Рішення

від 11.06.2024 по справі 924/387/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2024 р. Справа № 924/387/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін матеріали

за позовом Славутської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля"

про стягнення 21362,90 грн

встановив: Славутська міська рада звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля", в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 21362,90 гривні.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2024 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строк для подання суду, зокрема відзиву на позов до 06.05.2024.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 1019 кв.м по вул. Зарічна, 2 у м. Славуті. При цьому строк договору оренди вказаної земельної ділянки від 06.02.2016, укладеного між сторонами, припинився 06.02.2021, тому відповідач продовжує користуватися вказаною земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів. З огляду на зазначене, позивач вважає, що внаслідок такого використання земельної ділянки комунальної власності відповідач зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати, які підлягають сплаті до місцевого бюджету. Правовою підставою позовних вимог зазначає положення ст. 13 Конституції України, ст. ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 14, 271, 288 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач відзиву на позов не надав, причини не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується довідкою Господарського суду Хмельницької області про доставку ухвали суду від 18.04.2024 в електронному вигляді в електронний кабінет відповідача 18.04.2024, а також повідомленням про вручення поштового відправлення 24.04.2024.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.03.2024 за відповідачем 11.09.2015 зареєстровано право власності на приміщення адмінкорпусу (бувша їдальня) загальною площею 1280,3 кв.м по вул. Зарічна, 2 у м. Славуті Хмельницької області на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2015 №1916.

За результатами розгляду заяв ТОВ "БудАрх Сервіс" та ТОВ "Дієва хвиля" Славутською міською радою прийнято рішення №17.15-2/2015 від 27.11.2015, яким, зокрема вирішено передати ТОВ "Дієва Хвиля" сформовану та зареєстровану земельну ділянку площею 1019 кв.м по вул. Зарічна, 2, кадастровий номер: 6810600000:04:007:0025 під будівлею нерухомого майна в оренду терміном на п`ять років. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку (п. 3 рішення).

06.02.2016 між Славутською міською радою як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля" як орендарем укладено договір оренди землі (далі - договір), відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Славута по вул. Зарічна, 2, згідно п. 3 рішення Славутської міської ради від 27.11.2015 №17.15-2/2015 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1019 кв.м, кадастровий номер земельної ділянки 6810600000:04:007:0025. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки 143852,23 грн (п. 3 договору).

У п. п. 13, 14 договору зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для здійснення обслуговування за об`єктом нерухомого майна. Цільове призначення земельної ділянки - будівництво та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

На земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, що належить орендарю на праві власності (п. 3 договору).

У п. 5 договору визначено строк його дії - договір укладено на п`ять років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п. 8 договору річна орендна плата становить 6% від нормативної грошової оцінки та складає 8631,14 гривні. Грошова плата вноситься відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України щомісячно в рівних частинах протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного місяця.

Згідно з п. 19 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Умовами п. 34 договору визначено, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; ліквідації юридичної особи - орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.

Договір зареєстровано 31.12.2015 за №100.

У якості додатку до договору долучено кадастровий план земельної ділянки, а також надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі від 30.11.2015 (згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Зарічна, 2 у м. Славуті площею 0,1019 га становить 143852,23 грн).

Додатковою угодою від 12.04.2019 до договору оренди землі внесено зміни шляхом викладення у новій редакції п. 4 договору: нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 становить 256039,73 грн; п. 8, зокрема: річна орендна плата становить 6% від нормативної грошової оцінки. Річна плата вноситься відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України щомісячно в рівних частинах протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового звітного місяця. Доповнено п. 36 договору пп. 36.1: перехід права власності на нерухомий об`єкт, який знаходиться на орендованій земельній ділянці, є підставою для припинення цього договору в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки та укладення додаткової угоди щодо заміни сторони орендаря з моменту набуття останнім права власності на нерухомість з уповноваженою особою орендодавця без прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування.

Додаткова угода зареєстрована 12.04.2019 за №372 та містить додаток - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі від 17.01.2019 (згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Зарічна, 2 у м. Славуті з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 0,1019 га становить 256039,73 грн).

Договір та додаткова угода мітять підписи представників та відтиски печаток сторін.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.04.2019 на земельну ділянку по вул. Зарічна, 2 у м. Славуті Хмельницької області площею 0,1019 га з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 (цільове призначення - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, дата державної реєстрації - 18.06.2015) зареєстровано право оренди земельної ділянки ТОВ "Дієва хвиля" на підставі договору оренди землі від 31.12.2015 №100 строком на 5 років з правом пролонгації, орендодавець - територіальна громада міста Славута в особі Славутської міської ради.

Згідно з листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 16.08.2023 станом на 16.08.2023 у ТОВ "Дієва хвиля" наявний податковий борг до бюджету Славутської міської територіальної громади по орендній платі з юридичних осіб в сумі 23263,85 грн (дата виникнення боргу 30.09.2021).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 21.03.2024 відповідачем подано податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 0,1019 га: на 2021 рік задекларована річна сума орендної плати 15362,38 грн, на 2022 рік - 16898,62 грн; на 2023 та 2024 роки податкові декларації з плати за землю не подавалися. Відповідачем сплачено за 2021 рік 15363,60 грн орендної плати за землю та 1280,30 грн за 2022 рік; в 2023 році та за період з 01.01.2024 по 20.03.2024 сплата відсутня.

Позивач звертався до відповідача із претензіями (від 26.08.2023, 20.02.2024), в яких з огляду на невнесення ним плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 0,1019 га без правовстановлюючих документів просив сплатити безпідставно збережені кошти в сумах відповідно 33187,34 грн та 38702,40 гривні.

Враховуючи закінчення договору оренди землі з ТОВ "Дієва хвиля" на земельну ділянку площею 1019 кв.м з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025, що розташована по вулиці Зарічній, 2 в м. Славуті, представниками позивача проведено обстеження вказаної земельної ділянки на факт її використання без правовстановлюючих документів, про що складено акт обстеження від 25.03.2024 з доданими фотоматеріалами.

Як зазначено в акті, за результатами обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 1019 кв.м з кадастровим номером: 6810600000:04:007:0025, цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (землі житлової та громадської забудови), що розташована по вулиці Зарічній, 2 в м. Славуті, до 05.02.2021 перебувала в користуванні на умовах оренди в ТОВ "Дієва хвиля". Однак 06.02.2021 договір оренди землі припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку його дії, користувачем земельної ділянки дії щодо його поновлення не вживались. На вищезазначеній земельній ділянці знаходиться об`єкт нерухомого майна - приміщення адмінкорпусу (бувша їдальня) загальною площею 1280,3 кв.м, що належить ТОВ "Дієва хвиля" на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 11.09.2015, зареєстрованого за №1916, та підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.03.2024 №370968146. Ознак користування вказаною земельною ділянкою третіми особами не виявлено. На день складання акту ТОВ "Дієва хвиля" не оформлено правовстановлюючих документів на земельну ділянку під зазначеним об`єктом нерухомого майна всупереч статті 120 Земельного кодексу та статті 377 Цивільного кодексу. Враховуючи вищевикладене, з метою недопущення втрат до міського бюджету в частині надходження орендної плати від ТОВ "Дієва хвиля" за користування земельною ділянкою, результати проведеного обстеження комісія дійшла висновку про необхідність вжиття заходів щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності в порядку визначеному законодавством.

У матеріали справи надано витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 25.08.2023 №НВ-9926762982023 та від 22.01.2024 №НВ-9907638242024, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 становить відповідно 281941,26 грн та 296428,37 гривні.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21362,90 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності без правових підстав.

При розгляді позовних вимог суд виходить з того, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема Конституцією України, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Орендодавцями земельних ділянок є, зокрема їх власники або уповноважені ними особи (ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

У ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України закріплено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність.

Відповідно до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Також згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з догвором оренди землі.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Норми ст. 90 Земельного кодексу України щодо права власників земельних ділянок передавати їх в оренду кореспондуються з нормами ст. 96 цього ж Кодексу, відповідно до якої землекористувачі, зокрема зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За визначенням ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі №922/3463/19.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.04.2019 державна реєстрація земельної ділянки площею 1019 кв.м по вул. Зарічна, 2, з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 проведена 18.06.2015.

Як убачається з матеріалів справи, за відповідачем 11.09.2015 на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2015 №1916 зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - приміщення адмінкорпусу (бувша їдальня) загальною площею 1280,3 кв.м по вул. Зарічна, 2 у м. Славуті Хмельницької області (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22.03.2024).

На підставі рішення Славутської міської ради №17.15-2/2015 від 27.11.2015, зокрема передано ТОВ "Дієва хвиля" сформовану та зареєстровану земельну ділянку площею 1019 кв.м по вул. Зарічна, 2, кадастровий номер: 6810600000:04:007:0025 під будівлею нерухомого майна в оренду терміном на п`ять років. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування багатоквартирного будинку (п. 3 рішення).

У подальшому на підставі вищезазначеного рішення між Славутською міською радою як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля" як орендарем укладено договір оренди землі 06.02.2016, відповідно до п. п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 1019 кв.м за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Славута по вул. Зарічна, 2.

У п. 5 договору сторони погодили строк його дії - 5 років та передбачили право орендаря на продовження дії договору шляхом письмового повідомлення орендарем не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору про намір продовжити його дію.

Доказів реалізації відповідачем як орендарем права на продовження дії договору в порядку п. 5 договору суду не подано.

Умовами п. 34 договору визначено, що дія договору припиняється у разі, зокрема закінчення строку на який його було укладено.

З урахуванням наведеного, після припинення дії договору оренди землі від 06.02.2016 відповідач продовжив користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 1019 кв.м, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , оскільки на ній розміщений належний йому об`єкт нерухомого майна.

Докази відчуження об`єкта нерухомого майна, використання земельної ділянки іншими особами, використання відповідачем земельної ділянки меншої площі (зокрема, її поділу) або оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Суд зазначає, що за змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №917/432/19, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14 та у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19, від 22.05.2024 у справі №916/3342/23.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже, оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти позивачу як власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.09.2018 у справі №925/230/17.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

Також Верховний Суд наголосив, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

Як зазначалося вище, відповідач протягом 2023 року та січня - березня 2024 року користувався земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6810600000:04:007:0025 площею 1019 кв.м за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Славута по вул. Зарічна, 2, без оформлення відповідного права користування.

При цьому податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Також береться до уваги, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).

Верховним Судом неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3 607/18 тощо).

Пунктами 288.5.1 та 288.5.2 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, зокрема для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Так, з матеріалів справи слідує, що розмір безпідставно збережених відповідачем коштів у період з січня 2023 року по березень 2024 року розрахований як розмір плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 1019 кв.м з цільовим призначенням: для будівництва багатоквартирного житлового будинку у вигляді орендної плати за землю, що нараховується і сплачується за регульованою ціною, встановленою рішенням Славутської міської ради від 25.06.2021 №2-7/2021 "Про встановлення ставок плати за оренду земельних ділянок на території Славутської міської територіальної громади з 2022 року" на рівні 6% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням даних про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за період у 2023 (281941,26 грн) та 2024 (296528,37 грн) роках (витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.08.2023 №НВ-9926762982023 та від 22.01.2024 №НВ-9907638242024).

Судом враховується, що вищезазначене рішення Славутської міської ради було чинним протягом відповідного періоду нарахування безпідставно збережених коштів, у визначеному законодавством порядку не скасоване та не визнане недійсним.

Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення коштів, враховуючи визначений позивачем період розрахунку, суд дійшов висновку про його правомірність та здійснення у межах можливих нарахувань.

Доказів сплати визначеної розрахунком суми коштів, доказів сплати відповідачем плати за користування земельною ділянкою за заявлених період (орендної плати, земельного податку) або доказів, які би спростовували поданий розрахунок, суду не подано.

При цьому у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено позицію, згідно з якою обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст. 86 ГПК України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 21362,90 грн безпідставно збережених коштів заявлені правомірно та підлягають задоволенню. Доказів на спростування позовних вимог суду не подано.

Враховуючи положення ст. 129 ГК України, з огляду на задоволення позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Славутської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля" про стягнення 21362,90 грн безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дієва хвиля", м. Хмельницький, вул. Вінницьке шосе, буд. 6/2 (код 33789984) на користь Славутської міської ради, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, буд. 7 (код 34270865) 21362,90 грн (двадцять одну тисячу триста шістдесят дві гривні 90 коп.) безпідставно збережених коштів, 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

СуддяВ.В. Виноградова