клопотанням Орендаря, орендодавець відправить зазначені вище документи поштою на адресу зазначену в розділі 12 цього договору.

Сторони повинні в триденний строк повідомляти одна одну про зміну місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, телефаксів, електронної пошти, керівників підприємств.

Орендар несе відповідальність за правильність вказаної Орендарем адреси місцезнаходження та електронної пошти.

У п. 11.3. Договору, сторони дійшли взаємної згоди, що штрафні санкції за цим Договором нараховуються та стягуються протягом всього строку позовної давності (три роки).

Згідно акту приймання передачі об`єкта нерухомості в оренду від 14.07.2021 Одеська контора матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ (Орендодавець), з одного боку передав, а Фізична особа-підприємець Вагнер Тимур Євгенович (Орендар), з другого боку, прийняв об`єкт нерухомості в оренду, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул Отамана Головатого буд 161, а саме нежитлове приміщення 2-го поверху літери «Б» адміністративної будівлі виробничо-складського комплексу загальною площею 15,4 кв.м., приміщення №21.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із претензією від 28.09.2022 №39, в якій вимагав від останнього погасити заборгованість з орендної плати за договором.

Між тим, відповіді на вказану претензію або доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

6. Позиція суду.

За змістом ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з ч.1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. 1, 7 ст.193 ГК України.

У п. 3.3.3 Договору передбачено, обов`язок орендаря, зокрема, вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов Договору, сплачувати орендну плату та відшкодовувати вартість спожитих комунальних послуг.

Згідно п. 5.1. Договору, орендна плата за користування одним квадратним метром об`єкта оренди становить 200,00 грн в місяць, з урахуванням єдиного податку.

Орендна плата сплачується в національній валюті України. Загальний розмір місячної орендної плати за користування об`єктом оренди становить 3 080,00 грн, з щомісячним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, таким чином проіндексована орендна плата за попередній місяць є новою базовою для звітного місяця.

Позивачем до матеріалів справи додано розрахунок заборгованості з орендної плати, згідно якого позивачем заявлено до стягнення загальну суму заборгованості з орендної плати у розмірі 17 000,89 грн, з яких:

- заборгованість за лютий 2022 у розмірі 3189,19 грн;

- заборгованість за березень 2022 у розмірі 3189,19 грн;

- заборгованість за квітень 2022 у розмірі 3240,23 грн;

- заборгованість за травень 2022 у розмірі 3386,03 грн;

- заборгованість за червень 2022 у розмірі 3491,00 грн;

- заборгованість за липень 2022 у розмірі 505,25 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок з орендної плати, суд встановив його хибність, та з урахуванням п. 5.1. Договору, здійснив власний розрахунок, згідно якого:

- орендна плата за лютий 2022 складає 3192,38 грн;

- орендна плата за березень 2022 складає 3233,88 грн;

- орендна плата за квітень 2022 складає 3285,62 грн;

- орендна плата за травень 2022 складає 3433,47 грн;

- орендна плата за червень 2022 складає 3539,91 грн;

- орендна плата за липень 2022 складає 555,49 грн (3635,49 грн (сума орендної плати нарахована судом) -3080,00 грн (передплата за останній місяць оренди, яка згідно тверджень позивача здійснена відповідачем на виконання п. 5.2. Договору).

Між тим, враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає орендна плата у розмірі, заявленому позивачем, що становить 17 000,89 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань у розмірі 4031,44 грн, суд встановив його обґрунтованість та арифметичну правильність.

Водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено його хибність, за розрахунком суду, за вибрані позивачем періоди та на вказані позивачем суми заборгованості, розмір 3 % річних складає:

Сума з якої здійснюється нарахуванняПеріодСума3189,1906.02.2022-11.01.2024184,793189,1906.03.2022-11.01.2024177,453240,2306.04.2022-11.01.2024172,063386,0306.05.2022-11.01.2024171,433491,0006.06.2022-11.01.2024167,85505,2506.07.2022-11.01.202423,05Всього896,63

Між тим, з урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних у розмірі, заявленому позивачем, що становить 895,26 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для часткового задоволення позову Одеської контори матеріально технічного постачання Облкооппостач про стягнення з ОСОБА_1 орендної плати у розмірі 17 000,89 грн, 3% річних у розмірі 895,26 грн, інфляційних втрат у розмірі 4031,44 грн.

За таких обставин, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеської контори матеріально технічного постачання ОБЛКООППОСТАЧ (65013, м. Одеса, вул. Отамана Головатого, буд. 161; код ЄДРПОУ 01761563) заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 17 000/сімнадцять тисяч/грн 89 коп., 3% річних у розмірі 895/вісімсот дев`яносто п`ять/грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 4031/чотири тисячі тридцять одна/грн 44 коп., судовий збір у сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 10 червня 2024 року.

Суддя Ю.М. Невінгловська