Постанова

від 12.09.2006 по справі 11/207/06

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/207/06

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"12" вересня 2006 р. Справа № 11/207/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :   Жукової А. М.

суддів :                           Величко Т.А.

                                      Бойко Л.І.

при секретарі :  Храмшиній І.Г.     

за участю представників сторін:                    

від позивача – Вдовиченко О.В.

від відповідача –не з"явився

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ВАТ „Вознесенський сиркомбінат” м. Вознесенськ Миколаївської обл.

на постанову господарського суду Миколаївської області  

від 06.07.2006р.

по справі № 11/207/06

за позовом: Вознесенської ОДПІ

до відповідачів : ВАТ„Вознесенський сиркомбінат” м. Вознесенськ Миколаївської обл.

                                    ПП „Ізумруд” м. Київ

про визнання правочину нікчемним

встановив:

  Постановою господарського суду Миколаївської області від 6.07.06 р. яка підписана 14.07.06 р. (суддя Василяка К.Л.) позов задоволено, визнано недійсним (нікчемним) усні угоди купівлі-продажу, укладені між ПП „Ізумруд” та ВАТ „Вознесенський сиркомбінат” на загальну суму 50283 грн. підтвердженням яких є накладні від 18.10.04 р. та 29.11.04 р. та податкові накладні №32  від 18.10.04 р., №140 від 29.11.04 р.

  ВАТ „Вознесенський сироробний комбінат”, не погодившись із цією постановою, звернувся 17.07.06 р. із заявою про апеляційне оскарження, а 31.07.06 р. –із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, обґрунтовуючи свої доводи невідповідністю висновків суду матеріалам, обставинам справи, нормам матеріального права, пояснюючи, що позивач жодним доказом не довів факту ухилення ПП „Ізумруд” від сплати податків; в судовому порядку їх вина не встановлена; ознаки фіктивності підприємства –відсутні. Позивач вказує на здійснення посадовими особами ПП „Ізумруд” лише кримінально винних діянь, які фактично не встановлювалися обвинувачувальним вироком суду. Крім того, господарським судом вирішено справу із стороною ПП „Ізумруд”, якої взагалі не існувало.

  Представник ОДПІ заперечуючи доводи скаржника просить залишити постанову місцевого суду без змін.

  ВАТ „Вознесенський сироробний комбінат” надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням представника. Проте, це клопотання не підлягає зпдоволенню.

  Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи колегією суддів встановлено таке.

  Вознесенська ОДПІ, звертаючись із позовом про визнання на підставі ст.228 ЦК правочину нікчемним, обгрунтувала свої вимоги таким.

  ПП „Ізумруд” згідно усного правочину поставило ВАТ „Вознесенський сироробний комбінат” дизельне масло на суму 50283 грн. по товарній накладній від 18.10.04 р. від 29.11.04 р. на яке виписано податкові накладні №32 від 18.10.04 р. №140 від 29.11.04 р. В рахунок оплати, ВАТ „Вознесенський сироробний комбінат” відвантажив ПП „Ізумруд” тверді сири (бартер) по товарним накладним №РН-0016939 від 29.10.04 р.; №РН-0017352 від 19.11.04 р.; №РН-0017901 від 30.11.04 р. Проте, в результаті службової перевірки було встановлено, що ПП „Ізумруд” в ЄДРПОУ по місту Києву не значиться, і як платник податків на обліку у ДПІ не перебуває, що підтверджено листом Голосіївської Райдержадміністрації у м. Києві №524-1580 від 22.12.05 р. листом ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва №89196/7/24-211 від  24.11.05 р.

  Таким чином  ПП „Ізумруд” використало підробні документи:

-          свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №39841245 від 20.09.02 р.

-          бланк довіреності серії ЯГК №686977 (який згідно листа НДІ проблем боротьби із злочинністю від 1.06.05 р. №13/513 –був придбаний у АТЗТ „Поступ і Капітал” підприємством ПКПП „Борисфен” – поліграфсервіс”, а не ПП „Ізумруд”) .

В результаті цих обставин ОДПІ прийшла до висновку, що ПП „Ізумруд”  не маючи статусу юридичної особи –СПД, уклало усний правочин з метою приховування від оподаткування  доходів, що є порушенням публічного порядку та істотних інтересів держави і суспільства, завдає шкоду у вигляді несплати ПДВ в сумі 8380,50 грн. Крім того, надає можливість ВАТ „Вознесенський сироробний комбінат” відшкодовувати із державного бюджету ПДВ, яке фактично не було сплачено до бюджету.

ВАТ „Вознесенський сироробний комбінат” заперечуючи доводи позовної заяви у відзиві на позов пояснив, що сторона по оскаржуваній угоді по бартеру поставила якісний товар –дизпаливо, яке використано у господарській діяльності підприємства. Підприємство не наділене повноваженнями щодо встановлення відповідності дій контрагента вимогам чинного законодавства, вина якого у судовому порядку не доведена. Позивач, посилаючись на ст.228 ЦК довільно тлумачить її зміст, не надає доказів на підтвердження порушень публічного порядку, а лише посилається на обставини  - здійснення посадовими особами ПП „Ізумруд” кримінальних дій. На підтвердження здійснення господарської діяльності з поставленим диз. паливом відповідачем надано копії накладних, довіреностей.

Місцевий суд, задовольняючи позовні вимоги, вмотивував постанову посиланням на ст.228;215 п.2 ЦК та зазначив, що правочин  вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним. Однією із ознак правочину, що порушує публічний порядок є наявність наміру з боку осіб, які вчинили такий правочин, порушити публічний порядок. При цьому не має значення чи такий намір був у однієї чи обох сторін. Вчинення з боку власників ПП „Ізумруд” дій без отримання статусу суб'єкта господарювання розцінюється судом як намір здійснювати незаконну фінансово-господарську діяльність у тому числі –ухилятись від сплати податків.

  Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи із наступного.

  Відповідно до ст.55 ГКУ –суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїм зобов'язанням в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.

  Господарські відносини з іншими підприємствами здійснюється на підставі договорів, при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов"язань , інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ст.208 ЦК –правочини між юридичними особами вчиняють у письмовій формі. Усні правочини, на підставі ст.206 ЦК, можуть вчинятися, якщо вони виконуються сторонами у момент їх вчинення за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та /або державній реєстрації, а також правочинів для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як свідчать матеріали справи бартерні операції між сторонами виконувалися не у момент їх вчинення. Сторони відповідно до ст.6 ЦК мають право укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

По бартерним операціям сторони є одночасно продавцем та покупцем і на підтвердження виконання зобов"язань надали один одному документи про відвантаження товару (накладні, податкові накладні) які визнав позивач доказом укладення усного правочину. Подальші господарські операції між сторонами не проводилися.

Разом з тим, позивач жодним доказом не довів, що усний правочин порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Слід зазначити, що правочини, які зобов'язують одну із сторін вчиняти дії, спрямовані на порушення публічного порядку є нікчемними і в суді можуть заявлятися вимоги тільки про застосування наслідків їх вчинення , передбачених ст.216 ЦК тоді як позивач заявив вимоги про визнання правочину нікчемним на підставі ст.228 ЦК, що суперечить ст.10 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні”.

З огляду на викладене,

                     Керуючись ст. ст.198,202,205,207,254 КАС України, суд

                                                            постановив:

  Постанову господарського суду Миколаївської області від 6.07.06 р. по справі №11/207/06 –скасувати, у позові –відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили   з  моменту проголошення    та може бути оскаржена   в касаційному порядку в місячний термін до Вищого адміністративного суду України .

Головуючий суддя                                                                          А.М.Жукова

    Суддя                                                                                           Т.А. Величко

  Суддя                                                                                          Л.І. Бойко